Рішення

від 21.02.2019 по справі 443/1857/18

ЖИДАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №443/1857/18

Провадження №2/443/556/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2019 року м. Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Коліщук З.М.,

з участю секретаря судового засідання Шальвіри І.І..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жидачів Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Зарічненської сільської ради Жидачівського району Львівської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, -

встановив:

ОСОБА_1, звернувся в суд з позовною заявою, якою просить суд ухвалити рішення, яким визнати за ним, в порядку спадкування за законом після смерті його матері - ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 та право на земельну частку (пай) площею 0,97 умовних кадастрових гектари, яка розташована на території Зарічненської сільської ради Жидачівського району Львівської області, на яку померла мала право на підставі Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА №230 від 14 квітня 1997 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації Сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Жидачівською РДА по Зарічненській сільській раді 24 квітня 1997 року за №853.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що житловий будинок з надвірними спорудами, що в АДРЕСА_1, на праві особистої власності належав колгоспному двору, членами якого були: ОСОБА_4 - голова двору, ОСОБА_3 (дружина), ОСОБА_1 (син), що підтверджується записами в погосподарських книгах. Частка кожного становила 1/3 житлового будинку. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер його батько. Належну останньому частку у спірному житловому будинку прийняла у спадщину ОСОБА_3 - його мати та відповідно дружина померлого. Проте, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла. Після смерті останньої відкрилась спадщина на належне покійній майно, до якої окрім частки у спірному житловому будинку ввійшло право на земельну частку (пай) площею 0,97 умовних кадастрових гектари, яка розташована на території Зарічненської сільської ради Жидачівського району Львівської області, на яку померла мала право на підставі Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА №230 від 14 квітня 1997 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації Сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Жидачівською РДА по Зарічненській сільській раді 24 квітня 1997 року за №853. На випадок своєї смерті, покійна не розпорядилася вказаним майном, тому спадкування відбувалось за законом. Він, як син померлої відноситься до спадкоємців першої черги. Інші спадкоємці вказаної черги відсутні. Відтак, він як єдиний спадкоємець за законом, звернувся до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3, проте отримав відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, у зв'язку з тим, відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 та на земельну частку (пай), що знаходиться на території Зарічненської сільської ради Жидачівського району Львівської області, що належали померлій і є спадковим майном. Вказана відмова позбавляє позивача можливості належним чином реалізувати свої спадкові права, а тому останній змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

Позивач ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує, покликаючись на мотиви викладені в позовній заяві та просить їх задовольнити.

Представник відповідача Зарічненської сільської ради Жидачівського району Львівської області - Ямнич Р. подав заяву, в якій просить розглянути дану справу за відсутності представника територіальної громади, оскільки вони не заперечують проти задоволення позову.

Відповідно до ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Стаття 41 Конституції України зазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується долученою копією витягу з погосподарської книги Зарічненської сільської ради Жидачівського району Львівської області №489 від 23 квітня 2018 року, що станом на 30 червня 1990 року по АДРЕСА_1 рахувалося будинковолодіння НОМЕР_2 за колгоспним двором, членами якого були: ОСОБА_4 - голова двору, ОСОБА_3 (дружина), ОСОБА_1 (син) /арк. справи 13/.

Згідно технічного паспорта від 27 вересня 2018 року(копія якого долучена до матеріалів справи) на житловий будинок АДРЕСА_1, з двох житлових будинків та надвірних споруд. Рік забудови - 1932 та 1982 року. Інвентаризаційна вартість - 402534 грн. /арк. справи 18-21/.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. А відтак, при постановленні рішення по даній справі, слід керуватися положенням ЦК УРСР в редакції 1963 року. Окрім цього, при вирішенні вказаного судового спору також слід керуватися нормами ЦК України 2004 року, оскільки спадкування спадкового майна має місце після прийняття нового Цивільного Кодексу України.

Згідно із листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Як вбачається з п. 6 постанови Пленум Верховного суду України №20 від 22.12.95 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності , спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Відповідно до частини першої статті 120 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Згідно із частиною другою статті 123 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Таким чином, дослідженими у судовому засіданні обставинами справи встановлено, що спірний житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 належав суспільній групі господарств колгоспний двір , членами якого були: ОСОБА_4 - голова двору, ОСОБА_3 (дружина), ОСОБА_1 (син). Частка кожного члена двору становила 1/3.

Судом встановлено та підтверджується долученою до матеріалів справи копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 - голова двору, якому на день смерті належала 1/3 житлового будинку з надвірними спорудами, що в АДРЕСА_1/арк. справи 14/.

З долученої до матеріалів справи довідки виданої Зарічненської сільської ради Жидачівського району Львівської області від 14 листопада 2016 року за №929, вбачається що на випадок своєї смерті померлий не розпорядився належним йому майном, тобто заповіту не склав. До дня смерті і на день смерті ОСОБА_4 (спадкодавця) разом з ним, серед інших, була зареєстрована та проживала його дружина - ОСОБА_3 /арк. справи 15/.

При вищевказаних обставинах, у відповідності до норм статей 529, 549 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла дружина спадкодавця - ОСОБА_3, оскільки як спадкоємець першої черги фактично вступила в управління та володіння спадковим майном.

Разом з тим, в судовому засіданні також встановлено та підтверджується долученою копією свідоцтва про смерть, що ІНФОРМАЦІЯ_2, у віці 69 років, померла ОСОБА_3, про що 14 травня 2006 року зроблено відповідний актовий запис №16 та Зарічненською сільською радою Жидачівського району Львівської області, від 14 травня 2006 року, видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 /арк. справи 16/.

Спадщина відкрилася в цей же день, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 1220 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що спадщина померлої складається із частки житлового будинку з надвірними спорудами, що в АДРЕСА_1 (1/3 - як член колишнього колгоспного двору; 1/3 - успадкована після смерті чоловіка) та права на земельну частку (пай) площею 0,97 умовних кадастрових гектари, яка розташована на території Зарічненської сільської ради Жидачівського району Львівської області, на яку померла мала право на підставі Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА №230 від 14 квітня 1997 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації Сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Жидачівською РДА по Зарічненській сільській раді 24 квітня 1997 року за №853.

Так, згідно із витягу №31-13-0.22-860/104-18, виданого відділом Дергеокадастру у Жидачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 26 вересня 2018 року, Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 виданий на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА №230 від 14 квітня 1997 року та зареєстрований в Книзі реєстрації Сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Жидачівською РДА по Зарічненській сільській раді 24 квітня 1997 року за №853, земельна частка(пай) розміром 0,97 умовних кадастрових гектарів. Така перебуває у колективній власності ССП Свіча і її вартість становить 16676,73 грн. Державний акт на право власності на землю взамін на сертифікат на право на земельну частку (пай) не видавався /арк. справи 22/.

Заповіту спадкодавець ОСОБА_3, щодо розпорядження своїми правами на випадок смерті не складала, що стверджується довідкою №488, виданою Зарічненською сільською радою Жидачівського району Львівської області від 24 квітня 2018 року /арк. справи 17/.

Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з ч.1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно із ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Так, з долученої до матеріалів справи довідки виданої Зарічненською сільською радою Жидачівського району Львівської області від 24 квітня 2018 року за №488, вбачається що до дня смерті і на день смерті ОСОБА_3 (спадкодавця) разом з нею, проживав без реєстрації її син - позивач у справі /арк. справи 17/.

За таких обставин, позивач є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3, як такий, що виявив бажання прийняти спадщину та фактично її прийняв оскільки на момент її відкриття проживав із спадкодавцем, та в законодавчо визначений строк не відмовився від неї та звернувся з відповідною заявою про прийняття спадщини до нотаріуса.

Разом з тим, згідно з постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій №318/02-31 виданою завідувачем Жидачівською державною нотаріальною конторою від 26 квітня 2018 року, встановлено факт звернення позивача до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті мами та відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за законому зв'язку з тим, відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 та на земельну частку (пай), що знаходиться на території Зарічненської сільської ради Жидачівського району Львівської області, що належали померлій і є спадковим майном /арк. справи 4/.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 Указу Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва , встановлено, що право на земельну частку (пай) може бути об'єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави. Документи, що підтверджують право особи спадкоємця є сертифікат на право на земельну частку (пай) спадкодавця, який є правовстановлюючим документом, виданий районною (міською) адміністрацією, що засвідчує наявність у її власника лише однієї правомочності - права розпорядження земельною часткою (паєм), а не право власності, яке виражається у володінні, користуванні та розпорядженні. Тому, коли спадкодавець був наділений лише правом на земельну частку (пай), а не правом власності, то і до спадкоємця переходить лише право на земельну частку (пай), а не право власності.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05.06.2003 року № 899-IV право на земельну частку (пай) мають громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Згідно із ст.ст. 81,126 ЗК України право власності громадяни України набувають на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності, прийняття спадщини. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року за № 7 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, враховуючи те, що позивач оформити право на спадкове майно, в нотаріальному порядку не має можливості у зв'язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину; представник відповідача проти задоволення позову не заперечує, що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб; будь-яких інших спадкоємців, які б претендували на спірне майно, судом не встановлено, а тому враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим, підставним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 229, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за законом після смерті його матері - ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 та право на земельну частку (пай) площею 0,97 умовних кадастрових гектари, яка розташована на території Зарічненської сільської ради Жидачівського району Львівської області, на яку померла мала право на підставі Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1, виданого на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА №230 від 14 квітня 1997 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації Сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Жидачівською РДА по Зарічненській сільській раді 24 квітня 1997 року за №853.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, паспорт серії НОМЕР_5.

Відповідач: Зарічненська сільська рада Жидачівського району Львівської області, місцезнаходження: 81795, Львівська область, Жидачівський район, с. Зарічне, вул. Нова, 43, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04374460.

Повний текст рішення складено 21 лютого 2019 року.

Суддя З.М. Коліщук