Постанова

від 25.02.2019 по справі 438/387/16-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 438/387/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Слиш А.Т.

Провадження № 22-ц/811/535/18 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

Категорія: 2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючої - судді Копняк С.М.,

суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Брикайло М.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням учасників справи, без їх виклику, за наявними у справі матеріалами, у письмовому провадженні, в приміщенні Львівського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 05 червня 2018 року, постановлене в складі головуючого - судді Слиша А.Т., у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Східницької селищної ради м. Борислава Львівської області, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Бориславського міського нотаріального округу Василевич Оксана Романівна, Бориславська міська рада про визнання незаконним та скасування рішення Східницької селищної ради м. Борислава Львівської області, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, -

в с т а н о в и л а:

Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись в суд з позовом до Східницької селищної ради м. Борислава Львівської області, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Бориславського міського нотаріального округу Василевич Оксана Романівна, Бориславська міська рада у якому просили визнати незаконним та скасувати рішення Східницької селищної ради м. Борислава Львівської області № 82 від 12.04.2011 року Про безоплатну передачу у власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку про передачу відповідачу ОСОБА_9 безоплатно у власність земельної ділянки площею 810 кв.м. для обслуговування 41/100 ідеальної частини житлового будинку АДРЕСА_1 та господарських будівель; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку Серії НОМЕР_1, виданий Східницькою селищною радою 29.12.2011року на ім я ОСОБА_9 на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0, 0810га, що розташована в АДРЕСА_1; визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 29.05.2013 року, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Львівської області Василевич О.Р. 29.05.2013року та зареєстрований в реєстрі за №238; та скасувати рішення про державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку, площею 0,081 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, з кадастровим номером НОМЕР_2, цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за ОСОБА_2, номер запису про право власності: НОМЕР_5, індексний номер: НОМЕР_6 від 29.05.2013 р.

В обґрунтування позовних вимог посилалися на те, що позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, та відповідачка ОСОБА_9 є співвласниками та проживають у багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_1.

Зокрема, позивачка ОСОБА_3 (дівоче прізвище ОСОБА_3) на підставі договору дарування квартири від 04.07.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Львівської області Дмитришин К.С. за реєстровим № 1388, зареєстрованого в Дрогобицькому ДК МБТІ та ЕО 06.08.2003 року за реєстраційним НОМЕР_3, є власником квартири АДРЕСА_1.

Позивач ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 30.05.1994 року, виданого виконкомом Бориславської міської Ради народних депутатів згідно розпорядження від 30.05.1994 р. № 1987 та зареєстрованого Дрогобицьким МБТІ 30.07.1994 р. за реєстровим № 1987, та договору про встановлення розміру часток у квартирі за реєстровим № 1253 від 11.11.2008 року, є власником квартири АДРЕСА_1.

Відповідач ОСОБА_9 є власником квартири АДРЕСА_1.

Рішенням виконавчого комітету Східницької селищної Ради народних депутатів від 16.05.1980 р. № 29 Про результати обміру земель забудованого кварталу №10 та Додатку до нього затверджено представлені Дрогобицьким міжміським бюро технічної інвентаризації і одобрено відповідною комісією виконкому матеріали обміру земель забудованого кварталу № 10, затверджено встановлену при обмірі конфігурацію присадибної ділянки по АДРЕСА_1, тобто земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, та зареєстровано за землекористувачами житлового будинку АДРЕСА_1, а саме, земельну ділянку площею 2009 кв.м.

Між позивачами та відповідачем ОСОБА_9 тривалий час виникають конфлікти щодо використання прибудинкової території земельної ділянки їхнього багатоквартирного житлового будинку. Саме тому згідно рішення Східницької селищної ради Львівської області від 24.07.2009 року № 454 Про безоплатну передачу у власність земельних ділянок для обслуговування житлових будинків відповідачу ОСОБА_9 було відмовлено у безоплатній передачі у власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1. З того часу жодних рішень про приватизацію прибудинкової земельної ділянки багатоквартирного житлового будинку відповідач Східницька селищна рада не приймала.

Осінню 2015 року позивачці ОСОБА_3 стало відомо про те, що Східницькою селищною радою без їхнього відома та згоди, з істотним порушенням норм ЗК України, прийнято рішення № 82 від 12.04.2011 року, яким лише одному із співвласників багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1, а саме відповідачу ОСОБА_9, передано у власність земельну ділянку площею 0, 0810 га по АДРЕСА_1 Львівської області для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. У подальшому відповідачу ОСОБА_9 29.12.2011 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1.

Нормами земельного законодавства не передбачена можливість передачі у власність, або користування окремих співвласників багатоквартирних будинків земельної ділянки (на якій розташований багатоквартирний жилий будинок) або її частини.

Багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 не перебуває на балансі жодної організації, а також між співвласниками даного багатоквартирного житлового будинку об'єднання співвласників не створено.

Проте, Східницькою селищною радою з істотним порушенням вимог ст. 42 ЗК України (в редакції чинній на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення), без вилучення з прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку, прийнято незаконне рішення, яким значну частину прибудинкової земельної ділянки багатоквартирного житлового будинку № АДРЕСА_1 незаконно передано у власність одному із співвласників даного багатоквартирного житлового будинку - відповідачці ОСОБА_9, внаслідок чого істотно порушено іхнє право власності у даному багатоквартирному житловому будинку, зокрема вони позбавлені можливості доступу, проїзду до належних їм на праві власності квартир у даному житловому будинку та належного обслуговування даного житлового будинку.

Оскаржуване рішення відповідача № 82 від 12.04.2011 року про безоплатну передачу ОСОБА_9 у власність земельної ділянки площею 810 кв.м. для обслуговування 41/100 ідеальної частини житлового будинку № АДРЕСА_1 та господарських будівель винесено з порушенням вимог закону та суперечить положенням ст. 42 ЗК України (в редакції чинній на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення), та на підставі ст. 21 ЦК України підлягає визнанню незаконним і скасуванню й, відповідно, підлягає визнанню недійсним, виданий на підставі цього рішення, державний акт на право власності на земельну ділянку, та, відповідно, усі подальші правочини, зокрема оскаржуваний договір дарування земельної ділянки від 29.05.2013 року площею 0,081га, для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2, як і підлягає скасуванню рішення про державну реєстрацію права приватної власності на спірну земельну ділянку за відповідачем ОСОБА_2 Позов просили задовольнити.

Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 05 червня 2018 року позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано незаконним та скасовано рішення Східницької селищної ради м. Борислава Львівської області за № 82 від 12 квітня 2011 року Про безоплатну передачу у власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку про передачу ОСОБА_6 безоплатно у власність земельну ділянку площею 810 кв.м для обслуговування 41/100 ідеальної частини житлового будинку АДРЕСА_1 та господарських будівель.

Визнано недійним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, виданий Східницькою селищною радою м. Борислава Львівської області 29 грудня 2011 року на ім'я ОСОБА_6 на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0, 0810 га, що розташована в АДРЕСА_1.

Визнано недійним договір дарування земельної ділянки від 29 травня 2013 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Василевич Оксаною Романівною 29 травня 2013 року та зареєстрований в реєстрі за № 238.

Скасовано рішення про державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку, площею 0, 81 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, з кадастровим номером НОМЕР_2, цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за ОСОБА_7, номер запису про право власності:НОМЕР_5, індексний номер: НОМЕР_6 від 29 травня 2013 року.

Стягнуто з Східницької селищної ради м. Борислава Львівської області, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у рівних частках на користь ОСОБА_3 судові витрати, що складаються із сплаченого судового збору у розмірі 1 653 гривень 60 копійок.

Стягнуто з Східницької селищної ради м. Борислава Львівської області, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у рівних частках на користь ОСОБА_4 судові витрати, що складаються із сплаченого судового збору у розмірі 1 653 гривень 60 копійок.

Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 05 червня 2018 року оскаржив відповідач ОСОБА_2

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на постанову Бриславського міського суду Львівської області від 23.11.2010 року у справі № 2а - 836/2010 р., якою задоволено позов ОСОБА_9 та зобов'язано Східницьку селищну раду вирішити питання про передачу позивачці у приватну власність земельної ділянки, площею 810 кв.м., для обслуговування 41/100 ідеальної частини житлового будинку та господарських будівель на АДРЕСА_1, а також на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 08.08.2013 року у справі № 438/1034/13-ц, яким задоволено позов ОСОБА_9, усунено перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0, 810 га по АДРЕСА_1, які є чинними, ніким не оскаржені та не скасовані. Вважає, що суд першої інстанції знівелював положення ст. 129-1 Конституції України про обов'язковість виконання судових рішень. Зазначає, що визнаючи недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, суд не витребував оригінал такого у приватного нотаріуса, не дослідивши належним чином чи дійсно такий акт був і чи відповідають дані акту даним, вказаним у позовній заяві. Стверджує, що суд безпідставно посилається на ст. 1 ЗУ Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку в редакції чинній на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, вказуючи, що прибудинкова територія призначена для обслуговування багатоквартирного будинку. Зазначає, що в будинку АДРЕСА_1 ОСББ не створено, а тому вказана норма не підлягає до застосування у даному випадку. Також стверджує, що судом не розглянуте, подане його адвокатом, клопотання про долучення до матеріалів справи копії відповіді з Бориславської міської ради та не прийнято по ньому жодного рішення. Посилається також і на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги факт спливу строку позовної давності та зазначає, що згідно ст. 728 ЦК України до вимог про розірвання договору дарування застосовується позовна давність - один рік. Позивачі звернулися до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки через три роки після його укладення та вважає, що позивачі повинні були звернутися до суду в межах одного року. Також стверджує, що суд не встановив наявність чи відсутність підстав для поновлення такого строку, оскільки від позивачів не надходило заяви про поновлення строку позовної давності з посиланням на причину пропуску такого.

Просить скасувати рішення Бориславського районного суду Львівської області від 05 червня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

03.09.2018 року позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 подали відзив на апеляційну скаргу. Вважають, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, справедливим та таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а викладені у ньому висновки відповідають фактичним обставинам справи. Апеляційну скаргу вважають безпідставною та необґрунтованою. Стверджують, що посилання в апеляційній скарзі на постанову Бриславського міського суду Львівської області від 23.11.2010 року у справі № 2а-836/2010 р. є безпідставним, оскільки цим судовим рішенням питання правомірності приватизації ОСОБА_9 частини спірної прибудинкової земельної ділянки не вирішено по суті. Зазначають, що посилання в апеляційні скарзі на ст. 728 ЦК України, яка визначає строк позовної давності до вимог про розірвання договору дарування є безпідставними, оскільки ними такі вимоги не заявлялись, а заявлялись вимоги про визнання недійсним спірного договору дарування. Посилаються на те, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, однак жоден з відповідачів таку заяву суду першої інстанції не подавав.

Просять рішення Бориславського районного суду Львівської області від 05 червня 2018 року залишити без змін.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.Таким чином, дана справа розглядається за правилами ЦПК України в редакції Закону №2147-У111 від 03.10.2017 року, яка набрала чинності з 15.12.2017 року.

Згідно із ч. 1 ст. 351 ЦПК України (в редакції закону від 03.10.2017 року) судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до Указу Президента України №452/2017 від 29.12.2017 року Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах Апеляційний суд Львівської області ліквідовано та створено новий - Львівський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Львівську область, з місцезнаходженням у місті Львові.

04 жовтня 2018 року у газеті Голос України опубліковано повідомлення голови Львівського апеляційного суду про початок роботи новоутвореного суду.

А відтак, справа розглядається Львівським апеляційним судом у межах територіальної юрисдикції якого перебуває міський суд, який постановив судове рішення, що оскаржується.

Ухвалою про призначення справи до розгляду від 25 жовтня 2018 року вирішено проводити розгляд справи з повідомленням учасників справи без їх виклику.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЦПК України, розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Ураховуючи, що згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, колегія суддів інформувала учасників справи, окрім направлення повідомлень, також і шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду.

Оскільки колегією суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи у їх відсутності, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення учасників справи, без їх виклику, за наявними у ній матеріалами, у письмовому провадженні, а копія судового рішення у такому разі надсилається в порядку передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п. п. 1 - 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги.

Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегією суддів справа переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що сторони є співвласниками житлового багатоквартирного будинок АДРЕСА_1. Багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 не перебуває на балансі будь-яких підприємств, установ і організацій, які здійснюють управління цим будинком. Співвласниками даного багатоквартирного житлового будинку об'єднання співвласників не створено. Зазначені обставини справи визнаються учасниками справи та в порядку ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

На підставі договору дарування квартири від 04.07.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Львівської області Дмитришин К.С. за реєстровим № 1388, зареєстрованого в Дрогобицькому ДК МБТІ та ЕО 06.08.2003 року за реєстраційним № 1645949, позивач ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1.

На підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 30.05.1994року, виданого виконкомом Бориславської міської Ради народних депутатів згідно розпорядження від 30.05.1994 р. № 1987 та зареєстрованого Дрогобицьким МБТІ 30.07.1994 р. за реєстровим № 1987, та договору про встановлення розміру часток у квартирі за реєстровим № 1253 від 11.11.2008 року позивач ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1.

Відповідачу ОСОБА_9 квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого державним нотаріусом Бориславської державної нотаріальної контори Львівської області Петруняк І.О. від 13.04.1991 року за реєстром № 1076, зареєстрованого у Львівському обласному управлінні комунального господарства Дрогобицькому міжміському бюро технічної інвентаризації 18.04.1991 року, в реєстрову книгу № 4 за реєстровим № 426. Згідно договору дарування квартири від 29.05.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Львівської області Василевич О.Р. та зареєстрованого в реєстрі за № 236, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 2681099 від 29.05.2013 р., ОСОБА_9 подарувала, а ОСОБА_2 прийняв у дар квартиру АДРЕСА_1, що складає 41/100 ідеальну частину даного будинку, і на даний час останній є власником даної квартири.

Встановлено й те, що відповідно до рішення виконавчого комітету Східницької селищної Ради народних депутатів від 16.05.1980 р. № 29 Про результати обміру земель забудованого кварталу № 10 та Додатку до нього затверджено представлені Дрогобицьким міжміським бюро технічної інвентаризації і одобрені відповідною комісією виконкому матеріали обміру земель забудованого кварталу № 10, затверджено встановлену при обмірі конфігурацію присадибної ділянки по АДРЕСА_1, тобто земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, та зареєстровано за землекористувачами житлового будинку АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 2009 кв.м.

Рішенням виконавчого комітету Бориславської міської ради народних депутатів Львівської області від 21.03.1991 року № 96 Про взяття на баланс житлового будинку № АДРЕСА_1 трьохквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 прийнято на баланс Бориславської міської ради народних депутатів, Дрогобицьке бюро технічної інвентаризації зобов язано провести перереєстрацію даного будинку, закріпити за житловим будинком АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 800 кв.м.

Згідно плану земельної ділянки на АДРЕСА_1, виготовленого Бориславським міським відділом ЛРФ ДП ЦДЗК , загальна площа земельної ділянки житлового будинку АДРЕСА_1 становить 1960 кв.м.

Рішенням Східницької селищної ради Львівської області від 24.07.2009 року № 454 Про безоплатну передачу у власність земельних ділянок для обслуговування житлових будинків відповідачу ОСОБА_9 відмовлено у безоплатній передачі у власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1 з наступною видачею державного акту на право власності на землю, у зв'язку з відсутністю акта встановлення та погодження меж земельної ділянки.

Згідно постанови Бориславського міського суду Львівської області від 13.11.2010 року та ухвали від 28.01.2011 року про виправлення описки у адміністративній справі № 2а-836/2010р. за позовом ОСОБА_12 до Східницької селищної ради Львівської області, треті особи: Державне підприємство Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , Управління Держкомзему у м.Бориславі Львівської області, ОСОБА_4, про визнання протиправним та скасування п. 1 рішення Східницької селищної ради 24.07.2009 року № 454, визнано нечинним та скасовано п. 1 рішення Східницької селищної ради Львівської області XXY сесія V-го демократичного скликання від 24.07.2009 року № 454 Про безоплатну передачу у власність земельних ділянок для обслуговування житлових будинків в частині відмови ОСОБА_12 в передачі безоплатно у власність для обслуговування 41/100 ідеальної частини будинку № АДРЕСА_1 земельної ділянки площею 810 кв.м. та зобов'язано Східницьку селищну раду вирішити питання про передачу ОСОБА_12 у приватну власність земельної ділянки, площею 810 кв.м., для обслуговування 41/100 ідеальних частин житлового будинку та господарських будівель на АДРЕСА_1.

Рішенням Східницької селищної ради від 12.04.2011 року № 82 Про безоплатну передачу у власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку передано ОСОБА_12, що проживає в АДРЕСА_1, безоплатно у власність земельну ділянку площею 810 кв.м. для обслуговування 41/100 ідеальних частин житлового будинку 125 на вул. Зарічній та господарських будівель.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, виданого на підставі рішення Східницької селищної ради 3 сесія 6 скликання від 12.04.2011 року за № 82, ОСОБА_12 належала на праві власності земельна ділянка площею 0, 0810 га, розташована в АДРЕСА_1 , цільове призначення якої - обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Згідно договору дарування земельної ділянки від 29.05.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Львівської області Василевич О.Р. 29.05.2013 року та зареєстрованого в реєстрі за №238, ОСОБА_9 подарувала, а обдаровуваний ОСОБА_2 прийняв у дар земельну ділянку для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0, 0810 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2, і на даний час є власником даної земельної ділянки.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до п. 5 ст. 10 Закону України від 19 червня 1992 року Про приватизацію державного житлового фонду при приватизації громадянами одно або багатоквартирного будинку державного житлового фонду, порядок користування закріпленою за ним прибудинковою територією здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Земельним кодексом України.

Відповідно до положень ст. 42 Земельного кодексу України (в редакції чинній на період виникнення спірних правовідносин) земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

Згідно п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ при приватизації громадянами одно- або багатоквартирного будинку державного житлового фонду порядок користування закріпленою за ним прибудинковою територією згідно з пунктом 5 статті 10 Закону від 19 червня 1992 року № 2482-XII Про приватизацію державного житлового фонду здійснюється в порядку та на умовах, передбачених частиною третьою статті 42 ЗК, якою встановлено, що порядок використання земельних ділянок, де розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Якщо в жилому будинку приватизовано частину квартир, питання про користування прибудинковою територією вирішується відповідно до положень частини третьої статті 88 ЗК, тобто шляхом отримання в користування її частини, що відповідає частці приватизованих квартир та інших приміщень у вартості будинку і споруд. При цьому розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

Згідно із положеннями ст. 1 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (в редакції чинній на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення) прибудинкова територія - це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.

При цьому під прибудинковою територією слід розуміти встановлену за проектом поділу території мікрорайону (кварталу) та проектом забудови земельну ділянку багатоквартирної несадибної житлової забудови, необхідну для розміщення й обслуговування жилого будинку та пов'язаних із ним господарських і технічних будівель і споруд, тобто нею є територія під жилим будинком, проїзди та тротуари, озеленені ділянки та ігрові майданчики, майданчики для відпочинку, занять спортом, тимчасового зберігання автомобілів жителів будинку, для господарських цілей та інші території, пов'язані з утриманням і експлуатацією будинку.

Згідно з вимогами ст.11 цього ж Закону об'єднання співвласників багатоквартирного будинку після набуття статусу юридичної особи може прийняти на власний баланс весь житловий комплекс, який є єдиним комплексом нерухомого майна, що утворений земельною ділянкою в установлених межах, розміщеним на ній жилим багатоквартирним будинком або його частиною разом із спорудами та інженерними мережами, які утворюють цілісний майновий комплекс.

Згідно п. 5 Порядку передачі майна на баланс об'єднання співвласників багатоквартирного будинку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2002 №1521 Про реалізацію Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку передача житлового комплексу або його частини з балансу на баланс проводиться разом з планом земельної ділянки, технічним паспортом будинку та відповідною технічною документацією (інвентарна справа, акт прийняття в експлуатацію, плани зовнішніх мереж тощо) у двомісячний термін після надходження відповідного звернення від об'єднання. Датою передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс є дата підписання акта приймання-передачі (п.7 Порядку передачі).

Ст. 39 Земельного кодексу України встановлено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Відповідно до Закону України Про планування і забудову територій від 20.04.2000 (в редакції чинній на період виникнення спірних правовідносин) генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, яка визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту. Генеральним планом населеного пункту визначаються: потреби в територіях для забудови та іншого використання; межі функціональних зон, пріоритетні та допустимі види використання та забудови територій; території, які мають будівельні, санітарно-гігієнічні, природоохоронні та інші обмеження їх використання.

Порядок використання вказаних земельних ділянок регулюється також Законом України Про основи містобудування та Типовими регіональними правилами забудови, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 10 грудня 2001 року № 219, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 січня 2002 року за № 4/6292.

Таким чином, виходячи з аналізу цільового призначення земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, та норм ст. 42 ЗК України, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у разі приватизації громадянами квартир у багатоквартирному будинку, земельна ділянка як така, що входить у житловий комплекс, може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування лише об'єднанню співвласників будинку, створеному відповідно до Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2002 року № 1521 Про реалізацію Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку .

У такому разі земельна ділянка належить співвласникам жилого будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і неподільною часткою житлового комплексу (допоміжні приміщення, конструктивні елементи будинку, його технічне обладнання) є майном співвласників, які визначають порядок його використання.

Нормами земельного законодавства не передбачена можливість передачі у власність, або користування окремих співвласників багатоквартирних будинків земельної ділянки (на якій розташований багатоквартирний жилий будинок) або її частини.

Крім цього, судом встановлено, що відповідач у справі - Східницька селищна рада з істотним порушенням вимог ст.42 ЗК України (в редакції чинній на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення), без встановлення розміру та конфігурації прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1, без зарахування до земельного фонду Східницької селищної ради прибудинкової земельної ділянки багатоквартирного житлового будинку, прийняла незаконне рішення, яким частину прибудинкової земельної ділянки цього багатоквартирного житлового будинку незаконно передала у власність лише одному із співвласників даного багатоквартирного житлового будинку - відповідачці ОСОБА_9, внаслідок чого істотно порушила право власності інших співвласників цього багатоквартирного житлового будинку, зокрема позбавила позивачів можливості доступу, проїзду до належним їм на праві власності квартир у даному житловому будинку та належного обслуговування даного житлового будинку.

Відповідно до п.10 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Суд вважав, що спірне рішення прийнято селищною радою з порушенням вищезазначених норм чинного законодавства, а тому правомірно визнав таке недійсним з моменту його прийняття.

Таким чином, оскільки суд прийшов до висновку, що оскаржуване рішення Східницької селищної ради м. Борислава Львівської області № 82 від 12.04.2011 року Про безоплатну передачу у власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку про передачу відповідачу ОСОБА_9 безоплатно у власність земельної ділянки площею 810 кв.м. для обслуговування 41/100 ідеальних частин житлового будинку АДРЕСА_1 та господарських будівель є незаконним і підлягає скасуванню, то відповідно підлягає визнанню недійсним і виданий на підставі даного незаконого рішення органу місцевого самоврядування державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданий Східницькою селищною радою 29.12.2011 року на ім'я ОСОБА_9 на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0, 0810га, що розташована в АДРЕСА_1.

Факт наявності договору дарування земельної ділянки від 29.05.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу Львівської області Василевич О.Р. 29.05.2013 року та зареєстрований в реєстрі за № 238 також істотно порушує право власності позивачів у даному багатоквартирному житловому будинку, так як даний договір укладено з порушенням вимог ч. 1 ст. 215 та ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до узагальнення Верховного Суду України Практика розгляду судами цивільних справ про визнання право чинів недійсними від 24.11.2008 року, зміст правочину становлять права та обов'язки, про набуття, зміну або припинення яких учасники правочину домовилися. Зміст договору чи іншого правочину закріплюється у його статтях (пунктах).

Статтею 203 ЦК України визначено основні критерії чинності правочину, зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до вимог ст.ст. 203, 204 ЦК України підстави і наслідки недійсності правочину можуть бути передбачені винятково законами. Проте положення зазначених статей необхідно застосовувати з урахуванням ст. 4 ЦК України. Виходячи з буквального тлумачення норм статей 4 та 203 ЦК України, зміст правочину має відповідати: ЦК України; іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України; актам Президента України у випадках, встановлених Конституцією України; постановам Кабінету Міністрів України; актам органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим, що видаються у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.

Враховуючи загальні принципи цивільного права, правочини не повинні суперечити положенням законів, галузевих законодавчих актів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України недодержання сторонами або стороною в момент вчинення правочину вимог, встановлених частинами 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, як правило, має наслідком визнання правочину недійсним.

Отже, враховуючи фактичні обставини справи та чинні на час виникнення спірних правовідносин вимоги законодавства України, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що оскаржуване рішення відповідача № 82 від 12.04.2011 року про безоплатну передачу ОСОБА_9 у власність земельної ділянки площею 810 кв.м. для обслуговування 41/100 ідеальної частини житлового будинку № АДРЕСА_1 та господарських будівель винесено з істотним порушенням вимог закону та суперечить положенням ст. 42 ЗК України (в редакції чинній на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення), а тому на підставі ст. 21 ЦК України підлягає визнанню незаконним та скасуванню й відповідно підлягає визнанню недійсним виданий на підставі цього рішення державний акт на право власності на земельну ділянку та, відповідно, усі подальші правочини, зокрема оскаржуваний договір дарування земельної ділянки від 29.05.2013 року площею 0, 081га, для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2, як і підлягає скасуванню рішення про державну реєстрацію права приватної власності на спірну земельну ділянку за відповідачем ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, та визначивши характер спірних правовідносин сторін, можливості порушення прав позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користування спірною земельної ділянкою та необхідності їх захисту в обраний ними спосіб, враховуючи усі наведені вище обставин, колегія суддів приходить до висновку про правильність висновків суду першої інстанції про задоволення позову.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У відповідності до вимог ст. 268 ч. 5 абзацу 2 датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст даного судового рішення складено 25 лютого 2019 року.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 372, 374 ч.1 п.1, 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Бориславського районного суду Львівської області від 05 червня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст даного судового рішення складено 25 лютого 2019 року.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Бойко С.М.

Ніткевич А.В.