Рішення

від 11.02.2019 по справі 359/7697/18

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/359/741/2019

Справа № 359/7697/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2019 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.,

при секретарі - Степаненко А.О.,

з участю позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

представника відповідача та третьої

особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Русанівка , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, директор Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Русанівка ОСОБА_3, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди -

В С Т А Н О В И В:

26.09.2018 ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом з вимогами: поновити його на посаді оперативного чергового лікаря Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Русанівка ; стягнути з відповідача на його користь середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу із розрахунку середньомісячного заробітку в розмірі 7876,89 грн. станом на день винесення рішення; стягнути з відповідача грошову компенсацію в сумі 10000 грн. за завдану моральну шкоду; допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення місячного розміру середньої заробітної плати (а.с.1-3).

01.11.2013 позивач був прийнятий на роботу до Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Русанівка на посаду оперативного чергового лікаря, де він працював до 31.08.2018, добросовісно відносився до виконання покладених на нього обов'язків. На початку липня його було повідомлено про реорганізацію, а саме скорочення штату з 01.09.2018. В подальшому він поставив підпис на папері про подію, хоча зміст цього повідомлення (так звана шапка) була відсутня. Відповідній наказ йому не надавався для ознайомлення і він його не читав. В подальшому (на початку серпня) керівниками були зібрані збори колективу на яких було повідомлено, що є два варіанти у зв'язку з реорганізацією структурного підрозділу: перший - звільнення за власним бажанням, другий - звільнення за власним бажанням та при бажанні переведення до швидкої допомоги іншої юридичної особи. Згодом знову були проведені збори на яких було повідомлено, що переведення на швидку допомогу до іншої юридичної особи не буде, але ця установа гарантує прийняття усіх бажаючих на посаду після звільнення про що свідчить лист Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф м. Києва від 28.08.18 р. № 2058. 31.08.2018 позивача було звільнено з займаної посади без пропонування будь-якої іншої роботи з підстав відмови від переведення на роботу (п. 6 ст. 36 КзпП), про що свідчить наказ відповідача від 31.08.2018 р. № 92. При цьому в трудовій книжці було здійснено запис про звільнення у зв'язку з відмовою працівника від переведення (копія запису з трудової книжки додається). Позивач звертає увагу, його звільнення відбулось з порушенням ст.ст.42,49-2 КЗпП, а саме: наказ про реорганізацію був виданий 03.07.2018, після чого його було усно повідомлено про реорганізацію та можливе звільнення, а фактичне звільнення відбулось 31.08.2018, тобто з порушенням встановленого законом двомісячного строку попередження про звільнення; він мав переважне право на залишення на роботі, так він є кваліфікованим працівником та має тривалий безперервний стаж роботи. Також зазначає, що йому не було запропоновано будь-якої роботи. Він стверджує, що має місце невідповідність підстав звільнення, що п.6 ст.36 КЗпП передбачає, що підставами припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці. Він звертає увагу, що не існувало ніякого переведення відповідача (установи) в іншу місцевість і зміни істотних умов праці, та він не відмовлявся від переведення, якого не було. Зазначає, що його було звільнено без згоди профспілки з порушенням встановлено порядку ст.43 КЗпП. Оскільки його звільнення було незаконним, він підлягає поновленню на роботі та йому має бути виплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу, виходячи із середньоденної заробітної плати 394 грн.

Позивач також зазначає, що незаконним звільненням йому було завдано моральна шкода, яка полягає у негативних емоціях і переживаннях, через негативні зміни у його житті. Моральна шкода посилена тим, що відповідач до цього часу не вчинив жодних дій з метою поновлення його прав. Наслідки події призвели до появи негативних психосоматичних та психоемоційних змін: порушення сну, швидка втомлюваність, пасивність, знижений настрій, пригніченість, нервозність, дратівливість, образливість, чутливість, реакції замикання, фіксованість на негативних переживаннях, емоційна напруга, насторога, невпевненість в собі, тривога з приводу майбутнього. Були порушені його актуальні життєві плани, погіршені можливості побудови та реалізації нових життєвих перспектив, віг змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідачем було подано відзив (а.с.37-41), за змістом якого відповідач позов не визнає, у задоволенні позову про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди просить відмовити повністю, по суті позову зазначає наступне.

Відповідно до наказу Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Русанівка Дніпровського району м.Києва від 03.07.2018 року № 151 Про реорганізацію ЦНМДВ в КНП ЦПМСД Русанівка Дніпровського району м. Києва , адміністрацією Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Русанівка Дніпровського району м.Києва було проінформовано під підпис працівників про переведення на іншу запропоновану вакантну посаду, а в разі відмови про звільнення, про що засвідчує повідомлення.. 21.08.2018 року було проведено трудові збори, на яких запропоновано працівникам у зв'язку з реорганізацією установи переведення їх на роботу до Центру екстреної медичної допомоги та Медицини катастроф міста Києва, про що свідчить протокол трудових зборів від 21.08.2018 року.

На підтвердження гарантування працевлаштування працівників також свідчать наступні документи: протокол доручень №79 від (26507) напрацьований під час виїзної наради щодо обговорення питань діяльності комунальних некомерційних підприємств Центр первинної медико- санітарної допомоги 13.07.2018 р. та лист Центру Екстреної медичної допомоги та Медицини катастроф міста Києва від 28.08.2018р.

Також зазначає, що на виконання Протоколу доручень напрацьованих під час апаратної наради у начальника управління охорони здоров'я Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації із фінансовою службою управління охорони здоров'я, головним лікарем КМКЛ № 11, директору Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Русанівка Дніпровського району м.Києва ОСОБА_3 необхідно було до 31.08.2018 р. надати інформацію про організаційні заходи щодо припинення роботи Центру невідкладної медичної допомоги вдома, до 01.09.2018р. надати копії заяв працівників Центру невідкладної медичної допомоги вдома про їх звільнення у зв'язку з переведенням до Центру Екстреної медичної допомоги та Медицини катастроф міста Києва за власним бажанням, до 24.00 31.08.2018р., провести інвентаризацію майна, обладнання, медикаментів Центру невідкладної медичної допомоги вдома та забезпечити опечатування приміщення центральної диспетчерської Центру невідкладної медичної допомоги вдома та збереження майна.

Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 було запропоновано декілька варіантів працевлаштування. Оскільки штатний розпис Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Русанівка Дніпровського району м.Києва станом на 01.09.2018 р. не передбачає посади яку займав ОСОБА_1 до реорганізації підприємства, в зв'язку з чим йому було запропоновано посаду лікаря-педіатра відповідно до Сертифікату спеціаліста № 2666 виданого ОСОБА_1 від 11.11.2014 року Національною медичною Академією післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика. Також позивачу було запропоновано переведення в Центр Екстреної медичної допомоги та Медицини катастроф міста Києва. Оскільки ОСОБА_1 відмовився від запропонованого працевлаштування, 29.08.2018 року був складений акт про відмову від пропонованого працевлаштування.

29.08.2018 ОСОБА_4 некомерційне підприємство Центр первинної медико-санітарної допомоги Русанівка Дніпровського району м.Києва видало розпорядження № 174 про ліквідацію Центру Невідкладної медичної допомоги вдома КНП ЦПМСД Русанівка Дніпровського району м. Києва. 31.08.2018 року ОСОБА_4 некомерційне підприємство Центр первинної медико-санітарної допомоги Русанівка Дніпровського району м.Києва видало наказ № 95/к від 31.08.2018 року про припинення трудової угоди ОСОБА_1.

Відповідач стверджує, що ОСОБА_4 некомерційне підприємство Центр первинної медико-санітарної допомоги Русанівка Дніпровського району м.Києва не порушило трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1, а вжило всіх можливих заходів для його працевлаштування. Позивач відмовився від усіх запропонованих йому варіантів працевлаштування. Тому вважають, що вимоги позивача є безпідставними.

Розгляд даної цивільної справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та свідків (а.с.18-20,81).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та викладені в позовній заяві обставини.

Представники відповідача ОСОБА_4 некомерційне підприємство Центр первинної медико-санітарної допомоги Русанівка Дніпровського району м.Києва , а також третя особа - директор Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Русанівка Дніпровського району м.Києва позов не визнав з підстав, наведених у відзиві.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ч. 3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, даними трудової книжки позивача серії БТ-І №0268326 (а.с.7), а також наказом №107 від 31.10.2013 року (а.с.76) підтверджується та сторонами не оспорюється, що позивач ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, 01.11.2013 був прийнятий на посаду оперативного чергового лікаря центру невідкладної медичної допомоги вдома.

Відповідно до наказу Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Русанівка Дніпровського району м.Києва від 03.07.2018 року № 151 Про реорганізацію ЦНМДВ в КНП ЦПМСД Русанівка Дніпровського району м. Києва , відповідно до Закону України Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення від 19.10.2017 р., Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження порядку реалізації державних гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій для первинної медичної допомоги від 25.04.2018 р. №407, Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 р. №1101 Про створення національної служби здоров'я України (далі НІДЗУ), Наказу МОЗ України від 19.03.2018 р. 504 Про затвердження порядку надання первинної медичної допомоги , договору з НІДЗУ № 01.01981655.0000.00 про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій від 05.06.2018 р., проводиться оптимізація роботи Центру невідкладної медичної допомоги вдома (далі ЦНМДВ) з 01.09.2018, було затверджено нову структуру ЦНМДВ (додаток №1), графік роботи ЦНМДВ з 01.09.2018 (додаток №2). (а.с.42-44).

Пунктом 2 цього наказу інспектору з кадрів ОСОБА_6 наказано попередити співробітників ЦНМДВ про можливе скорочення, запропонувати працевлаштування на інші посади в ЦПМСД №1,2,3,4, Русанівка Дніпровського району м.Києва.

Зазначений наказ позивачем не оспорюється.

Відповідно до розробленої та введеної в дію з 01.09.2018 року Структури Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Русанівка Дніпровського району м.Києва на 01 вересня 2018 року виключено зі структури КНП ЦПМСД Центр невідкладної медичної допомоги вдома , а також посади оперативного чергового лікаря центру невідкладної медичної допомоги вдома (а.с.68-70).

Встановлено, що 03.07.2018 позивача в числі інших працівників Центру невідкладної медичної допомоги вдома Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Русанівка Дніпровського району м.Києва адміністрацією КНП ЦПМСД Русанівка було повідомлено, що проводиться оптимізація роботи Центру невідкладеної медичної допомоги вдома і введення їх в дію з 01.09.2018, а також про наступне можливе звільнення, зміну істотних умов праці, а також, що у разі їх незгоди на переведення на іншу запропоновану їм вакантну посаду, їх буде звільнено у порядку, встановленому КЗпП України (а.с.45-47).

Факт підписання зазначеного повідомлення повністю визнаний в судовому засіданні позивачем ОСОБА_8, підпис якого стоїть у списку працівників, ознайомлених з повідомленням (а.с.45).

Як встановлено з дослідженого в судовому засіданні Протоколу зборів працівників Центру невідкладної допомоги вдома КНП ЦПМСД Русанівка від 21 серпня 2018 року (а.с.48-50), на якому був присутній позивач, що підтверджується його підписом у списку присутніх на зборах, та позивачем не оспорюється, на зборах виступила заступник директора з медичного обслуговування ОСОБА_9 -голова зборів, яка пояснила ситуацію з ліквідації ЦНМДВ та запропонувала працівникам Центру наступні можливості працевлаштування: переведення в Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф; угода сторін; працевлаштування в ЦПМСД Русанівка , звільнення за власним бажанням.

Зазначені обставин повністю підтверджені допитаною в судовому засіданні в якості свідка заступником директора з медичного обслуговування ЦПМСД Русанівка ОСОБА_9

Відповідно до Протоколу доручень, напрацьованих під час апаратної наради Дніпровського районної в місті Києві державної адміністрації із фінансовою службою управління охорони здоров'я, головним лікарем КМКЛ №11, директорами комунальних некомерційних підприємств Центрів первинної медико-санітарної допомоги, директорами комунальних некомерційних підприємств Консультативно-діагностичних Центрів 28.08.2018 року (а.с.61-67), затвердженого начальником управління охорони здоров'я Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_10, в підпункті 1.1. п.1 передбачено: надати інформацію про організаційні заходи щодо припинення роботи Центру невідкладної медичної допомоги станом на 31.08.2018, виконавець - ОСОБА_3

Розпорядженням директора Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Русанівка Дніпровського району м.Києва Шупік Л.В. Про ліквідацію Центру невідкладної медичної допомоги вдома ГНП ЦПМСД Русанівка Дніпровського району м.Києва від 29.08.2018 №174 (а.с.73) створено комісію для передачі матеріальних цінностей Центру, а також доручено інспектору з кадрів ОСОБА_6 передати трудові книжки співробітникам ЦНМДВ до відділу кадрів Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф м.Києва , які за переведенням будуть працевлаштовані і ЦЕМД та МК актом прийому-передач.

Згідно з Актом №1 про відмову від пропонованого працевлаштування 29 серпня 2018 року, складеного від імені інспектора з кадрів ОСОБА_6, заступника директора з медичного обслуговування ОСОБА_9, головної медичної сестри ОСОБА_11, ОСОБА_1, лікарю оперативно-диспетчерської служби ЦНМДВ, згідно Розпорядження №174 від 29.08.2018 Про ліквідацію ЦНМДВ КНП ЦПМСД Русанівка Дніпровського району м.Києва було запропоновано: переведення в Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф; угода сторін; працевлаштування в ЦПМСД Русанівка на посаду лікаря педіатра, звільнення за власним бажанням (а.с.72). За змістом вказаного акту від запропонованих пропозицій щодо працевлаштування ОСОБА_1 відмовився та письмового пояснення не надав.

Факт складання акту підтвердили допитані в судовому засіданні свідки- працівники КНП ЦПМСД Русанівка Дніпровського району м.Києва ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які підтвердили, що Акт був складений інспектором з кадрів ОСОБА_6 та підписаний двома іншими працівниками на її прохання. При цьому суд враховує, що згідно з показами свідка ОСОБА_6 позивач в її присутності відмовився від працевлаштування на вакантну посаду педіатра за спеціальністю, а також від переведення до іншого медичного закладу Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, а також заперечував щодо звільнення за угодою сторін чи власним бажанням, як зробили інші звільнені працівники.

Позивач в судовому засіданні підтвердив той факт, що не подав адміністрації КНП ЦПМСД Русанівка письмових заяв про переведення, в тому числі не надавав згоди на переведення в Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, а також на працевлаштування на вакантну посаду лікаря педіатра.

Також позивачем ОСОБА_1 визнано, що він не є членом профспілкової організації. Жодних належних і допустимих доказів протилежного позивачем надано не було.

Таким чином, суд прийшов до переконання, що досліджені в судовому засіданні Протокол зборів працівників Центру невідкладної допомоги вдома КНП ЦПМСД Русанівка від 21 серпня 2018 року, Акт №1 про відмову від пропонованого працевлаштування 29 серпня 2018 року, а також покази допитаних свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_11, є належними, допустимими і достатніми доказами того, що позивачу ОСОБА_1 у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників Центру невідкладної медичної допомоги вдома Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Русанівка Дніпровського району м.Києва адміністрацією КНП ЦПМСД Русанівка було запропоновано наявну в установі вакантну посаду лікаря-педіатра відповідно до його спеціальності Педіатрія , зазначеної в сертифікаті спеціаліста №2666 від 11.11.2014, копія якого долучена до матеріалів справи (а.с.71).

Згідно з наказом №95 від 31.08.2018 Про припинення трудової угоди ОСОБА_1 директора Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Русанівка Дніпровського району м.Києва ОСОБА_3 (а.с.74) позивача звільнено з 31 серпня 2018 року, причина звільнення - п.6 ст.36 КЗпП України- відмова працівника від переведення на роботу. Підстава звільнення не зазначена.

Відповідний запис про звільнення позивача із займаної посади на підставі п.6 ст.36 КЗпП України, відмова працівника від переведення, внесена до трудової книжки позивача (а.с.7)

Відповідно до п. 6 ч.1 ст.26 КЗпП України підставами припинення трудового договору, зокрема, є: відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці;

За змістом ч.1-4 ст.32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров'я.

У зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Водночас, як встановлено в ході судового розгляду, та відповідачем не заперечується, фактично в установі відповідача відбулось скорочення чисельності та штаті працівників, а отже, звільнення позивача мало відбуватись відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, за змістом якої трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Про що позивач фактично був повідомлений 03.07.2018 (а.с.45-47).

Відповідно до вимог ч.2 ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Крім того, відповідно до вимоги ч.1-3 ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Встановлено, що звільнення позивача відбулось до спливу зазначеного в ч.1-3 ст.49-2 КЗпП України двомісячного строку з моменту попередження про майбутнє звільнення, а також формулювання підстав звільнення позивача, зазначених у відповідному наказі та в трудовій книжці позивача, є неправильною не відповідають встановленим в судовому засіданні підставам.

Згідно з ч.1 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до ч.3 цієї статті, у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до роз'яснень Верховного суду України, викладених в п.18 Постанови Пленуму № 9 від 06.11.92 Про практику розгляду судами трудових спорів , з наступними змінами і доповненнями, при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення. Якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п.19 Постанови, в усіх випадках звільнення за п.1 ст.40 КЗпП провадиться з наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених главою III-А КЗпП. Чинне законодавство не передбачає виключення із строку попередження працівника про наступне звільнення (не менш ніж за 2 місяці) часу знаходження його у відпустці або тимчасової непрацездатності. При недодержанні строку попередження працівника про звільнення, якщо він не підлягає поновленню на роботі з інших підстав, суд змінює дату його звільнення, зарахувавши строк попередження, протягом якого він працював.

З урахуванням встановлених в ході судового розгляду обстави, суд прийшов до висновку, що підстави для поновлення позивача ОСОБА_1 на роботі відсутні, оскільки у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників та ненадання позивачем згоди на його переведення на іншу вакантну посаду - лікаря педіатра, у відповідача були підстави для розірвання трудового договору з позивачем, передбачені п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України. Водночас, встановлені судом порушення вимог ч.1 ст.49-2 КЗпП України, а також неправильна юридична кваліфікація підстав звільнення мають бути виправлені, в зв'язку з чим позов підлягає частковому задоволенню в частині зміни формулювання причини та дати звільнення позивача.

Так, причину звільнення п.6 ст.36 КЗпП України - відмова працівника від переведення на роботу , слід змінити на звільнення на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, у зв'язку зі зміною в організації виробництва і праці, скорочення штату працівників дату звільнення 31 серпня 2018 року змінити на 03 вересня 2018 року, тобто після спливу визначеного ч.1 ст.49-2 КЗпП України строку попередження про наступне вивільнення.

В зв'язку з тим, що в задоволенні позовної вимоги про поновлення на роботі позивачу відмовлено, відсутні визначені ст..235 КЗпП України підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суд також зазначає, що позовна вимога ОСОБА_1 щодо стягнення на його користь 10000 гривень в рахунок відшкодування завданої йому моральної шкоди не підлягає задоволенню, як не обґрунтована та не доведена, оскільки встановлені судом порушення трудового законодавства не стали підставою для визнання звільнення позивача незаконним, проте саме незаконне звільнення та пов'язані з ним втрати немайнового характеру позивач зазначав як підставу заявленого позову.

Крім того, суд приходить до висновку, що за встановлених судом обставин та часткового задоволення позову про поновлення на роботі в частині зміни формулювання причини та дати звільнення, сам факт визнання судом допущених відповідачем порушень прав позивача та їх відновлення судом у визначений чинний трудовим законодавством спосіб, є достатнім відшкодуванням заподіяної позивачу моральної шкоди у виді простих душевних переживань та необхідності вживати додаткові зусилля щодо звернення до суду за захистом порушеного права.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Встановлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду позивачем не пропущені.

Відповідно до вимог ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають. Інші судові витрати по справі не значаться.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2,12,13,81,82,89,141,258,259,263-265,266,273,394,315,319,430 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Змінити формулювання причини, підставу та дату звільнення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, відповідно до наказу Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Русанівка №95 від 31.08.2018 року Про припинення трудової угоди , а саме: замість причини звільнення п.6 ст.36 КЗпП України - відмова працівника від переведення на роботу , змінити на звільнення на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, у зв'язку зі зміною в організації виробництва і праці, скорочення штату працівників дату звільнення 31 серпня 2018 року змінити на 03 вересня 2018 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Русанівка (код ЄДРПОУ 01981655, зареєстроване місце знаходження: 02154. М.Київ. вул..Ентузіастів, 49) на користь держави судовий збір в сумі 704 гривні 80 копійок (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Позивач: ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 08300, АДРЕСА_1.

Відповідач: ОСОБА_4 некомерційне підприємство Центр первинної медико-санітарної допомоги Русанівка , код ЄДРПОУ 01981655, зареєстроване місце знаходження: 02154. М.Київ. вул.Ентузіастів, 49.

Третя особа: директор Комунального некомерційного підприємства Центр первинної медико-санітарної допомоги Русанівка ОСОБА_3, зареєстроване місце знаходження юридичної особи: 02154. М.Київ. вул..Ентузіастів, 49.

Повний текст рішення виготовлений 21.02.2019.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга Київському апеляційному суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів,який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В.Муранова-Лесів