Рішення

від 04.02.2019 по справі 754/2911/18

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/3296/19

Справа №754/2911/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2019 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Лісовської О.В.

за участю секретаря - Грей О.П.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Бєляєвої А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Голдбудсервіс про повернення безпідставно набутого майна, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до відповідача ТОВ Голбудсервіс про стягнення безпідставно набутого майна, а саме грошових коштів, мотивуючи свої вимоги тим, що 04.01.2018 року позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 162 250,00 грн., в графі призначенні платежу було зазначено дог. № 15/11-17 за дор. ТОВ Хілсайд . Але у позивача немає жодних договірних відносин щодо оплати якихось робіт чи послуг, ні з ТОВ Хілсайд , ні з ТОВ Голдбудсервіс , тобто відсутній факт наявності правових відносин між сторонами на зазначену суму. У зв'язку з цим, позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути сплачені ним кошти, але кошти не були повернуті. На підставі викладеного позивач звертається до суду з даним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно набуті кошти у розмірі 162 250, 00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 622,50 грн.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 03.07.2018 року позовні вимоги задоволено.

06.08.2018 року до суду надійшла заява представника відповідача про перегляд заочного рішення суду.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 23.10.2018 року задоволено заяву представника відповідача і заочне рішення суду від 03.07.2018 року скасовано, справу призначено до розгляду у загальному порядку.

11.12.2018 року до суду надійшов Відзив на позовну заяву. Відповідно до заперечень, викладених у відзиву, представник відповідача заперечує проти задоволення позову, зважаючи на те, що 17.11.2017 року між ТОВ "Хілсайд" в особі директора ОСОБА_3 (замовник) та ТОВ "Голдбудсервіс" (виконавець) в особі директора Голубенка О.М. був укладений Договір № 15/11-17 на виконання робіт по влаштуванню буроін'єкційних паль на об'єкті "Будівництво житлових будинків на АДРЕСА_3", згідно якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується у відповідності до умов договору, виконати роботи по влаштуванню буроін'єкційних паль на вказаному об'єкті. Позивач на дату укладення вказаного Договору був директором ТОВ "Хілсайд". 05.01.2018 року на виконання умов Договору позивач за дорученням Товариства перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ "Голбудсервіс" грошові кошти у розмірі 162250, 00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку. Тобто грошові кошти були перераховані від ТОВ "Хілсайд" в особі директора, а не ОСОБА_3, як фізичною особою. У подальшому у зв'язку з невиконанням певних умов договору з боку ТОВ "Хілсайд" подальші роботи на будівельному майданчику ТОВ "Голбудсервіс" були припинені, а частина грошових коштів була повернута на рахунок ТОВ "Хілсайд". Таким чином, відповідач стверджує, що жодних договірних відносин між сторонами не виникало, а тому і зобов'язань у відповідача щодо повернення коштів не виникло. На підставі викладеного представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

04.02.2019 року до суду надійшла Відповідь на відзив, відповідно до якої позивач зазначає, що він особисто перерахував грошові кошти на рахунок відповідача. Враховуючи те, що між сторонами відсутні будь-які договірні зобов'язання, позивач просить повернути перераховані кошти. Вважає свій позов обґрунтованим, а тому просить його задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав, викладених у Відзиві на позов, просила в його задоволенні відмовити.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що 17.11.2017 року між ТОВ "Хілсайд" в особі директора ОСОБА_3 (замовник) та ТОВ "Голдбудсервіс" (виконавець) в особі директора Голубенка О.М. був укладений Договір № 15/11-17 на виконання робіт по влаштуванню буроін'єкційних паль на об'єкті "Будівництво житлових будинків на АДРЕСА_3".

Відповідно до умов вказаного Договору Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується у відповідності до умов договору, виконати роботи по влаштуванню буроін'єкційних паль на вказаному об'єкті.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, позивач ОСОБА_3 на дату укладення вказаного Договору був директором ТОВ "Хілсайд".

Відповідно до п. 1.2 Договору замовник зобов'язується вчасно прийняти виконану роботи та оплатити її у відповідності до умов цього договору.

Згідно із п. 2.1, 2.1.2 Договору до роботи виконавець зобов'язується приступити протягом 2 (двох) робочих днів після отримання на розрахунковий рахунок виконавця часткової оплати (авансування робіт) вартості в розмірі 30 % від суми договору, а саме 162250, 00 грн.

Пунктом 2.1.5 договору визначено, що остаточний розрахунок проводиться в момент передачі "Виробничої документації" та підписання Акту приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно із п. 4.1 Договору розрахунок за виконання робіт замовник проводить у безготівковій формі в національній валюті, платіжними дорученнями згідно умов Договору.

05.01.2018 року на виконання умов Договору № 15/11-17 позивач ОСОБА_3 за дорученням ТОВ "Хілсайд" перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ "Голдбудсервіс" 162250, 00 грн., що підтверджується випискою АТ "Правекс-Банк" від 05.01.2018 року та платіжним дорученням від 04.01.2018 року.

Як вбачається з платіжного доручення, позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 162250,00 грн., при цьому у призначенні платежу було зазначено дог. № 15/11-17 за дор. ТОВ Хілсайд .

При розгляді справи встановлено, що згідно п. 4.1 вказаного вище Договору розрахунок за виконання робіт замовник проводить у безготівковій формі в національній валюті, платіжними дорученнями згідно умов Договору, що фактично і було виконано.

05.01.2018 року вказана у платіжному дорученні сума надійшла на рахунок ТОВ "Голдбудсервіс".

Враховуючи те, що грошові кошти були перераховані у встановленому порядку та з дотриманням умов вказаного вище Договору, відповідач почав виконувати умови Договору.

Крім того, Договором від 17.11.2017 року не визначено, на якому саме рахунку, в якому банку знаходяться грошові кошти ТОВ "Хілсайд", а також з якого саме рахунку Замовник повинен перерахувати Виконавцю обумовлену договором грошову суму за виконання робіт в розмірі 162250, 00 грн.

Позивач, як директор ТОВ "Хілсайд", особисто виконав умови договору, укладеного між ТОВ "Хілсайд" та ТОВ "Голбудсервіс", що підтверджується відповідним платіжним дорученням.

Відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінка набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 02.10.2013 року № 6-88цс13 предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Як встановлено судом та підтверджено зібраними письмовими доказами, з боку ТОВ "Голбудсервіс" ніяких порушень умов договору допущено не було. Відразу після отримання часткової оплати першого траншу у розмірі 162250, 00 грн. ТОВ "Голбудсервіс" приступило до виконання своїх обов'язків, обумовлених договором.

Так, для виконання робіт, обумовлених Договором, ТОВ "Голбудсервіс" отримало в оренду обладнання та приступило до роботи, виплачувало заробітну плату працівникам, згідно кількості відпрацьованих днів, що підтверджується розрахунковими відомостями та договорами оренди обладнання, актами про надання послуг та актами прийому-передачі обладнання, копії яких наявні у матеріалах справи.

Крім того, після перерахування грошових коштів від ТОВ "Хілсайд", відповідно до вимог Податкового кодексу України, ТОВ "Голбудсервіс" зареєструвало податкову накладну, складену в електронній формі, в день виникнення податкових зобов'язань з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством електронного підпису уповноваженої платником особи в в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до чинного законодавства.

Однак, після того, як було завезено обладнання на будівельний майданчик, його монтажу, ТОВ "Голбудсервіс" змушено було припинити подальші роботи, оскільки замовником ТОВ "Хілсайд" не були виконані п. 5.2.1 та п. 5.2.2 Договору, а саме щодо підготовки будівельного майданчику до будівельних робіт.

Таким чином, роботи були припинені не з вини ТОВ "Голбудсервіс", а безпосередньо Товариство не заперечувало повернути грошові кошти ТОВ "Хілсайд", але з урахуванням понесених витрат, що підтверджується відповідними листами від 25.01.2018 року та від 29.01.2018 року.

05.02.2018 року відповідачем на рахунок ТОВ "Хілсайд" було перераховано грошові кошти у розмірі 73080, 88 грн., що підтверджується випискою з банку від 05.02.2018 року.

З наведеного вбачається, що ТОВ "Голбудсервіс" провело розрахунки з ТОВ "Хілсайд" у повному обсязі, відповідно до умов укладеного Договору від 17.11.2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтями 10-13 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1 ) письмовими, речовими і електронними доказами; 2 ) висновками експертів; 3 ) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проаналізувавши вищевказані норми діючого законодавства та встановлені у справі докази та обставини, суд вважає, що позивачем не надано доказів на підтвердження підстав для стягнення з відповідача грошових коштів, як безпідставно набутого майна, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.

Що стосується стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу, то слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1)стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2)суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3)судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, 04.09.2018 року між адвокатом Бєляєвою А.П. та ТОВ "Голбудсервіс" в особі директора Голубенка О.М. був укладений Договір № 100 про надання правничої допомоги.

На виконання умов Договору сторонами був складений Акт приймання-виконання правничої допомоги від 07.12.2018 року, в якому визначено весь обсяг наданої адвокатом правничої допомоги.

За надані послуги відповідачем було сплачено адвокату правничу допомогу у загальному розмірі 8000, 00 грн., що підтверджується відповідними квитанціями.

Під час розгляду справи стороною позивача не було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Зважаючи на вимоги діючого законодавства, оцінюючи наявні у справі докази, суд вважає, що з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 8000, 00 грн.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору суд відносить на рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19,81, 89, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, ст. 1212, 1213 ЦК України, постановою Верховного Суду України від 02.10.2013 року № 6-88цс13 -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Голдбудсервіс про повернення безпідставно набутого майна - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдбудсервіс" витрати на правничу допомогу у розмірі 8000, 00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Позивач - ОСОБА_3, РНОКПП: НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Голдбудсервіс ,код ЄДРПОУ 40055343, місцезнаходження: вул. Радунська, 9-Б, кв. 246, м. Київ.

Повний текст рішення був виготовлений 15 лютого 2019 року.

Суддя О.В.Лісовська