Рішення

від 15.02.2019 по справі 189/1735/18

ПОКРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 189/1735/18

2/189/100/19

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.02.2019 року смт. Покровське Покровського району Дніпропетровської області

Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чорної О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Корхової М.Г.,

учасники судового провадження:

позивач ОСОБА_1,

представник позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: виконавчий комітет Вишнівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області про визнання особи такою, що втратила право користування домоволодінням, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (уточненим) до ОСОБА_3, яким просив визнати відповідача ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: по АДРЕСА_3

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є власником квартири у житловому будинку № АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 07.12.1998 року, виданого Синельниківським МБТІ за реєстровим номером 47-155.

За вказаною адресою зареєстрований, але не проживає з 30.05.2010 року відповідач, оскільки виїхав у м. Дніпро. У будинку відсутні особисті речі відповідача, він не бере участі в утриманні будинку.

Позивач посилається на ст. 321 ЦК України, згідно якої право власності є непорушним і ніхто не може бути позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні і ст. 391 ЦК України, згідно якої власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права власності.

Також позивач посилається на частину 2 статті 405 Цивільного кодексу України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Жодної домовленості між позивачем та відповідачем з цього приводу не існує.

Позивач, представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 до судового засідання не з`явився, повідомлений про час, дату і місце судового розгляду належним чином, про причини неявки суду не повідомив, заяви, клопотання, пояснення, відзив на позов та заперечення до суду від нього не надходили.

Третя особа надала суду письмову заяву про розгляд справи без її участі, рішення винести на розсуд суду.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки всі умови у сукупності існують, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення по справі.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 07.12.1998 року, з номером запису в реєстрову книгу - НОМЕР_2 видане Синельниківським МБТІ (копія, а. с. 6).

За відомостями, наданими адресно -довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України у Дніпропетровській області, ОСОБА_3 зареєстрований в АДРЕСА_3 (а. с. 29).

Згідно копії довідки, виданої Вишнівською сільською радою Покровського району Дніпропетровської області, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 - син позивача, зареєстрований, але фактично не проживає за адресою з 2010 року (копія довідки а. с. №7).

Відповідно до акту, складеного депутатом селищної ради ОСОБА_4, та членами комісії: ОСОБА_5, ОСОБА_6, в будинку АДРЕСА_3 зареєстрований ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та не проживає з 30 травня 2010 року і по теперішній час (копія акту, а. с. 8).

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, підписаного депутатом селищної ради ОСОБА_4 та членами комісії: ОСОБА_5, ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований, але фактично не проживає ОСОБА_3 (а. с. 9).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснив, що відповідач ОСОБА_3 є його рідним сином, не проживає в АДРЕСА_3 фактично 8 років, навіть в гості не приїжджає. Позивач самостійно, за свій кошт утримує будинок, робить ремонт, сам сплачує комунальні послуги, відповідач жодним чином не бере участі в утриманні будинку та сплаті комунальних послуг.

Свідок ОСОБА_6 показала суду, що є сусідкою позивача, а саме, проживає за адресою: АДРЕСА_3, добре знає позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_3, так як все життя проживають по-сусідству, пояснила, що відповідач не проживає з позивачем років 5-8, в будинку проживає постійно тільки позивач, сам веде господарство, обробляє город, робить власним коштом ремонт будинку, інколи в гості приїздить його дочка та допомагає по господарству.

Свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що є сусідкою позивача, позивач з відповідачем не спілкуються дуже давно, постійно бачить ОСОБА_1 самого у будинку, десь років 10 не бачила відповідача. В будинку проживає постійно тільки позивач, сам веде господарство та утримує будинок.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Згідно ст. 29 ЦК України, місцем мешкання фізичної особи є житловий будинок, квартира чи інше приміщення гідне для мешкання в населеному пункті, в якому особа мешкає постійно або тимчасово.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Статтею 156 ЖК України, передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках:

1) призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до трьох років - протягом усього періоду проходження зазначеної військової служби; перебування на військовій службі прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби - протягом перших п'яти років перебування на дійсній військовій службі;

2) тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання;

3) влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім'ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до ст. 64 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Частиною 2 ст. 3 Сімейного Кодексу України, передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Отже, за змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Разом з цим, згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 р. відповідно до ЗУ Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 17.07.1997 р., закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Відтак за порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК України слід дійти до висновку що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинок, квартиру тощо, від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім'ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім'ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд встановив, що відповідач, ОСОБА_3, не проживає у будинку за адресою: АДРЕСА_3 дуже тривалий час, з 2010 року, в утриманні будинку участі не бере, комунальні послуги не сплачує, отже, чинить власнику перешкоди у користуванні, розпорядженні майном, і позовні вимоги про визнання відповідача таким, що втратив право користування житлом з цих підстав, є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що позивач не наполягає на стягненні з відповідача судового збору, що є його правом, суд при ухваленні рішення зазначене питання не розглядає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 29, 317, 319, 321, 383, 391, 405 ЦК України, ст. ст. 71,72 ЖК України, 3, 12, 13, 76-78, 89, 258, 259, 263-265, 268, 280-284 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: виконавчий комітет Вишнівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області про визнання особи такою, що втратила право користування домоволодінням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, особою, яка втратила право на користування домоволодінням, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Покровський районний суд Дніпропетровської області в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрований та проживає: АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрований: АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий.

Третя особа: Виконавчий комітет Вишнівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 04339178, місцезнаходження: вул. Дніпровська, 51 с. Вишневе Покровського району Дніпропетровської області.

Суддя О.В. Чорна