Рішення

від 26.02.2019 по справі 420/322/19

НОВОПСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 26.02.2019

ЄУ № 420/322/19

Провадження №2-о/420/99/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі головуючого судді Проньки В.В.

за участю секретаря судового засідання Сіренко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в смт. Новопсков цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, який має юридичне значення, заінтересована особа - Новопсковський районний відділ реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просить встановити, що ОСОБА_2, громадянин України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 року в селищі Боко-Платове, м. Антрацит Луганської області, помер ІНФОРМАЦІЯ_8 року в м. Антрацит Луганської області, Україна, причина смерті - ішемічна хвороба серця.

В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_8 року в м. Антрацит Луганської області, помер її чоловік ОСОБА_2. Звернувшись до Новопсковського районного відділу реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області заявнику було відмовлено у проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_2, оскільки він помер на території, яка не підконтрольна Україні і довідка про смерть вважається недійсною. Встановлення факту смерті ОСОБА_2 має для заявника юридичне значення, так як вона зможе провести державну реєстрацію смерті чоловіка у встановленому законом прядку.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 25 лютого 2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку окремого провадження.

Заявник в судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином, в своїй заяві просить справу розглядати без її участі.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, заперечень не має, рішення просить прийняти на розсуд суду.

Враховуючи клопотання осіб, які беруть участь у справі, суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що заяву необхідно задовольнити з огляду на наступне.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно з абз. 2 ч.1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Відповідно до ст.17 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану підставою для проведення державної реєстрації смерті є документ встановленої форми про смерть, виданий закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Отже, вказаний закон не містить спеціальної норми щодо порядку державної реєстрації факту смерті на тимчасово не підконтрольній Україні території, що при таких обставинах унеможливлює державну реєстрацію смерті певної особи в позасудовому порядку.

Відповідно до відмови Новопсковського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 25.02.2019 за вих. №221/17.22-70 заявнику відмовлено в державній реєстрації смерті ОСОБА_2 на підставі надано лікарського свідоцтва про смерть оскільки пред'явлений документ не відповідають формі, визначеній наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 №545 Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті , зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024

Відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_2, виданого 29 січня 1998 року Антрацитівським МВ УМВС України в Луганській області, заявник - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Іжевськ Удмуртської республіки, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, як внутрішньо переміщена особа фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно паспорта громадянина України серії НОМЕР_3, виданого 29 січня 1998 року Антрацитівським МВ УМВС України в Луганській області, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець селища Боко-Платове, м. Антрацит, Луганська область, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів справи, заявник ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_4, виданим повторно 25.01.2000 виконавчим комітетом Дубівської селищної ради Антрацитівської міської ради Луганської області.

Згідно лікарського свідоцтва про смерть №71 від ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, помер ІНФОРМАЦІЯ_8 року в м. Антрацит Луганської області, причини смерті - ішемічна хвороба серця.

Оцінюючи лікарське свідоцтво про смерть, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки : документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів .

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі Лоізіду проти Туреччини ( Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45 ) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах Кіпр проти Туреччини ( Cyprus v. Turkey, 10.05.2001 ) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії ( Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016 ) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать ( Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96 ). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі Мозер проти Республіки Молдови та Росії наголосив, що першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою) ( Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142 ). При цьому, за логікою Міжнародного суду ООН і ЄСПЛ, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи ( Намібійські винятки ), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

З огляду на викладене, суд вважає, що доводи заявника є законними, обґрунтованими і підтверджені наявними у справі доказами, а тому вимоги заявника про встановлення факту смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_8, підлягають задоволенню.

Згідно ч. 4. ст. 317, ст. 430 ЦПК України ухвалене судом рішення у справі про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст. ст. 4, 12-13, 81, 141, 258, 263-265, 268, 293-294, 315-319, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, який має юридичне значення, заінтересована особа - Новопсковський районний відділ реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, задовольнити повністю.

Встановити, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець селища Боко-Платове, м. Антрацит, Луганська область, який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, помер ІНФОРМАЦІЯ_8 року в м. Антрацит Луганської області, Україна, причини смерті - ішемічна хвороба серця.

Заявник - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Іжевськ Удмуртської республіки, паспорт громадянина України серії НОМЕР_2, виданий 29 січня 1998 року Антрацитівським МВ УМВС України в Луганській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, як внутрішньо переміщена особа фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2.

Заінтересована особа - Новопсковський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, код ЄДРПОУ 21758103, який знаходиться за адресою: вул. Українська, 51, смт. Новопсков, Луганська область.

Допустити рішення до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подано до Луганського апеляційного суду через Новопсковський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Суддя: В.В. Пронька

?