Рішення

від 26.02.2019 по справі 139/1171/18

МУРОВАНОКУРИЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 139/1171/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

26 лютого 2019 року смт Муровані Курилівці

Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючої судді Коломійцевої В.І.,

за участі секретаря судового засідання Пилипчук В.П.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Муровані Курилівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування Мурованокуриловецької районної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони з 05.03.2015 перебували у шлюбі, який було розірвано рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 13.09.2017. В шлюбі у них народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Більше року мати ОСОБА_3 жодного з покладених законом на батьків обов'язків не виконує, не цікавиться дитиною, не бере жодної участі у його вихованні, догляду та утриманні. У зв'язку з цим позивач просив позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалою суду від 02.01.2019 позовну заяву було прийнято до розгляду судом та відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 30.01.2019 у справі закрито підготовче провадження, а її призначено до судового розгляду по суті на 26.02.2019.

В судовому засіданні позивач позов підтримав за обставин у ньому викладених. Просив його задоволити. Додатково суду пояснив, що з 2013 року почав проживати з відповідачкою у с.Яришів Могилів-Подільського району. У 2015 році вони офіційно зареєстрували шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася друга дитина ОСОБА_3. 13.09.2017 року шлюб між ними був розірваний. Через місяць після розірвання шлюбу відповідачка зателефонувала йому на мобільний телефон та попросила забрати до себе дітей, оскільки вона хоче влаштувати своє особисте життя. 01.11.2017 року на вокзалі у м.Києві матір віддала йому дітей, з тих пір він її не бачив, вона не телефонує, не пише, дітьми не цікавиться, будь-якої допомоги не надає, місце її знаходження йому не відоме. Тому просив позбавити її батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. В підготовчому засіданні судом роз'яснювалося позивачеві положення ст. 166 СК України щодо стягнення з особи, яку позбавлено батьківських прав, аліментів на утримання дитини. Позивач зазначив, що не бажає, щоб з відповідача стягувались на його користь аліменти.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Мурованокуриловецької РДА в судове засідання не з'явився, натомість подав заяву в якій просив справу розглянути у відсутності їх представника. Не заперечує проти позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 та підтримує висновок від 22.10.2018 про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав (а.с.30).

Відповідач в судове засідання не з'явилася, судова повістка, яка направлялася їй за її зареєстрованим місцем проживання, повернулася до суду з відміткою, що адресат за вказаною адресою не проживає.

Відповідно до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, відповідач вважається такою, що належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

Суд вважав можливим розглянути справу у відсутності відповідача, і ухвалити заочне рішення на підставі ст.ст. 280-282 ЦПК України.

Вислухавши учасників справи, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.

Так, встановленим фактам відповідають правовідносини, які витікають з прав та обов'язків батьків та дітей, що регулюються Сімейним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України Про охорону дитинства батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою покладення на них відповідальності. Статтею 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав , факт ухилення батька (матері) від виховання та утримання дітей може бути підтверджений письмовими доказами (актами, листами тощо), а також показаннями свідків.

Відповідно до п. 16 зазначеної постанови, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Судом встановлено, що сторони з 05 березня 2015 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області № 139/729/17 від 13.09.2017 (рішення набрало законної сили 26.09.2017) (а.с. 11-12).

В шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8).

Дитина проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9-10).

Згідно характеристики виданої за місцем проживання позивача, останній характеризується виключно позитивно, спиртними напоями не зловживає, приймає активну участь у житті громади села. Виховує сина. Матеріальне забезпечення сім'ї задовільне. Скарг до сільської ради від жителів села та сусідів не надходило (а.с. 13).

Актом обстеження матеріально-побутових умов № 2224 від 16.10.2018 доводиться, що ОСОБА_1 в домогосподарстві проживає з сином ОСОБА_3, 2016 року народження, та батьками. При перевірці матеріально-побутових умов встановлено, що забезпечення сім'ї задовільне, дитина доглянута, матеріально-побутові умови задовільні (а.с. 15).

Рішенням № 3 опікунської ради Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області від 24.09.2018 встановлено, що мати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, - ОСОБА_2 не проживає з дитиною уже рік, участі в її вихованні не бере, місце її проживання невідоме. У зв'язку з цим опікунська рада вирішила, що матір доцільно позбавити батьківських прав (а.с. 14).

Згідно висновку органу опіки та піклування Мурованокуриловецької РДА № 01-27/2568 від 22.10.2018, в інтересах малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є доцільним позбавлення його матері ОСОБА_2 батьківських прав (а.с. 17).

Згідно ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона (він) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню до своєї дитини.

Враховуючи наведені обставини, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_2 ухиляється від свого батьківського обов'язку по вихованню сина, більше року не спілкується з ним, не піклується про його фізичний та духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, не цікавиться ним та не проявляє до нього належної турботи, не забезпечує належно матеріально, що негативно впливає на його розвиток як на складову виховання.

Вищенаведені фактори суд розцінює як винну поведінку матері по відношенню до дитини, як свідоме нехтування своїми обов`язками і байдужість до долі сина, тому ОСОБА_2 необхідно позбавити батьківських прав відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

При ухваленні рішення суд, відповідно до вимог ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, враховує, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Крім того, відповідно до положень ст.ст. 180, 181 ч. 3, 183 ч. 1 СК України, батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі, що визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 СК України.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч. 3 ст. 166 СК України, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначив про відмову отримувати аліменти від ОСОБА_2 суд зобов'язаний в силу вищевказаної статті прийняти рішення про перерахування відповідачем аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язати позивача відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

При визначенні розміру аліментів та виду їх стягнення, в даному випадку, суд виходить із того, що відомості про офіційне працевлаштування відповідача в матеріалах справи відсутні, інших доказів, які б підтверджували обставини визначені в ст. 182 СК України та які мають враховуватися при визначенні розміру аліментів суду надано не було.

При цьому суд також виходить з того, що відповідачем не надано доказів неможливості сплачувати аліменти, як і не заявлялося жодних клопотань про їх витребування.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

У зв'язку з наведеним, суд вважає за можливе стягувати з відповідача на користь дитини аліменти в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, однак не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.

Відповідно до частини 1 статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

У відповідності до п. 1. ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

У відповідності до вимог ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, судовий збір на користь держави має бути стягнутий з відповідача у розмірі, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (станом на час звернення позивача до суду 26.11.2018), тобто в сумі 704 грн. 80 коп.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 704 грн 80 коп. сплаченого останнім судового збору.

Керуючись Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, ст.ст. 150, 155, 157, 164, 166, 180, 181, 182, 184, 191 СК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 81, 89, 263-265, 280-283, 288, 289, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, однак не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи із 26 листопада 2018 року до його повноліття, шляхом перерахування аліментів на особистий рахунок ОСОБА_3 у відділенні Державного ощадного банку України.

Зобов'язати ОСОБА_1 відкрити особистий рахунок ОСОБА_3 у відділенні Державного ощадного банку України у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Рішення суду, в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць з 26.11.2018 по 26.12.2018, допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 704 гривні 80 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 704 гривні 80 копійок судового збору на користь держави.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів з дня його проголошення не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1.

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП: НОМЕР_2, зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2.

Третя особа: Орган опіки та піклування Мурованокуриловецької районної державної адміністрації Вінницької області, код ЄДРПОУ: 04051069, місцезнаходження: Вінницька область, смт Муровані Курилівці, вул. Соборна, 74.

Рішення складено 26.02.2019.

Суддя: