Рішення

від 25.01.2019 по справі 120/4375/18-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

25 січня 2019 р. Справа № 120/4375/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мультян М.Б.,

за участі секретаря судового засідання: Краєвської І.В.

представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_2

до: Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області

про: визнання протиправною бездіяльністю та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулась ОСОБА_2 до Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання протиправною бездіяльністю та зобов'язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що є внутрішньо переміщеною особою та перебуває на обліку у Вінницькому приміському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Вінницької області та отримує пенсію за віком.

29 травня 2018 року з метою з'ясування строків виплати пенсії за минулі періоди, коли з об'єктивних причин не могла її отримувати, позивач звернулась до Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області із заявою.

Листом № В-132 від 08 листопада 2018 року Пенсійний фонд повідомив, що відповідно до ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" сума неотриманої пенсії, не більш як за 12 місяців виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Сума пенсії за період з 01 травня 2017 року по 30 квітня 2018 року в сумі 25429,15 грн. нарахована до виплати одночасно. Пенсія за період з 01 липня 2016 року по 30 квітня 2017 року буде нараховуватись рівними частинами при наступних нарахуваннях пенсії. Таким чином, сума пенсії в розмірі 9872,80 грн. за період з 01 травня 2018 року по 31 травня 208 року та 25429,15 грн. за період з 01 травня 2017 року по 30 квітня 2017 року, що становить 35301,95 грн. нарахована та буде виплачена на умовах окремого порядку визначеного Кабінетом Міністрів України.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

18 грудня 2018 року на адресу Вінницького окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшов відзив. У якому зазначено, що питання призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам врегульовано постановою КМУ від 08.06.2016 року № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", якою затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування. А також Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" № 1706-VII від 20.10.2014 року. Механізм призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам врегульовано Порядком призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (далі Порядок).

Підставою для виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі є документ, що підтверджує статус внутрішньо переміщеної особи - довідка, видана такій особі відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою КМУ від 01.10.2014 року № 509 (п. 2,5 Порядку). Скасування зазначеної довідки є підставою для відмови у виплаті пенсії. Рішення про відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати приймає Комісія з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, на підставі якого приймає рішення безпосередньо орган, що здійснює зазначену виплату (п. 13,14,15 Порядку).

ОСОБА_2 перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію з 01.05.2018 року, як внутрішньо переміщена особа з Донецької області.

Згідно рішення Комісії по розгляду питань пов'язаних з наданням субсидій, соціальних допомог, компенсацій та призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при Вінницькій державній адміністрації № 7 від 13.07.2018 року ОСОБА_2 призначено з дня подачі заяви.

Згідно рішення Комісії по розгляду питань пов'язаних з наданням субсидій, соціальних допомог, компенсацій та призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при Вінницькій державній адміністрації № 10 від 18.10.2018 року призначено пенсію ОСОБА_2 з дня звернення. Звернулась позивач до Вінницького приміського об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області із заявою вперше у травні 2018 року. Після звернення працівниками управління було надіслано запит за місцем проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 на отримання матеріалів пенсійної справи (паперових та електронних), електронний варіант пенсійної справи надійшов до управління у серпні 2018 року., тому перша виплата з дати звернення відбулась у вересні 2018 року, а за період з 01.05.2018 р. по 31.08.2018 р. сума пенсії в розмірі 9872 грн.80 коп. нарахована та буде виплачена на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду 28 грудня 2018 року розгляд справи за позовом ОСОБА_2 призначено у судовому засіданні з викликом сторін.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та відзиві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання вчасно та належним чином повідомлений, що підтверджується розпискою про вручення судової повістки.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою та перебуває на обліку у Вінницькому приміському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Вінницької області та отримує пенсію за віком.

29 травня 2018 року з метою з'ясування строків виплати пенсії за минулі періоди, коли з об'єктивних причин не могла її отримувати, позивач звернулась до Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області із заявою.

Листом № В-132 від 08 листопада 2018 року Пенсійний фонд повідомив, що відповідно до ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" сума неотриманої пенсії, не більш як за 12 місяців виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Сума пенсії за період з 01 травня 2017 року по 30 квітня 2018 року в сумі 25429,15 грн. нарахована до виплати одночасно. Пенсія за період з 01 липня 2016 року по 30 квітня 2017 року буде нараховуватись рівними частинами при наступних нарахуваннях пенсії. Таким чином, сума пенсії в розмірі 9872,80 грн. за період з 01 травня 2018 року по 31 травня 208 року та 25429,15 грн. за період з 01 травня 2017 року по 30 квітня 2017 року, що становить 35301,95 грн. нарахована та буде виплачена на умовах окремого порядку визначеного Кабінетом Міністрів України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Відповідно до Преамбули Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до пункту 16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Тобто, положення цього Закону є пріоритетними в питаннях виплати пенсій.

Отже, правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, їх поновлення та порядок виплати, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

В даному випадку, заперечуючи щодо задоволення даного адміністративного позову, відповідач зазначає, що невиплачений позивачу розмір пенсії за період з 01 травня 2017 року по 31 серпня 2018 року, обліковується як заборгованість згідно п. 15 "Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 08 червня 2018 року 2016 року № 365 та буде виплачений на умовах окремого Порядку.

Надаючи оцінку даним твердженням відповідача, суд зазначає наступне.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", а саме, п. 15 викладено в такій редакції: "Орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.", а п.18 доповнено реченням такого змісту: "Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України".

Конституційний Суд України у своїх рішеннях № 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року та № 2-рп-99 від 02 березня 1999 року висловив позицію, згідно з якою Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття "Закон України" це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому в даному випадку, на думку суду, підлягають застосуванню саме норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Судом встановлено, що жодних змін у Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймалось.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам Закону слід застосовувати норми Закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

При цьому, суд акцентує увагу на тому, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні "Пічкур проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. За наведених вище міркувань Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу (параграфи 51, 54).

У рішенні "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Враховуючи усі вище викладені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не виплати позивачу пенсії за період з 01 травня 2017 року по 31 серпня 2018 року та, як наслідок, наявність підстав для зобов'язання відповідача виплатити позивачу пенсію за період з 01 травня 2017 року по 31 серпня 2018 року.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області щодо невиплати ОСОБА_2 пенсії за період з 01 травня 2017 року по 31 серпня 2018 року в загальній сумі 35301 (тридцять п'ять тисяч триста одну) гривню 95 копійок.

Зобов'язати Вінницьке приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області виплатити ОСОБА_2 пенсію за період з 01 травня 2017 року по 31 серпня 2018 року в загальній сумі 35301 (тридцять п'ять тисяч триста одну) гривню 95 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вінницького приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області на користь Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1);

Вінницьке приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області (місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Винниченка, 29, код ЄДРПОУ 20098343).

Суддя Мультян Марина Бондівна