Рішення

від 07.09.2018 по справі 0440/4943/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2018 року Справа № 0440/4943/18 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кадникова Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕНКАР до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕНКАР звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 19.04.2018 р. №42453-17/17 Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області в частині включення до складу податкового боргу суми штрафних санкцій в розмірі 68 204,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 26.02.2018 р. №0041951209 та пені в розмірі 4 523,00 грн.

Ухвалою суду від 09.07.2018 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 08.05.2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю ТЕНКАР було отримано податкову вимогу від 19.04.2018 року №42454-17/17, якою Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області визначено суму податкового боргу станом на 18.04.2018 року у розмірі 162 093,62 грн. з податку на додану вартість та рішення №42454-17/17 про опис майна в податкову заставу від 19.04.2018 року.

ТОВ ТЕНКАР не погодилось із вказаною податковою вимогою та оскаржило її в порядку адміністративного оскарження шляхом направлення скарги від 16.05.2018 р. №19 до Державної фіскальної служби України. Рішенням про результати розгляду скарги від 30.05.2018 року №18732/6/99-99-17-05-15 скаргу підприємства залишено без задоволення. Вказане рішення підприємством було отримано 05.06.2018 р.

ТОВ ТЕНКАР вважає податкову вимогу від 19.04.2018 року №42454-17/17 ГУ ДФС у Дніпропетровській області в частині визначення суми податкового боргу в розмірі 72 727,00 грн. незаконною.

У рішенні ДФС України від 30.05.2018 року №18732/6/99-99-17-05-15 про результати розгляду скарги підприємства ДФС України повідомляє, що в інтегрованій картці платника (ТОВ ТЕНКАР ) наявний податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 162 093,62 грн., що складається з: податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 58 333,75 грн., який визначено податковим повідомленням-рішенням ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 22.07.2016 року №0004491401 та грошового зобов'язання у сумі 68 204,00 грн., визначеного податковим повідомленням-рішенням від 26.02.2018 р. №0041951209. Позивач зазначає, що податковим повідомленням-рішеннямвід 26.02.2018 р. №0041951209 до платника податків було застосовано штрафні санкції у порядку 120.1 ст.120 з прим.1 ПК України за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної і дана сума не є податком на додану вартість.

Позивач зазначає, що ТОВ ТЕНКАР оскаржує в судовому порядку податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 22.07.2016 року №0004491401, яким донараховано грошові зобов'язання з податку на додану вартість та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 58 333,75 грн. Судом першої та апеляційної інстанцій (804/6826/16) в задоволенні позовних вимог підприємству було відмовлено. Таким чином підприємством було подано касаційну скаргу. Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду від 02.10.2017 року у справі №К/800/31788/17 було відкрито провадження. Таким чином, Позивач на підставі приписів ст.56 Податкового кодексу України не оскаржує суму грошового зобов'язання у розмірі 58 333,75 грн. з податку на додану вартість та пеню, нараховану за вказаним податковим зобов'язанням в розмірі 31 032,87 грн., але оскаржує суму податкового боргу у розмірі 72 727,00 грн., що складається з суми штрафних санкцій 68 204,00 грн., визначених податковим повідомленням-рішенням від 26.02.2018 року №0041951209, та суми в розмірі 4 523,00 грн. пені, яку Відповідачем розраховано відповідно до ст.129 ПК України.

Позивач зазначає, що оскаржує у судовому порядку податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 26.02.2018 року і таким чином, станом на 19.04.2018 року (дата прийняття податкової вимоги, що оскаржується), штрафні санкції за порушення граничних строків реєстрації податкової накладної, визначені даним податковим повідомленням-рішенням, не є податковим боргом, оскільки вказане грошове зобов'язання не стало узгодженим. На момент подачі позовної заяви до суду, Позивачем було подано апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.05.2018 року у справі №804/1946/18, яким у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Таким чином, рішення суду першої інстанції від 10.05.2018 року у справі №804/1946/18 на дату отримання оскаржуваної податкової вимоги (08.05.2018 р.) не набрало законної сили, а податкове зобов'язання, визначене податковим повідомленням-рішенням від 26.02.2018 року №0041951209 в розмірі 68 204,00 грн. є неузгодженим. До того ж, воно не являлось узгодженим і на дату прийняття оскаржуваної податкової вимоги, а саме станом на 19.04.2018 року.

Ураховуючи положення ст.ст.12, 257, 258, 261, 262 КАС України, суд розглянув адміністративну справу одноособово в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми діючого законодавства, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до п. п. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно з п.п. 14.1.175 п. 14.1ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до положень п.87.9 ст.87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно із п. 56.15 ст. 56 ПК України скарга, подана із дотриманням строків, визначених п. 56.3 ст. 56 ПК України, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків (абзац другий п.п. 56.17.5 п. 56.18 ст. 56 ПК України).

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (абзац четвертий п. 56.18 ст. 56 ПК України).

Питання обліку податків, зборів визначені положеннями Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 (далі за текстом Порядку)

Пунктом 1 розділу 4 Порядку визначено, що інформація щодо початку/продовження та результатів адміністративного або судового оскарження податкового повідомлення-рішення вноситься до підсистеми, що забезпечує облік платежів, працівником структурного підрозділу органу ДФС, яким податкове повідомлення-рішення було сформовано, на підставі документів, зазначених у розділі VII цього Порядку, протягом 3-ох днів з дати отримання такого документа.

На підставі інформації про початок/продовження у законодавчо встановлені строки процедури адміністративного оскарження (скарга (заява) платника податків) або про початок/продовження процедури судового оскарження нарахована сума податків вважається неузгодженою, а в ІКП відображаються облікові показники (операції) щодо її виключення.

Відображенню в інформаційній системі органів ДФС підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв'язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій. Такими матеріалами в т.ч. є скарга (заява) платника податків; рішення про результати розгляду скарги (заяви); ухвала суду про відкриття провадження; рішення суду, прийняте по суті (підрозділ 4 р.5 Порядку)

Таким чином, суд доходить до висновку, що відповідач був повідомлений про відкриття провадження у адміністративній справі, оскільки позивачем було повідомлено відповідача шляхом надання листа від 16.03.2018 року №8 з додаванням копії позовної заяви зі штампом Дніпропетровського окружного адміністративного суду про її прийняття. До того ж, станом на день винесення даної податкової вимоги, а саме 19.04.2018 року і на дату отримання даної податкової вимоги, а саме 08.05.2018 року судове рішення Дніпропетровського адміністративного окружного суду у справі №804/1946/18 про оскарження податкового повідомлення-рішення від 26.02.2018 року №0041951209 не набрало законної сили. Рішення у даній справі було винесено 10.05.2018 року.

Відповідно до ч.1 ст.295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Таким чином, податкове зобов'язання, визначене податковим повідомленням-рішенням від 26.02.2018 року №0041951209 в розмірі 68 204,00 грн. є неузгодженим.

Також суд зауважує, що позивачем було подано апеляційну скаргу, згідно з якою ТОВ ТЕНКАР просить Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд визнати протиправними дії відповідача 1- Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197) про неприйняття складеної товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕНКАР" (код ЄДРПОУ 38873394) та направленої на реєстрацію податкової накладної від 31.10.2017 року № 2 та вважати її такою, що прийнята відповідачем 1 - Державною фіскальною службою України та зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних датою та часом їх фактичного подання 15 листопада 2017 року; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 26.02.2018 р. № НОМЕР_1 прийняте відповідачем 2 - Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856).

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2018 року у справі № 804/1946/18 було задоволено апеляційну скаргу ТОВ ТЕНКАР , рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року у справі №804/1946/18 було скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позову.

Було визнано протиправними дії Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197) щодо неприйняття складеної товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕНКАР" (код ЄДРПОУ 38873394) та направленої на реєстрацію податкової накладної від 31.10.2017 року № 2 та було вирішено вважати її такою, що прийнята відповідачем 1 - Державною фіскальною службою України та зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних датою та часом їх фактичного подання 15 листопада 2017 року. Також було визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 26.02.2018р. №0041951209, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що сума, визначена податковою вимогою, не є податковим боргом, оскільки позивачем, у встановлений законом строк, розпочато процедуру оскарження податкових повідомлень-рішень, а отже грошові зобов'язання вважаються неузгодженими. До того ж, судом апеляційної інстанції дане податкове повідомлення-рішення було скасовано, що свідчить про відсутність будь-якої податкової заборгованості.

Згідно положень статей 88, 89 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу (пункт 89.1 статті 89 Податкового кодексу України).

Пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пунктом 89.3 статті 89 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 91.1 статті 91 Податкового кодексу України уразі наявності у платника податків податкового боргу керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податкового керуючого.

Таким чином, умовою для винесення керівником контролюючого органу рішення про опис майна платника податків у податкову заставу та призначення такому платнику податків податкового керуючого є наявність у такого платника податків податкового боргу.

Відтак, виходячи з того, що оскаржувана податкова вимога винесена контролюючим органом протиправно, з урахуванням похідного характеру рішення про опис майна у податкову заставу, останнє також є протиправними та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо скасування податкової вимоги про визнання протиправними та скасування податкової вимоги від 19 квітня 2018 року №42454-17/17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 19 квітня 2018 року № 42454-17/17 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1 762 грн.00коп., що документально підтверджується платіжним дорученням №2410 від 14 червня 2018 року.

Керуючись ст.ст.90, 139, 241-246, 255, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕНКАР до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 19.04.2018 року №42454-17/17 Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17А, ідентифікаційний код юридичної особи - 39394856) в частині включення до складу податкового боргу суми штрафних санкцій в розмірі 68' 204,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 26.02.2018 року №0041951209 та пені в розмірі 4523,00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕНКАР (52005, Дніпропетровська обл., смт.Слобожанське, вул.Теплична, буд. 27-С, код ЄДРПОУ 38873394) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17А, код ЄДРПОУ 39394856) судові витрати у розмірі 1762грн.00коп. (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн.00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1