Рішення

від 21.02.2019 по справі 200/14977/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2019 р. Справа№200/14977/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С., при секретарі судового засідання Столяренко Я.С. розглянув в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "САНІТА" до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю:

від відповідача - ОСОБА_1

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ОСОБА_2

Товариство з обмеженою відповідальністю "САНІТА" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.08.2018 №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2.

В обґрунтування протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень позивач зазначив наступне. Підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, стало встановлення несвоєчасної сплати позивачем сум узгоджених грошових зобов'язань з орендної плати за 2017-2018 роки. В той же час, прострочення сплати цих зобов'язань виникло через протиправне зарахування фіскальним органом оплат за цей період в рахунок сплати зобов'язань за період 2014-2016 роки, оскільки відповідачем не враховано, що згідно положень статті 6 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції в редакції, чинній до 08.06.2018, звільнено від сплати за користування земельними ділянками суб'єктів господарювання, що здійснюють господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції під час проведення антитерористичної операції. Оскільки позивач здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції, в період з 14.04.2014 по 07.06.2016 включно він був звільнений від сплати плати за користування земельними ділянками. Про відсутність в позивача обов'язку по сплаті за користування земельними ділянками на території проведення антитерористичної операції з 14.04.2014 по 07.06.2016 включно наголошено в судових рішеннях, що набрали законної сили, від 17.07.2018 у справі № 805/2687/18-а, від 21 червня 2016 року № 805/5032/16-а. Отже, зарахування грошових коштів сплачених після 08.06.2016, в рахунок сплати грошових зобов'язань, що виникли в період з 14.04.2014 до 08.06.2016, є протиправним, а штраф за нібито несвоєчасну сплату грошових зобов'язань за 2017-2018 роки застосовано безпідставно.

В судове засідання представник позивача не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач проти задоволення заявлених вимог заперечувала з підстав, викладених у наданому до суду відзиві на позов. За змістом відзиву в ході проведеної камеральної перевірки встановлено несвоєчасну сплату позивачем узгоджених грошових зобов'язань з плати за землю за 2017-2018 роки, що стало підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання. Що стосується посилань позивача на Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , то відповідач вважає їх необґрунтованими, оскільки цей Закон не є законом з оподаткування, не вносить змін до Податкового кодексу України, суперечить нормам п. 2.1 ст. 2 та п. 7.3 ст. 7 вказаного Кодексу. Крім цього, орендовані позивачем земельні ділянки не знаходяться у межах населених пунктів, на територіях яких органи державної влади тимчасово не здійснюють повноважень або які розташовані на лінії зіткнення (п. 38 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України). З огляду на зазначене підстави для застосування до спірних правовідносин статті 6 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції відсутні.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 02.01.2019 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного у відкритому судовому засіданні 31.01.2019, яке відкладено на 19.02.2019. В судовому засіданні 19.02.2019 протокольною ухвалою суду відмовлено відповідачу у переході до розгляду справи в загальному позовному провадженні та оголошено перерву до 21.02.2019 для отримання додаткових доказів у справі від позивача.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "САНІТА" є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 32187283. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням товариства позивача є: 87455, Донецька обл., Мангушський район, село Урзуф, вулиця Приберегова, будинок 17. Позивач є користувачем земельної ділянки за адресою свого місцезнаходження площею 1,4447 м2, кадастровий номер 1423985500:01:000:1478, орендодавцем якої виступає Першотравнева райдержадміністрація. Як платник податків позивач перебуває на обліку в Мангуській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Відповідачем проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового (грошового) зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за 2017-2018 роки товариства з обмеженою відповідальністю "САНІТА", за результатом якої складено акт № 315/05-99-48-02/32187283 від 31.07.2018.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено факт порушення позивачем термінів сплати самостійно визначених грошових зобов'язань, граничні терміни сплати яких сплинули у період з 30.05.2017 по 30.06.2018.

За наслідком перевірки у відповідності до її висновків прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.08.2018 року № НОМЕР_2 про нарахування штрафу за порушення строку сплати грошового зобов'язання з орендної плати у розмірі 10 % на суму 1 857,42 грн. та № НОМЕР_1 про нарахування штрафу за порушення строку сплати грошового зобов'язання з орендної плати у розмірі 20 % на суму 18 145,39 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Відповідно до ст. 67 Конституції України та п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України)платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

Як визначено пунктом 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Згідно з п.п. 286.2, 286.3 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Згідно з пунктом 287.3 статті 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

15.10.2014 набув чинності Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VІІ від 02.09.2014, яким визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до статті 6 Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі - Закон N 1669) в редакції, чинній до 08.06.2016 року, суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільнено від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Згідно з ч. 3 ст. 11 "Прикінцеві та перехідні положення" наведеного Закону, закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до статті 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції є часом між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014. Розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669-VII затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р. "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" на виконання абзацу третього пункту 5 статті 1-1 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669-VII був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Законом України Про внесення змін до Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування від 17 травня 2016 року № 1365-VIII тексти статей 6 та 7 Закону України № 1669 викладено в наступній редакції: "Звільнити суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону";"Скасувати суб'єктам господарювання орендну плату за користування державним та комунальним майном, розташованим в населених пунктах, згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону". Закон України від 17 травня 2016 року № 1365-VIII набрав чинності 8 червня 2016 року.

Частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

В рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ОСОБА_3

Із врахуванням приписів частини 3 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , відповідно до яких закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону, суд дійшов висновку, що Закон № 1669 є спеціальним законом у спірних правовідносинах. Отже, застосування Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового кодексу України. Крім іншого, Закон України № 1669 прийнято пізніше ніж ПК України.

Статтею 6 Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (в редакції чинній до 08.06.2016 року) передбачалося звільнення суб'єктів господарювання які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р., яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до цього переліку належить село Урзуф, де розташоване товариство з обмеженою відповідальністю "Саніта" та земельна ділянка, якою воно користується.

На підставі наведеного позивач в період з 14.04.2014 по 07.06.2016 включно був звільнений від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, показник його зобов'язань за цей період є нульовим.

Наведене також встановлено судовими рішеннями Донецького окружного адміністративного суду, які набрали законної сили, від 07.02.2017 у справі № 805/5032/16-а та від 17.07.2018 у справі № 805/2687/18-а за позовами ТОВ "САНІТА".

В ході перевірки судом доводів позивача про те, що прострочення сплати зобов'язань за 2017-2018 роки відбулось внаслідок протиправного зарахування фіскальним органом оплат за цей період в рахунок сплати зобов'язань за період, що виникли з 14.04.2014 по 07.06.2018, оскільки відповідачем не враховано положення статті 6 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції в редакції, чинній до 08.06.2018, судом встановлено наступне.

Як вбачається з інтегрованої картки позивача з орендної плати за землю з юридичних осіб на початку 2014 року за товариством обліковувалась переплата в сумі 4 958,91 грн.

Грошові зобов'язання позивача за період 01.01.2014-13.04.2014 склали 16 533,81 (4 815,67*3 + 4 815,67/30*13) грн.

30 січня 2014 року також настав строк сплати зобов'язань за грудень 2013 року у сумі 4 815,67 грн.

Усього в 2014 році позивач вніс в рахунок сплати орендної плати за землю кошти на суму 38 525,36 грн., а в 2015 рік - 74 594,71 грн.

У 2016 році зобов'язання, які виникли після 08.06.2016, склали 58 323,00 (8 619,16*5+8 619,16/30*23+8 619,18) грн.

Усього за 2016 року позивач сплатив коштів на суму 61 354,12 грн.

Проведена відповідачем камеральна перевірка позивача, як вбачається з акту перевірки, стосується перевірки сплати зобов'язань, що виникли з квітня 2017 року по травень 2018 року, їх термін сплати - 30.05.2017-30.06.2018.

Зобов'язання позивача з орендної плати за землю за січень-квітень 2017 року становлять 34 476,64 (8619,16*4) грн. У період січень-травень 2017 року позивачем сплачено 34 276,64 грн.

З інтегрованої картки позивача вбачається, що в рахунок сплати зобов'язань за період з 14.04.2014 по 07.06.2016 включно, коли позивач був звільнений від сплатити за землю та показник зобов'язань, що підлягали сплаті, згідно зі ст. 6 Закону № 1669-VII за цей період мав дорівнювати нулю, відповідачем зараховано сплачені позивачем кошти на суму 158 538,34 (41 254,19 (14.04.2014-31.12.2014) + 72 177,21 (2015 рік) + 45 106,94 (08.06.2016-31.12.2016)) грн., що дорівнює сумам відображених за цей період зобов'язань, у поданих позивачем деклараціях.

В той же час слід зазначити, що позивач звільнений від сплати за користування землею у період з 14.04.2014 по 07.06.2016 включно, втім не звільнений від обчислення цього податку, у зв'язку з чим відображення у деклараціях певних сум зобов'язань за зазначений період є належним виконанням передбаченого п. 286.2. ст. 286 ПК України обов'язку з обчислення плати за землю. Відображення у період з 14.04.2014 по 07.06.2016 включно певних сум зобов'язань не може автоматично зобов'язувати платника сплачувати такі зобов'язання, оскільки від їх сплати він звільнений на підставі ст. 6 Закону № 1669-VII. Вказана стаття не передбачає будь-яких додаткових умов для звільнення платників від сплати за користування землею держаної і комунальної власності та не вимагає від платника вчинення додаткових дій. Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону № 1669-VII закони та інші нормативно-правові акти України (у тому числі Податковий кодекс України) діють у частині, що не суперечить цьому Закону. До цього ж волевиявлення позивача щодо бажання скористуватись умовами, передбаченими ст. 6 Закону № 1669-VII, вбачається з поданих ним позовів у межах судових справ № 805/5032/16-а та № 805/2687/18-а за участю Мангуської ОДПІ та ГУ ДФС у Донецькій області, рішення у яких прийняті 17.07.2018 та 07.02.2017 відповідно.

Спрямовання відповідачем коштів позивача в рахунок погашення зобов'язань за 14.04.2014 по 07.06.2016 включно на загальну суму 158 538,34 грн. не відповідає вимогам ст. 6 Закону № 1669-VII та призвело до викривлення інформаційних даних у інтегрованій картці позивача, у зв'язку з чим здійснення на підставі даних цієї картки розрахунків штрафних санкцій, що були викладені відповідачем у акті перевірки та розрахунках до спірних податкових повідомлень-рішень, не є можливим та порушує права платника.

Так, зокрема, відображення відповідачем у таких розрахунках станом на 30.05.2017 боргу за позивачем у сумі 318,65 грн. є безпідставними, як і відображення інших сум боргу у наступних місяцях періоду, що перевірявся.

Крім цього, як вбачається зі місту акту перевірки та розрахунку штрафних санкцій до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 22.08.2018, штрафні санкції в сумі 7598,25 грн. застосовані внаслідок врахування як сплати податкових зобов'язань за жовтень 2017 року - лютий 2018 року зменшення зобов'язань згідно уточнюючої податкової декларації № 1987 від 11.04.2018, на підставі чого, у зв'язку з несвоєчасної сплатою грошових зобов'язань за цей період також застосовано штраф.

Згідно матеріалів справи 11.04.2018 позивачем надано уточнюючу податкову декларацію, якою зменшено зобов'язання з плати за землю за 2016 рік. Право надання уточнюючих розрахунків передбачено п. 50.1 ст. 50 ПК України, згідно якого у разі,якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Подання уточнюючої декларації на зменшення раніше визначених грошових зобов'язань не є їх сплатою, з огляду на що відповідачем протиправно застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання внаслідок відображення в обліковій картці зменшення зобов'язання згідно уточнюючої декларації.

Враховуючи встановлені в ході судового розгляду порушення, що стосуються обліку відповідачем зобов'язань з орендної плати за землю, що призвели до безпідставного нарахування відповідачем штрафних санкцій, застосування штрафних санкцій за несвоєчасну зобов'язань внаслідок зменшення зобов'язань згідно уточнюючої декларації, суд дійшов висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень від 22.08.2018 №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2 та наявність підстав для їх скасування.

Таким чином, позов ні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1762,00 грн., сума якого підлягає стягненню на його користь з бюджетних асигнувань відповідача.

З огляду на викладене вище, на підставі положень Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "САНІТА" (місцезнаходження: 87455, Донецька обл., Мангушський район, село Урзуф, вулиця Приберегова, будинок 17, ідентифікаційний код юридичної особи 32187283) до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (місцезнаходження: 85612, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, будинок 114, ідентифікаційний код юридичної особи 39406028) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.08.2018 № НОМЕР_2 про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю "САНІТА" штрафних санкцій за порушення строку сплати грошового зобов'язання з орендної плати за землю на суму 1 857,42 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.08.2018 № НОМЕР_1 про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю "САНІТА" штрафних санкцій за порушення строку сплати грошового зобов'язання з орендної плати за землю на суму 18 145,39 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "САНІТА" судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення,зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 25.02.2019.

Суддя Михайлик А.С.