Рішення

від 12.02.2019 по справі 805/2335/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2019 р. Справа№805/2335/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., за участю: секретаря судового засідання Шемет Я.О., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Слов'янськ адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства Макіївкокс до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 січня 2017 року №0000674706, №0000664706, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року приватне акціонерне товариство Макіївкокс звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 січня 2017 року №0000674706, №0000664706.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно не визнав права позивача на формування податкового кредиту за господарськими відносинами з ТОВ УКР ПРОД , ТОВ ТРАНСРЕММАШ , ТОВ Автомашсервіс , ТОВ Мактраст , ТОВ АВТОР ПЛЮС , ТОВ КОМПАНІЯ-КАМЄЛОТ , ТОВ НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ОСОБА_3 І К за період з 01.03.2015 року по 31.07.2015 року, як такі, що мають ознаки фіктивності, та щодо яких не підтверджено реальність здійснення господарських операцій. Позивач вважає, що вищевказані господарські операції підтверджено необхідними первинними документами. Також позивач зазначив, що діючим законодавством України не передбачена солідарна відповідальність платників податків за дії, вчинені третіми особами за ланцюгом.

Посилаючись на норми Податкового кодексу України та інші нормативно-правові акти, що регулюють спірні правовідносини позивач просить: 1) визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 23.01.2017 року, скасувавши його у повному обсязі; 2) визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від

23.01.2017р., скасувавши його у повному обсязі.

Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду Аляб'єва І.Г. від 27.06.2017 року відкрито провадження у даній справі.

20 липня 2017 року провадження у адміністративній справі № 805/2335/17-а за позовом приватного акціонерного товариства Макіївкокс до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення - рішення зупинено до 11 вересня 2017 року.

09 серпня 2017 року представником відповідача надано заперечення проти позову, згідно якого відповідач зазначає, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту ПрАТ Макіївкокс за період: 01.03.2015 - 31.07.2015 на порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6, ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, встановлено його завищення на суму 11 361 588,0 грн., а саме, по взаємовідносинам з: ТОВ УКР ПРОД , ТОВ ТРАНСРЕММАШ , ТОВ Автомашсервіс , ТОВ Мактраст , ТОВ АВТОР ПЛЮС , ТОВ КОМПАНІЯ-КАМЄЛОТ , ТОВ НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ОСОБА_3 І К .

Враховуючи обставини встановлені перевіркою, не підтверджується реальність проведення господарських операцій між ПрАТ Макіївкокс та вказаними контрагентами.

З урахуванням наведеного представник Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби вважає позовні вимоги необґрунтованими.

Ухвалою судді Аляб'єва І.Г. провадження у адміністративній справі № 805/2335/17-а зупинено до 21 вересня 2017 року.

21 вересня суддею Аляб'євим І.Г. витребувано у Державної фіскальної служби України належним чином завірені копії документів, які додані приватним акціонерним товариством Макіївкокс до скарги Товариства від 07 лютого 2017 року № 07-585 на податкові повідомлення - рішення від 23 січня 2017 року №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2. У зв'язку з чим провадження у адміністративній справі № 805/2335/17-а зупинено до надання суду вказаних документів.

Ухвалою суду від 11 вересня 2018 року у зв'язку з наданням ДФС України витребуваних документів - поновлено провадження у справі № 805/2335/17-а за позовом приватного акціонерного товариства Макіївкокс до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення - рішення.

Відповідно до розпорядження від 22.10.2018 року № 383, у зв'язку з припиненням повноважень судді Аляб'єва І.Г. здійснений повторний автоматичний розподіл даної справи, в результаті якого ця справа передана на розгляд судді Лазарєву В.В.

Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду Лазарєва В.В. від 22 жовтня 2018 року прийнято до провадження адміністративну справу № 805/2335/17-а за позовною заявою приватного акціонерного товариства Макіївкокс до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, призначено підготовче засідання на 12 листопада 2018 року об 11:00 год.

В підготовчому засіданні 12 листопада 2018 року Донецьким окружним адміністративним судом була оголошена перерва до 29 листопада 2018 року на 11:00 год. для надання сторонами додаткових доказів.

Ухвалою суду від 29 листопада 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

17 грудня 2018 року провадження по справі зупинено до 04.02.2019 року до 11.00 год.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві та інших заявах по суті справи, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вважав спірні податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованими. Більш детальні пояснення виклав у відзиві на позов та інших заявах по суті справи, мотивувальна частина яких, аналогічна тим обставинам, що викладені у акті перевірки.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги та заперечення, дослідивши докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, суд встановив наступне.

Приватне акціонерне товариство Макіївкокс є юридичною особою, зареєстроване 27.10.2003 р., номер запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 1 273 120 0000 000026, ідентифікаційний код 32598706, місцезнаходження: 85307, Донецька область, місто Покровськ, мікрорайон Шахтарський, будинок 7а.

У відповідності до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності позивача є 19.10 - виробництво коксу та коксопродуктів.

15 серпня 2003 року позивач, як платник податків, був взятий на облік в органах державної податкової служби за № 429. На теперішній час перебуває на обліку в Запорізькому управлінні Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

У період, за який проводилася перевірка, зареєстрований платником податку на додану вартість.

З 21 листопада 2016 року по 09 грудня 2016 року посадовими особами СДПІ з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПрАТ Макіївкокс з питань правильності відображення в податковому обліку з ПДВ господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ МАКТРАСТ (ЄДРПОУ 31219099) за березень, травень 2015; з ТОВ АВТОР ПЛЮС (ЄДРПОУ 36479376) за квітень, червень, липень 2015; ТОВ КОМПАНІЯ-КАМЄЛОТ (ЄДРПОУ 39154432) за травень 2015; ТОВ АВТОМАШСЕРВІС (ЄДРПОУ 39234266) за червень 2015; ТОВ ТРАНСРЕММАШ (ЄДРПОУ 39234224) за липень 2015; ТОВ НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ОСОБА_3 І К (ЄДРПОУ 32991226) за липень 2015; ТОВ ПРОЕКТ-АКТИВ (ЄДРПОУ 39379760) за травень 2015; ТОВ УКР ПРОД (ЄДРПОУ 39439121 ) за червень, липень 2015.

За результатами перевірки 16 грудня 2016 року був складений акт №116/28-10-47-06/32598706, згідно якого встановлено, що надані до перевірки ПрАТ Макіївкокс первинні документи, не є достатніми доказами фактичного виконання поставки товарів, господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими схемами штучного руху товарів постачальниками свідчить про безтоварність операцій, які підлягали перевірці що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку ПрАТ Макіївкокс .

Таким чином, фіскальний орган дійшов висновку про порушення ПрАТ Макіївкокс : 1) пп. 14.1.181, п.14.1 ст. 14, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2 ст. 200, п.201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), пп. 1, п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом МФУ від 23.09.2014р. (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015р. № 13), зареєстрованого у Мінюсті України 14.10.2014р. за № 1267/26004 в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 6 406 645 грн., у т. ч. по періодах: травень 2015 139 522 грн. червень 2013 6 267 123 грн. 2) пп. 14.1.181, п.14.1 ст. 14, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.4 ст. 200, п.201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), пп. 1, п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом МФУ від 23.09.2014р. (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.01.2015р. № 13), зареєстрованого у Мінюсті України 14.10.2014р. за № 1267/26004 в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (переноситься до рядка 20.1 наступного звітного (податкового) періоду), задекларовану в рядку 24 Податкової декларації за липень 2015 року у сумі 4 954 943 грн.

29 грудня 2016 року позивачем до фіскального органу було подано заперечення на акт перевірки від 16.12.2016 року №116/28-10-47-06/32598706 (т. 1 а.с. 107-114).

18 січня 2017 року Запорізьким управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби надано відповідь на вказані заперечення до акту перевірки (т. 1 а.с. 115-116).

23 січня 2017 року Запорізьким управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на підставі акту прийнято податкові повідомлення-рішення: 1) №0000674706, яким визначено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду 4954943,00 грн. податку на додану вартість; 2) №0000664706, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 6406645 грн. та застосовано 1601661,25 грн. штрафних санкцій (т. 1 а.с. 194,195).

09 лютого 2017 року вищевказані рішення позивачем оскаржено у досудовому порядку. Рішенням Державної фіскальної служби України від 31.03.2017 року 6693/6/99-99-11-01-02-25, скаргу ПрАТ Макіївкокс залишено без задоволення, а рішення без змін (т. 1 а.с. 148-149).

Позивач оскаржує вищевказані рішення, як такі, що прийняті не обґрунтовано, тобто, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення із порушенням норм чинного законодавства.

Під час розгляду справи, судом встановлені наступні обставини.

Позивачем (покупець за договором) та ТОВ ТРАНСРЕММАШ (продавець за договором) укладено договір купівлі-продажу №746м від 01.07.2015 року (т. 3 а.с. 2-5).

Відповідно до п. 1.1. договору купівлі-продажу №746м ТОВ ТРАНСРЕММАШ зобов'язується передати, а покупець прийняти й оплатити на умовах, викладених у договорі паливно-мастильні матеріали.

Згідно із п. 4.2. договору поставка Товару обумовлюється сторонами в додаткових угодах.

На виконання умов вказаного договору ТОВ ТРАНСРЕММАШ було складено видаткові накладні № 5, № 6 від 30.07.2015 року на загальну суму 466 075,00 грн. (в т.ч. ПДВ 77 679,17 грн.) (т. 3 а.с.9-10).

Розрахунок з боку позивача за вищевказаними видатковими накладними підтверджується платіжними дорученнями від 27.08.2015 р. № 5275, № 5276; та від 01.09.2015 р. № 5673 (т. 3 а.с. 24-26).

Також, постачальником - ТОВ ТРАНСРЕММАШ на виконання вищевказаних умов договору, у період, що перевірявся, видано позивачу податкову накладну № 5 від 01.07.2015 року (т. 3 а.с. 11).

Про доставку відповідного палива також свідчать товарно-транспортні накладні: № 05 від 30 липня 2015 року; № 06 від 30 липня 2015 року (т. 3 а.с. 13-14).

Окрім того, якість поставленого за договором поставки дизельного палива підтверджується сертифікатом відповідності, зареєстрованим в реєстрі органу з оцінки відповідності за №DIN.00002-14, термін дії з 06.08.2014 року по 05.12.2015 року (т. 3 а.с. 16 ).

Зберігання та використання у власній господарській діяльності вищевказаного дизельного палива підтверджується також: даними відомостей Партії товарів на складах (бухгалтерський облік): залишки та обороти за відповідні звітні періоди та лімітно-забірними картками на відпуск дизельного палива зі сховищ.

Позивачем (покупець за договором) та ТОВ АВТОМАШСЕРВІС (продавець за договором) укладено договір купівлі-продажу №740м від 01.05.2015 року (т. 3 а.с. 123-126).

Відповідно до п. 1.1. договору купівлі-продажу №740м ТОВ АВТОМАШСЕРВІС зобов'язується передати, а покупець прийняти й оплатити на умовах, викладених у договорі паливно-мастильні матеріали.

Згідно із п. 4.1. договору поставка Товару обумовлюється сторонами в додаткових угодах.

Про доставку відповідного палива свідчать складені товарно-транспортні накладні № 28 від 08.06.2015 року, № 9 від 09.06.2015 року, № 23 від 05.06.2015 року, № 23 від 27.06.2015 року, № 28 від 30.06.2015 року (т. 3 а.с.140,145,146,153,159,165).

Розрахунок з боку позивача за вищевказаними господарськими операціями підтверджується платіжними дорученнями № 3078, № 3079, № 3643, № 3688 в сумі 1 439 423,50 грн. (т. 3 а.с. 130,131,133,135).

Також, постачальником - ТОВ АВТОМАШСЕРВІС на виконання вищевказаних умов договору, у період, що перевірявся, видано позивачу податкові накладні: № 3 від 05.05.2015 року, №18 від 05.05.2015 року, №20 від 05.05.2015 (т. 3 а.с. 129,132,134).

Окрім того, якість поставленого за договором поставки дизельного палива підтверджується сертифікатом відповідності, зареєстрованим в реєстрі органу з оцінки відповідності за №DIN.00002-14, термін дії з 06.08.2014 року по 05.12.2015 року, сертифікатом відповідності ОСОБА_1 ДЇ, термін дії з 26 січня 2015 року по 24 січня 2016 року (т. 3 а.с. 142,147).

Зберігання та використання у власній господарській діяльності вищевказаного дизельного палива підтверджується також даними Відомостей Партії товарів на складах (бухгалтерський облік): залишки та обороти за відповідні звітні періоди та лімітно-забірними картками на відпуск ПММ зі сховищ.

29 грудня 2014 року між позивачем (замовник за договором) та ТОВ АВТОР ПЛЮС (виконавець за договором) укладено договір на технічне обслуговування № 11/02/463 (т. 3 а.с. 96-103).

Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання вчинити від імені та за рахунок замовника ряд дій, заходів і робіт по постійному технічному обслуговуванню системи автоматичної пожежної сигналізації та системи оповіщення про пожежу (АПС і СО), аварійно-рятувального обслуговування об'єкту з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на об'єкті надзвичайної ситуації, а також профілактичної роботи щодо попередження (профілактики) виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів, спрямованої на поліпшення техногенної безпеки об'єктів (територій) і підвищення рівня підготовленості об'єкту до порятунку людей і ліквідації надзвичайних ситуацій на об'єктах ПрАТ Макіївкокс , які вказуються в додатковій угоді.

Надання послуг за вказаним договором підтверджений актами про надання послуг № 43 від 30.04.2015 року, № 53 від 30.06.2015 року, № 66 від 31.07.2015 року (т. 3 а.с. 107,111,117,).

Розрахунок з боку позивача за надані послуги підтверджується платіжними дорученнями № 2718 від 21.05.2015 року, № 3825 від 09.07.2015 року, № 4077 від 17.07.2015 року, № 4295 від 27.07.2015 року, № 4624 від 10.08.2015 року (т. 3 а.с. 109,111,113,114,115,119,120).

Також ТОВ АВТОР ПЛЮС позивачу були видані податкові накладні № 4 від 30.04.2015 року, №5 від 30.06.2015 року, №7 від 31.07.2015 року (т.3 а.с. 108,112,118).

Вказаний договір було укладено на вимогу статті 133 Кодексу цивільного захисту України, згідно якої, коксохімічні підприємства підлягають постійному та обов'язковому аварійно-рятувальному обслуговуванню на договірній основі з аварійно-рятувальними службами, які пройшли атестацію в установленому порядку.

20 вересня 2011 року між позивачем (замовник за договором) та ТОВ МАКТРАСТ (підрядник за договором) укладено договір підряду № 658 (пролонгований на 2015 рік додатком № б/н від 10.12.2014 року і змінений в частині п.1.1 доповненням № б/н від 01.12.2011 року), № 425 від 15.12.2014 року.

Назва об'єкту і вартість будівельних робіт обумовлені додатковими угодами № 155 від 10.06.2014 року з доповненням від 31.10.2014 року; № 157 від 12.06.2014 року з доповненням від 31.10.2014 року; № 172 від 10.12.2014 року з доповненням від 13.01.2015 року до договору № 658 і додатковими угодами від 13.02.2015 року № 1, № 2 від 13.02.2015 року, № 4 від 12.03.2015 року до договору № 425 (т. 3 а.с. 209-243).

Надання послуг за вказаним договором підтверджений актами приймання будівельних робіт і довідками про вартість робіт, підписаними обома сторонами, за березень 2015 року - № 1/1, № 1/4 2/155, № 2/157, за травень 2015 року - № 3/155, № 3/157 (т. 3 а.с. 248-250,т.4 а.с. 3-6,11-14,16-19,21-25,27-31).

Розрахунок з боку позивача за надані послуги підтверджується платіжними дорученнями: № 2140 від 24.04.2015 року; № 2737 від 21.05.2015 року; № 3224 від 10.06.2015 року; № 3223 від 10.06.2015 року (т. 4 а.с. 35,38,40,41).

Також ТОВ МАКТРАСТ позивачу були видані податкові накладні № 3 від 29.05.2015 року, №4 від 29.05.2015 року, №6 від 31.03.2015 року, №5 від 31.03.2015 року, №8 від 31.03.2015 року, №8 від 31.03.2015 року (т.4 а.с. 2,7,15,20,26,32).

02 січня 2013 року між позивачем (покупець за договором) та ТОВ БЕСТ і К (продавець за договором) укладено договір купівлі-продажу № 28 (т. 3 а.с. 28-33).

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язується передати покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити вартість товару.

На виконання умов вказаного договору складено товарно-транспорту накладну від 23.07.2015 року (т. 3 а.с. 37).

Розрахунок з боку позивача за вищевказаною видатковою накладною підтверджується платіжним дорученням № 4080 і записами у Відомості Обороти рахунку 3711 Розрахунки за виданими авансами (в національній валюті) за липень 2015р. (кореспонденцією рахунків Дт 3711 Кт 311) (т. 3 а.с. 38-40).

Окрім того, про виконання умов вищевказаного договору свідчить прибутковий ордер від 23.07.2015 року № МК000006657 (т. 3 а.с. 36).

Також ТОВ БЕСТ і К , на виконання вимог договору № 28, було виписано та зареєстровано податкову накладну № 1 від 17.07.2015 року (т.3 а.с. 41).

Використання придбаного товару у виробничій діяльності позивача підтверджується записами про рух ТМЦ в Відомостях Партії товарів на складах (бухгалтерський облік): залишки і обороти за липень-грудень 2015 року, лютий, березень, травень, серпень, грудень 2016 року (т. 3 а.с. 42-52).

21 квітня 2015 року між позивачем (покупець за договором) та ТОВ КОМПАНІЯ КАМЄЛОТ (продавець за договором) укладено договір купівлі-продажу № 25 (т. 3 а.с. 54-57).

Номенклатура, кількість та ціни на товари, що постачалися в травні 2015 року визначені додатком № 1 від 21.04.2015 року (т. 3 а.с. 58).

На виконання умов вказаного договору позивачу видано накладні: № 25-2 від 05.05.2015 року, 25-3 від 19.05.2015 року, 25-4 від 25.05.2015 року, 25-5 від 29.05.2015 року; ТТН № 5 від 05.05.2015 року, № 19 від 19.05.2015 року, № 25 від 25.05.2015 року, № 29 від 29.05.2015 року (т. 3 а.с. 60,61,66,67,71,72,74,78,79).

Розрахунок з боку позивача за вищевказаними накладними підтверджується платіжними дорученнями № 2672 від 20.05.2015 року, № 2779 від 22.05.2015 року, № 2940 від 28.05.2015 року, № 3013 від 02.06.2015 року і записами у Відомостях Обороти рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за травень-червень 2015 року (кореспонденція рахунків Дт 631 Кт 311) (т. 3 а.с. 65,70,76,77,82).

Окрім того, про виконання умов вищевказаного договору свідчать прибуткові ордери № 1985 від 05.05.2015 року, № 2063 від 19.05.2015 року, № 2200 від 25.05.2015 року, № 2284 від 29.05.2015 року, відомістю Обороти рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за травень 2015 року.

Також ТОВ КОМПАНІЯ КАМЄЛОТ , на виконання вимог договору № 25, було виписано та зареєстровано податкові накладні: № 28 від 05.05.2015 року, № 122 від 19.05.2015 року, № 164 від 25.05.2015 року, № 204 від 29.05.2015 року (т.3 а.с. 64,69,75,81).

Використання придбаного товару у виробничій діяльності позивача підтверджується відомостями Обороти рахунку 281 Товари на складі , Обороти рахунку 282 Товари в торгівлі за період: травень 2015 року - грудень 2016 року; відомостями Обороти рахунку 201 Сировина і матеріали ; відомостями Партії товарів на складах (бухгалтерський облік): залишки і обороти за травень, червень, липень 2015 року (т. 3 а.с. 83-94).

01 червня 2015 року між позивачем (покупець за договором) та ТОВ УКР ПРОД (продавець за договором) укладено договір поставки № УП-10/06 (т. 4 а.с. 45-51).

Також між покупцем та продавцем укладено додаткові угоди до вказаного договору №1, №2, №3, №4, №5 від 01.06.2015 року, №6, №7, №8, №9, №10 від 30.06.2015 року (т. 4 а.с. 52-72).

Відповідно до п. 1 додаткової угоди до договору поставки № УП-10/06, продавець в червні 2015 року зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вугільний концентрат марки Ж 0-100, іменований в подальшому товар, виробництва ЦЗФ Пролетарська ( з вугілля ш. Чайкіно) в кількості 5000 тон +/- 20% за ціною 1595,00 грн за тону з ПДВ під'їзними коліями ТОВ Макіївпромтранс у власних вагонах ТОВ Макіївпромтранс або покупця на умовах поставки FCA ст. Мишине (Інкотермс 2000 року).

Товар транспортується внутрішніми залізничними під'їзними коліями ТОВ Макіївпромтранс без виходу на залізничні колії Укрзалізниці по вагонному листу без оформлення залізничної накладної про приймання вантажу.

Факт постачання вугільної продукції за вказаним договором підтверджений первинними документами, а саме: актами приймання-передачі, розрахунками знижок/надбавок ціни та вартості вугілля, листами про власність, посвідченнями якості, рахунками-фактурами (т. 4 а.с. 80-250, т. 5 а.с. 1-7).

Розрахунок з боку позивача з ТОВ УКР ПРОД за вищевказаним договором підтверджується платіжними дорученнями: № 3912 від 09.07.2015 року; № 3943 від 10.07.2015 року; № 3961 від 13.07.2015 року; № 4087 від 17.07.2015 року; № 4132 від 21.07.2015 року; № 4250 від 23.07.2015 року; № 4323 від 27.07.2015 року; № 4340 від 28.07.2015 року; № 4383 від 29.07.2015 року; № 4690 від 11.08.2015 року; № 4648 від 11.08.2015 року; № 4926 від 12.08.2015 року; № 5022 від 17.08.2015 року; № 5147 від 25.08.2015 року; № 5146 від 25.08.2015 року; № 5208 від 26.08.2015 року; № 5654 від 31.08.2015 року; № 5665 від 01.09.2015 року; № 5769 від 04.09.2015 року; № 5770 від 16.09.2015 року; № 7029 від 18.09.2015 року; № 7077 від 22.09.2015 року; № 7129 від 24.09.2015 року; № 7283 від 29.09.2015 року (т. 5 а.с. 114-137).

Також ТОВ УКР ПРОД , на виконання вимог договору № УП-10/06, було виписано та зареєстровано податкові накладні: № 14506 від 30.06.2015 року, № 6007 від 13.07.2015 року, № 6002 від 13.07.2015 року, № 15052 від 31.07.2015 року, № 1505 від 31.07.2015 року, № 15027 від 31.07.2015 року, № 15051 від 31.07.2015 року, № 15053 від 31.07.2015 року, № 15041 від 31.07.2015 року, № 15048 від 31.07.2015 року, № 15042 від 31.07.2015 року, № 15046 від 31.07.2015 року, № 15047 від 31.07.2015 року, № 15040 від 31.07.2015 року, № 15037 від 31.07.2015 року, №15049 від 31.07.2015 року, № 15035 від 31.07.2015 року, №15038 від 31.07.2015 року, №15045 від 31.07.2015 року, №15036 від 31.07.2015 року, № 15039 від 31.07.2015 року, № 15043 від 31.07.2015 року, № 15055 від 31.07.2015 року, № 15054 від 31.07.2015 року, №15025 від 31.07.2015 року, № 15026 від 31.07.2015 року, №15034 від 31.07.2015 року, №15033 від 31.07.2015 року, №15032 від 31.07.2015 року, №15031 від 31.07.2015 року, № 15030 від 31.07.2015 року, № 15029 від 31.07.2015 року, (т.4 а.с. 78-79, т. 5 а.с.13-43).

Придбання продукції за вказаним договором необхідно для виготовлення шихти і в подальшому - для виробництва коксової продукції.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Вимоги до підтвердження даних, наведених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 цього Кодексу).

Отже, одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (частина 1 статті 632 ЦК України).

Згідно з частина 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За пунктом 198.3 цієї ж статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення суми податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду на суму податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання умов договорів поставки товару між позивачем - ПрАТ Макіївкокс та його контрагентами, за умовами якого підприємство надає одержувачу товари та послуги, до суду були надані договори, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, документи, що свідчать про подальше використання придбаного товару та послуг у власній господарській діяльності, які враховуються для визначення суми податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, відповідають вимогам Закону №996-ХІV, а від так, є належними та допустимими доказами, що підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ МАКТРАСТ , ТОВ АВТОР ПЛЮС , ТОВ КОМПАНІЯ-КАМЄЛОТ , ТОВ АВТОМАШСЕРВІС , ТОВ ТРАНСРЕММАШ , ТОВ НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ОСОБА_3 І К , ТОВ УКР ПРОД , у перевіряємий період, а також те, що ці операції спричинили реальні зміни майнового стану позивача.

Крім того, слід зазначити, що в акті перевірки не зазначено, що податкові накладні не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, тобто, цей факт не є спірною обставиною.

Податковий орган, стверджуючи про відсутність у позивача реальних господарських операцій, не заперечує того факту, що внаслідок цих операцій змінився майновий стан позивача - він отримав товар, який в подальшому використовував у власній господарській діяльності. Ці факти подальшого використання позивачем товару взагалі податковий орган не спростовує.

Суд не приймає доводів контролюючого органу щодо недодержання ПрАТ Макіївкокс умов Договору поставки №УП - 10/06 від 01.06.2015 року в частині підтвердження транспортування продукції (відсутністю копій залізничних накладних), оскільки позивачем надано вагонні листи та листи про власність, що відповідає умовам договору, а саме додатковим угодам №1, №2, №3, №4, №5 від 01.06.2015 року та №6, №7, №8, №9, №10 від 30.06.2015 року.

Згідно із частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами для визначення податкового кредиту мали реальний характер, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами та спричинили реальні зміни майнового стану позивача.

Вищевказана правова позиція відповідає численним висновкам Верховного суду, в тому числі у рішенні від 06.03.2018 року по справі №826/15950/15, які суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Суд також вважає необхідним зазначити, що Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив:

70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 .

Відповідна позиція викладена у рішенні Верховного Суду України, який у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту .

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року № 21-4953а15 у справі за позовом приватного акціонерного товариства МТС Україна до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (правонаступник - Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень.

Приймаючи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що позивачем були надані належним чином оформлені документи, передбачені законодавством про податки та збори, відповідач, навпаки, не надав належних та допустимих доказів порушення позивачем діючого податкового законодавства України щодо не підтвердження здійснення господарських операцій, у зв'язку з придбанням товару за договорами, укладеними з ТОВ МАКТРАСТ , ТОВ АВТОР ПЛЮС , ТОВ КОМПАНІЯ-КАМЄЛОТ , ТОВ АВТОМАШСЕРВІС , ТОВ ТРАНСРЕММАШ , ТОВ НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ОСОБА_3 І К , ТОВ УКР ПРОД .

Посилання відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу баз даних АІС Податковий блок щодо контрагентів є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.06.2016 року в справі №К/800/39786/15.

Інформація з баз даних АІС Податковий блок та податкова інформація щодо контрагентів позивача, на яку посилався відповідач, є неприйнятною, оскільки не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція міститься у численних рішеннях Верховного Суду, в тому числі рішеннях від 06.02.2018 року по справі №816/166/15-а (№К/9901/8403/18), від 27.03.2018 року в справі №816/809/17.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що певні дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні) не позбавляють можливості ідентифікувати господарську операцію, обсяг товару, його вартість, тощо, і не повинні розглядатися як підстави для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту у разі реального здійснених господарських операцій.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема в ухвалі Вищого адміністративного суду від 28.10.2013 року в справі К/9991/8144/12 (справа №2а/0570/17166/2011).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 23 січня 2017 року №0000674706, №0000664706, є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті в супереч вимогам Конституції та законів України, не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, з урахуванням принципів адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги приватного акціонерного товариства Макіївкокс до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 січня 2017 року №0000674706, №0000664706, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем сплачений судовий збір за подання даного адміністративного позову у розмірі 121724,59 грн., суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов приватного акціонерного товариства Макіївкокс до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 січня 2017 року №0000674706, №0000664706 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Запорізького управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 23 січня 2017 року № НОМЕР_2 на загальну суму 8 008 306,25 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Запорізького управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 23 січня 2017 року № НОМЕР_1 на загальну суму 4 954 943,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (місцезнаходження: вулиця Дегтярівська, будинок 11, місто м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 39440996) на користь приватного акціонерного товариства Макіївкокс (місцезнаходження: мікрорайон Шахтарський, будинок 7А, м. Покровськ, Донецька область, 85307, код ЄДРПОУ 32598706) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 121724 (сто двадцять одна тисяча сімсот двадцять чотири) грн. 59 коп.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини 12 лютого 2019 року.

Повне судове рішення складено 22 лютого 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Лазарєв В.В.