Рішення

від 12.02.2019 по справі 160/7942/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року Справа № 160/7942/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСліпець Н.Є. за участі секретаря судового засіданняДухневич Л.Г. за участі: представників позивача представника відповідача Бойко Г.І., Дешко А.А. Прокоф'єва Є.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Акваріус" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

24.10.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Акваріус" (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення №0013061420 від 30.05.2018 року щодо донарахування до сплати в бюджет ПДВ у сумі 18 099,00 грн. і штрафних (фінансових) санкцій на суму 4 524,75 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0013041420 від 30.05.2018 року щодо донарахування до сплати в бюджет податку на прибуток у сумі 16 650,00 грн. і штрафних (фінансових) санкцій на суму 4 162,50 грн.

26.10.2018 року ухвалою суду зазначений адміністративний позов було залишено без руху (а.с. 71).

13.11.2018 року позивачем було усунуто недоліки адміністративного позову в строк, визначений Кодексом адміністративного судочинства України, шляхом надання доказів на усунення недоліків адміністративного позову.

26.11.2018 року ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Н.Є. було відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження (а.с. 2).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами позапланової документальної невиїзної перевірки відповідачем було винесено оспорювані податкові повідомлення-рішення. Позивач не погоджується з висновками перевірки та вважає, що посадовими особами відповідача не було враховано усіх обставин, що мають безпосереднє відношення до господарської діяльності позивача у перевіряємий період. Так, перевіркою встановлено взаємовідносини позивача з ТОВ Роял Вест (на теперішній час - ТОВ Прокат Авто Люксор ) за серпень 2016 року на загальну суму 111 000,00 грн., у тому числі ПДВ 18 500,00 грн. щодо придбання комбікорму К-16 у кількості 1 156,25 кг., що підтверджується податковими накладними, зареєстрованими у ЄРПН. При цьому, контролюючим органом у акті перевірки зроблено висновок про те, що у ТОВ Роял Вест відсутні основні засоби, трудові ресурси (наймані працівники), що свідчить про неможливість здійснення поставок товару (комбікорму). Проте, контролюючим органом в ході перевірки не було взято до уваги лист Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №35772/10/04-36-4-09 від 27.11.2018 року з якого вбачається, що ТОВ Роял Вест (на теперішній час - ТОВ Прокат Авто Люксор ) було придбано у серпні 2018 року вказаний товар - комбікорм, у ТОВ Буквель . Крім того, факт неможливості поставки ТОВ Роял Вест (на теперішній час - ТОВ Прокат Авто Люксор ) позивачу товару не підтверджено будь-якими іншими доказами, зокрема відсутні відомості про проведення зустрічної перевірки по ланцюгу постачання з метою підтвердження або спростування операції по купівлі-продажу комбікорму. Також висновки перевірки ґрунтуються на вироку Святошинського районного суду м. Києва від 30.06.2017 року відносно ОСОБА_6, який був засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ Роял Вест (на теперішній час - ТОВ Прокат Авто Люксор ) до 05.04.2017 року, проте у зазначеному вироку відсутні відомості щодо документів, які визнані фіктивними або яке підприємство визнано фіктивним. Щодо посилань відповідача на перенесення позивачем інформації з неправомірно складеного первинного документа до облікових регістрів, то цей висновок є хибним та таким, що не відповідає дійсності, оскільки посадовою особою не досліджувались первинні документи, про що зазначено у акті перевірки. Позивач вважає, що вказане податкове повідомлення-рішення є неправомірними та підлягає скасуванню, оскільки не відповідає чинному законодавству та прийняте на підставі хибних висновків, до яких дійшов відповідач в ході проведення перевірки.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, позов просили задовольнити.

06.12.2018 року представником відповідача було подано письмовий відзив на позов, у якому у задоволенні позову представник просив відмовити повністю, посилаючись на те, що в ході проведення перевірки було встановлено взаємовідносини позивача з ТОВ Роял Вест (на теперішній час - ТОВ Прокат Авто Люксор ), при цьому результати дослідження діяльності ТОВ Роял Вест (на теперішній час - ТОВ Прокат Авто Люксор ) вказують на те, що метою його створення є лише оформлення документообігу по нереальним господарським операціям для мінімізації сплати податкових зобов'язань іншим підприємствам, в тому числі і ТОВ "Завод "Акваріус". Крім того, контролюючим органом було отримано вирок Святошинського районного суду м. Києва від 30.06.2017 року відносно ОСОБА_6 із змісту якого вбачається, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. З огляду на зазначене, первинні документи, які складені ТОВ Роял Вест (на теперішній час - ТОВ Прокат Авто Люксор ) по взаємовідносинах з ТОВ "Завод "Акваріус" є неправомірно складеними, носять формальний характер та не можуть підтверджувати факт здійснення будь-яких господарських операцій.

Представник відповідача в судовому засіданні обставини, викладені у відзиві на позов підтримав, проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Завод Акваріус 01.04.2016 року зареєстровано як юридичну особу за адресою: 49100, м. Дніпропетровськ, проспект Героїв, буд. 9, кв. 205, основний вид діяльності згідно КВЕД: 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками , що підтверджується копією витягу з ЄДРПОУ, наявного у матеріалах справи (а.с. 68-69).

На підставі наказу №1869-п від 02.04.2018 року Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Завод Акваріус та повідомлення від 02.04.2018 року №719, виданих Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, головним державним ревізором-інспектором відділу аудиту платників території обслуговування Криворізької південної ОДПІ управління аудиту ГУ ДФС у Дніпропетровській області Мороз Тетяною Федорівною відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 75, п.п. 78.1. п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ Завод Акваріус з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Прокат авто Люксор за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року.

За результатами перевірки складено акт №20949/04-36-14-20-08/40391188 від 25.04.2018 року, згідно з висновками якого встановлено наступні порушення:

1) п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України у зв'язку з чим підприємством занижено податок на прибуток за 2016 рік на 16 650,00 грн.;

2) п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України підприємством з урахуванням перенесення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного (звітного) періоду :

- занижено податок на додану вартість на 18 099,00 грн., у тому числі за серпень 206 року на 11 239,00 грн., за жовтень 2016 року на 6 860,00 грн.;

- завищено від'ємне значення з ПДВ за грудень 2016 року на 401,00 грн. (а.с. 22-32).

На підставі акту перевірки №20949/04-36-14-20-08/40391188 від 25.04.2018 року та згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення

- №0013061420 від 30.05.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання та застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 22 623,75 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням 18 099,00 грн., штрафними санкціями 4 524,75 грн. (а.с. 33);

- №0013041420 від 30.05.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання та застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 20 812,50 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням 16 650,00 грн., штрафними санкціями 4 162,50 грн. (а.с. 34).

Не погоджуючись з висновками акту перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач 19.07.2018 року звернувся із скаргою до Державної фіскальної служби України, проте рішенням №29372/6199-9911-01-01-25 від 12.09.2018 року скаргу залишено без задоволення (а.с. 40-50).

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень №0013061420 від 30.05.2018 року та №0013041420 від 30.05.2018 року.

Спірні правовідносини врегульовані положеннями Податкового кодексу України та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що 01.08.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Завод Акваріус та Товариством з обмеженою відповідальністю Роял Вест було укладено договір поставки №01/8/16, згідно специфікації №1 до якого предметом є Комбікорм К-16.

На підтвердження виконання зазначених господарських операцій позивачем суду було надано копії товарної накладної №64 від 31.08.2016 року, податкової накладної №64, разового договору-заявки №31/08/1 від 31.08.2016 року, рахунку №45 від 01.09.2016 року, товарно-транспортної накладної №64 від 31.08.2016 року (а.с. 95, 98, 99-100, 101).

Крім того, представником позивача було надано суду документи, що підтверджують здійснення підприємством господарської діяльності у перевіряємий період (з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року), зокрема копію договору оренди №16012016 від 16.01.2016 року, предметом якого є право використання водойми, договору поставки №4600041350 від 21.07.2016 року, укладеного з ТОВ Фудмережа , договору поставки №П6077 від 29.04.2016 року, укладеного з ТОВ Ашан Україна Гіпермаркет (а.с. 103-130).

Оцінивши подані платником докази за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій.

Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю Роял Вест розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Є безпідставними посилання представника відповідача на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 30.06.2017 року відносно ОСОБА_6 №759/9189/17 оскільки згідно з ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку суду в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, стосовно часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

У даному випадку, обставини, встановлені вироком Святошинського районного суду м. Києва від 30.06.2017 року не стосуються спірних правовідносин щодо господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Акваріус та Товариства з обмеженою відповідальністю Роял Вест , а отже, не мають преюдиційного значення для цієї справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №809/1139/17.

До того ж, Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 року у справі №815/6470/16 зазначив, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили.

Аналогічна правова позиція викладена і в інших Постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №808/2459/1 та від 26 червня 2018 року у справі №826/24815/15.

З урахуванням наведеного, а також встановлених обставин у справі, суд дійшов висновку, що контролюючий орган при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень діяв не в порядку та не у спосіб, передбачений чинник законодавством.

Посилання представника відповідача на постанову Верховного Суду від 30.01.2018 року у справі №813/1831/17 (провадження №К/9901/231/17) є безпідставними з огляду на предмет розгляду вказаної справи та взагалі ніяким чином не спростовують товарності спірних операцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3 524,00 грн., понесені позивачем згідно платіжного квитанції №0.0.1167123934 від 23.10.2018 року у сумі 1 110,46 грн. та квитанції №0.0.1183155989 від 13.11.2018 року у сумі 2 413,54 грн. (а.с. 4, 5).

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку про протиправність прийнятих контролюючим органом оспорюваних податкових повідомлень-рішень, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Акваріус" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.05.2018 року №0013061420 Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 22623,75 грн., у тому числі за основним платежем 18099 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 4524,75 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.05.2018 року №0013041420 Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 20812,50 грн., у тому числі за основним платежем 16650 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 4162,50 грн.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Акваріус" (49100, м. Дніпро, пр. Героїв, 9/205, код ЄДРПОУ 40391188) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) суму судового збору в розмірі 3524,00 грн. (три тисячі п'ятсот двадцять чотири гривні).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 22 лютого 2019 року.

Суддя Н.Є. Сліпець