Рішення

від 12.12.2018 по справі 810/4768/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2018 року м. Київ № 810/4768/18

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Волощук В.В., за участю представників сторін:

від позивача - Косюк О.Ю.

від відповідача - Клімушев Є.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю В-Н

про стягнення податкового боргу в сумі 348 847 грн.,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - ГУ ДФС у Київській області, позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю В-Н (далі -ТОВ В-Н , відповідач), у якому просить стягнути з ТОВ В-Н податкову заборгованість в сумі 348 847 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно з даними податкового обліку у відповідача утворилась заборгованість перед бюджетом зі сплати сум податку на додану вартість, яка була самостійно задекларована відповідачем та подано відповідні декларації за жовтень, листопад, грудень 2016 року, січень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2017.

Всього задекларовано 379 044 грн., сплачено за рахунок переплати - 30197 грн., відтак податкова заборгованість по відповідачу складає 348 847 грн., що підтверджується відомостями вказаних декларацій та обліковою карткою платника.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.10.2018 було відкрито провадження у справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні.

У судове засідання призначене у справі, з'явилися представники сторін.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог в частині стягнення податкового боргу у розмірі 285 313,00 грн. за період жовтня-грудня 2016 та січня 2017, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.

На обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що у контролюючого органу відсутні підстави для стягнення податкового боргу за поданими відповідачем Деклараціями з ПДВ в період: жовтень, листопад, грудень 2016 та січень 2017, з огляду на наявність в той період провадження у справі про банкрутство ТОВ В-Н , що роглядалося Господарським судом Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.07.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2017 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, проте вимог ДФС до вказаного переліку не включено, оскільки позивачем їх заявлено не було.

В подальшому ухвалою Господарського суду Київської області від 27.02.2018 було вирішено, що вимоги конкурсних кредиторів до Товариства з обмеженою відповідальністю В-Н (код ЄДРПОУ 32523489), які не були заявлені в установлений Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом строк по справі № 911/1059/17 або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Вказана ухвала оскаржена не була та набрала законної сили, а тому зобов'язання відповідача щодо сплати сум грошових зобов'язань згідно податкових Декларацій з ПДВ за жовтень, листопад, грудень 2016 та січень 2017 виникли до винесення ухвали Господарського суду Київської області від 25.04.2017 про порушення провадження у справі № 911/1059/17 про банкрутство ТОВ В-Н , тому вказані зобов'язання є конкурсними вимогами.

Водночас, позивача не було включено до реєстру вимог кредиторів Боржника (ТОВ В-Н ), а тому вимоги ГУ ДФС у Київській області про стягнення податкового боргу за деклараціями з ПДВ за жовтень, листопад, грудень 2016 та січень 2017 на загальну суму 285 313 грн. є погашеними у процедурі банкрутства ТОВ В-Н згідно ухвали Господарського суду Київської області від 27.02.2018 у справі № 911/1059/17.

Отже, на думку відповідача, вимоги позивача про стягнення з ТОВ В-Н 285 313 грн., які виникли згідно податкових декларацій з ПДВ за жовтень, листопад, грудень 2016 та січень 2017 є безпідставними, оскільки ГУ ДФС у Київській області не заявляв конкурсних вимог до боржника на суму 285 313 грн. у встановлений законом строк.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем до податкового органу були подані податкові декларації з податку на додану вартість, у яких відповідач самостійно визначив податкові зобов'язання, що підлягають сплаті до бюджету, а саме:

- податкову декларацію з ПДВ за 2016 рік 10 місяць №92207633240 від 17.11.2016, у якій позивачем визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 104 578грн., термін сплати до 30.11.2016 , при цьому 30 197 грн. сплачено за рахунок переплати, непогашеною залишилася сума 74 381 грн. (а.с.12-13);

- податкову декларацію з ПДВ за 2016 рік 11 місяць №9242757143 від 15.12.2016, у якій позивачем визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 25 866 грн., термін сплати до 30.12.2016 (а.с.14-15);

- податкову декларацію з ПДВ за 2016 рік 12 місяць № 9266649535 від 18.01.2017, у якійпозивачем визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 19 083 грн., термін сплати до 30.06.2017 (а.с.20-2131.01.2017 (а.с.16-17);

- податкову декларацію з ПДВ за 2017 рік 1 місяць № 9023817742 від 20.02.2017, у якій позивачем визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 165 983 грн., термін сплати до 02.03.2017 (а.с.18-19);

- податкову декларацію з ПДВ за 2017 рік 5 місяць № 9117886207 від 20.06.2017, у якій позивачем визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 16 756 грн., термін сплати до 30.06.2017 (а.с.20-21);

- податкову декларацію з ПДВ за 2017 рік 6 місяць № 9139770078 від 19.07.2017, у якійпозивачем визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 12 705грн., термін сплати до 30.07.2017 (а.с.22-23);

- податкову декларацію з ПДВ за 2017 рік 7 місяць № 9164539414 від 16.08.2017, у якій позивачем визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 3 767 грн., термін сплати до 30.08.2017 (а.с.24-25);

- податкову декларацію з ПДВ за 2017 рік 8 місяць № 9190825068 від 19.09.2017, у якій позивачем визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 4 302 грн., термін сплати до 30.09.2017 (а.с.26-27);

- податкову декларацію з ПДВ за 2017 рік 9 місяць № 9217190419від 19.10.2017, у якій позивачем визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 3 820 грн., термін сплати до 30.10.2017 (а.с.28-29);

- податкову декларацію з ПДВ за 2017 рік 10 місяць № 9243013534 від 17.11.2017, у якійпозивачем визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 7 624грн., термін сплати до 30.11.2017 (а.с.30-31);

- податкову декларацію з ПДВ за 2017 рік11 місяць №9268977456 від 15.12.2017, у якій позивачем визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 6 079 грн., термін сплати до 30.12.2017 (а.с.32-33);

- податкову декларацію з ПДВ за 2017 рік 12 місяць № 9296307406 від 19.01.2018, у якій позивачем визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 8 481 грн., термін сплати до 30.01.2018 (а.с.34-35).

У свою чергу позивачем було сформовано ТОВ В-Н податкову вимогу форми Ю від 12.01.2018 № 262-54 на загальну суму податкового боргу 340 366, 00 грн.

Крім того, судом встановлено, що начальником Києво-Святошинського відділення ГУ ДФС у Київській області було прийнято рішення про опис майна що перебуває у власності ( господарському віданні або оперативному управлінні) платника податків ТОВ В-Н , код ЄДРПОУ 32523489 в рахунок погашення податкового боргу та направлено запит до відповідача щодо надання документів (а.с.10).

Визначені ТОВ В-Н у податкових деклараціях податкові зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень- грудень 2016; січень, травень - грудень 2017 у загальному розмірі 348 847 грн. відповідач у добровільному порядку не сплатив, що підтверджується даними інтегрованої картки ТОВ В-Н (а.с. 11), у зв'язку з чим позивач змушений був звернутися до суду із даним позовом.

Водночас, судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Київської області від 25.04.2017 було порушено провадження у справі № 911/1059/17 про банкрутство ТОВ В-Н за загальною процедурою банкрутства, передбаченою Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом . Крім того вказаною ухвалою введено процедуру розпорядження майном Боржника та призначено розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого та вирішено інші процедурні питання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.07.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2017, затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ В-Н , до якого включені вимоги:

-Публічного акціонерного товариства Фідобанк (код ЄДРПОУ 14351016) у сумах: 3200,00 грн. - 1 черга; 21902344,07 грн. - 4 черга; 5582875,43 грн. - 6 черга;

-Товариство з обмеженою відповідальністю Рампа Логістик (код ЄДРПОУ 40753820) у сумах: 3200,00 грн. - 1 черга; 1177400,00 грн. - 4 черга;

-Товариство з обмеженою відповідальністю МС 3000 (код ЄДРПОУ 36998555) у сумах: 3200,00 грн. - 1 черга; 968310,00 грн. - 4 черга.

Крім того, Господарським судом Київської області зазначено у вказаній ухвалі, що з матеріалів справи вбачається, що у встановлений у ст. 23 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом 30-денний строк від дня публікації на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення № 42416 про порушення справи про банкрутство Боржника, окрім вказаних вище заяв ПАТ Фідобанк , ТОВ Рампа Логістик та ТОВ МС 3000 , інших заяв з вимогами до Боржника до господарського суду Київської області не надійшло.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.02.2018 у справі № 911/1059/17 (про банкрутство ТОВ В-Н ) було вирішено: 1.Задовольнити заяву ТОВ В-Н про затвердження мирової угоди від 27.02.2018 б/№ та затвердити мирову угоду по справі № 911/1059/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю В-Н в поданій редакції від 16.02.2018, що схвалена рішенням комітету кредиторів Боржника від 16.02.2018 № 2КК. 2.Закрити провадження у справі № 911/1059/17 за заявою боржника ТОВ В-Н (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Соборна, буд. 72, корпус 106, 416; код ЄДРПОУ 32523489) про банкрутство. 3.Припинити дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою господарського суду Київської області від 25.04.2017 у справі № 911/1059/17. 4. Вимоги конкурсних кредиторів до Товариства з обмеженою відповідальністю В-Н (код ЄДРПОУ 32523489), які не були заявлені в установлений Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом строк по справі № 911/1059/17 або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено приписами Податкового кодексу України.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ (далі - ПК України) передбачено обов`язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом.

Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлює, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 31.1 статті 31 Податкового України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Пунктом 46.1 статті 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає (п. 56.11 ст.56 ПК України).

Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку, зокрема, будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Згідно з пунктом 36.1 - 36.3 статті 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

У силу положень пункту 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема даних інтегрованої картки відповідача, самостійно визначені у податкових деклараціях податкові зобов'язання відповідач у строки, встановлені податковим законодавством, не сплатив.

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

При цьому, відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом було сформовано та направлено на адресу відповідача податкову вимогу форми Ю від 12.01.2018 № 262-54 на суму 340 366, 00 грн.(а.с 9), в подальшому сума податкового боргу збільшилася на суму 348 847, 00 грн.

Право контролюючих органів звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини передбачене підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового Кодексу України (в редакції на час звернення з позовом до суду).

Відповідно до підпункту19-1.1.22 пункту 19-1.1 статті 19 Податкового Кодексу України (в редакції на час звернення з позовом до суду) контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, а саме: здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

Щодо суми податкового боргу у розмірі 285 313, 00 грн., що виникла на підставі самостійно задекларованих сум податку на додану вартість за період жовтня, листопада, грудня 2016 та січня 2017 слід зазначити наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як було встановлено судом раніше, ухвалою Господарського суду Київської області від 25.04.2017 було порушено провадження у справі № 911/1059/17 про банкрутство ТОВ В-Н за загальною процедурою банкрутства, передбаченою Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено арбітражного керуючого.

Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів визначено у Законі України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від 14.05. 1992 № 2343-ХІІ (далі - Закон № 2343-XII).

Відповідно до статті 1 цього Закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), кредитор - це юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Як вбачається з матеріалів справи, грошові зобов'язання самостійно задекларовані відповідачем у декларації з податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2016 та січень 2017 у розмірі 285 313, 00 грн. виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство позивача та належать до конкурсних вимог.

Частиною п'ятнадцятою статті 16 Закону № 2343-XII передбачено, що з моменту порушення провадження у справі про банкрутство пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим Законом, та в межах провадження у справі про банкрутство .

Нормами пункту 87.10 статті 87 Податкового Кодексу (на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що з моменту винесення судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок погашення грошових зобов'язань, які включені до конкурсних кредиторських вимог контролюючих органів до такого боржника, визначається згідно із Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" без застосування норм цього Кодексу.

Згідно абзацу 1 пункту першого, абзацу 1 пункту восьмого статті 23 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Частиною першою статті 24 Закону № 2343-XII передбачено, що Господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Закону.

Згідно з положеннями частини другої статті 25 Закону № 2343-XII у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначаються:

- розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів;

- розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів;

- дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; тощо.

Виходячи з вимог ст. 23, 24, 25 Закону № 2343-XII, обов'язок розгляду грошових вимог та надання правового аналізу наданих кредитором письмових доказів, підставам виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру та змісту, а також, обов'язок встановлення розміру та моменту виникнення грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя в процедурах банкрутства.

Як було встановлено судом, ухвалою Господарського суду Київської області від 25.07.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2017, затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ В-Н , до якого включені вимоги:

ПАТ Фідобанк ,ТОВ Рампа Логістик , ТОВ МС 3000 .

Крім того, Господарським судом Київської області зазначено у вказаній ухвалі, що з матеріалів справи вбачається, що у встановлений у ст. 23 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом 30-денний строк від дня публікації на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення № 42416 про порушення справи про банкрутство Боржника, окрім вказаних вище заяв ПАТ Фідобанк , ТОВ Рампа Логістик та ТОВ МС 3000 , інших заяв з вимогами до боржника до господарського суду Київської області не надійшло.

Отже, з моменту порушення справи про банкрутство зупиняється виконання боржником зобов'язань щодо сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, строк сплати яких настав на момент порушення справи про банкрутство, та виключається можливість стягнення таких зобов'язань за межами процедури банкрутства.

Тобто, зобов'язання боржника (ТОВ-Н), строк виконання яких настав на 25.04.2017 (дата порушення справи про банкрутство відповідача) можуть виконуватись лише в процедурі провадження у справі про банкрутство у порядку господарського судочинства (конкурсні зобов'язання). Їх погашення у інший спосіб, у тому числі шляхом самостійного зарахування контролюючим органом у рахунок такого боргу платежів, не ґрунтується на вимогах закону.

У свою чергу, ухвалою Господарського суду Київської області від 27.02.2018 у справі № 911/1059/17, що набрала законної сили, суд вирішив: "1.Задовольнити заяву ТОВ В-Н про затвердження мирової угоди від 27.02.2018 б/№ та затвердити мирову угоду по справі № 911/1059/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю В-Н в поданій редакції від 16.02.2018, що схвалена рішенням комітету кредиторів Боржника від 16.02.2018 № 2КК. 2 .Закрити провадження у справі № 911/1059/17 за заявою боржника ТОВ В-Н (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Соборна, буд. 72, корпус 106, 416; код ЄДРПОУ 32523489) про банкрутство. 3.Припинити дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою господарського суду Київської області від 25.04.2017 у справі № 911/1059/17. 4. Вимоги конкурсних кредиторів до Товариства з обмеженою відповідальністю В-Н (код ЄДРПОУ 32523489), які не були заявлені в установлений Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом строк по справі № 911/1059/17 або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню" .

При цьому, судом встановлено, що ГУ ДФС у Київській області не було заявлено конкурсних вимог до ТОВ В-Н в межах провадження про банкрутство, що уповноваженим представником позивача в межах даного провадження не спростовано, а тому стягнення податкового боргу за періоди жовтня, листопада, грудня 2016 та січня 2017 є безпідставним та не грунтується на вимогах закону.

З огляду на викладене, позовна вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю В-Н податкового боргу в сумі 285 313, 00 грн. задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення податкового боргу, який виник унаслідок самостійно задекларованих сум податку на додану вартість за період травень - грудень 2017 суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, даних інтегрованої картки відповідача, самостійно визначені у податкових деклараціях податкові зобов'язання з податку на додану вартість за такі періоди 2017 року: травень -16 756 грн.; червень - 12 705 грн.; липень - 3 767; серпень - 4 302 грн.; вересень - 3 820 грн.; жовтень - 7 624 грн.; листопад - 6 079 грн.; грудень - 8 481 грн., відповідач у встановлені податковим законодавством строки не сплатив. Пр цьому, представник відповідача цю обставину не заперечував.

Таким чином, заборгованість відповідача зі сплати зазначених грошових зобов'язань за податковими деклараціями на загальну суму 63 534 грн. відповідає ознакам, визначеним підпунктом14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого податковим боргом визнається сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

При цьому, відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Матеріали справи свідчать, що контролюючим органом було надіслано відповідачу податкову вимогу форми "Ю" №262-54 від 12.01.2018 на суму 340 366, 00 грн.

В матеріалах справи наявні докази направлення відповідачу зазначеної вище податкової вимоги (а.с. 9) та відсутні докази її оскарження.

Право контролюючих органів звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини передбачене підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового Кодексу України (в редакції на час звернення з позовом до суду).

Відповідно до підпункту 19-1.1.22 пункту 19-1.1 статті 19 Податкового Кодексу України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, а саме: здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пункти 95.2, 95.3 статті 95 ПК України).

Враховуючи викладене, та з огляду на те, що у відповідача наявна заборгованість з податку на додану вартість, позовні вимоги позивача в частині стягнення податкового боргу в сумі 63 534, 00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Станом на день розгляду справи у суді, відповідач доказів сплати податкового боргу в сумі 63 534,00 грн. до суду не надав.

Отже, на підставі викладеного суд дійшов висновку, що заявлені позивачем в частині стягнення податкового боргу в сумі 63 534, 00 грн. вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ГУ ДФС у Київській області про стягнення податкового боргу з ТОВ В-Н підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір вирішено частково на користь суб'єкта владних повноважень, за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 69, 73-77, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В-Н (код ЄДРПОУ 32523489; адреса реєстрації: вул. Соборна, 72, корп. 106, оф. 416, м. Васильків, Київська область, 08600) до Державного Бюджету України податковий борг у розмірі - 63 534 (Шістдесят три тисячі п'ятсот тридцять чотири) грн. 00 коп.

3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 17 грудня 2018 р.