Рішення

від 20.02.2019 по справі 398/4298/18

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/4298/18

провадження №: 2/398/466/19

РІШЕННЯ

Іменем України

"20" лютого 2019 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Авраменка О.В.,

з участю секретаря судового засідання Міщенко С.А.,

представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

представника Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Олександрії в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ державної виконавчої служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, про зняття арешту з майна

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Олександрійського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Кіровоградській області, про зняття арешту з майна, а саме: з 1/3 частини квартири №50, розташованої в будинку №122 по пр. Соборному (колишня назва Леніна) в м. Олександрії Кіровоградської області. Свої вимоги обґрунтовує тим, що є власником з 1/3 частини зазначеної квартири. 12 жовтня 2007 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області постановлено заочне рішення у справі за позовом прокурора м. Олександрії в інтересах держави в особі Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради до ОСОБА_4 про відшкодування незаконно отриманої державної допомоги, яким позов задоволено та стягнуто з неї 1 239,49 грн. безпідставно отриманої допомоги по догляду за дитиною, судовий збір у розмірі 51,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30,00 грн. На виконання зазначеного рішення суду видано виконавчий лист. В ході виконавчого провадження виконавчою службою накладено арешт на 1/3 частину вищезазначеної квартири. В подальшому вона звернулась до ВДВС з вимогою надати документи, на підставі яких було накладено арешт, на що отримала відмову, оскільки такі документи знищені. Крім цього, зазначає, що повністю сплатила борг за рішенням суду від 12 жовтня 2007 року, проте квитанції про сплату надати не може, так як вона не збереглася. Також зазначила, що відносно неї не здійснюється на даний час будь-яке виконавче провадження, а тому відсутні підстави для арешту її нерухомого майна (а. с. 2 - 3).

Відповідач заперечував проти задоволення позову з тих підстав, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушеного права, а саме: пред'явлено позов про зняття арешту, а не оскаржено дії державної виконавця. Крім того, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження сплати боргу, то відповідач вважає, що позов не підлягає задоволенню (а. с. 29 - 31).

Третя особа подала письмові пояснення, в яких зазначила, що згідно з інформаційною довідкою з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 31 липня 2008 року відділом державної виконавчої служби до зазначеного реєстру внесено арешт 1/3 частини квартири №50, розташованої в будинку №122 по пр. Соборному (колишня назва Леніна) в м. Олександрії Кіровоградської області на підставі виконавчого листа, виданого Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області. За результатами перевірки встановлено, що виконавчі провадження та журнали обліку виконавчих документів за 2002-2015 роки знищені 15 січня 2019 року. За період з 2016 рік по 2019 рік виконавчі документи майнового та немайнового характеру, за якими позивач є стороною виконавчого провадження до відділу не надходили. У зв'язку із зазначеним, відповідач не має змоги надати матеріали виконавчого провадження, в межах якого накладено арешт (а. с. 43).

21 грудня 2019 року відкрито провадження у справі та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 08 лютого 2019 року.

08 лютого 2019 року судове засідання відкладено на 20 лютого 2019 року за клопотанням представника позивача.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив. Додатково пояснив, що заборгованість за виконавчим листом була повністю погашена, але у позивача не збереглися письмові докази сплати заборгованості. Крім того, отримати докази сплати даної заборгованості неможливо і від виконавчої служби, оскільки минуло понад 10 років та виконавчі провадження знищені, про що зазначено у листі ДВС. Також у листі ДВС зазначено, що в провадженні ДВС відсутні виконавчі провадження, де позивач була боржником. Дії державного виконавця щодо зняття арешту з майна позивачем не оскаржувались. Оскільки Конституція України передбачає захист права власності, тому вони звернулися до суду з позовом про зняття арешту з 1/3 частини квартири.

Представник відповідача - ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних доказів сплати заборгованості боржником та на даний час відсутні відомості про сплату заборгованості позивачем.

Третя особа в судове засідання свого представника не направила. Від представника третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без її участі.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що є матір'ю позивача, яка на той час проживала в Росії і передавала кошти на погашення боргу, які вона особисто передала сину - рідному брату позивача, який повідомив, що погасив заборгованість, але квитанції вона не бачила.

Заслухавши вступне слово учасників справи, показання свідка, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та заперечення проти нього, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.

Позивач є власником 1/3 частини квартири №50, розташованої в будинку №122 по пр. Соборному (колишня назва Леніна) в м. Олександрії Кіровоградської області, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло (а. с. 7) та копіями свідоцтвам про одруження, відповідно до яких позивач змінила прізвище спочатку з ОСОБА_5 на ОСОБА_4, а потім - на ОСОБА_1 (а. с. 8, 9).

12 жовтня 2007 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області постановлено заочне рішення у справі за позовом прокурора м. Олександрії в інтересах держави в особі Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради до ОСОБА_4 про відшкодування незаконно отриманої державної допомоги, яким позов задоволено та стягнуто з неї 1 239,49 грн. безпідставно отриманої допомоги по догляду за дитиною, судовий збір у розмірі 51,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30,00 грн. (а. с. 11).

В ході виконавчого провадження з примусового виконання рішення від 12 жовтня 2007 року виконавчою службою 31 липня 2008 року накладено арешт на 1/3 частину №50, розташованої в будинку №122 по пр. Соборному (колишня назва Леніна) в м. Олександрії Кіровоградської області, що підтверджується інформаційною довідкою з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого (а. с. 14).

За інформацією, наданою відповідачем як на запити позивача, так і в письмових поясненнях виконавчі провадження та журнали обліку виконавчих документів за 2002-2015 роки знищені 15 січня 2019 року. За період з 2016 рік по 2019 рік виконавчі документи майнового та немайнового характеру, за якими позивач є стороною виконавчого провадження до відділу не надходили. У зв'язку із зазначеним, відповідач не має змоги надати матеріали виконавчого провадження, в межах якого накладено арешт (а. с. 13, 43).

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Представники учасників справи визнали, що арешт на 1/3 частини квартири, яка належить позивачу, було накладено в ході виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду від 12 жовтня 2007 року. Тобто, позивач та відповідач були учасниками виконавчого провадження - боржником та стягувачем відповідно.

У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Спори, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства (пункт 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про зняття арешту з майна від 3 червня 2016 року №5).

Відповідно до п. 5 зазначеної постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про зняття арешту з майна від 3 червня 2016 року №5, у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому ЦПК. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту У зв'язку із цим боржник не може пред'являти такий позов, оскільки у судовому процесі він є відповідачем та законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові ОСОБА_6 Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №658/715/16-ц (провадження №14-299цс18).

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Фактичні дані, що містяться у показаннях свідка ОСОБА_5, з урахування вимог ст. ст. 76, 77, 78 ЦПК України, не є належним доказом оскільки не стосується предмета доказування у цій справі, крім того, факт сплати боргу за рішенням суду не може бути встановлений та підтверджений показаннями свідків.

Статтею 13 ЦК України визначено межі здійснення цивільних прав, а саме зазначено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, при здійснені своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. В разі порушення особою наведених вимог, суд може відмовити їй у захисті цивільного права та інтересу. (ст. 16 ЦК України).

За таких обстави, оскільки в ході судового розгляду встановлено, що арешт на 1/3 частини квартири, яка належить позивачу, було накладено в ході виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду від 12 жовтня 2007 року, в якому позивач є боржником, та законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання - оскарження дій чи бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, то відсутні підстави для задоволення позову.

Відмова у задоволенні позову не є перешкодою для звернення позивача до суду із скаргою на дії чи бездіяльность державного виконавця та скасування арешту нерухомого майна.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв'язку з відмовою у задоволенні позову не підлягають стягненню на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому порядку: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління праці та соціального захисту населення Олександрійської міської ради (адреса місцезнаходження: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Шевченка, буд. 109, код за ЄДРПОУ 03197641), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Відділ державної виконавчої служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (адреса місцезнаходження: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. 6-го Грудня, буд. 138, код за ЄДРПОУ 37015274), про зняття арешту з майна.

Судові витрати залишити по фактично понесеним.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його складення до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 25 лютого 2019 року.

Суддя О.В. Авраменко