Рішення

від 25.02.2019 по справі 826/12230/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 лютого 2019 року № 826/12230/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (письмового провадження) адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства СК ОМЕГА-1 ЛОГІСТИК до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень від 18.04.2018, зобов'язання вчинити дії,

обставини справи:

Дочірнє підприємство СК ОМЕГА-1 ЛОГІСТИК звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної фіскальної служби України, в якій просить суд:

1.Визнати протиправними та скасувати:

- Рішення комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №654959/41710751 від 18.04.2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №3 від 31.03.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- Рішення комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №654958/41710751 від 18.04.2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №2 від 31.03.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданих ДП СК ОМЕГА-1 ЛОГІСТИК (код ЄДРПОУ 41710751).

2. Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних: податкову накладну №3 від 31.03.2018 року та податкову накладну №2 від 31.03.2018 року, що подані ДП СК ОМЕГА-1 ЛОГІСТИК (код ЄДРПОУ 41710751).

3. Стягнути на користь ДП СК ОМЕГА-1 ЛОГІСТИК (код ЄДРПОУ 41710751) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби (Львівська пл.,8, м. Київ, 01601, ідентифікаційних код 39292197) судовий збір у розмірі 7 048 (сім тисяч сорок вісім) грн. 00 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що фіскальним органом при прийнятті оскаржуваних рішень не взято до уваги додаткових документів, що вказують на реальність господарських операцій з надання в оренду складського майна та експлуатаційних послуг Товариству з обмеженою відповідальністю УВК Україна .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2018 прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №826/12230/18 та запропоновано відповідачу в п'ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали надати суду відзив на позовну заяву.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Суд звертає увагу, що згідно з частиною четвертою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі, наявності відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Оцінивши повідомлені обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство СК ОМЕГА-1 ЛОГІСТИК направлено на реєстрацію до Єдиного державного реєстру податкових накладних податкову накладну від 31.03.2018 №3.

Однак, згідно з квитанцією від 12.04.2018 №9064916080 реєстрація податкової накладної від 31.03.2018 №3 - зупинена.

Так, згідно з квитанцією від 12.04.2018 №9064916080, реєстрація податкової накладної від 31.03.2018 №3 зупинена відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України. Податкова накладна/розрахунок коригування відповідає вимогам підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку .

Також, в квитанції від 12.04.2018 №9064916080 контролюючий орган запропонував надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Дочірнім підприємством СК ОМЕГА-1 ЛОГІСТИК було надано контролюючому органу пояснення та копії документів, на підтвердження реальності здійснення господарської операції, а саме:

- Письмові пояснення від 13.04.2018;

- Договір оренди нерухомого майна №01/0102/2018 від 01.02.2018 з додатками.

Державна фіскальна служба України рішенням від 18.04.2018 №654959/41710751 відмовила Дочірньому підприємству СК ОМЕГА-1 ЛОГІСТИК в реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної від 18.04.2018 №3 з тих підстав, що підприємством не надано копій документів: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи ( інвентаризаційні описи), у тому числі розрахунки-фактури/інвойси, акти-приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

23.04.2018 року ДП СК ОМЕГА-1 ЛОГІСТИК до ДФС України подано скаргу з проханням скасувати Рішення Комісії ДФС №654959/41710751 від 18.04.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №3 від 31.03.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних та зареєструвати податкову накладну №3 від 31.03.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За результатом розгляду скарги Рішення комісії з питань розгляду скарг №2161/41710751/2 від 03.05.2018 скаргу залишено без розгляду, зазначивши, що не підлягають адміністративному оскарженню рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, які оскаржені платником податку в судовому порядку. Позивач вказує, що як з'ясувалось, при оформленні Форми Скарги на Рішення Державної фіскальної служби України №654959/41710751 від 18.04.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної, ним помилково в розділі Відомості про оскарження рішення комісії контролюючого органу в судовому порядку вказано графу так

Крім того, 31.03.2018 Позивачем складено податкову накладну №2 від 30.03.2018 та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

Згідно з квитанцією від 12.04.2018 №9064948245 реєстрація податкової накладної від 31.03.2018 №2 - зупинена.

Так, згідно з квитанцією від 12.04.2018 №9064948245, реєстрація податкової накладної від 31.03.2018 №2 зупинена відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України. Податкова накладна/розрахунок коригування відповідає вимогам підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку .

Також, в квитанції від 12.04.2018 №99064948245 контролюючий орган запропонував надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Дочірнім підприємством СК ОМЕГА-1 ЛОГІСТИК було надано контролюючому органу пояснення та копії документів, на підтвердження реальності здійснення господарської операції, а саме:

- Письмові пояснення від 13.04.2018;

- Договір оренди нерухомого майна №01/0102/2018 від 01.02.2018 з додатками.

Державна фіскальна служба України рішенням від 18.04.2018 №654958/41710751 відмовила Дочірньому підприємству СК ОМЕГА-1 ЛОГІСТИК в реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної від 18.04.2018 №2 з тих підстав, що підприємством не надано копій документів: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи ( інвентаризаційні описи), у тому числі розрахунки-фактури/інвойси, акти-приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

23.04.2018 року ДП СК ОМЕГА-1 ЛОГІСТИК до ДФС України подано скаргу з проханням скасувати Рішення Комісії ДФС №654958/41710751 від 18.04.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної №2 від 31.03.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних та зареєструвати податкову накладну №2 від 31.03.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За результатом розгляду скарги Рішення комісії з питань розгляду скарг №2160/41710751/2 від 03.05.2018 скаргу залишено без розгляду, зазначивши, що не підлягають адміністративному оскарженню рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, які оскаржені платником податку в судовому порядку. Позивач вказує, що як з'ясувалось, при оформленні Форми Скарги на Рішення Державної фіскальної служби України №654958/41710751 від 18.04.2018 про відмову в реєстрації податкової накладної, ним помилково в розділі Відомості про оскарження рішення комісії контролюючого органу в судовому порядку вказано графу так

ДП СК ОМЕГА-1 ЛОГІСТИК звернулось до Голови комісії ГУ ДФС України про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з листом №210518/01 від 21.05.2018, в якому повідомив про технічну помилку формах скарги оскарження та судового супроводження ДФС України №19564/6/99-99-11-04-15 від 06.06.2018 року про розгляд скарги, в цьому листі вказано, що рішення комісії ДФС з питань розгляду скарг не підлягає подальшому оскарженню та може бути оскаржено у судовому порядку.

Позивач, не погоджуючись рішеннями контролюючого органу щодо відмови у реєстрації податкових накладних від 31.03.2018 №2 та №3, звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпунктів 16.1.2,16.1.3, пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 41.1 статті 14 Податкового кодексу України єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

З 01.01.2017 набули чинності зміни до Податкового кодексу України, якими запроваджено новий механізм електронного адміністрування податку на додану вартість за умов проведення аналізу та здійснення управління ризиками з метою визначення форм і обсягів митного та податкового контролю (Закон №1797-VIII від 21.12.2016).

В свою чергу, згідно з положеннями пунктом 20.2 статті 20 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, реєстрація податкових накладних була зупинена у зв'язку з відповідність податкових накладних вимогам підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податків .

Відповідно до підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податків, комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб'єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв.

Ризиковість платника податку може бути встановлено у разі виконання хоча б одного з критеріїв, визначених у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв.

Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Якщо платник податків, якого внесено до переліку ризикових суб'єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв, такого платника податків виключають з переліку ризикових суб'єктів господарювання в день отримання/виявлення такої інформації.

У разі якщо платник податків, внесений до переліку ризикових суб'єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пункті 1.6 цих Критеріїв, платника виключають з переліку ризикових суб'єктів господарювання за рішенням комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС.

У той же час, відповідно до пункту 14 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, Перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що рішення Комісії контролюючого органу повинно містити, як чітку підставу для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, так і чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.

Незважаючи на те, що рішення про зупинення реєстрації податкових накладних, не є предметом розгляду в рамках даного спору, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне відзначити, що такі рішення не містять в собі визначення конкретного критерію ризикованості платника податку, а містять лише посилання на підпункт 1.6 Критеріїв, який є доволі змістовним. До того ж, рішення про зупинення реєстрації податкових накладних не містять вичерпного переліку документів, які необхідно подати платнику податків.

Позивачем, як встановлено судом, були подані до контролюючого органу пояснення і документи для підтвердження реальності вчинення господарських операцій, копії яких додані до матеріалів справи.

Втім, рішенням Комісії контролюючого органу було відмовлено позивачу у реєстрації податкової накладної внаслідок ненадання платником податку:

договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податків, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операцій;

первинних документів щодо постачання / придбання товарів / послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі рахунків - фактури / інвойсів, актів приймання - передачі товарів (робіт-послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних;

розрахунків документи, банківські виписки з особових рахунків.

За таких обставин є можливим дійти висновку, що відповідач, в даному випадку, жодним чином не здійснював аналіз наданих позивачем документів на предмет їх належності.

Суд також зазначає, що оскаржуване рішення Комісії Державної фіскальної служби України є актом індивідуальної дії.

Правовий акт індивідуальної дії виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржуване рішення фіскального органу не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акту індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було виконано покладений на нього обов'язок щодо складання та направлення на реєстрацію податкової накладної та надання копії документів, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, зворотного відповідачем в процесі розгляду даної адміністративної справи не доведено.

Разом з тим, до аналізу господарських операцій між позивачем та його контрагентом в даній справі суд не надає оцінку реальності їх здійснення, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Суд звертає увагу, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову (частина друга статті 77, частина четверта статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Проте, в межах розгляду даної адміністративної справи відповідач, покладений на нього приписами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення не виконав та не надав суду жодних доказів на обґрунтування законності вчинених дій щодо відмови у реєстрації податкових накладних від 31.03.2018 №2 та №3. Відзиву на позовну заяву не надано.

Оцінюючи вищевикладені обставини в сукупності, суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення про відмову в реєстрації податкових накладних є протиправними, внаслідок чого позовні вимоги в цих частинах підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Державну фіскальну службу України здійснити реєстрацію податкових накладних від 31.03.2018 №2 та №3, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 19, пункту 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (надалі - Порядок № 1246), податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);

неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (пункт 20 Порядку №1246).

Аналогічні за змістом норми містяться в пункті 28 Порядку від 21.02.2018 №117, відповідно до яких податкова накладна / розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

прийнято та набрало чинності рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;

набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Відповідно до частин четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Обрана Судом форма захисту порушених прав у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження Відповідача.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" практика Європейського суду з прав людини підлягає застосуванню судами як джерело права.

Згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

При цьому, Суд застосовує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 01.07.2003 р. по справі "Суомінен проти Фінляндії", відповідно до яких, саме орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Крім того, Суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі "Рисовський проти України", в якому Суд зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.

В даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання Державну фіскальну службу України здійснити реєстрацію податкових накладних від 31.03.2018 №2 та №3 в Єдиному реєстрі податкових накладних є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Дочірнього підприємства СК ОМЕГА-1 ЛОГІСТИК (код ЄДРПОУ 41710751) задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 18.04.2018 року №654959/41710751.

2. Зобов'язати Державну фіскальну службу України здійснити реєстрацію податкової накладної Дочірнього підприємства СК ОМЕГА-1 ЛОГІСТИК (код ЄДРПОУ 41710751) від 31.03.2018 №3 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

3. Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 18.04.2018 року №654958/41710751.

4. Зобов'язати Державну фіскальну службу України здійснити реєстрацію податкової накладної Дочірнього підприємства СК ОМЕГА-1 ЛОГІСТИК (код ЄДРПОУ 41710751) від 31.03.2018 №2 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

5. Присудити здійснені Дочірнім підприємством СК ОМЕГА-1 ЛОГІСТИК (код ЄДРПОУ 41710751) судові витрати у розмірі 7 048 (сім тисяч сорок вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Клименчук