Рішення

від 25.02.2019 по справі 826/10357/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 лютого 2019 року № 826/10357/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лісове

до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.06.2018,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Лісове (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.06.2018 № 0017161414 та № 0017171414.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Лісове з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Укрспецторг Груп за період з 01.01.2017 по 31.01.2017, за результатами якої складено Акт перевірки від 23.05.2018 № 421/10-36-14-14/32931958, відповідно до якого встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 196 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 269 662, 00 грн., в тому числі за січень 2017 року в сумі 176 744, 00 грн. за квітень 2017 року в сумі 43 420, 00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся на загальну суму 49 498, 00 грн., в тому числі за січень 2017 року - 49 498, 00 грн.

Позивач зазначає, що висновки ГУ ДФС у Київській області ґрунтуються на підставі проведеного аналізу баз даних ДФС України в розрізі контрагента - ТОВ Укрспецторг Груп та відсутності по ньому інформації по основних фондах, фінансового звіту за 2017 рік у базі, на основі чого відповідач не зміг встановити наявність активів у ТОВ Укрспецторг Груп , а відповідно і факту реального здійснення останнім господарської операції з ТОВ Лісове .

Враховуючи викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю Лісове вважає висновки, що містяться у Акті перевірки та відображені у податкових повідомленнях-рішеннях безпідставними, оскільки реальність здійснення ним господарських операцій з контрагентом - ТОВ Укрспецторг Груп підтверджується наявними первинними документами, складеними відповідно до вимог чинного законодавства України, що не заперечувалося відповідачем при проведенні перевірки, а саме: декларації з податку на додану вартість, додатку № 5 до неї, Єдиного реєстру податкових накладних, договору, додатків до договору, рахунків-фактур, актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та банківських виписок.

У зв'язку з чим позивач вважає податкові повідомлення-рішення від 07.06.2018 № 0017161414 та № 0017171414 протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані повідомлення-рішення винесено у відповідності до вимог чинного законодавства. У зв'язку з наведеним просив відмовити у задоволенні позову.

Крім того, ГУ ДФС у Київській області зазначило, що підставою для висновку про порушення ТОВ Лісове норм ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість, стала встановлена ним нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ Укрспецторг Груп , внаслідок: здійснення ТОВ Укрспецторг Груп господарських операцій по придбанню товарів лише з 04.01.2017 по 16.02.2017 та, відповідно, реєстрацією податкових накладних на придбання таких товарів як печиво в асортименті, цукерки в асортименті, горілчані вироби в асортименті, чай в асортименті та інше; анулюванням ТОВ Укрспецторг Груп з 24.04.2018 свідоцтва ПДВ у зв'язку з відсутністю поставок та ненадання декларацій; кількість працюючих - 1; неподання фінансового звіту суб'єкту малого підприємництва за 2017.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2018 відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Лісове з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Укрспецторг Груп за період з 01.01.2017 по 31.01.2017.

За результатами перевірки ГУ ДФС у Київській області складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Лісове з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Укрспецторг Груп за період з 01.01.2017 по 31.01.2017 (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 196 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 269 662, 00 грн., в тому числі за січень 2017 року в сумі 176 744, 00 грн. за квітень 2017 року в сумі 43 420, 00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся на загальну суму 49 498, 00 грн., в тому числі за січень 2017 року - 49 498, 00 грн.

Водночас, з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем вказаних норм ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість, стала встановлена ним нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ Укрспецторг Груп , внаслідок: здійснення ТОВ Укрспецторг Груп господарських операцій по придбанню товарів лише з 04.01.2017 по 16.02.2017 та, відповідно, реєстрацією податкових накладних на придбання таких товарів як печиво в асортименті, цукерки в асортименті, горілчані вироби в асортименті, чай в асортименті та інше; анулюванням ТОВ Укрспецторг Груп з 24.04.2018 свідоцтва ПДВ у зв'язку з відсутністю поставок та ненадання декларацій; кількість працюючих - 1; неподання фінансового звіту суб'єкту малого підприємництва за 2017.

На підставі Акту перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 07.06.2018 № 0017161414, яким до позивача встановлено порушення ТОВ Лісове вимог п. 44.1 статті 44, п. 198.6 ст. 198 ПК України і зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість позивача на суму 49 498, 00 грн.;

- від 07.06.2018 № 0017171414, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 55 041, 00 грн.

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Податковий кодекс України містить наступні нормативні положення щодо порядку формування податкового кредиту та сплати зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно з п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно, враховуючи визначення виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту, встановленого абз. а п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, необхідно врахувати п.198.2 ст.198 Кодексу, якою встановлено дату виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту.

При цьому, слід зазначити п.198.3 ст.198 Кодексу, яким визначається податковий кредит звітного періоду. Також врахувати пп.198.5ст.198 Податкового кодексу України, за яким платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п.189.1 ст.189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

За визначенням п.198.6 ст.198 Кодексу не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. При цьому, відповідно до п.201.7 ст.201 Кодексу податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 Кодексу).

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Перевіркою встановлено, що взаємовідносини позивача та контрагента - ТОВ Укрспецторг Груп ґрунтувалися на Договорі підряду № 2712-01 від 27.12.2016 (далі - Договір).

Так, відповідно до п. 1.1. Договору у порядку та на умовах, визначених цим Договором, підрядник зобов'язується виконати комплекс будівельних робіт з поточного ремонту об'єктів нерухомого майна: нежитлові приміщення №90 у житловому будинку за адресою: м. Київ, вул. Срібнокільська, 3А, нежитлові приміщення №110 у житловому будинку за адресою: м. Київ, вул. Срібнокільська, 3Б, нежитлові приміщення №110 у житловому будинку за адресою: м. Київ, вул. Срібнокільська, 3В, перелік та обсяг яких (робіт) наведений у кошторисі, а замовник зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх.

Факт виконання Договору підтверджується наступними первинними документами: договірними цінами, актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, платіжними дорученнями, виписками по особовому рахунку ТОВ Лісове , а також видатковими накладними.

Проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено, що вказані документи не мають суттєвих дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій та засвідчують фактичний рух активів між задекларованими учасниками.

Щодо висновків відповідача, отриманих з баз даних ДФС України в розрізі контрагента - ТОВ Укрспецторг Груп та відсутності по ньому інформації по основних фондах, фінансового звіту за 2017 рік у базі, суд зазначає що вони не відповідають критерію юридичної значимості, оскільки не ґрунтуються на безпосередньому аналізі первинних документів, а отже не є належними доказами в розумінні процесуального закону.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 18.06.2018 у справі № 806/4988/13-а.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно і всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач правомірність своїх дій та прийнятих рішень не довів, натомість доводи позивача знайшли своє підтвердження та обґрунтування.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Лісове (08711, Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Придніпровська, 2; код ЄДРПОУ 32931958) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 07.06.2018 № 0017161414 та № 0017171414.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Лісове (08711, Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Придніпровська, 2; код ЄДРПОУ 32931958) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (03151,м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А; код ЄДПРОУ 39393260) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.С. Мазур