Постанова
від 18.02.2019 по справі 0240/2519/18-а
СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 0240/2519/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н. Л.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

18 лютого 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Загороднюка А.Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

представника відповідача: Щура В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області, Національної поліції України про визнання висновку протиправним та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в липні 2018 року позивач ОСОБА_3 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області, Національної поліції України про визнання протиправним висновку Міністерства внутрішніх справ України від 30.11.2017 про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівникам міліції, затвердженого постановою КМ України від 21.10.2015 №850.

Також, позивач просив зобов'язати Ліквідаційну комісію Управління Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області надіслати до Міністерства внутрішніх справ України, документи для призначення та виплати ОСОБА_3 допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівникам міліції, затвердженого постановою КМ України від 21.10.2015 №850 та зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України призначити та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівникам міліції, затвердженого постановою КМ України від 21.10.2015 №850.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.10.2018 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано "Висновок про прийняття рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_3" Міністерства внутрішніх справ України від 30 листопада 2017 року.

Зобов'язано управління Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 08596825; пров. Залізничний, 6, м. Вінниця) надіслати до Міністерства внутрішніх справ України документи для призначення та виплати ОСОБА_3 (інд. код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року за №850.

Зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України (код ЄДРПОУ 00032684, вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ) повторно розглянути надіслані документи (матеріали) управлінням Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області щодо призначення та виплати ОСОБА_3 (інд. код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року за №850.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням (в частині задоволених позовних вимог) відповідач (Міністерство внутрішніх справ України) подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову.

Позивач в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Однак, у своєму відзиві позивач просить проводити розгляд справи без його участі та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Представник відповідача (Міністерства внутрішніх справ України) в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Представник відповідача (Національної поліції України) в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник відповідача (Управління Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області) в судовому засіданні заперечив щодо доводів зазначених в апеляційній скарзі та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, з 03.10.1975 по 01.07.2002 ОСОБА_3 проходив службу в органах внутрішніх справ.

28.09.2016 в результаті чергового огляду МСЕК, ОСОБА_3 встановлено II групу інвалідності безстроково, що підтверджується довідкою огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №569496 у якій зазначено, що причина інвалідності пов'язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до начальника управління поліції охорони у Вінницькій області із відповідною заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності II групи відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.

04 квітня 2017 року на адресу позивача надійшов лист управління поліції охорони у Вінницькій області №02/43/21/01-2017, в якому разом із заявою (рапортом) та доданими документами містилась відповідь Департаменту поліції охорони Національної поліції України №1242/43/6/02-2017 від 23 березня 2017 року, де зазначено, що у зв'язку із тим, що пройшло більше 12 років після встановлення ОСОБА_3 первинної дати інвалідності, підстави для виплати одноразової грошової допомоги відсутні.

Не погоджуючись з такими діями Департаменту поліції охорони Національної поліції України, ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом у якому просив зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження документів, прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності II групи відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року у справі №802/597/17-а, яка набрала законної сили 21 вересня 2017 року, позов задоволено частково.

На виконання вказаної постанови суду, Міністерство внутрішніх справ України розглянуло матеріали щодо прийняття рішення про призначення мені одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.

Так, відповідно до листа Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України №15/2-4473 від 05 грудня 2017 року, ОСОБА_3 повідомлено, що Міністерством затверджено висновок від 30 листопада 2017 року про прийняття рішення за його заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги, а заяву та додані до неї матеріали направлено до Національної поліції України, а саме Департаменту поліції охорони для виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги за рахунок коштів, що надходять від виконання договорів.

05 січня 2018 року, відповідно до листа Департаменту поліції охорони Національної поліції України №107/43/3/01-2018 матеріали щодо призначення та виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги повернуто до Управління поліції охорони у Вінницькій області без виконання.

Не погодившись з такими діями Департаменту поліції охорони, позивач звернувся до суду із позовом в якому просив: визнати протиправними дії Департаменту поліції охорони Національної поліції України, щодо повернення матеріалів відносно призначення та виплати мені грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності II групи та зобов'язати Департамент поліції охорони Національної поліції України призначити та виплатити ОСОБА_3 грошову допомогу у зв'язку з встановленням II групи інвалідності.

Так, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2018 року по справі №802/643/18-а позов задоволений, проте, в подальшому, вказане рішення було скасоване постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року. В ході розгляду апеляційної скарги судом зазначено, що висновком Міністерства внутрішніх справ України від 30 листопада 2017 року ОСОБА_3 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги та направлено вказаний висновок до Національної поліції України, а саме Департаменту поліції охорони Національної поліції України, який відповідно до пункту 9 Порядку зобов'язаний був, у даному випадку, письмово повідомити позивача про відмову у призначенні допомоги із зазначенням мотивів.

Проте, висновок Міністерства внутрішніх справ України від 30 листопада 2017 року позивачу надіслано не було.

Вважаючи дії про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги протиправними, позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що Порядком №850 чітко встановлено, що рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги приймає саме Міністерство внутрішніх справ України, а виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання Міністерства внутрішніх справ.

Відтак доводи Міністерства внутрішніх справ про те, що покриття витрат на виплату одноразової допомоги колишнім працівникам Державної служби охорони має здійснюватись поліцією охорони за рахунок власних джерел надходжень, не ґрунтуються на положеннях нормативно-правових актів, і є неправомірними.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.6 ст.23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 №565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі:

250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи;

200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи;

150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

У зв'язку з прийняттям Закону України від 13.02.2015 "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції" Кабінет Міністрів України постановою від 21.10.2015 № 850 затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівників міліції.

Як передбачено п.2 Порядку №850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) працівника міліції - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з п.3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Пунктами 7-9 Порядку №850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.

Згідно з п.9 Порядку №850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови. Як встановлено з матеріалів справи, Міністерство внутрішніх справ України не прийняло жодного рішення з зазначених.

Згідно з п.14 Порядку №850 призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

У відповідності до п.10 Порядку №850 грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС.

Крім того, згідно з ч.2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно з п.21,24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("STRETCH v. THE UNITED KINGDOM " № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

У пункті 52 рішення у справі Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Скордіно проти Італії ( Scordino v. Italy № 36813/97).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначеним Порядком №850 чітко встановлено, що рішення про призначення або про відмову в призначенні грошової допомоги приймає саме Міністерство внутрішніх справ України, а виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання Міністерства внутрішніх справ, а тому доводи Міністерства внутрішніх справ про те, що покриття витрат на виплату одноразової допомоги колишнім працівникам Державної служби охорони має здійснюватись поліцією охорони за рахунок власних джерел надходжень, не ґрунтуються на положеннях нормативно-правових актів, і є неправомірними.

Крім того, до аналогічного висновку прийшов й Вінницький апеляційний адміністративний суд в своїй постанові від 12.07.2018 в справі №802/643/18-а, зазначивши, що позивач проходив службу і був звільнений з органів внутрішніх справ, а не з органів поліції. Таким чином, рішення щодо призначення або відмови в призначенні грошової допомоги позивачу приймає Міністерство внутрішніх справ України.

Також, в своїй постанові від 12.07.2018 в справі №802/643/18-а, суд вказав, що належним способом захисту є оскарження висновку Міністерства внутрішніх справ України від 30.11.2017 про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, що в подальшому позивач і зробив.

Разом з цим, у рішенні по справі Брумареску проти Румунії Суд зауважує, що одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (Brumarescu v. Romania № 28342/95). Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. справу Рябих проти Росії № 52854/99).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в ньому повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги його не спростовують, тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Крім того, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги Міністерства внутрішніх справ України ідентичні доводам зазначених у відзиві на позов поданому до суду першої інстанції (а.с.46), на який суд першої інстанції в повній мірі надав відповідь.

Також, відповідно до ч.1 ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

А тому, оскільки доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 25 лютого 2019 року.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Загороднюк А.Г.

СудСьомий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення18.02.2019
Оприлюднено28.02.2019
Номер документу80106252
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —0240/2519/18-а

Ухвала від 15.04.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Бучик А.Ю.

Ухвала від 28.03.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Бучик А.Ю.

Постанова від 18.02.2019

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Драчук Т. О.

Ухвала від 30.01.2019

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Драчук Т. О.

Ухвала від 17.01.2019

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Драчук Т. О.

Ухвала від 14.01.2019

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Драчук Т. О.

Ухвала від 26.12.2018

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Драчук Т. О.

Ухвала від 26.12.2018

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Драчук Т. О.

Ухвала від 26.12.2018

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Драчук Т. О.

Ухвала від 05.12.2018

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Драчук Т. О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні