Постанова

від 20.02.2019 по справі 803/927/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 рокуЛьвів№ 857/4215/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,

за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року (головуючого судді Костюкевича С.Ф.) ухвалене у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Луцьк у справі №803/927/18 за позовом Приватного підприємства СЕ - НАТ до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання бездіяльності та дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ПП СЕ - НАТ 24.05.2018 звернулося в суд з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області в якому просить визнати протиправною бездіяльність щодо не відкликання з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань заперечень щодо проведення державної реєстрації припинення ПП СЕ - НАТ шляхом реорганізації у формі приєднання, зобов`язати відкликати з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань заперечення щодо проведення державної реєстрації припинення ПП СЕ - НАТ шляхом реорганізації у формі приєднання, визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у анулюванні реєстрації ПП СЕ - НАТ як платника ПДВ та зобов'язати відповідача здійснити анулювання реєстрації платника ПДВ ПП СЕ - НАТ .

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року позов задоволено частково.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Головне управління ДФС у Волинській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права просить скасувати рішення та відмовити в задоволенні позову повністю. А саме вказує, щодо залишення поза увагою доказу наявності у ПП СЕ-НАТ заборгованості, що виникла згідно податкового повідомлення-рішення від 25.05.2018 № 0051321206 в розмірі 1 877,76 грн., яке позивачем не оскаржене, а тому є чинним, яке було направлене на адресу ПП СЕ-НАТ 29.05.2018. Зазначене податкове зобов'язання 16.07.2018 набуло статусу узгодженого, у зв'язку з закінченням граничного строку на адміністративне оскарження та не оскарженням платником податків вищезазначеного податкового повідомлення-рішення в судовому порядку. Також за даними фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва станом на 31.03.2018 основні засоби на кінець звітного періоду становлять 0, запаси - 0 грн. Також, відхилення залишків запасів, які обліковувались на підприємстві станом на 31.12.2017 із обсягами постачання реалізованих ТМЦ складає 1652,3 тис. грн. Разом з тим, зазначена сума ПП СЕ-НАТ не була відображена в рядках 1100 Запаси та ПОЗ в т.ч. готова продукція Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва станом на 28.02.2018 та деклараціях з ПДВ за січень і лютий 2018 року. Приватним підприємством на дату подання заяви про анулювання платника ПДВ за формою № 3-ПДВ не подано передавальний акт або розподільчий баланс, що позбавляє можливості контролюючого органу достовірно визначити дотримання ПП СЕ-НАТ вимог підпункту б пункту 184.1 статті 184.1 статті 184 ПК України.

Відповідачем не подано до суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає апеляційному розгляді.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача Ярошик ТВ. апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача Ткачук О.В. проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Відповідно до приписів частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що на підставі рішення засновника ПП СЕ-НАТ 22.12.2017 року №2 розпочато процедуру реорганізації юридичних осіб шляхом приєднання ПП СЕ-НАТ до ТзОВ Юкон-Продтрейд . Пунктами 3, 4, 5 даного рішення було створено персональний склад комісії з реорганізації (приєднання) ПП СЕ-НАТ , встановлено строк та порядок заявлення кредиторами ПП СЕ-НАТ своїх вимог, який становить 2 (два) місяці з дати внесення відповідних відомостей про процедуру припинення підприємства до ЄДРПОУ, шляхом направлення письмових вимог на адресу фактичного місцезнаходження підприємства. Крім того, зобов'язано комісію з реорганізації протягом 3 (трьох) днів з дати прийняття даного рішення письмово надати до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про те, що ПП СЕ-НАТ , перебуває в процесі припинення діяльності (реорганізації) шляхом приєднання до ТзОВ Юкон-Продтрейд .

26.12.2017 року державним реєстратором було внесені відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі зроблено скановану копію рішення ПП СЕ-НАТ №2 від 22.12.2017 року.

В порядку взаємодії органів державної влади та порядку обміну інформацією, дані відомості були відправлені, в тому числі у ДФС України. Згідно внесених відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про початок процедури припинення юридичної особи, шляхом її реорганізації у формі приєднання, кінцевою датою заявлення кредиторських вимог визначено 27.02.2018 року.

26.02.2018 року Ковельською ОДПІ зареєстровані заперечення щодо проведення реєстраційних дій по припиненню ПП СЕ-НАТ шляхом реорганізації у формі приєднання, оскільки станом на 26.02.2018 року по ПП СЕ-НАТ рахувався податковий борг в сумі 35991 грн.

28.02.2018 року відповідно до платіжного доручення №1296 від 28.02.2018 року вказаний борг був сплачений, проте заперечення щодо проведення реєстраційних дій по припиненню ПП СЕ-НАТ не відкликані.

26.03.2018 року на адресу ГУ ДФС у Волинській області було направлено адвокатський запит за №033079, в якому просили надати інформацію проте, чи наявні обставини, які були підставою для розміщення заперечень податкового органу від 26.02.2018 року та інформацію про наявність податкового боргу.

У відповідь на адвокатський запит, ГУ ДФС у Волинській області направило лист від 04.04.2018 року за №1397/ФОП/03-20-08-01-10, згідно якого відповідач зазначив, що станом на 04.04.2018 року податковий борг по вищевказаному підприємству відсутній. Однак, 03.04.2018 року по ПП СЕ-НАТ складено та направлено на юридичну адресу підприємства акт камеральної перевірки щодо недотримання граничних строків реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних №5119/03-20-12-06/36402235. Сума штрафних санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних на кінцевого споживача в ЄРПН згідно вимог п. 120-1.1 статті 120-1 Кодексу складає 1 877,76 грн.

Крім того, у зв'язку зі сплатою податкового боргу в сумі 35 991 грн. 01.03.2018 року ПП СЕ-НАТ подало до Ковельської ОДПІ відповідну декларацію з ПДВ та заяву про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість.

Листом ГУ ДФС у Волинській області від 02.03.2018 року №3423/10/03-20-10-12-01-13 відмовлено в анулюванні реєстрації платником ПДВ та запропоновано подати нову заяву про анулювання реєстрації платником ПДВ.

ПП СЕ-НАТ 02.05.2018 року повторно подано заяву про анулювання платником ПДВ та згідно опису додано: заяву про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість; довідку про закриття поточного розрахункового рахунку; довідку про скасування реєстрації реєстратора розрахункових операцій; податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2018 рік; податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2018 року; податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2018 року.

Листом №8495/10-03-20-12-01-13 від 11.05.2018 року на підставі пункту 184.4 статті 184 ПК України, платнику податків відмовлено в анулюванні реєстрації платника ПДВ та запропоновано подати нову заяву при дотриманні вимог статті 184 ПК України. Також вказано, що приватним підприємством на дату подання заяви про анулювання платника ПДВ за формою №3-ПДВ не подано передавальний акт або розподільчий баланс, що позбавляє можливості контролюючого органу достовірно визначити дотримання ПП СЕ-НАТ вимог підпункту б пункту 184.1 статті 184.1 статті 184 ПК України.

Також, 25.05.2018 року контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0051321206 в розмірі 1877,76 грн. на підставі акта камеральної перевірки №5119/03-20-12-06/36402235.

07.08.2018 року позивачем повторно направлялась заява про анулювання реєстрації платника ПДВ, проте даний лист 29.08.2018 року повернуто адресату за закінченням терміну зберігання.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено вище на підставі рішення засновника ПП СЕ-НАТ 22.12.2017 року №2 розпочато процедуру реорганізації юридичних осіб шляхом приєднання ПП СЕ-НАТ до ТзОВ Юкон-Продтрейд .

У відповідності до частини 1 статті 105 ЦК України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Частиною 3 даної статті ЦК України визначено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи; відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Згідно частини 5 статті 105 ЦК України, строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Таким чином, при реорганізації підприємства кредитори можуть пред'явити свої вимоги протягом чітко визначених термінів. Дане положення дозволяє забезпечити баланс інтересів як кредитора, так і самого підприємства, що реорганізується. З одного боку, встановлення цих часових меж дає кредиторам додаткові гарантії, тобто захищає їх інтереси, а також деяким чином стабілізує стан боржника, у якого з'являється гарантії того, що за день до закінчення реорганізації вимоги пред'явлені не будуть. 3 іншого боку, вимоги кредиторів, які не були заявлені у встановлений комісією строк або заявлені поза встановленого строку, вважаються погашеними, так як в протилежному випадку процес реорганізації не відбудеться, що призводить до явного порушення принципу юридичної визначеності.

Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року №1588 (із змінами і доповненнями) затверджено Порядок обліку платників податків і зборів, який розроблений відповідно до Податкового кодексу України з метою використання єдиної раціональної методики обліку платників податків і зборів у контролюючих органах.

Пунктом 11.6 Порядку вказано, що при проведенні заходів податкового контролю, пов'язаних з ліквідацією або реорганізацією платника податків, контролюючі органи організовують та планують їх таким чином, щоб вимоги щодо сплати платежів, контроль за справлянням яких здійснюють контролюючі органи, були сформовані і отримані особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків, не пізніше строку, визначеного для заявлення кредиторами своїх вимог.

Таким, чином контролюючий орган повинен здійснити всі заходи, в тому числі і шляхом винесення рішень і вимог щодо сплати боргу до закінчення строку, визначеного для заявлення кредиторами своїх вимог, в даному випадку до 27.02.2018 року.

Відповідно до пункту 11.13 Порядку у разі прийняття рішення про припинення юридичної особи в результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення до завершення строку, визначеного для заявлення кредиторами своїх вимог, а також у день отримання запиту від суб'єкта державної реєстрації контролюючий орган передає до Єдиного державного реєстру:

у разі відсутності грошових зобов'язань та/або податкового боргу - відомості про відсутність заборгованості зі сплати податків і зборів за формою № 30-ОПП;

за наявності податкового боргу - відомості про узгодження плану реорганізації юридичної особи за формою № 31-ОПП або відомості про наявність заборгованості зі сплати податків і зборів за формою № 30-ОПП (якщо план реорганізації юридичною особою до контролюючого органу не подавався або не був узгоджений контролюючим органом).

Як вбачається з матеріалів справи, 26.02.2018 року Ковельською ОДПІ зареєстровані заперечення щодо проведення реєстраційних дій по припиненню ПП СЕ-НАТ шляхом реорганізації у формі приєднання, оскільки станом на 26.02.2018 року по ПП СЕ-НАТ рахувався податковий борг в сумі 35991 грн. Проте відповідно до вказаного Порядку Ковельська ОДПІ повинна була надіслати відомості про наявність заборгованості, а не заперечення, оскільки додаток 18 Повідомлення про наявність заперечень проти проведення державної реєстрації припинення юридичної особи та додаток 21 Повідомлення про відкликання заперечень проти проведення державної реєстрації припинення юридичної особи були виключені з Порядку обліку платників податків і зборів №1588 наказом Мінфінансів України від 18.03.2016 року №375.

Крім того, 28.02.2018 року відповідно до платіжного доручення №1296 від 28.02.2018 року вказаний борг був сплачений, проте контролюючим органом у відповідності до п. 11.13 Порядку не були подані відомості про відсутність заборгованості зі сплати податків і зборів за формою № 30-ОПП чим допущено протиправну бездіяльність.

Посилання скаржника, що у ПП СЕ-НАТ наявна заборгованість відповідно до податкового повідомлення-рішення №0051321206 в розмірі 1877,76 грн., спростовується, тим, що вказане податкове повідомлення-рішення винесене контролюючим органом поза межами строку заявлення кредиторських вимог, після 27.02.208 року, а борг в розмірі 35991 грн., який заявлений в межах вказаного строку, сплачений позивачем відповідно до платіжного доручення №1296 від 28.02.2018 року.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушеного права, оскільки позивач просив визнати протиправною бездіяльність щодо не відкликання заперечень та зобов'язати відкликати заперечення з Єдиного державного реєстру та застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб'єктом владних повноважень, керуючись повноваженнями, наданими частини 2 статті 9, частини 2 статті 245 КАС України, слід визнати протиправною бездіяльність ГУ ДФС у Волинській області щодо непередання до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про відсутність заборгованості зі сплати податків і зборів щодо проведення державної реєстрації припинення ПП СЕ-НАТ шляхом реорганізації у формі приєднання.

Також оскільки, борг в розмірі 35991 грн. щодо якого були подані заперечення сплачений 28.02.2018 року, тому слід зобов'язати ГУ ДФС у Волинській області передати до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про відсутність заборгованості зі сплати податків і зборів.

Крім того, щодо вказаної вимоги в частині дискреційних повноважень слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно із частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

Пунктом 8 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача вчинити дії, і це прямо вбачається з пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України.

При цьому, аналіз зазначених норм свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення.

У спірних правовідносинах праву позивача щодо передання контролюючим органом до Єдиного державного реєстру відомостей про відсутність заборгованості кореспондує обов'язок відповідача подати такі відомості.

У випадку невиконання обов'язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача, у тому числі шляхом зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, зокрема, подати такі відомості до Єдиного державного реєстру. Це цілком узгоджується з положеннями пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України.

Разом з тим, дійсно існують випадки, у яких суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень діяти певним чином і це вбачається з аналізу зазначених вище норм Кодексу адміністративного судочинства України.

Стосовно дискреційних повноважень, суд зазначає, що такими є повноваження обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є законною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може .

У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде законним.

Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій - у разі відсутності податкового боргу подати відомості про відсутність заборгованості до Єдиного державного реєстру. Підставою для відмови у прийнятті такого рішення можуть бути лише визначені законодавством обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - подати відомості, або відмовити у їх наданні, існує лише один правомірний варіант поведінки.

Отже, враховуючи обставини справи та правову природу дискреційних повноважень, колегія суддів приходить до висновку, що в разі визнання протиправною бездіяльності ГУ ДФС у Волинській області щодо непередання до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про відсутність заборгованості зі сплати податків і зборів щодо проведення державної реєстрації припинення ПП СЕ-НАТ єдиним варіантом для ГУ ДФС у Волинській області є прийняття законного рішення про їх передання, що поновить права особи. У цьому випадку ГУ ДФС у Волинській області не реалізує дискреційні повноваження, а приймає єдине безальтернативне законне рішення. Будь-яких інших варіантів правомірної поведінки у зазначених правовідносинах у відповідача немає.

В даному випадку, порушені права позивача можуть бути поновлені шляхом покладення на суб'єкта владних повноважень обов'язку щодо зобов`язання передання до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про відсутність заборгованості зі сплати податків і зборів щодо проведення державної реєстрації припинення Приватного підприємства СЕ-НАТ шляхом реорганізації у формі приєднання.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини Олссон проти Швеції (Olsson v. Sweden) від 24 березня 1988 року суд прийшов до висновку, що яка-небудь норма не може вважатися законом , якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію. Проте досвід показує, що абсолютна точність недосяжна і що необхідність уникати надмірної жорсткості формулювань і слідувати за обставин, що змінюються, веде до того, що багато законів неминуче викладені в термінах, які більшою чи меншою мірою є невизначеними.

Словосполучення передбачено законом не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципом верховенства права. Відтак, у внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічних властей у здійснення прав, охоронюваних inter alia п. 1 ст. 8.

У рішенні Європейського суду з прав людини Олссон проти Швеції (Olsson v. Sweden) від 24 березня 1988 року суд констатував, що втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.

Також Європейський суд з прав людини вказує, що у відповідності зі сформованою практикою Суду, під поняттям необхідності мається на увазі, що втручання відповідає якій-небудь нагальній суспільній потребі і що воно пропорційно законній меті. При визначенні того, чи є втручання необхідним у демократичному суспільстві , Суд враховує, що за державами - учасницями Конвенції залишається певна свобода розсуду.

На підставі викладеного можна дійти до висновку, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) в суду є обов'язок відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Відтак, у разі встановлення протиправності дій суб'єкта владних повноважень у суду виникає обов'язок відновити порушене право особи, зумовлене цими протиправними діями, шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити дії, які максимально спрямовані на захист права особи, право якої порушене, та на відновлення законного становища. При цьому, важливого значення набуває чіткість та однозначність формулювання дій, які підлягають виконанню суб'єктом владних повноважень.

Щодо заяв про анулювання реєстрації платника ПДВ суд зазначає наступне.

01.03.2018 року ПП СЕ-НАТ подало до Ковельської ОДПІ відповідну декларацію з ПДВ та заяву про скасування свідоцтва платника податку на додану вартість.

Листом ГУ ДФС у Волинській області від 02.03.2018 року №3423/10/03-20-10-12-01-13 відмовлено в анулюванні реєстрації платника ПДВ та запропоновано подати нову заяву про анулювання реєстрації платника ПДВ.

ПП СЕ-НАТ 02.05.2018 року повторно подано заяву про анулювання платником ПДВ та згідно опису додано: заяву про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість; довідку про закриття поточного розрахункового рахунку; довідку про скасування реєстрації реєстратора розрахункових операцій; податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2018 рік; податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2018 року; податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2018 року.

Листом №8495/10-03-20-12-01-13 від 11.05.2018 року на підставі пункту 184.4 статті 184 ПК України, платнику податків відмовлено в анулюванні реєстрації платника ПДВ та запропоновано подати нову заяву при дотриманні вимог статті 184 ПК України. Також вказано, що приватним підприємством на дату подання заяви про анулювання платника ПДВ за формою №3-ПДВ не подано передавальний акт або розподільчий баланс, що позбавляє можливості контролюючого органу достовірно визначити дотримання ПП СЕ-НАТ вимог підпункту б пункту 184.1 статті 184.1 статті 184 ПК України.

Так, у відповідності до пункту 184.1 статті 184 ПК України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо: а) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку протягом попередніх 12 місяців, подала заяву про анулювання реєстрації, якщо загальна вартість оподатковуваних товарів/послуг, що надаються такою особою, за останні 12 календарних місяців була меншою від суми, визначеної статтею 181 цього Кодексу, за умови сплати суми податкових зобов'язань у випадках, визначених цим розділом; б) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, прийняла рішення про припинення та затвердила ліквідаційний баланс, передавальний акт або розподільчий баланс відповідно до законодавства за умови сплати суми податкових зобов'язань із податку у випадках, визначених цим розділом; в) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку, умова сплати якого не передбачає сплати податку на додану вартість; г) особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту; ґ) установчі документи будь-якої особи, зареєстрованої як платник податку, визнані рішенням суду недійсними; д) господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута; е) платник податку ліквідується за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання) або особу звільнено від сплати податку чи її податкову реєстрацію анульовано (скасовано, визнано недійсною) за рішенням суду; є) фізична особа, зареєстрована як платник податку, померла, її оголошено померлою, визнано недієздатною або безвісно відсутньою, обмежено її цивільну дієздатність; ж) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу; з) припинено дію договору про спільну діяльність, договору управління майном, угоди про розподіл продукції (для платників податку, зазначених у підпунктах 4, 5 і 8 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу) або закінчився строк, на який утворено особу, зареєстровану як платник податку.

При цьому, анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті а пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах б - з пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу (пункт 184.2 статті 184 ПК України).

Згідно пункту 184.3 статті 184 ПК України, контролюючий орган анулює реєстрацію особи як платника податку, що подав заяву про анулювання реєстрації, якщо встановить, що він відповідає вимогам пункту 184.1 цієї статті.

У разі відсутності законних підстав для анулювання реєстрації контролюючий орган протягом 10 календарних днів після надходження заяви платника податку про анулювання реєстрації подає такому платникові податку вмотивовану письмову відмову в анулюванні реєстрації з поясненнями із зазначеного питання (пункту 184.4 статті 184 ПК України).

На виконання положень статей 180-184, 209 розділу V ПК України наказом Міністерства доходів і зборів від 16.01.2014 року №26 затверджено Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість (надалі - Положення №26), яким, зокрема, врегульовано питання анулювання реєстрації платників податку на додану вартість.

У силу абзацу 2 пункту 5.2 Положення №26, анулювання реєстрації згідно з підпунктом б пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункт б пункту 5.1 цього розділу) може бути ініційоване платником ПДВ - юридичною особою після складання комісією з припинення (комісією з реорганізації, ліквідаційною комісією) або ліквідатором ліквідаційного балансу, передавального акта або розподільчого балансу у разі реорганізації платника податку відповідно до законодавства шляхом приєднання, злиття, поділу та перетворення (якщо датою державної реєстрації юридичної особи, утвореної в результаті перетворення, є дата завершення перетворення).

Приписами пункту 5.3 Положення №26 визначено, що анулювання реєстрації за ініціативою платника ПДВ може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах а - з пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункти а - з пункту 5.1 цього розділу).

Для анулювання реєстрації платник ПДВ подає до контролюючого органу за місцем перебування на обліку заяву про анулювання реєстрації платника ПДВ за формою N 3-ПДВ (додаток 3).

Якщо в заяві про анулювання реєстрації не зазначені обов'язкові реквізити, надані недостовірні або неповні дані, її не скріплено печаткою заявника (для юридичних осіб), не підписано заявником (для фізичних осіб), відповідальною особою заявника (для юридичних осіб) чи особою, яка має документально підтверджене повноваження щодо підпису такої заяви від особи, яка прийняла рішення про анулювання реєстрації платником ПДВ, то в десятиденний строк від дня отримання заяви контролюючий орган звертається до особи з письмовою пропозицією надати нову заяву про анулювання реєстрації (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).

Як було зазначено вище, підставою для анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку позивачем вказано підпункт б пункту 184.1 статті 184 ПК України, згідно положень якого будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, прийняла рішення про припинення та затвердила ліквідаційний баланс, передавальний акт або розподільчий баланс відповідно до законодавства за умови сплати суми податкових зобов'язань із податку у випадках, визначених цим розділом.

З огляду на викладене та виходячи з аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку у зв'язку з припиненням такого платника, зареєстрованого у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, безпосередньо такий платник звертається з відповідною заявою до контролюючого органу за одночасного виконання наступних умов: 1) прийняття рішення про припинення; 2) затвердження ліквідаційного балансу, передавального акту або розподільчого балансу відповідно до законодавства; 3) сплати суми податкових зобов'язань із податку.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, із заявами про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП СЕ-НАТ до відповідача зверталося двічі 01.03.2018 року та 02.05.2018 року виконавши всі передбачені Положенням №26 умови, проте контролюючий орган двічі відмовляючи в анулюванні реєстрації посилався на те, що позивачем не подано в тому числі рішення про припинення, ліквідаційний баланс, передавальний акт або розподільчий баланс, проте Положенням №26 не передбачено, щоб вказані документи подавались разом із заявою №3-ПДВ та контролюючий орган при розгляді вказаних заяви не звернувся до позивача з вимогою надати вказані документи, а відмовляв на підставі того що вони відсутні, проте подача яких ніяким нормативно-правовим актом не передбачена, у зв'язку з чим дії ГУ ДФС у Волинській області щодо відмови у анулюванні реєстрації є протиправними.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду відповідачем, не спростовано правомірності дій контролюючого органу щодо неподання відомостей про відсутність заборгованості зі сплати податків і зборів і щодо відмови в анулюванні реєстрації платником ПДВ, та не доведений факт порушення позивачем вимог чинного законодавства, в т.ч. ПК України.

Враховуючи неправильно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, оскільки позивач просив визнати протиправною бездіяльність щодо не відкликання заперечень та зобов'язати відкликати заперечення з Єдиного державного реєстру та застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб'єктом владних повноважень, керуючись повноваженнями, наданими частиною 2 статті 9, частиною 2 статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність ГУ ДФС у Волинській області щодо непередання до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про відсутність заборгованості зі сплати податків і зборів щодо проведення державної реєстрації припинення ПП СЕ-НАТ шляхом реорганізації у формі приєднання, зобов'язати ГУ ДФС у Волинській області передати до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про відсутність заборгованості зі сплати податків і зборів та визнати протиправними дії ГУ ДФС у Волинській області щодо відмови в анулюванні реєстрації ПП СЕ-НАТ як платника податку на додану вартість.

Щодо позовних вимог у частині зобов'язання здійснити анулювання реєстрації платника ПДВ ПП СЕ - НАТ , суд зазначає, що вказані питання належать до дискреційних повноважень відповідача.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статті 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право.

Таким чином, суд зазначає, що позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем.

Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права. Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

Обмеження дискреційної влади як складова верховенства права і правової держави вимагає, насамперед, щоб діяльність як держави загалом, так і її органів, включаючи законодавчий, підпорядковувалася утвердженню і забезпеченню прав і свобод людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 року у справі Класс та інші проти Німеччини , із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 року у справі № 21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Враховуючи неправильно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права щодо зобов'язання здійснити анулювання реєстрації платника ПДВ ПП СЕ - НАТ та застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб'єктом владних повноважень, керуючись повноваженнями, наданими частиною 2 статті 9, частиною 2 статті 245 КАС України колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, яким зобов'язано ГУ ДФС у Волинській області повторно розглянути заяву від 01.03.2018 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП СЕ-НАТ з урахуванням висновків зроблених судом у даній справі.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області - залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року у справі №803/927/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.В. Гуляк

Р.Й. Коваль

Повний текст постанови складено 25.02.2019