Постанова

від 14.02.2019 по справі 927/1114/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2019 р. Справа№ 927/1114/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Пантелієнка В.О.

Отрюха Б.В.

за участю секретаря судового засідання: Добродзій Є.В.

у присутності представників сторін:

від позивача: Сушко В.С. - ордер серії КВ № 746793 від 14.02.2019

від відповідача: Бєляєв О.А. - ордер серії АА №139103 від 15.11.2018

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Купрієнко Тетяни Олександрівни на рішення господарського суду Чернігівської області від 03.07.2018 року

у справі № 927/1114/17 (суддя Демидова М.О.)

за позовом Анімаккорд Лтд

до 1. Приватного підприємства Траст-Довіра ,

2. ФОП Купрієнко Тетяни Олександрівни

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю Савсервіс-Мова

про захист авторського права та стягнення 96 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року Анімаккорд ЛТД звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом до ПП Траст-Довіра та ФОП Купрієнко Т.О. про захист авторського права шляхом солідарного стягнення з відповідачів компенсації за протиправне використання об'єктів авторського пава позивача у розмірі 96 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що неправомірними діями відповідачів було порушено виключні майнові права позивача на об'єкти інтелектуальної власності, а саме на самостійні твори: графічне зображення персонажа Маша , графічне зображення персонажа Белка , графічне зображення персонажа Заяц , а тому просить стягнути з винних осіб відповідну компенсацію.

В подальшому позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої просив суд стягнути з ФОП Купрієнко Т.О. суму компенсації у розмірі 16 000,00 грн.

За наслідками розгляду заявлених вимог рішенням господарського суду Чернігівської області від 03.07.2018 року у справі № 927/1114/17 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з ФОП Купрієнко Т.О. на користь Анімаккорд Лтд 16 000,00 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав, 133,33 грн. судового збору та 7500,00 грн. витрат на правову допомогу. У задоволенні позову до ПП Траст-Довіра відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ФОП Купрієнко Т.О. звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 03.07.2018 року у даній справі та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2018 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 22.10.2018 року за участю повноважних представників сторін та третьої особи.

25.06.2018 року на виконання Указу Президента України №454/2017 від 29.12.2017 року Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах , яким ліквідовано Київський апеляційний господарський суд, утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 року в газеті Голос України №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Актом приймання-передачі судових справ від 01.10.2018 року, на виконання п. 4 розділу ІІІ Плану заходів з ліквідації апеляційних судів, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 20.09.2018 року № 475, справу № 927/1114/17 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2018 року, справа № 927/1114/17 передана на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Отрюх Б.В., Пантелієнко В.О.

Ухвалою суду від 31.10.2018 року вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу № 927/1114/17 за апеляційною скаргою ФОП Купрієнко Т.О. на рішення господарського суду Чернігівської області від 03.07.2018 року, відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою та призначено справу до розгляду на 15.11.2018 року за участю повноважних представників сторін та третьої особи.

У поданому через відділ документального забезпечення суду відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, а також стягнути з відповідача 15 000,00 грн. витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги.

В судовому засіданні 15.11.2018 року оголошено перерву у справі до 20.11.2018 року у відповідності до ст. 216 ГПК України для надання представнику скаржника ознайомитись із відзивом на апеляційну скаргу.

Ухвалою суду від 20.11.2018 року розгляд справи № 927/1114/17 відкладено на 17.01.2019 року на підставі ст. 216 ГПК України, а також витребувано у ТОВ Савсервіс-Мова належним чином завірену копію ліцензійного договору №03-КS/2017 від 24.03.2016 року, укладеного між Маша і Медвідь та MAGIK PRODUKTION GROUP S. A., на підставі умов якого MAGIK PRODUKTION GROUP S. A. уповноважена виготовляти та розповсюджувати продукцію через компанії Ferrero (пустотілі яйця з іграшкою, які реалізуються ліцензіатом під торгівельною маркою Kinder Surprize , масою нетто 20г).

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача-2 надійшло клопотання про звернення із судовим дорученням до компетентного органу Республіки Кіпр про надання правової допомоги, а саме: отримати від Міністерства енергетики, промисловості, торгівлі та туризму департаменту реєстратора компаній та офіційного ліквідатора компаній Нікосія копії свідоцтва про реєстрацію Анімаккорд Лтд та витребувати у Анімаккорд Лтд оригіналу договору №ММ-2 від 10.12.2014 року Про відчуження виключного права на аудіовізуальні твори (анімаційні серіали Маша и Медведь , Машини казки ) (російською мовою: Договор №ММ-2 от 10.12.2014 года Об отчуждении исключительного права на аудиовизуальные произведения (анимационные сериалы Маша и Медведь и Машины сказки ) разом з оригіналами усіх додатків, додаткових угод, актів приймання-передачі, актів передачі прав на аудіовізуальні твори, які є невід'ємною частиною даного договору, з метою визначення обставин щодо встановлення осіб, кому належать права на об'єкт інтелектуальної власності Маша і Медвідь , а також зупинити провадження у справі до надходження відповіді від іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги.

Ухвалою суду від 17.01.2019 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача-2 в частині звернення із судовим дорученням до компетентного органу Республіки Кіпр про надання правової допомоги та зупинення провадження у справі, задоволено клопотання представника відповідача-2 в частині витребування доказів та витребувано у Анімаккорд Лтд оригінал договору №ММ-2 від 10.12.2014 року Про відчуження виключного права на аудіовізуальні твори (анімаційні серіали Маша и Медведь , Машини казки ) (російською мовою: Договор №ММ-2 от 10.12.2014 года Об отчуждении исключительного права на аудиовизуальные произведения (анимационные сериалы Маша и Медведь и Машины сказки ) разом з оригіналами усіх додатків, додаткових угод, актів приймання-передачі, актів передачі прав на аудіовізуальні твори, які є невід'ємною частиною даного договору, а у разі неможливості надання цих документів - відповідні письмові пояснення та завірені належним чином, згідно норм міжнародного права, копії витребуваних документів; повторно витребувано у ТОВ Савсервіс-Мова належним чином завірену копію ліцензійного договору №03-КS/2017 від 24.03.2016 року, укладеного між Маша і Медвідь та MAGIK PRODUKTION GROUP S. A., на підставі умов якого MAGIK PRODUKTION GROUP S. A уповноважена виготовляти та розповсюджувати продукцію через компанії Ferrero (пустотілі яйця з іграшкою, які реалізуються ліцензіатом під торгівельною маркою Kinder Surprize , масою нетто 20г) та відкладено розгляд справи на 14.02.2019 року на підставі ст. 216 ГПК України.

В судовому засіданні 14.02.2019 року представником позивача надано суду для огляду оригінальну копію Договору №ММ-2 від 10.12.2014 року Про відчуження виключного права на аудіовізуальні твори , копія якого наявна в матеріалах справи, та пояснено суду неможливість надати оригінал відповідного договору, оскільки він знаходить у Анімаккорд Лтд у Республіці Кіпр та необхідний позивачу для щоденної господарської діяльності.

Представник третьої особи в судове засідання вкотре не з'явився, вимог ухвали суду щодо витребування доказів від 20.11.2018 року та від 17.01.2019 року не виконав.

Відповідно до ч. 9 ст. 81 ГПК України, у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за наявними у ній доказами.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 03.07.2018 року у даній справі та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні 14.02.2019 року проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача-1 в судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

14.02.2019 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Чернігівської області від 03.07.2018 року у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про авторське право і суміжні права (далі - Закон), виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Стаття 8 Закону встановлює, що об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, в тому числі аудіовізуальні твори.

Згідно статті 1 Закону, аудіовізуальний твір - це твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

Статтею 9 Закону передбачено, що частина твору, яка може використовуватись самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 15 Закону України Про авторське право і суміжні права до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать виключне право на використання твору та виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Статтею 443 ЦК України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до статті 440 ЦК України та частини третьої статті 15 Закону майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Згідно з ч. 1 ст. 52 вказаного Закону, за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

Відповідно до статті 31 Закону України Про авторське право і суміжні права автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані. Майнове право суб'єкта авторського права, який є юридичною особою, може бути передане (відчужене) іншій особі у встановленому законом порядку внаслідок ліквідації цієї юридичної особи - суб'єкта авторського права.

Відповідно до п. 1-2 статті 32 Закону України Про авторське право і суміжні права автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21-25 цього Закону. Передача права на використання твору іншим особам може здійснюватися на основі авторського договору про передачу виключного права на використання твору або на основі авторського договору про передачу невиключного права на використання твору.

Відповідно до п. 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності від 17.10.2012 року № 12 з огляду на приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону України „Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкта суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01.04.2008 року між ТОВ Студія АНИМАККОРД (замовник, позивач) та ОСОБА_5 (автор-виконавець) укладено авторський договір замовлення № ОК-2/2008, відповідно до п.1.1. якого автор-виконавець створив і передав замовнику сценарії 8-ми серій дитячого телевізійного серіалу „Маша и Медведь", а замовник прийняв та оплатив сценарій (п. 1.1. договору).

08.06.2010 року між ТОВ Студія АНИМАККОРД , як правовласником, та ТОВ Маша и Медведь , як правонабувачем, укладено договір про відчуження виключних прав на аудіовізуальні твори (серіал Маша и Медведь ) №010601-МиМ, відповідно до п.1.1. якого правовласник передає правонабувачу виключне право на аудіовізуальні твори (серіал Маша и Медведь (далі - твір), який має статус національний фільм , а правонабувач зобов'язується сплатити правовласнику обумовлену договором винагороду. Передачі підлягає виключне право на серії аудіовізуальних творів: 1) Раз, два, три! Елочка гори! , 2) Первая встреча! , 3) До весні не будить! , 4) Весна пришла! , 5) Ловись рыбка! , 6) Следы невидимых зверей , 7) С волками жить… , 8) Позвони мне, позвони! .

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє протягом всього терміну дії виключного права на твір (пункт 6.1).

Відповідно до пункту 2 додатку № 1 до договору одночасно з передачею права на твір правовласник передає правонабувачу у повному об'ємі виключні права на всі юридично значущі охоронювані елементи твору (включаючи, але не обмежуючись, назвою твору та його окремих серій, графічним зображенням, мальованими зображеннями персонажів твору, їх іменами, текстом) незалежно від того, чи поіменовані вказані елементи безпосередньо у додатках до договору.

10.12.2014 року між ТОВ Маша і Мєдвєдь (правовласник) та Анімаккорд Лтд (позивач, набувач) укладено договір №ММ-2 про відчуження виключного права на аудіовізуальний твір (анімаційні серіали Маша і Мєдвєдь і Машині казки ) (далі за текстом - договір), у відповідності з умовами пункту 1.1 якого правовласник у порядку, передбаченому договором, передає і відчужує набувачу виключне право у повному обсязі на аудіовізуальні твори, а набувач зобов'язується сплатити правовласнику обумовлену договором винагороду.

Відповідно до п. 1.3 договору правовласник заявляє і гарантує, що правовласник є єдиним власником виключного права на аудіовізуальні твори і що після передачі/відчуження згідно актів передачі прав або актам приймання-передачі виключне право на аудіовізуальні твори не буде заставлено та не буде обтяжено ніякими іншими зобов'язаннями чи будь-якими іншими інтересами будь-якого виду.

Відповідно до п. 1.5 договору виключне право на аудіовізуальні твори переходить від правовласника до набувача з дати підписання актів приймання прав.

Згідно п. 1.7.1 договору до набувача переходять права правовласника, який є ліцензіаром за всіма діючим ліцензійними договорами (зазначених у відповідному додатку до договору), укладених правовласником відносно аудіовізуальних творів, право на які підлягає передачі за цим договором. Правовласник зобов'язується у найкоротший термін повідомити усі компанії-ліцензіати у письмовій формі про передачу своїх прав за діючими ліцензійним договорам.

Пунктом 4.1 договору визначено, що одночасно з відчуженням права на аудіовізуальні твори правовласник передає набувачу у повному обсязі виключне право на всі юридично значимі охоронювані елементи та об'єкти аудіовізуальних творів, включаючи, але не обмежуючись: вихідні матеріали серій, інструкцію по стилю, робочі матеріали, назву анімаційних серіалів Маша і Медведь та Машині казки , графічне зображення, персонажі, музика та фонограми, незалежно від того чи перераховані зазначені елементи та об'єкти безпосередньо у додатках до договору.

Відповідно до п. 7.1 договору договір набуває чинності з моменту його підписання і діє протягом усього терміну дії виключного права на аудіовізуальні твори, включаючи будь-які пролонгації терміну дії виключного права.

Додатком № 1 до договору від 10.12.2014 року № ММ-2 сторони погодили основні ідентифікуючі характеристики аудіовізуальних творів Маша и Медведь і Машині казки та права, які підлягають відчуженню згідно договору.

Відповідно до п. 1 акту передачі прав №1 від 01.01.2015 до договору від 10.12.2014 року № ММ-2 правовласник на дату підписання вказаного акту передав набувачу виключне право у повному об'ємі на аудіовізуальні твори, а набувач прийняв виключне право у повному об'ємі на аудіовізуальні твори.

Таким чином, персонажі аудіовізуальних творів (мультиплікаційного серіалу) Маша і Мєдвєдь та Машині казки , зокрема, Маша , Белка , Заяц є частинами аудіовізуального твору, які можуть використовуватись самостійно, а тому розглядаються судом як твори.

Судом встановлено, що вищенаведені договори до додатки до них, надані позивачем, укладені російською мовою.

Відповідно до ч. 8 ст. 91 ГПК України, іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, міжнародними договорами України про правову допомогу може передбачатися надання іноземних офіційних документів без консульської легалізації. Зокрема, без будь-якого спеціального засвідчення приймаються на території інших держав - учасниць СНД документи, які видано або засвідчено установою чи спеціально уповноваженою особою в межах їх компетенції за встановленою формою та скріплено офіційною печаткою на території однієї з держав - учасниць СНД (стаття 6 Угоди).

Відповідно до абз. 2 ст. 6 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, дата підписання Україною: 20.03.1992 року, дата ратифікації: 19.12.1992 року, дата набуття чинності для України: 19.12.1992 року, документи, які на території однієї з держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядаються як офіційні документи, мають на території інших держав - учасниць Співдружності доказову силу офіційних документів.

Аналогічні положення містяться у ст. 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року (997_009), яку ратифіковано Верховною Радою України 10.11.1994 року та яка набула чинності для України 14 .04.1995 року.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вищезазначені договори станом на дату спірного порушення були чинними і недійсними у встановленому законом порядку не визнавались, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Отже, зібрані у справі докази свідчать про набуття позивачем прав інтелектуальної власності на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал Маша и Медведь та Машині казки та частини вказаних аудіовізуальних творів, які можуть використовуватися самостійно, в тому числі на персонаж Маша , Белка , Заяц , тобто і права на захист таких прав у разі їх порушення, в тому числі шляхом звернення до господарського суду.

Так, звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує на те, 17.08.2017 року у магазині Біля дому , господарську діяльність у якому здійснюють ФОП Купрієнко Т.О. та ПП Траст-Довіра , розташованому за адресою: м. Чернігів, вул. Толстого, 94, здійснено продаж (розповсюдження) наступного товару: Шоколадне яйце з використанням зображення без дозволу позивача графічного зображення персонажів Маша , Заєць , Белка з аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу Маша и Медведь .

Позивач вказує, що відповідачем-2 використано три самостійні об'єкти інтелектуальної власності - графічні зображення персонажів Маша , Заєць та Белка з аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу Маша і Мєдвєдь на вищевказаному контрафактному товарі.

У підтвердження факту розповсюдження товарів у магазині Біля дому , господарську діяльність у якому здійснює відповідач-2, позивач надав копію банківського чеку від 17.08.2017 року № 4801 (а.с. 109), виданого платіжним терміналом S1CNO4GW ФОП Купрієнко Т.О., фіскальний чек від 17.08.2017 року, фотокопії придбаного товару та компакт-диск з відповідним записом процедури закупівлі (том 1, а.с. 80-82, 116).

При цьому, позивач стверджує, що ним не надавалося відповідачу-2 будь-якого дозволу на використання ані самого аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу Маша і Мєдвєдь , ані його частин - персонажів Маша , Белка , Заяц .

Позивач вважає, що саме неправомірними діями відповідача-2 були порушені виключні майнові права, які належать позивачу.

Судом також встановлено, що позивачем на адресу відповідачів направлялись претензії №22-08/17-3 від 22.08.2017 року та №22-08/17-3 від 22.08.2018 року з проханням припинення розповсюдження продукції з використанням елементів аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіали Маша и Медведь (том 1, а.с. 65,67), що підтверджується описами вкладень у цінний лист та фіскальними чеками від 23.08.2017 та (том 1, а.с. 66,68), які були залишені відповідачами без відповіді.

Вказаними діями, за доводами позивача, відповідач-2 порушив виключні майнові авторські права позивача на аудіовізуальний твір - мультиплікаційного серіалу Маша и Медведь , у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом про стягнення компенсації за протиправне використання відповідачем-2 об'єктів авторського права на контрафактному товарі у заявленому до стягненні розмірі 16 000,00 грн.

Розмір компенсації позивач обґрунтовує однократністю порушення прав інтелектуальної власності, а саме: розповсюдження 1-го контрафактного товару ( Яйце шоколадне ), на якому протиправно використані відповідачем-2 об'єкти авторського права Маша , Заєць" та Белка .

Згідно з п. 5 статті 15 Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору.

Відповідно до статей 31, 32, 33 Закону використання творів допускається виключно на основі авторського договору з автором або іншою особою, що має авторське право, або з організацією колективного управління, яким об'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Відповідно до ст. 50 Закону, порушенням авторського права є, зокрема, вчинення будь-якою особою дій, які порушують майнові права суб'єктів авторського права, визначені статтею 15, з урахуванням передбачених ст. ст. 21-25 цього Закону обмежень майнових прав.

Згідно зі ст. 1 вказаного Закону, контрафактний примірник твору, фонограми, відеограми - примірник твору, фонограми чи відеограми, відтворений, опублікований і (або) розповсюджуваний з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі примірники захищених в Україні творів, фонограм і відеограм, що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, зокрема з країн, в яких ці твори, фонограми і відеограми ніколи не охоронялися або перестали охоронятися.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 17.08.2017 року у магазині Біля дому , господарську діяльність у якому здійснює ФОП Купрієнко Т.О., розташованому за адресою: м. Чернігів, вул. Толстого, 94, здійснено продаж (розповсюдження) товару: Шоколадне яйце з використанням зображення без дозволу позивача графічного зображення персонажів Маша , Заєць , Белка з аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу Маша и Медведь , що підтверджено наявними у справі копіями банківського чеку від 17.08.2017 року № 4801 (том 1, а.с. 109), виданого платіжним терміналом S1CNO4GW, фіскального чеку від 17.08.2017 року, фотокопіями придбаного товару та компакт-диском з відповідним записом процедури закупівлі (том 1, а.с. 80-82, 116).

При цьому, в процесі судового розгляду справи судом на адресу ПАТ КБ Приватбанк направлялися ухвали з вимогою надати інформацію стосовно особи, яка є (чи була) користувачем мобільного терміналу №S1CN04GW, за допомогою якого 17.08.2017 року о 18 год. 27 хв. проведено розрахунок у магазині Біля дому , що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Толстого,94.

Електронним листом від 22.03.2018 року №20.1.0.0.0/7-20180315/3116 ПАТ КБ Приватбанк повідомлено про те, що користувачем мобільного терміналу №S1CN04GW (iCT220 GPRS), серійний номер 12267СТ71799485, адреса м. Чернігів, вул. Толстого, буд. 94, є Купрієнко Тетяна Олександрівна, РНОКПП НОМЕР_1, на яку і зареєстрований вказаний термінал.

Вказані відомості відповідачем-2 не спростовані.

В свою чергу, доказів наявності у відповідача-2 права на використання частин аудіовізуального твору - персонажів Маша , Заяц та Белка суду не надано.

Листом ПАТ КБ Приватбанк від 22.03.2018 року №20.1.0.0.0/7-20180315/3116 підтверджується, що користувачем терміналу №S1CN04GW, за допомогою якого 17.08.2017 року о 18 год. 27 хв. проведено розрахунок у магазині Біля дому , що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Толстого, 94 є ФОП Купрієнко Т.О., тобто за оплачений товар кошти були отримані саме ФОП Купрієнко Т.О.

Таким чином, дослідивши додані до матеріалів справи документи, на які позивач посилається в якості доказів, які підтверджують його вимоги, судом першої інстанції вірно встановлено, що матеріалами справи та її фактичними обставинами підтверджено факт використання відповідачем-2 об'єктів права інтелектуальної власності позивача без відповідного дозволу, чим порушено виключні майнові авторські права позивача на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал Маша и Медведь , зокрема на самостійні твори: графічне зображення персонажа Маша , Медведь і Белка .

При цьому, факт порушення відповідачем-1 виключних майнових авторських прав позивача не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки позивачем не доведено, що ПП Траст-Довіра здійснює роздрібну торгівлю кондитерськими виробами (шоколадні яйця) у приміщенні магазину, що розташований за адресою: вул. Толстого, 94в, м. Чернігів. Окрім наведеного, судова колегія також враховує, що у заяві про зменшення розміру позовних вимог позивачем не було пред'явлено вимог до відповідача-1.

Посилання відповідача-1, що він не ставив за мету продаж зображення на обгортці, а лише реалізовував (продавав) кондитерські вироби і ним не були здійснені дії щодо опублікування, відтворювання, ввозу та вивозу з митної території України примірників твору і вчинені ним дії не є порушенням ст. 50 Закону України Про авторське право та суміжні права , на яку посилається позивач у справі, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки кондитерський виріб (шоколадне яйце) та його обгортка із нанесеними на неї графічними зображеннями персонажів Маша , Медведь та Белка є складовими одного виду товару, який реалізовувався відповідачем-2 і не підлягають оцінці окремо один від одного.

Дії ж щодо опублікування, відтворювання, ввозу та вивозу з митної території України примірників твору, інтелектуальні права на який захищені законом, на відсутність яких послався у відзиві другий відповідач, не є виключним переліком видів порушення прав на об'єкти інтелектуальної власності.

Так, приписами п. ж ст. 50 Закону України Про авторське право та суміжні права встановлено, зокрема, такі види порушень, як розповсюдження, ввезення на митну територію України з метою розповсюдження, публічне сповіщення об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема в електронній формі.

У письмових поясненнях третьої особи від 26.01.2018 року зазначено, що вказана юридична особа є офіційним дистриб'ютором продукції компанії виробника ФЕРРЕРО на підставі дистриб'юторської угоди, укладеної з ТОВ ФЕРРЕРО Україна , товари реалізує під торговими марками компанії виробника ФЕРРЕРО на території України на законних підставах.

Як зазначає третя особа, листом №204/06 від 30.09.2016 року ТОВ Маша та Ведмідь (резидент Російської Федерації) підтвердив, що є власником авторських прав на анімаційні серії Маша і Ведмідь , зокрема, але не обмежуючись, прав на персонажі, музичні твори, зображення та інші елементи вищезазначених серій, а також підтверджує, що 24.03.2016 року ТОВ Маша і Ведмідь та MAGIK PRODUKTION GROUP S. A. (Ліцензіат) уклали ліцензійний договір №03-КS/2017 на підставі умов якого MAGIK PRODUKTION GROUP S. A. уповноважена виготовляти та розповсюджувати продукцію через компанії групи Ferrero (група афілійованих юридичних осіб, яка очолюється Ferrero International S.A. (Люксембург) та включаючи, серед іншого, Ліцензіата, а також ЗАО Ферреро Руссія та ТОВ Ферреро Україна : пустотілих яєць з іграшкою, які реалізуються ліцензіатом під торгівельною маркою Kinder Surprize , масою нетто 20г. До складу кожного продукту входить: упаковка, лист-вкладиш, капсула та іграшка.

Водночас, надаючи оцінку вказаним доводам третьої особи, суд виходить з приписів ч. 3, ч. 4 ст. 13 ГПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести обставини, що мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

ТОВ Савсервіс-Мова не надано суду належних та допустимих доказів укладення ТОВ Маша і Ведмідь та MAGIK PRODUKTION GROUP S. A. ліцензійного договору №03-КS/2017 від 24.03.2016 року, на підставі умов якого MAGIK PRODUKTION GROUP S. A. уповноважена виготовляти та розповсюджувати продукцію через компанії групи Ferrero (пустотілі яйця з іграшкою, які реалізуються ліцензіатом під торгівельною маркою Kinder Surprize , масою нетто 20г), вимоги ухвал суду апеляційної інстанції від 20.11.2018 року та від 17.01.2019 року щодо витребування вказаного ліцензійного договору не виконано.

В свою чергу, лист №204/06 від 30.09.2016 року представника ТОВ Маша та Ведмідь із відомостями щодо укладення вказаного договору не є доказом передачі виключних майнових прав інтелектуальної власності, оскільки, як вже зазначено, доказом такої передачі є сам договір.

Таким чином, матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено факт вчинення відповідачем-2 порушення, передбаченого п. ж ст. 50 Закону України Про авторське право та суміжні права .

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 432 ЦК України суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення.

Підпунктом „а" ч. 1 ст. 50 встановлено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 вказаного вище Закону обмежень майнових прав.

Відповідно до п. „г" ч. 1 ст. 52 Закону при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.

Пунктом „г" ч. 2 ст. 52 Закону передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом „г" ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Положення ЦК України та Закону України Про авторське право і суміжні права не ставлять розмір компенсації у залежність, зокрема, від кількості зафіксованих фрагментів аудіовізуального твору та персонажів, а лише встановлюють право стягнення компенсації, виходячи з самого факту вчинення порушення авторського права. Певні обставини (стосовно систематичності вчинення порушень, їх (його) обсягу, кількості неправомірно використаних об'єктів тощо), в свою чергу, повинні враховуватися судом у визначенні суми компенсації в кожному конкретному випадку, виходячи з меж, встановлених згаданою статтею 52 Закону (від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат).

Відповідно до підпункту 51.2 п. 51 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 12 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.

Згідно підпункту 51.3 п. 51 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 12 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог в залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.

У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

Так, позивачем заявлено для стягнення 16 000,00 грн. компенсацій за протиправне використання відповідачем-2 одного контрафактного товару Яйце шоколадне , на яких містяться об'єкти авторського права Маша , Заєць та Белка .

З урахуванням вищевикладеного вище, виходячи з приписів пункту 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06.12.2016 року № 1774-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо застосовування розрахункової величини у розмірі 1 600,00 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо відповідача-2 підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом стягнення з останнього на користь позивача компенсації у сумі 16 000,00 грн., а також 7 500 грн. витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги.

При цьому, у позові до відповідача-1 - ПП Траст-Довіра судом правомірно відмовлено у зв'язку з його необґрунтованістю та відсутністю вимог до нього.

Посилання відповідача-2 на порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо неповідомлення його належним чином про дату, час та місце розгляду справи, а відтак позбавлення його права участі в судовому засіданні, в якому було прийнято оскаржуване рішення, чим унеможливило реалізацію права сторони на захист, є безпідставними та не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції, оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідну копію ухвали про поновлення провадження у справі від 07.06.2018 року було завчасно направлено ФОП Купрієнко Т.О. на юридичну адресу: АДРЕСА_1, 14005, чим виконано вимоги ГПК України щодо належного повідомлення сторін у справі.

Крім того, як було зазначено вище, представником позивача у відзиві на апеляційну скаргу заявлено до стягнення 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

На підтвердження вказаних обставин, позивачем додано додатковий договір № 77 від 09.11.2018 року до Договору про надання правової допомоги № 02-09/17-г від 11.09.2017 року, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатами згідно договору № 02-09/17-г від 11.09.2017 року, а також акт виконаних робіт (наданих послуг), підписаний сторонами та скріплений печатками.

Визначаючи розмір понесених позивачем витрат, який необхідно стягнути з відповідача-2, судова колегія зазначає, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України , заява № 19336/04, п. 269).

Таким чином, судова колегія вважає, що чинним законодавством не заборонено права суду присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, за рахунок іншої сторони адвокатські витрати у меншому розмірі, який погоджений у договорі між адвокатом та його клієнтом.

Питання оцінки співрозмірності суми адвокатських послуг, заявлених до стягнення, пов'язано з оцінкою доказів у справі з урахуванням обставин конкретної справи

За таких обставин, оцінивши витрати позивача в суді апеляційної інстанції з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на підготовку матеріалів як кваліфікований фахівець, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки справа не є складною, а відтак не потребувала затрати значного часу та великого обсягу юридичної і технічної роботи, враховуючи відмову у задоволенні апеляційної скарги, беручи до уваги, що відповідач-2 є фізичною особою-підприємцем, керуючись критерієм розумності розміру адвокатських витрат, то справедливим та співрозмірним є призначення позивачеві 2 500,00 грн. компенсації витрат на правову допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 126, 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Купрієнко Тетяни Олександрівни на рішення господарського суду Чернігівської області від 03.07.2018 року у справі № 927/1114/17 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 03.07.2018 року у справі № 927/1114/17 залишити без змін.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Купрієнко Тетяни Олександрівни АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Анімаккорд Лтд (резидент Республіки Кіпр, 1095, м.Нікосія, Ніку Георгію, будинок 6, корпус С, 7 поверх, офіс 703, адреса для листування: вул. Велика Васильківська 56, оф. 11, м.Київ, 03150, реєстраційний номер НЕ 244451) 2 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

4. Доручити господарському суду Чернігівської області видати наказ.

5. Копію постанови суду надіслати сторонам у справі та третій особі.

6. Справу повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 25.02.2019 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді В.О. Пантелієнко

Б.В. Отрюх