Постанова

від 20.02.2019 по справі 817/1594/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 рокуЛьвів№ 857/4601/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Бруновської Н.В., Матковської З.М.,

з участю секретаря судового засідання Мельничук Б.Б.

розглянувши в судовому засіданні у режимі відеоконференції в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЮТ-Агро на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року у справі № 817/1594/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЮТ-Агро до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Щербаков В.В. в м. Рівному Рівненської області 25.09.2018 року, згідно з протоколом судового засідання о 16:11 год., повний текст судового рішення складено 25.10.2018), -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЮТ-Агро (далі - ТзОВ ЮТ-Агро , позивач) звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - відповідач) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.02.2018 № 0001011403, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 64297,00грн.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач, який, покликаючись на те, що вказане рішення є незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення, не ґрунтуються на достовірних, об'єктивних та належним чином встановлених і відображених у акті даних, не відповідають фактичним обставинам та суперечать чинному законодавству. Зокрема, апелянт зазначає, що відомості про контрагентів позивача, господарські операції з якими на думку податкового органу є сумнівними, на час вчинення даних господарських операцій були внесені до Єдиного державного реєстру. Реальність господарських операцій підтверджується наданими позивачем первинними документами. Отримані від ТзОВ ФГ Арунал та ТзОВ Альфа Бізнес Лімітед товари позивачем були використані у власній господарській діяльності. Посилання на фіктивність даних підприємств, встановлену під час кримінального провадження, безпідставні, оскільки суперечать іншим наявним у справі доказам.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ТЗОВ ЮТ-Агро є юридичною особою, що зареєстрована 11.01.2010 Острозькою районною державною адміністрацією Рівненської області, з 12.01.2010 взята на податковий облік в органах державної податкової служби, а з 23.01.2018 як платник податків перебуває на обліку в Острозькому відділенні Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Основним видом діяльності позивача за кодом КВЕД 10.91 є: виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах.

У січні 2018 року на підставі наказу Головного управління ДФС у Рівненській області від 15.01.2018 № 63 та направлення від 15.01.2018 № 71/17-00-14-03 головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань та позапланових перевірок ризикових платників управління аудиту Головного управління ДФС у Рівненській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за результатами проведених взаєморозрахунків з ТзОВ ФГ Арунал за лютий 2015 року та ТзОВ Альфа Бізнес Лімітед за березень 2015 року, за результатом якої складено акт від 30.01.2018 № 218/17-00-14-03/38809507.

Внаслідок перевірки встановлено порушення позивачем вимог пп. а п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 розділу ІІІ Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду з податку на додану вартість за лютий 2015 року та за березень 2015 року в сумі 64297,00грн.

На підставі висновків перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.02.2018 № 0001011403, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 64297,00грн.

Зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 64297,00грн. здійснено відповідачем згідно з висновками щодо завищення позивачем податкового кредиту по операціях з ТОВ ФГ Арунал за лютий 2015 року на суму податку на додану вартість 32209,00грн. та ТОВ Альфа Бізнес Бімітед за березень 2015 року на суму податку на додану вартість 32088,00грн., що, в свою чергу, призвело до завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на суму податку на додану вартість 64297,00грн.

Також матеріалами справи встановлено, що 06.02.2015 ТзОВ ФГ Арунал (Постачальник) уклало договір поставки з ТзОВ відповідальністю ЮТ-Агро (Покупець) № 12, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати (поставити) Покупцеві продукцію, надалі Товар , а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити його вартість. Асортимент, кількість, ціна та загальна вартість якого вказується у накладних відповідно до поданого Покупцем замовлення (специфікацією).

Згідно зі Специфікацією № 1 до Договору постачання від 06.02.2015 № 12 Постачальник і Покупець дійшли згоди про продаж партії товару, а саме: макуха соняшникова 35 т +/-10 % за ціною з урахуванням доставки 4890,00грн./тонна; сума постачання: 171150грн.; порядок оплати: згідно з п. 4.3. даного договору; умови постачання: на адресу Покупця на умовах СРТ (Інкотермс 2000): м. Рівне, вул. Драгоманова, 27.

По вказаній операції сторонами оформлено: видаткову накладну від 10.02.2015 № 1001, згідно з якою на підставі договору поставки від 06.02.2015 № 12 Постачальником ТзОВ ФГ Арунал (від імені якого накладну підписано ОСОБА_2) відвантажено для ТзОВ ЮТ-Агро" (позивач) товар макуху соняшникову у кількості 39,52 т на суму 193252,80грн., в т.ч. ПДВ 32208,80грн.; податкову накладну від 10.02.2015 № 1001 на макуху соняшникову у кількості 39,52 т на суму 193252,80грн., в т.ч. ПДВ 32208,80грн., виписану від імені ТзОВ ФГ Арунал ОСОБА_2, яка зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних 10.02.2015.

Згідно з товарно-транспортною накладною від 07.02.2015 серії 10ААА № 054786 транспортування товару макухи соняшникової у кількості 39,52 т здійснювалось автоперевізником ПП Колінська , автомобілем НОМЕР_2 замовник: ТзОВ ФГ Арунал , вантажовідправник: ТОВ ФГ Арунал , вантажоодержувач: ТзОВ ЮТ-Агро , пункт навантаження: Одеська обл., м. Ананьїв, пункт розвантаження: Волинська обл., м. Локачі.

Сума податку на додану вартість за податковою накладною від 10.02.2015 № 1001 включена до податкового кредиту лютий 2015 року та відповідає даним Єдиного реєстру податкових накладних.

Згідно з платіжним дорученням від 11.02.2015 № 3505 та банківської виписки ТзОВ Ют-Агро перераховано для ТзОВ ФГ Арунал на рахунок № НОМЕР_4 в АТ ОТП Банк 193252,80грн. в оплату макухи соняшникової.

На підтвердження використання макухи соняшникової позивачем надано акти прийому-передачі готової продукції та послуг по переробці та звіт про витрачену сировину до договору на переробку давальницької сировини № ВЗ-ДС-№78, укладену із ТОВ Агротехніка .

Згідно з актом перевірки позивача від 30.01.2018 № 218/17-00-14-03/38809507, висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарської операції позивача з придбання макухи соняшникової на підставі договору від 06.02.2015 № 12 з контрагентом ТОВ ФГ Арунал . На думку відповідача товар вказаним контрагентом фактично не поставлявся, позивач не переслідував ділової мети; фінансово-господарські документи складено сторонами без фактичного здійснення господарської операції з метою незаконного одержання податкової вигоди, тому формування податкового кредиту та визначення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду з податку на додану вартість, здійснено позивачем незаконно.

Також судом встановлено, що 10.03.2015 ТзОВ Альфа Бізнес Лімітед (Постачальник) уклало договір поставки з ТзОВ Ют-Агро (Покупець) № 6, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати (поставити) Покупцеві продукцію, надалі Товар , а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити його вартість. Асортимент, кількість, ціна та загальна вартість якого вказується у накладних відповідно до поданого Покупцем замовлення (специфікацією).

Згідно зі Специфікацією № 1 до Договору постачання від 10.03.2015 № 6 Постачальник і Покупець дійшли згоди про продаж партії товару, а саме: макуха соняшникова 35 т +/-10 % за ціною з урахуванням доставки 5100,00грн./тонна; сума постачання: 178500,00грн.; порядок оплати: згідно з п. 4.3. даного договору; умови постачання: на адресу Покупця на умовах СРТ (Інкотермс 2000): м. Рівне, вул. Драгоманова, 27.

По вказаній операції сторонами оформлено: видаткову накладну від 13.03.2015 за № 1302, згідно з якою на підставі договору поставки від 10.03.2015 № 6 Постачальником ТзОВ Альфа Бізнес Лімітед (від імені якого накладну підписано ОСОБА_3) відвантажено для ТзОВ ЮТ-АГРО (позивач) товар макуху соняшникову у кількості 37,75 т на суму 192525,00грн., в т.ч. ПДВ 32087,50грн.; податкову накладну від 13.03.2015 № 1302 на макуху соняшникову у кількості 37,75 т на суму 192525,00грн., в т.ч. ПДВ 32087,50грн., яка зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних 10.02.2015.

Згідно з товарно-транспортною накладною від 11.03.2015 серії 10ААА № 122834 транспортування товару макухи соняшникової у кількості 37,75 т здійснювалось автоперевізником ПП Ніколаєнко , автомобілем НОМЕР_3 замовник: ТзОВ ФГ Альфа Бізнес Лімітед , вантажовідправник: ТзОВ Альфа Бізнес Лімітед , вантажоодержувач: ТзОВ ЮТ-Агро , пункт навантаження: м. Одеса, пункт розвантаження: Волинська обл., м. Локачі.

Сума податку на додану вартість за податковою накладною від 13.03.2015 за № 1302 включена до податкового кредиту березень 2015 року та відповідає даним Єдиного реєстру податкових накладних.

Згідно з банківською випискою ТзОВ Ют-Агро перераховано для ТзОВ Альфа Бізнес Лімітед на рахунок № 26008300465279 в ПАТ КРЕДОБАНК 192525,00грн. в оплату макухи соняшникової.

На підтвердження використання макухи соняшникової позивачем надано акти прийому-передачі готової продукції та послуг по переробці та звіт про витрачену сировину до договору на переробку давальницької сировини № ВЗ-ДС-№78, укладену із ТОВ Агротехніка .

Згідно з актом перевірки позивача від 30.01.2018 № 218/17-00-14-03/38809507, висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарської операції позивача з придбання макухи соняшникової на підставі договору від 10.03.2015 № 6 з контрагентом ТОВ Альфа Бізнес Лімітед . На думку відповідача товар вказаним контрагентом фактично не поставлявся, позивач не переслідував ділової мети; фінансово-господарські документи складено сторонами без фактичного здійснення господарської операції з метою незаконного одержання податкової вигоди, тому формування податкового кредиту та визначення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду з податку на додану вартість, здійснено позивачем незаконно.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що фінансово-господарські документи, представлені позивачем суду, не підтверджують факти поставки товарів від контрагентів ТзОВ ФГ Арунал та ТзОВ Альфа Бізнес Лімітед до позивача та мають на меті утворити формальні підстави для одержання певних податкових вигод. Таким чином, ці документи не відтворюють реальної господарської операції, відображають обставини, які в дійсності не відбувались, відтак вони не є первинними бухгалтерськими документами в розумінні закону, а тому не можуть бути визнані належними й допустимими доказами на підтвердження правомірності формування позивачем спірного податкового кредиту з ПДВ у лютому та березні 2015 року на суму 64297,00грн.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 1 даного Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-XIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 ПК України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 200.1. статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4. статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Разом з тим, згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 ПК України).

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Однак, сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість.

Судом першої інстанції враховано, що вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.02.2017 у справі № 335/13457/16-к, який набрав законної сили 23.03.2017, громадянин ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 205 КК України.

Згідно даного вироку 03.11.2014 ОСОБА_3 з метою придбання підконтрольного підприємства, яке б діяло у складі підконтрольних фіктивних підприємств, підшукав у м. Харкові ОСОБА_2, який погодився стати засновником та директором підприємства ТзОВ ФГ Арунал (код за ЄДРПОУ 39435216).

Після внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про перереєстрацію ТзОВ ФГ Арунал на нового власника та директора ОСОБА_2, ОСОБА_3, заволодівши печаткою та реєстраційними документами придбаного підприємства та виконуючи злочинні наміри, здійснював складання первинних бухгалтерських документів щодо безтоварних операцій, які надавали право службовим особам підприємств - контрагентів на відображення незаконного податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.11.2014 по 01.04.2015, серед яких у тому числі й операція з ТзОВ ЮТ-Агро за лютий 2015 року та за березень 2015 року у сумі 4025,5грн.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань єдиним засновником ТзОВ ФГ Арунал та особою, уповноваженою представляти юридичну особу у відносинах з третіми особами та вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, є ОСОБА_2.

Крім того, вироком встановлено, що, отримавши печатку та реєстраційні документи придбаного підприємства ТзОВ ФГ Арунал та виконуючи злочинні наміри, ОСОБА_3 19.11.2014 відкрив, зокрема, поточний рахунок № НОМЕР_4 у РВ АТ ОТП Банк у м. Запоріжжя МФО 300528, на який, у тому числі, у продовж листопада 2014 року - червня 2015 року надходили кошти від інших підконтрольних ОСОБА_3 суб'єктів господарювання та реально діючих суб'єктів господарської діяльності від безтоварних операцій в якості оплати товарів, робіт, послуг, які в подальшому частково були переведені у готівку, а решту перераховано на рахунки фіктивних підприємств підконтрольних ОСОБА_3

Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.02.2017 у справі № 335/13457/16-к також встановлено, що у період з 03.11.2014 по 01.07.2015, що також охоплює період здійснення спірної операції даного контрагента з позивачем, а саме лютий 2015 року та за березень 2015 року, ОСОБА_3 придбано ТОВ ФГ Арунал та забезпечено прикриття незаконної діяльності по формуванню безпідставного податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам-контрагентам.

Крім того, зазначено, що обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні ним злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 205 КК України, визнав у повному обсязі, щиро розкаявся у скоєному, підтвердив обставини, що викладені в обвинувальному акті щодо часу та місця скоєння інкримінованих ним злочинів. Зокрема, зазначив, що дійсно у період з 2013-2015 роки включно ним особисто, а також за допомогою підшуканих ним осіб, були зареєстровані та придбані суб'єкти підприємницької діяльності з метою зайняття фіктивною підприємницькою діяльністю. За даний період ним було зареєстровано 52 фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності, назви яких зазначено в обвинувальному акті і ним не оспорюються. Данні підприємства створювалися ним для створення видимості законної діяльності та прикриття незаконної діяльності у формуванні податкового кредиту підприємствам реального сектору економіки.

Окрім цього, у ТзОВ ФГ Арунал відповідно до Балансу ф.1 за 2014 рік відсутні основні засоби, відсутні відомості щодо наявних власних або орендованих основних засобів, необхідних для зберігання придбаних товарів враховуючи їх номенклатуру, які передбачають особливі умови їх зберігання без втрати якісних характеристик.

Отже, в дійсності поставка товару від ТзОВ ФГ Арунал на користь позивача не відбувалась, але при цьому фіктивна поставка оформлювались документально.

Також, як вбачається із вищезазначеного вироку, реалізуючи свої злочинні наміри, 01.12.2014 ОСОБА_3, маючи умисел на зайняття незаконною діяльністю, пов'язаною з фіктивним підприємством, діючи повторно, з метою залучення підконтрольного підприємства, яке б діяло у складі групи фіктивних підприємств, придбав ТзОВ Альфа Бізнес Лімітед (код за ЄДРПОУ 39369531), оформивши договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі, протоколи загальних зборів учасників з колишніми власниками підприємства та призначив на посаду директора себе самого.

Отримавши печатку та реєстраційні документи придбаного підприємства ТзОВ Альфа Бізнес Лімітед та виконуючи злочинні наміри, ОСОБА_3 27.01.2015 року відкрив поточні рахунки у різних банках, на які упродовж грудня 2014 - квітня 2015 року надходили кошти від інших підконтрольних ОСОБА_3 суб'єктів господарювання та реально діючих суб'єктів господарської діяльності від безтоварних операцій в якості оплати товарів, робіт, послуг, які перераховувались на рахунки фіктивних підприємств підконтрольних ОСОБА_3, а також знімались ОСОБА_3 за допомогою грошових чеків готівкою через касу банку.

Печатка ТзОВ Альфа Бізнес Лімітед , реєстраційні та первинні бухгалтерські документи, відкриті банківські рахунки використовувались ОСОБА_3 для здійснення незаконної фіктивної діяльності та для незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2014 по 01.05.2015, зокрема, підприємству: у березні 2015 року ТзОВ ЮТ-Агро у сумі 32087,5грн.

Таким чином, в період з 01.12.2014 року по 01.05.2015 року описаним вище способом, ОСОБА_3, придбано ТзОВ Альфа Бізнес Лімітед та забезпечено прикриття незаконної діяльності по формуванню безпідставного податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам - контрагентам, внаслідок чого заподіяно велику матеріальну шкоду державі у вигляді ненадходження податку на додану вартість.

Отже зазначеним вище вироком встановлено, що ТзОВ ФГ Арунал та ТзОВ Альфа Бізнес Лімітед здійснювали діяльність щодо складання первинних бухгалтерських документів по безтоварним операціям щодо, у тому числі, незаконного формування податкового кредиту по безтоварних операціях з позивачем у лютому 2015 року на суму 193252,80грн., в тому числі ПДВ 32208,80грн. та у березні 2015 року на суму 192525,00грн., в тому числі ПДВ 32087,50грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що ТзОВ ФГ Арунал та ТзОВ Альфа Бізнес Лімітед були неспроможні виконати операції згідно з наданими позивачем первинними фінансово-господарськими документами через відсутність в них транспортних засобів та відповідних адміністративно-господарських можливостей.

Покликання апелянта на те, що у вироку, на який посилається суд першої інстанції відсутні банківські рахунки, через які здійснювалася оплата позивачем за отриманий від ТзОВ Альфа Бізнес Лімітед товар, що начебто спростовує висновки суду першої інстанції щодо безтоварності операцій позивача із даним контрагентом, безпідставні. Даним вироком чітко встановлено, що ТзОВ Альфа Бізнес Лімітед у період взаємовідносин з позивачем не здійснювала жодних реальних господарських операцій, а лише імітувала господарську діяльність з метою формування безпідставного податкового кредиту. Також вироком встановлено той факт, що внаслідок незаконної фіктивної діяльності ТзОВ Альфа Бізнес Лімітед сформовано безпідставний податковий кредит позивачу у розмірі 32087,5 грн. Отже, попри незазначення у вироку банківського рахунку, на який здійснювався позивачем перерахунок коштів по взаємовідносинах з ТзОВ Альфа Бізнес Лімітед , висновки суду першої інстанції щодо нереальності даної господарської операції обґрунтовані належним чином.

Відповідно до статті 3 Закону № 996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Відтак, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що фінансово-господарські документи, представлені позивачем, в дійсності не доказують факту поставки товарів від контрагентів ТзОВ ФГ Арунал та ТзОВ Альфа Бізнес Лімітед до позивача та мають на меті утворити формальні підстави для одержання певних податкових вигод. Таким чином, ці документи не відтворюють реальної господарської операції, відображають обставини, які в дійсності не відбувались, відтак вони не є первинними бухгалтерськими документами в розумінні закону, а тому не можуть бути визнані належними й допустимими доказами на підтвердження правомірності формування позивачем спірного податкового кредиту з ПДВ у лютому та березні 2015 року на суму 64297,00грн.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до переконання про обґрунтованість висновку податкового органу про порушення позивачем пп. а п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 розділу ІІІ ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду з податку на додану вартість за лютий 2015 року та за березень 2015 року на суму 64297,00грн., оскільки вказаний висновок ґрунтується на законі та відповідає обставинам справи.

Відповідно до частини 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Принцип верховенства права у рішеннях ЄСПЛ щодо України стосується вимог якості закону та юридичної визначеності. Так, принцип верховенства права вимагає дотримання вимог якості закону, яким передбачається втручання у права особи та в основоположні свободи. Так, у рішенні від 10 грудня 2009 року у справі Михайлюк та Петров проти України (Mikhaylyuk and Petrov v. Ukraine, заява № 11932/02) зазначено: Суд нагадує, що вираз згідно із законом насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права (див., серед багатьох інших, рішення у справі Полторацький проти України (Poltoratskiy v. Ukraine) від 29 квітня 2003 року, заява № 38812/97, п. 155).

У п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до частин 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до пункту 1 ст. 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 241, 242, 308, 310, 315, 317, 321, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЮТ-Агро залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року у справі № 817/1594/18 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Н. В. Бруновська З. М. Матковська Повне судове рішення складено 26.02.2019