Рішення

від 26.02.2019 по справі 905/89/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.02.2019р. Справа №905/89/19

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз

України , м.Київ

до відповідача ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку Панфіловець-10 , м.Донецьк

про стягнення заборгованості в сумі 32872,90 грн.

Суддя Левшина Г.В.

при секретарі судового засідання Хохуля М.С.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м.Київ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку Панфіловець-10 , м.Донецьк, про стягнення боргу в сумі 32872,90 грн., у тому числі основний борг у сумі 15494,38 грн., пеня в сумі 3 912,10 грн., три проценти річних в сумі 1378,35 грн., інфляційні втрати в сумі 12088,08 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 928/14-ТЕ-7 купівлі-продажу природного газу від 20.01.2014р. в частині оплати вартості переданого природного газу протягом січня 2014р. - грудня 2014р.

На підтвердження викладених обставин позивачем надано: копію договору №928/14-ТЕ-7 купівлі-продажу природного газу від 20.01.2014р., копії актів приймання-передачі природного газу від 28.02.2014р., 31.03.2014р., 30.11.2014р., 31.12.2014р., витяг з Реєстрів споживачів природного газу теплопостачальні підприємства за договорами з НАК Нафтогаз Україна , з боку яких не підписані акти приймання-передачі, довідку Сальдо, підприємства Панфіловець-2010 ОСББ за період з 01.01.2014р. по 30.11.2017р. за підписом заступника головного бухгалтера Національної акціонерної компанії Нафтогаз України , довідку Операції по підприємству Панфіловець-2010 ОСББ за період з 01.01.2014 по 30.11.2017р. за підписом заступника головного бухгалтера Національної акціонерної компанії Нафтогаз України .

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав.

Згідно позовної заяви та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку Панфіловець-10 зареєстровано за адресою: 83087, Донецька обл., м.Донецьк, просп.Панфілова, буд. 122А.

Відповідно до п.6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014р. №01-06/1290/14 учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду, зокрема, якщо відповідну ухвалу господарським судом надіслано поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв'язку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого тексту, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи, що підтверджують отримання учасником судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо). За неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі Новини та події суду ) офіційного веб-порталу Судова влада в Україні в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

Як встановлено, інформація про час і місце судового засідання була розміщена на сторінці суду.

Отже, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

За таких обставин, враховуючи достатність зібраних по справі доказів, згідно ст.165 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

20.01.2014р. між сторонами був підписаний договір №928/14-ТЕ-7 купівлі-продажу природного газу, за умовами якого позивач (продавець) зобов'язався передати у власність покупцю у 2014р. природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а відповідач (покупець) зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та релігійними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Згідно п.2.1 договору продавець передає покупцеві з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 58.0 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.): січень - 11.0 тис. куб.м., лютий - 8.0 тис. куб.м., березень - 8.0 тис. куб.м., квітень - 3.5 тис. куб.м., травень - 1.5 тис. куб.м., червень - 1.5 тис. куб.м., липень - 1.5 тис. куб.м., серпень - 1.5 тис. куб.м., вересень - 1.5 тис. куб.м., жовтень - 5.5 тис. куб.м., листопад - 5.5 тис. куб.м., грудень - 9.0 тис. куб.м.

При цьому, сторони домовились про можливу зміну планового обсягу передачі газу протягом місяця продажу відповідно до встановленого порядку, а також дозволене відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +-5% від узгодженого планованого обсягу продажу газу без коригування планованого обсягу (п.п.2.1.1, 2.1.2 договору).

Згідно п.3.1 договору продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідний запірний/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність пов'язану з правом власності на газ.

Відповідно до п.3.3 договору, приймання-передача газу, переданого продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

За умовами п.3.4 договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюється Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ) (п.5.1 договору).

Згідно п.5.2 договору до сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн.

У пункті 6.3 договору сторони обумовили необхідність зазначення у платіжних дорученнях покупцем номеру договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

За приписом п.11.1 договору останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2014 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Згідно із ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відтак, договір купівлі-продажу природного газу №404/15-ПР-Юр-20/15 від 24.12.2014р. є укладеним між позивачем і відповідачем, та таким, що породжує встановлені ним права та обов'язки для сторін.

Матеріали справи містять акти приймання-передачі природного газу від 28.02.2014р., від 31.03.2014р., від 30.11.2014р.,від 31.12.2014р. на суму 9130,36 грн. (за грудень 2014р.) за лютий-березень 2014р., листопад-грудень 2014р., що підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Згідно даних актів обсяги спожитого відповідачем природного газу наступні:

у лютому 2014р. - 8,031 тис.куб.м. на суму 10514,18 грн.;

у березні 2014р. - 6,558 тис.куб.м. на суму 8585,74 грн.;

у листопаді 2014р. - 4,861 тис.куб.м. на суму 6364,02 грн.;

у грудні 2014р. - 6,974 тис.куб.м. на суму 9130,36 грн.;

Таким чином, позивачем поставлено, а відповідачем отримано природний газ за лютий-березень 2014р., листопад-грудень 2014р. у загальному обсязі 26,424 тис.куб.м. на суму 31594,30 грн.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого природного газу, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

Одночасно, як стверджує позивач, на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу №928/14-ТЕ-7 від 20.01.2014р. у січні 2014р. та квітні 2014р. позивач здійснив постачання відповідачу природного газу в обсязі 13,493 тис. куб.м на загальну суму 17665,04 грн.

Однак, акти приймання-передачі природного газу від 31.01.2014р., 31.04.2014р. у позивача відсутні.

Разом з цим, на підтвердження поставки газу у січні та квітні 2014р. у зазначеному обсязі позивачем надано витяг з Реєстрів споживачів природного газу теплопостачальні підприємства за договорами з НАК Нафтогаз України, з боку яких не підписані акти приймання-передачі.

За змістом ст.13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

За приписом ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За висновками суду, всупереч вимог ст.ст.13, 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України факт отримання від позивача у власність природний газ за договором за вказаний період та на вказану суму з боку відповідача не спростований.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено поставку відповідачу природного газу у січні та квітні 2014р. в обсязі 13,493 тис. куб.м на загальну суму 17665,04 грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково сплатив кошти за поставлений природний газ в сумі 36764,96 грн.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п.6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з частинами першою, другою статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до частини першої статті 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Частина 2 цієї статті передбачає, що термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Статтею 254 Цивільного кодексу України встановлено, що строк, визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку (частина перша статті 255 ЦК України).

Терміни виконання відповідачем свого обов'язку зі сплати вартості наданих позивачем послуг, узгоджені сторонами у договорі, пов'язані з настанням певного числа місяця наступного за звітним, шляхом зазначення в них прийменника до , який в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь.

Згідно із частиною першою статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972 року строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem.

За змістом статті 2 цієї Конвенції термін dies a quo означає день, з якого починається відлік строку, а термін dies ad quem означає день, у який цей строк спливає.

Відповідно до частини другої статті 4 Конвенції якщо строк обчислено у місяцях або роках, день dies ad quem є днем останнього місяця чи останнього року, дата якого відповідає dies a quo, або у разі відсутності відповідної дати - останнім днем останнього місяця.

Дана позиція суду аналогічна висновкам Верховного суду, наведеним у постановах у справах №803/350/17, №815/4720/16, №815/1298/17, №803/1387/17, №814/4170/15.

З урахуванням наведеного, за висновками суду, враховуючи вихідні дні, згідно вимог ст.254 Цивільного кодексу України відповідач мав сплатити вартість природного газу, отриманих від позивача за січень 2014р. в строк до 14.02.2014р., за лютий 2014р. до 14.03.2014р., за березень 2014р. до 14.04.2014р., за квітень 2014р. до 14.05.2014р., за листопад 2014р. до 15.12.2014р., за грудень 2014р. до 14.01.2015р. включно.

Зважаючи на дані, які містяться в розрахунку суми позовних вимог з урахуванням рознесення платежів позивачем згідно п.6.3 договору, а також беручи до уваги операції по підприємству відповідача за період з 01.01.2014р. по 30.11.2017р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 15494,38 грн.

Відповідач проти порядку рознесення позивачем сплачених ним сум в рахунок погашення існуючих зобов'язань заперечень не надав.

За висновками суду, всупереч вимог ст.ст.526, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідачем свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за природний газ в сумі 15494,38 грн. не виконані.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за період з 01.01.2015р. по 30.11.2017р. нараховано та пред'явлено до стягнення інфляцію в сумі 12088,08 грн. та три проценти річних в сумі 1378,35 грн. за період з 16.12.2014р. по 20.12.2017р.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На підставі п.7.2 договору позивачем заявлено вимогу про стягнення пені в загальній сумі 3912,10 грн., зокрема:

- за зобов'язання листопада 2014р. на суму 6364,02 грн. за період з 16.12.2014р. по 14.06.2015р. в сумі 1508,19 грн.;

- за зобов'язання грудня 2014р. на суму 9130,36 грн. за період з 15.01.2015р. по 14.07.2015р. в сумі 2403,91 грн.

За висновками суду, розрахунок трьох процентів річних, інфляції та пені є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Відповідач заперечень проти позовних вимог не надав.

При цьому, слід зазначити, що суд не застосовує до спірних правовідносин норми Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси від 13.01.2015р. оскільки, по-перше, в матеріалах справи відсутні і сторонами не подано доказів того, що відповідач є виробником житлово-комунальних послуг, відповідна ліцензія в матеріалах справи відсутня; по-друге, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку Панфіловець-10 вбачається, що основним видом економічної діяльності юридичної особи на підставі даних державних статистичних спостережень відповідно до статистичної методології за підсумками діяльності за рік є: 81.10 Комплексне обслуговування об'єктів.

За таких обставин, виходячи з того, що позов повністю доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, вимоги про стягнення з відповідача основного у сумі 15494,38 грн., трьох процентів річних у сумі 1378,35 грн., інфляційних втрати у сумі 12088,08 грн. та пені у сумі 3912,10 грн. підлягають задоволенню.

Судовий збір підлягає віднесенню на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 74, 76, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м.Київ до ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку Панфіловець-10 , м.Донецьк про стягнення боргу в сумі 32872,90 грн., у тому числі основний борг в сумі 15494,38 грн., пеня в сумі 3912,10 грн., три проценти річних в сумі 1378,35 грн., інфляційні втрати в сумі 12088,08 грн., задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 співвласників багатоквартирного будинку Панфіловець-10 (83087, Донецька обл., м. Донецьк, просп. Панфілова, буд. 122А, ЄДРПОУ 35888062) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м.Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, ЄДРПОУ 20077720) основний борг в сумі 15494,38 грн., три проценти річних у сумі 1378,35 грн., інфляційні втрати у сумі 12088,08 грн. та пеню у сумі 3912,10 грн., всього заборгованість в сумі 32872,90 грн., судовий збір в сумі 1762,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

В судовому засіданні 26.02.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 26.02.2019р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Г.В. Левшина