Рішення

від 19.02.2019 по справі 910/17117/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.02.2019Справа № 910/17117/18 За позовом Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медея-Україна"

про стягнення 22 124,05 грн.,

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін: без виклику.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Спільне українсько-естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медея-Україна" про стягнення 22 124,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки №49407 від 31.03.2017 в частині своєчасної та повної оплати за поставку обумовленого договором товару, внаслідок чого за відповідачем рахується заборгованість в сумі 22 124,05 грн., з яких: 18 436,71 грн. основного боргу, 3 687,34 грн. відсотки за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2018 відкрито провадження у справі № 910/17117/18. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк, який становить 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, для подання до суду: відзиву на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 178 Господарського процесуального кодексу України; доказів направлення відзиву позивачу. Позивачу встановлено строк, який становить 5 днів з дня отримання відзиву на позов, але не пізніше 18.02.2019, для подання до суду відповіді на відзив на позов, а також доказів направлення відповіді на відзив відповідачу.

Сторони у справі були належним чином повідомлені про розгляд даної справи судом, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень позивачу та відповідачу. Сторони правом для подання до суду заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, у встановлений судом строк, не скористались.

Відповідач своїм правом на подання відзиву в установлений судом строк не скористався.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.03.2017 між Спільним українсько-естонським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медея-Україна" (далі - відповідач, покупець) було укладено Договір поставки №49407 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору передбачено, що до умов цього договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити певний товар, асортимент, кількість та ціна якого, зазначені в видаткових накладних, які є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 1.2. договору предметом поставки є наступні товари:

1.2.1. лікарські засоби та вироби медичного призначення, предмети та засоби особистої гігієни, косметичні засоби, функціональні харчові продукти, дієтичні добавки та інші товари .які мають відповідно до законодавства придбати та продавати аптечні заклади та їх структурні підрозділи.

Поставка товару здійснюється окремими партіями, кількість та асортимент товару в яких, визначається сторонами шляхом оформлення замовлень відповідно до умов, викладених в розділі 3 ( Умови поставки товару ) цього договору (п. 2.1. договору).

Матеріали справи свідчать, що Позивач виконав свої зобов'язання по договору в повному обсязі, що підтверджується відповідними видатковими накладними (додаток №1 до позовної заяви з переліком накладних).

Відповідно до п. 6.1. договору оплата покупцем товару за цим договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу. При цьому порядок оплати товару за цим договором (попередня оплата чи оплата з відстроченням платежу) обирається покупцем при поданні замовлення на поставку.

При здійсненні покупцем оплати товару за цим договором з відстроченням платежу строк, протягом якого покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар на користь постачальника, вказується постачальником у видатковій накладній на товар, який поставляється. При цьому перебіг такого строку починається від дати поставки товару покупцю, що вказана у видатковій накладній. Надання постачальником покупцю рахунку-фактури для оплати товару з відстрочення платежу не є обов'язковими (п.6.2. договору).

Строк (зазначений позивачем у видаткових накладних на поставлений товар) оплати за поставлений відповідачу товар минув. Товар було отримано на підставі довіреності, на якій міститься печатка відповідача та підпис його представника.

Суду доведено, що у порушення взятих на себе зобов'язань відповідач вартість товару, у встановлений строк, не оплатив чим порушив положення ст. 526 Цивільного кодексу України.

Позивачем в рамках досудового врегулювання спору було направлено вимогу №27/09-02 від 27.09.2018 до відповідача про погашення заборгованості. Проте, відповідач лише частково погасив заборгованість.

На дату подання позову до суду відповідачем не були виконані взяті всі на себе зобов'язання за договором щодо оплати товару.

Відповідно до п. 10.4 договору за умов прострочення покупцем строків оплати за товар за цим договором, він повинен сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі двадцяти відсотків від простроченої суми оплати.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що в порушення умов укладеного між сторонами договору, відповідачем не оплачено повністю за поставлений обумовлений договором строк товар, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 18 436,71 грн. основного боргу та 3687,34 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору поставки №49407 від 31.03.2017, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина1статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, поставив відповідачеві товар на суму 34 660,07 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- №V1 22629596 від 05.06.2018 на суму 12 277,52 грн.;

- №V1 22629597 від 05.06.2018 на суму 539,39 грн.;

- №V1 22512857 від 05.06.2018 на суму 620,60 грн.;

- №V1 22635033 від 06.06.2018 на суму 2430,25 грн.;

- №V1 22635034 від 06.06.2018 на суму 76,63 грн.;

- №V1 22649942 від 09.06.2018 на суму 4205,83 грн.;

- №V1 22649943 від 09.06.2018 на суму 132,99 грн.;

- №V1 22649944 від 09.06.2018 на суму 358,63 грн.;

- №V1 22656868 від 12.06.2018 на суму 1779,54 грн.;

- №V1 22661973 від 13.06.2018 на суму 2673,36 грн.;

- №V1 22661974 від 13.06.2018 на суму 464,38 грн.;

- №V1 22671757 від 15.06.2018 на суму 2143,36 грн.;

- №V1 22298975 від 16.06.2018 на суму 175,88грн.;

- №V1 22618950 від 01.06.2018 на суму 69,41 грн.;

- №V1 22735921 від 29.06.2018 на суму 5888,64 грн.;

- №V1 22735922 від 29.06.2018 на суму 438,36 грн.;

- №V1 22379650 від 30.03.2018 на суму 179,10 грн.;

- №V1 22735923 від 29.06.2018 на суму 143,38 грн.;

- №V1 22696869 від 12.06.2018 на суму 54,76 грн.;

- №V1 22735924 від 29.06.2018 на суму 85,49 грн., які підписані представниками сторін та скріплена їх печатками (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Суду доведено, що Відповідач частково здійснив оплату за отриманий товар, тобто відповідач не в повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором в частині оплати, доказів зворотного суду не надав, внаслідок чого за відповідачем рахується заборгованість в сумі 18 436,71 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № 49407 від 31.03.2017 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача основного богу у розмірі 18 436,71 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 687,34 грн. проценти за користування чужими грошовими коштами відповідно до п. 10.4 договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за поставлений товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Відповідно до п. 10.4 договору за умов прострочення покупцем строків оплати за товар за цим договором, він повинен сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі двадцяти відсотків від простроченої суми оплати.

Оскільки, матеріали справи свідчать, що має місце прострочення оплати за поставлений товар, розрахунок позивача перевірено судом та визнано вірним, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 3 687,34 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів ст. ст. 161, 165 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є, зокрема, відзив на позовну заяву (відзив).

У відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

У разі не надання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідачем у передбаченому вищевказаними нормами не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів та/або документів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд вирішив справу за наявними у ній матеріалами у відповідності до ст. 165 ГПК України.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню повністю, а саме в частині стягнення: 18 436,71 грн. основного боргу, 3 687,34 грн. відсотки за користування чужими грошовими коштами.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медея-Україна" (03148, м. Київ. вул. Гната Юри, буд. 9, кім. 414, ідентифікаційний код 36941357) на користь Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-а, ідентифікаційний код 21642228) 18 436 (вісімнадцять тисяч чотириста тридцять шість) грн. 71 коп. основного боргу, 3 687 (три тисячі шістсот вісімдесят сім) грн. 34 коп. відсотки за користування чужими грошовими коштами та 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 21.02.2019

Суддя І.І. Борисенко