ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
25.02.2019Справа № 910/16566/18
Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу
За позовом Приватного підприємства "Моноліт", смт. Романів, Житомирської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Агромет", м. Київ
про стягнення 352 451,29 грн, -
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Приватне підприємство "Моноліт" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Агромет" (відповідач) 293 709,41 грн суми попередньої оплати вартості товару за Договором поставки № АГ 054 від 03.05.2018 року та 58 741,88 грн штрафу, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.
Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною на підставі п. 2 ч. 5 ст. 12 ГПК України, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та серед іншого запропоновано відповідачу у строк до п'яти днів з дня вручення даної ухвали подати заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Будь-яких заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження у запропонований судом строк від відповідача до суду не надходило.
При цьому, вказаною ухвалою суду, зокрема, відповідачу було запропоновано у строк до п'ятнадцяти днів з дня її вручення подати відзив на позовну заяву, надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази чого надати суду.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, 18.12.2018 року ухвала суду про відкриття провадження у справі від 17.12.2018 року була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03049, м. Київ, вул. Тополева, буд. 4, офіс 19.
14.01.2019 року до суду повернулось поштове повідомлення про вручення 11.01.2019 року поштового відправлення відповідачеві (ухвали суду від 17.12.2018 року).
Відтак, в силу положення пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення є днем вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву не подав до суду, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
У зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. у період з 18.02.2019 року по 22.02.2019 року у відпустці, а 23.02.2019 року - 24.02.2019 року є вихідними днями, суд підписує рішення у перший робочий день після виходу з відпустки - 25.02.2019 року.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
03.05.2018 року між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено Договір поставки № АГ 054 (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язувався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених у договорі металопрокат (товар), сортамент, кількість та ціна якого вказані у рахунках-фактурах, оформлених які додатки до договору, які є його невід'ємними частинами.
У п. п. 2.1., 2.2. Договору сторони домовились про те, що якість товару, що поставляється, повинна відповідати нормативно-технічним характеристикам, вказаним у супровідних документах на товар. Кількість кожної партії товару узгоджується сторонами в рахунках-фактурах до Договору. З моменту прийняття та оплати покупцем рахунку-фактури партія товару вважається узгодженою між сторонами.
Згідно п. 3.1. Договору ціна на товар встановлюється за домовленістю сторін з урахуванням ПДВ і вказується у рахунках та інших супровідних документах.
У відповідності до п. 3.4. Договору оплата всієї вартості товару, вказаного у рахунку, здійснюється у вигляді 100 % передоплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 2 (двох) банківських днів з моменту виставлення рахунку до цього договору. Оплата свідчить про згоду покупця із характеристиками товару, вказаними постачальником у рахунку-фактурі.
Як видно з матеріалів справи, відповідачем було виставлено позивачеві рахунок № 5362 від 18.10.2018 року на суму 293 709,41 грн, а позивачем на виконання п. 3.4. Договору на умовах передоплати перераховано відповідачеві названу суму грошових коштів, що підтверджується платіжними дорученнями № 4405 від 19.10.2018 року на суму 220 000,00 грн та № 4411 від 25.10.2018 року на суму 73 709,41 грн.
За змістом п. 4.1. Договору поставка товару здійснюється відповідно до міжнародних Правил тлумачення термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року з урахуванням особливостей встановлених цим договором.
Строк поставки товару - протягом 10 (десяти) робочих днів після 100% передоплати (п. 4.2. Договору).
Як передбачено в п. 4.4. Договору датою поставки товару вважається дата отримання товару покупцем або третьою особою (перевізником) на складі постачальника, вказана у видатковій накладній.
У п. 5.1. Договору сторони дійшли згоди, що товар приймається покупцем відповідно до видаткової накладної.
Згідно п. 5.2. Договору сторони погодили здійснення приймання товару за кількістю та якістю.
У підп. 6.1.1. п. 6.1. Договору постачальник взяв на себе зобов'язання передати покупцю товар, погоджений сторонами, в строк та на умовах, передбачених договором.
Як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи, відповідач на виконання взятих на себе зобов'язань на підставі видаткової накладної № А-2610-001 від 26.10.2018 року (разом з сертифікатом якості № 15/404858 01 від 14.05.2018 року) доставив на адресу будівництва позивача товар.
Однак, як зазначає позивач поставлений відповідачем товар ні за кількістю, ні за якістю ним прийнято не було, а відповідна видаткова накладна позивачем підписана не була.
Позивач вказує на те, що оскільки у телефонному режимі домовитись про направлення представника відповідача для складення акту щодо невідповідності якісних характеристик поставленого металопрокату умовам договору не видалось за можливе, ним 31.10.2018 року було направлено на адресу відповідача телеграму № 786/96 від 31.10.2018 року про направлення представника відповідача на адресу підприємства позивача на 02.11.2018 року о 12:00 год. для складення акту приймання товару за якістю та вирішення питання заміни продукції неналежної якості (докази направлення телеграми у справі).
З матеріалів справи вбачається, що 02.11.2018 року представниками замовника будівництва та отримувача вантажу (позивача), за відсутності представника відповідача (не прибув) та в присутності експерта Житомирської ТПП складено акт № 1 про приймання матеріалів, відповідно до якого зафіксовано факт прибуття автомобільним транспортом на підставі укладеного між сторонами договору товару, факту недостачі товару по кількості не встановлено, натомість встановлено невідповідність якості поставленого металопрокату, а саме товщина листа з шаром фарбування фактично складає 0,3 мм при нормі від 0,4 до 0,8 мм для профнастилу типу ПК-20 RAL8017 Преміум. Перевірка товщини металу проведена із застосуванням мікрометра з одночасним відібранням зразків металу експертом Житомирської ТПП ОСОБА_1 З урахуванням чого комісією зроблено висновок про те, що якісні характеристики поставленого товару не відповідають умовами укладеного між сторонами договору, видатковій накладній та сертифікату відповідності, у зв'язку з чим поставлений металопрокат підлягає повній заміні оскільки його неможливо використовувати за цільовим призначенням.
У відповідності до наявного у матеріалах справи Експертного висновку № В-7516 від 05.11.2018 року експерт Житомирської ТПП ОСОБА_1 встановив, що в результаті виміру поставлений відповідачем профнастил має висоту поперечного перерізу 15 мм, товщина профнастилу становить 0,27 мм до 0,30 мм.
Матеріалами справи підтверджується звернення позивача (докази направлення претензії у справі) з претензією № 787/97 від 02.11.2018 року до відповідача про заміну поставленого за Договором товару на аналогічний товар належної якості в термін до 09.11.2018 року або у разі неможливості заміни товару в зазначений строк - забрати товар неналежної якості та повернути сплачені за товар грошові кошти у сумі 293 709,41 грн у строк до 09.11.2018 року.
Позивач також звертався до відповідача з вимогою № 789/989 від 12.11.2018 року про повернення в термін до 20.11.2018 року сплачених за Договором грошових коштів у сумі 293 709,41 грн у зв'язку з відмовою від договору.
Названі претензія та вимоги були залишені відповідачем без будь-якого реагування та задоволення.
З огляду на поставку товару неналежної якості та фактичною відмовою відповідача від повернення перерахованих позивачем у якості оплати вартості товару грошових коштів, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача 293 709,41 грн суми попередньої оплати вартості товару за Договором та 58 741,88 грн штрафу на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.
Згідно ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
При розгляді цієї справи, суд виходить з того, що за змістом ст. ст. 6, 627 - 628, 638 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 180 Господарського кодексу України, з яких випливає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства, зважаючи на факт виконання сторонами зобов'язань по договору, про що сторонами не заперечується, суд дійшов до висновку про укладення між сторонами договору з погодженням всіх його умов, які в ньому обумовлюються.
Суд встановив факт перерахування позивачем на підставі п. 3.4. Договору на умовах передоплати суми грошових коштів у розмірі 293 709,41 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 4405 від 19.10.2018 року на суму 220 000,00 грн та № 4411 від 25.10.2018 року на суму 73 709,41 грн.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.
Як було вказано вище у п. 2.1. Договору сторони дійшли згоди, що якість товару, що поставляється, повинна відповідати нормативно-технічним характеристикам, вказаним у супровідних документах на товар.
Як вбачається з наявного у матеріалах справи сертифікату якості № 15/404858 01 від 14.05.2018 року, переданого відповідачем при здійсненні відвантаження товару разом з видатковою накладною № А-2610-001 від 26.10.2018 року товщина профнастилу типу ПК-20 RAL8017 Преміум мала складати 0,450 мм.
Втім, як вказує позивач, що не спростовано відповідачем належними засобами доказування, поставлений останнім товар вказаним вимогам щодо якості не відповідав.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
За змістом статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити:
назву документа (форми);
дату складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ;
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Суд констатує, що оскільки позивач відмовився від прийняття товару, підписана з боку відповідача видаткова накладна № А-2610-001 від 26.10.2018 року не є в розумінні названого закону первинним документом на підтвердження здійснення господарської операції, не свідчить про факт здійснення поставки товару та не є підставою для розрахунків за умовами укладеного між сторонами договору.
Суд встановив правомірність дій позивача та відповідність їх, зокрема, умовам п. п. 8.1.-8.3. Договору при виявленні невідповідності вимогам щодо якості поставленого відповідачем товару, що підтверджується надісланою засобами поштового зв'язку 31.10.2018 року на адресу відповідача телеграму № 786/96 від 31.10.2018 року про направлення представника відповідача на адресу підприємства позивача на 02.11.2018 року о 12:00 год. для складення акту приймання товару за якістю та вирішення питання заміни продукції неналежної якості, складеним 02.11.2018 року представниками замовника будівництва та отримувача вантажу (позивача), за відсутності представника відповідача (не прибув) та в присутності експерта Житомирської ТПП акту № 1 про приймання матеріалів, яким зафіксовано, зокрема, факт прибуття автомобільним транспортом на підставі укладеного між сторонами договору товару, факт невідповідність якості поставленого металопрокату, а саме товщина листа з шаром фарбування фактично складає 0,3 мм при нормі від 0,4 до 0,8 мм для профнастилу типу ПК-20 RAL8017 Преміум. Перевірка товщини металу проведена із застосуванням мікрометра з одночасним відібранням зразків металу експертом Житомирської ТПП ОСОБА_1 З урахуванням чого комісією зроблено висновок про те, що якісні характеристики поставленого товару не відповідають умовами укладеного між сторонами договору, видатковій накладній та сертифікату відповідності, у зв'язку з чим поставлений металопрокат підлягає повній заміні оскільки його неможливо використовувати за цільовим призначенням, Експертним висновком № В-7516 від 05.11.2018 року експерта Житомирської ТПП ОСОБА_1, яким встановлено, що в результаті виміру поставлений відповідачем профнастил має висоту поперечного перерізу 15 мм, товщина профнастилу становить 0,27 мм до 0,30 мм, направленою на адресу відповідача претензією № 787/97 від 02.11.2018 року до відповідача про заміну поставленого за Договором товару на аналогічний товар належної якості в термін до 09.11.2018 року.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено у ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:
1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;
2) вимагати заміни товару.
У надісланій на адресу відповідача вимозі № 789/99 від 12.11.2018 року позивач на підставі ч. 2 ст. 678 ЦК України у зв'язку з істотним порушенням відповідачем вимог щодо якості товару (фактично здійснена поставка металопрокату товщиною від 0,27 до 0,30 мм при нормі 0,4 - 0,8 мм та домовленості між сторонами 0,45 мм), відмовився від Договору поставки № АГ 054 від 03.05.2018 року та вимагав у відповідача повернення в термін до 20.11.2018 року сплачених за Договором грошових коштів у сумі 293 709,41 грн.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Згідно п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.
При цьому, судом встановлено, що доказів отримання вказаної вимоги позивача про повернення спірних коштів або відповідного повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, позивачем до матеріалів справи не надано.
Разом з тим, відповідно до фіскального чеку від 13.11.2018р., який підтверджує факт направлення на адресу відповідача вимоги № 789/99 від 12.11.2018 року за штрихкодовим ідентифікатором поштового відправлення 1310101154532, судом було здійснено перевірку вручення вказаної вимсоги відповідачу за допомогою сервісу підприємства поштового зв'язку та встановлено, що відправлення за вказаним номером 16.11.2018 року не вручене відповідачеві під час доставки.
Відтак, обов'язок відповідача повернути надмірно сплачені кошти настав і на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України мав бути виконаний останнім у строк до 23.11.2018 року включно.
Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем сплаченої позивачем у якості попередньої оплати вартості товару за Договором грошових коштів у сумі 293 709,41 грн, в тому числі й на час розгляду справи в суді і відповідачем не надано суду доказів протилежного.
Оскільки невиконання зобов'язання відповідача за договором підтверджується матеріалами справи, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 293 709,41 грн суми основного боргу визнаються судом обґрунтованими.
Щодо стягнення з відповідача 58 741,88 грн штрафу, суд відзначає наступне.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно з частиною 1 статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
У відповідності до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно із ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. А у відповідності до ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Як свідчить зміст укладеного між сторонами договору, в ньому відсутні умови (пункти) про відповідальність відповідача в тому числі у вигляді штрафу за поставку товару неналежної якості.
Водночас, позивач просить стягнути з відповідача штраф на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.
Так, у ч. ч. 1, 2 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг).
Суд визнає безпідставним посилання позивача на положення ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України та покладення відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 20 відсотків вартості неякісного товару, оскільки позивач по-перше, не є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, по-друге, позивачем у встановленому законом порядку не доведено суду, що поставка товару за Договором поставки № АГ 054 від 03.05.2018 року, пов'язана з виконанням державного контракту, або виконанням зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, оскільки названий правочин будь-яких пунктів з цього приводу не містить.
У цьому випадку суд також керується положенням ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України, відповідно до якої підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а також положеннями ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України щодо свободи договору.
Надана позивачем Довідка Відділу освіти, молоді та спорту Любарської селищної ради Любарського району Житомирської області вих № 286 від 29.11.2018 року будь-якого доказового значення при розгляді цієї справи не має в контексті складених між сторонами правовідносин та не спростовує наведених вище висновків суду.
Таким чином, вимоги позивача у частині стягнення з відповідача 58 741,88 грн штрафу визнаються судом необґрунтованими.
За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу, водночас позивачем не доведено суду наявності обставин щодо покладення на відповідача відповідальності за неналежне виконання зобов'язань у вигляді штрафу.
За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак виходячи з предмету та підстав позову до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 293 709,41 грн суми основного боргу.
Щодо розподілу судових витрат, суд відзначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, 31.10.2018 року між позивачем (клієнт) та ПП Грицик А.В. (фахівець у галузі права - адвокат) укладено Угоду № 3 про надання правничої допомоги, за умовами якої позивач доручив, а адвокат прийняв на себе зобов'язання надати позивачеві правничу допомогу з приводу врегулювання спору між сторонами щодо поставки неякісного товару на суму 293 709,41 грн за Договором та вирішення питання його заміни або повернення сплачених коштів (п. 1.1. Угоди).
У п. 3.1. Угоди позивач з адвокатом домовились, що, зокрема, до 01.12.2018 року позивач за виконання передбачених договором робіт має сплатити аванс у розмірі 15 000,00 грн.
Суд встановив, що на підставі укладеної Угоди, позивачем перераховано на користь адвоката Грицик А.В. грошові кошти в розмірі 15 000,00 грн у якості авансу за надання правничої допомоги, що підтверджується платіжним дорученням № 4478 від 28.11.2018 року.
Як передбачено ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач у встановленому процесуальним законом порядку відповідного клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката не подав, водночас судом встановлено співмірність витрат позивача на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, у зв'язку з чим витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 12 500,00 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Судовій збір в розмірі 4 405,64 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Решта судових витрат, а саме 2 500,00 грн на професійну правничу допомогу та 881,13 грн по сплаті судового збору у зв'язку з частковою відмовою у задоволенні позову покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Агромет" (ідентифікаційний код 40996936, місцезнаходження: 03049, м. Київ, вул. Тополева, буд. 4, офіс 19) на користь Приватного підприємства "Моноліт" (ідентифікаційний код 31318165, місцезнаходження: 13002, Житомирська обл., Романівський район, смт. Романів, вул. Небесної Сотні, буд. 1) 293 709,41 грн (двісті дев'яносто три тисячі сімсот дев'ять гривень 41 коп.) суми основного боргу, 12 500,00 грн (дванадцять тисяч п'ятсот гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу та 4 405,64 грн (чотири тисячі чотириста п'ять гривень 64 коп.) судового збору.
3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
4. Судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн та зі сплати судового збору у розмірі 881,13 грн покласти на Приватне підприємство "Моноліт".
5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 25.02.2019 року.
Суддя С.М. Морозов
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 25.02.2019 |
Оприлюднено | 28.02.2019 |
Номер документу | 80107443 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Морозов С.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні