Рішення

від 21.02.2019 по справі 910/17431/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.02.2019Справа № 910/17431/18

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/17431/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю"Тосол Синтез Україна"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Центр комплектації промислових

підприємств"

про стягнення 295 849,07 грн.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тосол Синтез Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Центр комплектації промислових підприємств" про стягнення 295 849,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору № 168 поставки від 14.03.2017р. щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 233 143,50 грн., за прострочення сплати якої нараховані інфляційні втрати в сумі 30 001,61 грн., 3% річних - 9 389,61 грн. та штраф 10% у розмірі 23 314,35 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2018р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02222, м. Київ, вул. Беретті, буд. 12, кв. 126, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі був повернутий до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".

За приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "за закінченням встановленого строку зберігання" вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень"усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначати, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті Господарського суду міста Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність в учасників справи можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у даній справі, у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Станом на 25.02.2019р. від відповідача не надійшло відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.03.2017р. між позивачем (далі - продавець) та відповідачем (далі - покупець) було укладено договір поставки №168 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах визначених договором прийняти та оплатити продукцію автохімії та автокосметики (надалі - товар) в асортименті, кількості та за цінами у відповідності до специфікацій, видаткових накладних та умов цього договору.

Згідно з п.1.2 договору, товар, який був поставлений та отриманий/замовлений/оплачений покупцем в період дії цього договору, вважається поставленим та отриманим/замовленим/оплаченим покупцем на підставі та на умовах цього договору.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що товар поставляється покупцеві за договірними цінами. Ціна, кількість, асортимент на кожну партію товару визначається шляхом погодження між сторонами, що засвідчується підписанням сторонами специфікацій.

Згідно п.2.2. договору, загальну ціну договору становить сума вартості всіх видаткових накладних виписаних продавцем протягом строку дії цього договору. Зобов'язання покупця щодо оплати товару вважаються виконаними у момент зарахування на поточний рахунок продавця суми, вказаної у видатковій накладній. покупець зобов'язаний здійснити повну оплату за партію товару протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки товару, якщо інше не вказано в додаткових угодах до даного договору.

Сторони щомісячно складають акт звірки взаємних розрахунків станом на останній день місяця. Строк підписання акту звірки сторонами 5 (п'ять) банківських днів після останнього дня звітного календарного місяця. (п. 2.6. договору).

За умовами п. 3.1. договору, постачання товару здійснюється за умовами DDP склад покупця або EXW склад продавця за адресою: Вінницька область, Калинівський район, м. Калинівка, вул. В.Нестерчука, 1, відповідно до Правил Інкотермс 2010.

За порушення строків оплати кожної поставленої та отриманої партій Товарів, протягом 10 календарних днів, покупець сплачує штраф 10% (десять відсотків) від простроченої суми оплати (п. 5.4. договору).

Пунктом 9.4. договору визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторонами та діє до 31.12.2018 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

На виконання договору позивач поставив відповідачу товар за на загальну суму 278 749,48 грн., що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств видатковими накладними: № TC-0000119 від 14 березня 2017 року на суму 605,98 грн., № TC-0000159 від 07 квітня 2017 року на суму 18 495,00 грн., № TC-0000162 від 11 квітня 2017 року на суму 15 068,18 грн, № TC-0000163 від 11 квітня 2017 року на суму 169 348,12 грн., № TC-0000164 від 11 квітня 2017 року на суму 21 192,00 грн., № TC-0000198 від 16 травня 2017 року на суму 54 040,20 грн.

Покупцем загалом за вищевказаними поставками було оплачено 45 605,98 грн., що підтверджується банківськими виписками, а саме:

03.04.2017 року було перераховано 605,98 грн.;

25.05.2017 року було перераховано 10 000,00 грн.;

14.06.2017 року було перераховано 5 000,00 грн.;

04.07.2017 року було перераховано 5 000,00 грн.;

14.07.2017 року було перераховано 5 000,00 грн.;

27.07.2017 року було перераховано 10 000,00 грн.;

28.07.2017 року було перераховано 10 000,00 грн.

Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов'язань за договором поставки № 168 поставки від 14.03.2017р. щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 233 143,50 грн., за прострочення сплати якої нараховані інфляційні втрати в сумі 30 001,61 грн., 3% річних - 9 389,61 грн. та штраф 10% у розмірі 23 314,35 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за договором виконав, здійснив поставку товару, який прийнятий відповідачем, на суму 278 749,48 грн., що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств видатковими накладними: № TC-0000119 від 14 березня 2017 року на суму 605,98 грн., № TC-0000159 від 07 квітня 2017 року на суму 18 495,00 грн., № TC-0000162 від 11 квітня 2017 року на суму 15 068,18 грн, № TC-0000163 від 11 квітня 2017 року на суму 169 348,12 грн., № TC-0000164 від 11 квітня 2017 року на суму 21 192,00 грн., № TC-0000198 від 16 травня 2017 року на суму 54 040,20 грн.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, виходячи з умов договору поставки, строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару є таким, що настав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як свідчать матеріали справи, відповідач, всупереч п. 3.4. договору, своє зобов'язання зі своєчасної оплати поставленого товару в повному обсязі не виконав, здійснивши з порушенням строків лише часткову оплату поставленого товару на суму 45 605,98 грн., що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 233 143,50 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що строк оплати вартості поставленого товару за договором настав, приймаючи до уваги, те що доказів оплати товару в повному обсязі станом на день розгляду справи відповідачем не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з останнього на користь позивача заборгованості за договором поставки в розмірі 233 143,50 грн.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Перевіривши розрахунок штрафу у розмірі 23 314,35 грн., судом встановлено, що він є арифметично вірним, тому вимоги у цій частині суд задовольняє повністю.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді 3% річних та інфляційних втрат, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат , судом встановлено, що він є невірним, оскільки позивачем неправильно визначено періоди та суми прострочення, у зв'язку із чим суд здійснив власний перерахунок:

Видаткова накладна, № та датаСума боргу, грн.Період простроченняІнфляційні втрати, грн. 3% річних, грн. № TC-0000119 від 14 березня 2017 року 605,98 29.03.2017-02.04.2017 0 0,25 № TC-0000159 від 07 квітня 2017 року 18 495,00 22.04.2017-24.05.2017 240,43 50,16 8 495,00 25.05.2017-13.06.2017 0 13,96 3 495,00 14.06.2017-03.07.2017 55,92 6,03 №TC-0000162 від 11 квітня 2017 року 15 068,19 26.04.2017-13.06.2017 195,89 60,69 13 563,19 14.06.2017-03.07.2017 217,01 22,30 8 563,19 04.07.2017-13.07.2017 0 7,04 3 563,19 14.07.2017-26.07.2017 7,13 3,81 № TC-0000163 від 11 квітня 2017 року 169 348,12 26.04.2017-26.07.2017 5 294,91 1 280,55 162 911,31 27.07.2017-27.07.2017 0 13,39 152 911,31 28.07.2017-25.10.2017 4 722,02 1 131,12 № TC-0000164 від 11 квітня 2017 року 21 192,00 26.04.2017-26.10.2017 1 344,63 320,49 № TC-0000198 від 16 травня 2017 року 54 040,20 31.05.2017-30.11.2017 3 201,92 817,27 Всього: 15 329,86 3 727,06

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково за розрахунком суду в розмірі 15 329,86 грн. інфляційних втрат та 3 727,06 грн. 3 % річних.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором № 168 поставки від 14.03.2017р. щодо оплати товару належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також, позивачем заявлено про стягнення з відповідача витрат по оплаті правової допомоги в розмірі 12 000,00 грн.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат у сумі 12 000,00 грн. представник позивача надав договір про надання правової допомоги №009МТАвід 05.11.2018р., укладений між позивачем та Адвокатським об'єднанням МТА Партнери , Замовлення №1 на надання юридичних послуг від 05.11.2017р., Акт №1 здання-приймання правничої допомоги від 30.11.2018р. за договором про надання правової допомоги №009МТАвід 05.11.2018р., рахунок на опалу №29 від 11.12.2018р., платіжне доручення №1003 від 14.12.2018р. на суму 12 000,00 грн.

За таких обставин, враховуючи що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Тосол Синтез Україна" підлягає частковому задоволенню, витрати відповідача пов'язані з правничою допомогою адвоката, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України , також покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Центр комплектації промислових підприємств" (02222, м. Київ, вул. Беретті, буд. 12, кв. 126; ідентифікаційний код 38342849) на користь (22400, Вінницька обл., Калинівський район, м. Калинівка, вул. Вадима Нестерчука, буд.1; ідентифікаційний код 37489488) заборгованість в сумі 233 143 грн. 50 коп., інфляційні втрати в сумі 15 329 грн. 86 коп. 3% річних в сумі 3 727 грн. 06 коп., штраф в сумі 23 314 грн. 35 коп. витрати по сплаті судового збору в сумі 4 132 грн. 72 коп. та 11 175 грн. 22 коп. витрат па оплату послуг адвоката.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано: 25.02.2019р.

СуддяПривалов А.І.