Рішення

від 21.02.2019 по справі 912/3419/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91          E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2019 рокуСправа № 912/3419/18

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участю секретаря судового засідання Солдатової К.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/3419/18

за позовом: Приватного сільськогосподарського підприємства "Райсількомунгосп", 26600, Кіровоградська область, смт. Вільшанка, вул. Косовського, 3

до відповідача: Вільшанської селищної ради Кіровоградської області, 26600, Кіровоградська область, смт. Вільшанка, вул. Центральна, 15

про стягнення 111 993,75 грн

Представники сторін участі в судовому засіданні не приймали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Приватне сільськогосподарське підприємство "Райсількомунгосп" звернулось до господарського суду з позовною заявою, яка містить вимоги до Вільшанської селищної ради Кіровоградської області простягнення 111 993,75 грн заборгованості, з якої: 88 690,75 грн - вартість виконаних робіт за договором підряду від 23.04.2018, 13 303,00 грн пені та 10 000,00 грн моральної шкоди, з покладанням на відповідача витрат пов'язаних з розглядом справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що у встановлений договором підряду від 23.04.2018 строквідповідач не розрахувався з позивачем за проведені будівельно-ремонтні роботи по міському будинку культури.

Ухвалою від 29.12.2018 господарський суд залишив позовну заяву Приватного сільськогосподарського підприємства "Райсількомунгосп" без руху, встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, допущеним останнім при її поданні.

18.01.2019 на адресу суду, з дотриманням строку, встановленим ухвалою від 29.12.2018, надійшла заява Приватного сільськогосподарського підприємства "Райсількомунгосп" від 09.01.2019 про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до змісту якої позивачем усунено недоліки позовної заяви, а саме надано докази, які підтверджують відправлення копії позовної заяви та копій доданих до неї документів відповідачу.

Відповідно до ч. 3 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст.176 цього Кодексу.

Оскільки позивачем усунуто допущені ним недоліки при поданні позову у визначений судом строк, позовна заява подана з додержанням вимог ст.ст. 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України і підсудна господарському суду Кіровоградської області.

Ухвалою господарського суду від 23.01.2019 поданий позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 912/3419/18 та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, судовий розгляд призначено на 21.02.2019.

18.02.2019 на адресу суду, в установлений законом строк, надійшов відзив на позовну заяву Вільшанської селищної ради Кіровоградської області, відповідно до змісту якого, відповідач позовні вимоги визнає частково на суму 88 690,75 грн. Стосовно вимог про стягнення пені - відповідач просить зменшити її у зв'язку з важким фінансовим становищем та відмовити у стягнення моральної шкоди у зв'язку з її не підтвердженням (а.с. 67-68).

21.02.2019 суд відкрив судове засідання по розгляду справи по суті.

Представник позивача в судове засідання 21.02.2019 не з'явився.

Натомість, 18.02.2019 на адресу суду надійшла заява Приватного сільськогосподарського підприємства "Райсількомунгосп" № б/н від 11.02.2019 про підтримання позовних вимог та про розгляд справи в судовому засіданні 21.02.2019 без участі представника позивача (а.с. 72).

Відповідач участь повноважного представника в судовому засіданні 21.02.2019 не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи по суті (а.с. 66).

За правилами пунктів 2, 3 частини 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

З підстав викладеного господарський суд розглядає справу по суті в судовому засіданні 21.02.2019 за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, та оцінивши в засіданні суду докази у справі, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

23.04.2018 між Вільшанською селищною радою (Замовник) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Райсількомунгосп" (Підрядник) укладено договір підряду (далі - Договір) (а.с. 8).

Відповідно до умов Договору, Підрядник зобов'язується виконати доручення Замовника та у відповідності з умовами даного Договору роботу, а Замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору характер робіт - закінчення ремонту міського будинку культури № 2 по вул. Колгоспній сет. вільшанка Вільшанського району Кіровоградської області.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що здача приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом з моменту повідомлення про готовність до приймання.

Розрахунки за виконані роботи проводяться згідно підписаних Замовником актів здачі-приймання робіт (п. 5.1. Договору). Акти не повернені Підрядником після закінчення термінує прийнятими Замовником (п. 5.2. Договору).

Пунктом 5.3. Договору сторони визначили строк оплати:

- протягом 3-х днів з моменту підписання акта здачі-приймання робіт - остаточний розрахунок.

Договірна ціна вартості усіх робіт, що доручається Підряднику за даним Договором визначається на підставі кошторисної документації на ремонт та складає 88 690,75 грн (п. 5.6. Договору).

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором, але в будь-якому випадку до 31.12.2018 (п. 9.1. Договору).

Договір підписаний повноважними представниками Підрядника та Замовника та скріплений печатками сторін.

За змістом частин першої, другої статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Господарські зобов'язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 ГК України).

Положеннями статті 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору як угоди (правочину) є сукупністю визначених на розсуд сторін та погоджених ними умов, в яких закріплюються їхні права та обов'язки, що складають зміст договірного зобов'язання (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Зі змісту спірного договору вбачається, що у відповідності до вимог статті 181 ГК України сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма його істотними умовами щодо: предмету договірного зобов'язання, вартості робіт та строку виконання, відповідальності за порушення його умов.

Зазначений правочин укладений у письмовій формі, підписаний повноважними представниками юридичних осіб, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств. Його зміст не суперечить актам цивільного законодавства, він сторонами не оспорений та у судовому порядку недійсними не визнаний.

Відтак, в силу положень статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що укладений договір за своєю правовою природою є договором підряду, а тому виниклі між сторонами спірні правовідносини за правилами абзацу другого частини 1 статті 193 Господарського кодексу України регулюються відповідними нормами зобов'язального права і глави 61 Цивільного кодексу України.

Приписами частини 1 статті 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За нормою закону належною підставою для виникнення у замовника обов'язку оплатити виконану виконавцем роботу за договором підряду відповідно до чинного законодавства є прийняття замовником виконаних робіт, підтверджене відповідними доказами.

На виконання умов п. 4.4. Договору між сторонами підписано Акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2018 та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2018, які підтверджують факт прийняття робіт за договором на суму 88 690,75 грн (а.с. 9, 26-30).

Вищенаведений акт та довідку підписано посадовими особами Замовника та Підрядника за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, скріплено печатками підприємств. Акт та довідка містять посилання на договір, що свідчить про його підписання саме на виконання договору підряду від 23.04.2018. Дата підписання документів - 23.08.2018.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження виявлення недоліків у виконанні робіт.

Таким чином, з огляду на підписання без заперечень акту приймання виконаних будівельних робіт за договором та довідки про вартість виконаних будівельних робіт у порядку п. 4.4. Договору суд вважає роботи прийнятими належним чином.

Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як передбачено розділом 5 Договору, оплата здійснюється протягом 3-х днів з моменту підписання акта здачі-приймання робіт у безготівковій формі шляхом перерахування Замовником грошових коштів на рахунок Підрядника.

Згідно п. 5.3. Договору сторони погодились, що оплата виконаних робіт протягом 3-х днів з моменту підписання акту є остаточною.

За приписами ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Проте відповідач обов'язок щодо проведення своєчасного та повного розрахунку не виконав, що стало підставою для застосування позивачем заходів досудового врегулювання спору. Так, 09.11.2019 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія про сплату заборгованості в сумі 88 690,75 грн за Договором (а.с. 60).

У відповідні на претензію № 249 від 12.11.2018 Вільшанська селищна рада підтвердила наявність заборгованості в сумі 88 690,75 грн, однак повідомила, що відмова оплатити виконані роботи полягає у безпричинному заблокуванні даних виплат членами бюджетної комісії Вільшанської селищної ради (а.с. 31).

Таким чином, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач взяті на себе Договором зобов'язання щодо своєчасної оплати виконаних робіт не виконав.

Станом на день звернення з позовом до суду за відповідачем рахується заборгованість в сумі 88 690,75 грн.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Втім жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Факт наявності заборгованості відповідач визнав, доказів її погашення суду не надав.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з Вільшанської селищної ради Кіровоградської області заборгованості з оплати вартості виконаних робіт за Договором підряду від 23.04.2018 у розмірі 88690,75 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім цього, за прострочення виконання зобов'язань з оплати виконаних робіт позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 13 303,00 грн за період з 26.09.2018 по 10.12.2018.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов'язання за договором підряду від 23.04.2018 виконував неналежним чином, чим порушив умови Договору, норми ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, що слугувало підставою для нарахування позивачем пені в сумі 13 303,00 грн.

Крім того, статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Сторони в п. 8.1. Договору передбачили, що у випадку несвоєчасного розрахунку за Договором підряду, Замовник сплачує пеню в розмірі 0,2% від вартості підрядних робіт, визначених в п. 5.6. цього Договору, за кожен день прострочення платежу.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Разом з цим, статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладені положення, господарський суд, перевіривши розрахунок Позивача щодо сплати відповідачем суми пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 13 303,00 грн, які розраховані за ставкою 0,2 % від суми простроченої заборгованості, вважає що вказаний розрахунок є не вірним, так як пеня неправомірно нараховувалась позивачем за ставкою, що перевищувала подвійну облікову ставку НБУ.

Як зазначено в пункті 1.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 N 14 " Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", у разі якщо розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи викладене, господарський суд здійснивши власний розрахунок пені в межах розрахунку позивача, з урахуванням положень ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановив, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача за період з 26.09.2018 по 10.12.2018 (75 днів прострочення в межах періоду розрахунку позивача) на суму боргу 88 690,75 грн становить 6 560,68 грн.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 6 560,68 грн. У задоволенні позову про стягнення пені в іншій частині господарський суд відмовляє.

Оскільки правильний розмір розрахованої судом пені вдвічі менший від заявленої до стягнення суми та не перевищує суми боргу за основним зобов'язанням, враховуючи, що відповідачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження підстав для зменшення розміру пені, зокрема, не підтверджено майновий стан, та приймаючи до уваги, що основне зобов'язання відповідачем на час розгляду справи взагалі не виконано, господарський суд не встановив правових підстав для зменшення розміру пені.

Позивач також заявив до стягнення з відповідача компенсацію заподіяної моральної шкоди у сумі 10 000,00 грн.

У відповідності до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з частиною 2 ст. 23 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Таким чином, моральні страждання, про які повідомляє позивач, можуть мати місце лише щодо фізичної особи. Тоді як під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, а також вчиненням інших дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до діяльності юридичної особи.

З підстав викладеного позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у сумі 10 000,00 грн не підлягають задоволенню. Позивачем не доведено понесення немайнової шкоди саме юридичною особою.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства "Райсількомунгосп" про стягнення заборгованості з Вільшанської селищної ради Кіровоградської області підлягають частковому задоволенню на суму 95 251,43 грн, з яких: 88 690,75 грн основного боргу та 6 560,68 грн пені. У задоволені позовних вимог в іншій частині господарський суд відмовляє.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Вільшанської селищної ради Кіровоградської області (26600, Кіровоградська область, смт. Вільшанка, вул. Центральна, 15, ідентифікаційний код 04365595) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Райсількомунгосп" (26600, Кіровоградська область, смт. Вільшанка, вул. Косовського, 3, ідентифікаційний код 05390856) 88 690,75 грн основного боргу, 6 560,68 грн пені, а також 1498,58 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Належним чином засвідчені копії рішення направити Приватному сільськогосподарському підприємству "Райсількомунгосп" за адресою: 26600, Кіровоградська область, смт. Вільшанка, вул. Косовського, 3 та Вільшанській селищній раді Кіровоградської області за адресою: 26600, Кіровоградська область, смт. Вільшанка, вул. Центральна, 15.

Повне рішення складено 26.02.2019.

Суддя                                                                       В.В.Тимошевська