Рішення

від 13.02.2019 по справі 916/2548/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" лютого 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2548/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловська Ю.М.

при секретарі судового засідання: Карагяур В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „КМ ДІСТІ” (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Дата Телеком” (65000, м.Одеса, вул. Богдана Хмельницького, буд. 96)

про стягнення 358 075,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю „КМ ДІСТІ” (надалі – ТОВ „КМ ДІСТІ”) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №2750/18) до відповідача - Товариства з обмеженою „Дата Телеком” (надалі - ТОВ „Дата Телеком”) про стягнення 358 075,18 грн. основного боргу, а також 5371,14 грн. судового збору.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного договору поставки №КМД4516/2 від 03.11.2014 року та відповідних накладних, позивачем було передано товар на загальну суму 364568,88 грн., між тим відповідач в повному обсязі за фактично отриманий товар не розрахувався, що стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

Правовими підставами для звернення з відповідним позивом, серед іншого, позивачем визначені положення ст.ст. 525, 526, 610, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 19.11.2018 року, за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/2548/18 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19.12.2018 року.

У судовому засіданні від 19.12.2018р. судом було постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання, в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, на 11.01.2019 року.

02.01.2019 року до суду від позивача надійшли письмові пояснення вх. ГСОО №118/19 у відповідності до яких позивач зазначає, що частина неоплаченого товару була поставлена відповідачу, шляхом укладення договору у спрощений спосіб за відповідними накладними, а інша частина товару поставлена за договором №КМД4516/2 від 03.11.2014р., який було укладено у письмовій формі у вигляді єдиного документу.

Ухвалою суду від 11.01.2019 року, в порядку ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, строк підготовчого провадження було продовжено на 30 днів.

Ухвалою суду від 11.01.2019р., в порядку ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження у даній справі було закрито та призначено розгляд справи по суті на 13.02.2019 року.

Представник позивача у судове засідання від 13.02.2019 року не з'явився, про поважність причини нез'явлення суд не повідомив, між тим, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений безпосередньо під розпис у попередньому судовому засіданні, враховуючи, що нез'явлення представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача.

Відповідач - ТОВ „Дата Телеком” про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвал суду на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованих станом на 10.01.2019р. та на 13.02.2019р., у судові засідання не з'являвся, про поважність причин відсутності не повідомляв, відзив на позовну заяву не надав.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частин 4, 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Водночас, ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті поштою із відміткою у довідках поштової установи “По данному адресу не значится”, а також відсутність жодних повідомлень щодо причин неявки представника ТОВ „Дата Телеком” у судові засідання, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 13.20.2019р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст якого буде складено 25.02.2019р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення щодо договору поставки містяться і у ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Як встановлено матеріалами справи, протягом періоду з 12.09.2014р. по 27.10.2014р. позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар технічне обладнання на загальну суму 181981,74 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: №KMD4516Т3083 від 12.09.2014р., №KMD4516Т3092 від 17.09.2014р., №KMD4516Т3096 від 23.09.2014р., №KMD4516Т3110 від 01.10.2014р., №KMD4516Т3114 від 06.10.2014р., №KMD4516Т3118 від 08.10.2014р., №KMD4516Т3120 від 08.10.2014р., №KMD4516Т3116 від 08.10.2014р., №KMD4516Т3121 від 09.10.2014р., №KMD4516Т3124 від 10.10.2014р., №KMD4516Т3126 від 13.10.2014р., №KMD4516Т3130 від 16.10.2014р., №KMD4516Т3132 від 17.10.2014р., №KMD4516Т3138 від 21.10.2014р., №KMD4516Т3137 від 23.10.2014р., №KMD4516Т3141 від 23.10.2014р. та №KMD4516Т3144 від 27.10.2014р., а також довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей: №241 від 11.09.2014р., №249 від 17.09.2014р., №259 від 23.09.2014р., №265 від 01.10.2014р., №267 від 06.10.2014р., №270 від 08.10.2014р., №268 від 08.10.2014р., №271 від 09.10.2014р., №272 від 10.10.2014р., №275 від 13.10.2014р., №280 від 16.10.2014р., №282 від 17.10.2014р., №284 від 21.10.2014р., №286 від 23.10.2014р., №285 від 23.10.2014р., та №290 від 27.10.2014р.

При цьому, позивачем було виставлено до сплати відповідачу за спірними поставками товару відповідні рахунки-фактури на загальну суму 181981,74 грн. з зазначенням, що вказані рахунки підлягають сплаті на протязі 2-х банківських днів.

Положеннями ст. 208 Цивільного кодексу України, передбачено обов'язкову письмову форму для правочинів між юридичними особами. В свою чергу, відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

При цьому, у відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Проаналізувавши наведені положення чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що шляхом складання між сторонами по справі вищевказаних первинних документів відбулась господарська операція, з дотриманням вимог ст. 712 Цивільного кодексу України, з досягненням згоди з усіх істотних умов договору поставки товарів.

Водночас, як стверджує позивач за спірними накладними відповідач розрахувався частково, сплативши лише грошові кошти у сумі 6493,70 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками банку ( том І а.с. 122-137) на відповідну суму та зазначеного в них призначення платежу.

Водночас із матеріалів справи вбачається, що 03.11.2014 року між ТОВ „КМ ДІСТІ” (постачальник) та ТОВ „Дата Телеком” (покупець) укладено договір поставки №КМД4516/2 (надалі – договір), згідно умов якого постачальник зобов'язався поставити у зумовлені сторонами строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов'язався прийняти зазначити товар і оплатити його вартість згідно встановленого цим договором порядку.

Відповідно до п. 1.2 договору, асортимент, номенклатура, кількість та характеристики товару вказуються покупцем в замовлені, виходячи з наявності товару на складі постачальника та/або виробника товару. Кожне замовлення є невід'ємною частиною договору.

Положеннями п.п. 2.2.1 договору встановлено обов'язок покупця оплатити 100% вартості товару, згідно з цим договором та відповідними накладними протягом 14 календарних днів з моменту приймання товару згідно п. 5.2 цього договору.

Згідно п.5.1 договору, поставки товару здійснюються покупцю за адресою – Україна, м. Київ, вул. Північно-Сирецька,1-3, відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс 2000».

Пунктом 5.2 договору визначено, що приймання-передача товару здійснюється уповноваженими представниками сторін та оформлюється шляхом підписання відповідних накладних, що з моменту їх підписання сторонами стають невід'ємними частинами цього договору.

За умовами п. 12.1 договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2015 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.

Як стверджує позивач, за умовами договору №КМД4516/2 від 03.11.2014 року протягом періоду з 04.11.2014 року по 20.01.2015 року позивачем було передано у власність відповідача товар на загальну суму 182587,14 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: №KMD4516Т3155 від 04.11.2014р., №KMD4516Т3150 від 04.11.2014р., №KMD4516Т3160 від 06.11.2014р., №KMD4516Т3161 від 06.11.2014р., №KMD4516Т3173 від 07.11.2014р., №KMD4516Т3169 від 07.11.2014р., №KMD4516Т3174 від 10.11.2014р., №KMD4516Т3181 від 13.11.2014р., №KMD4516Т3197 від 24.11.2014р., №KMD4516Т3223 від 04.12.2014р., №KMD4516Т3222 від 04.12.2014р., №KMD4516Т3254 від 06.01.2015р., №KMD4516Т3258 від 12.01.2015р., №KMD4516Т3249 від 20.01.2015р., а також довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей: №298 від 04.11.2014р, №296 від 31.10.2014р., №299 від 05.11.2014р., №303 від 07.11.2014р., №302 від 06.11.2014р., №310 від 10.11.2014р., №313 від 13.11.2014р., №325 від 24.11.2014р., №334 від 04.12.2014р., №3 від 06.01.2015р., №4 від 12.01.2015р. та №5 від 20.01.2015р.

Отже, за підрахунком позивача заборгованість ТОВ „Дата Телеком” за спірними поставками товару становить 358075,18 грн.

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Між тим, в порушення вимог ст. 73-74 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не надано доказів погашення заборгованості у розмірі 358075,18 грн.

Таким чином, в порушення вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, відповідач оплату у повному обсязі за поставлений товар не здійснив.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідачем неналежним чином виконувались зобов'язання щодо сплати вартості отриманого товару, внаслідок чого у нього станом на момент розгляду справи наявний борг перед позивачем в сумі 358075,18 грн.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „КМ ДІСТІ” та стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 358075,18 грн.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5371,14 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Дата Телеком” (65000, м.Одеса, вул. Богдана Хмельницького, буд. 96; код ЄДРПОУ 31243535) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „КМ ДІСТІ” (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3; код ЄДРПОУ 38922231) 358075/триста п'ятдесят вісім тисяч сімдесят п'ять/грн. 18 коп. боргу та 5371/п'ять тисяч триста сімдесят одна/грн. 14 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25 лютого 2019 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська