Ухвала

від 25.02.2019 по справі 909/889/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 909/889/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Першого заступника прокурора Івано-Франківської області

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 (у складі колегії суддів: Скрипчук О.С. (головуючий), Дубник О.П., Зварич О.В.)

та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2018 (суддя Рочняк О.В.)

у справі № 909/889/18

за позовом Керівника Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного підприємства "Верховинське лісове господарство" та Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області

до Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, Фермерського господарства "Кострича"

про визнання незаконним і скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди,

ВСТАНОВИВ:

22.01.2019 Перший заступник прокурора Івано-Франківської області (далі - Прокурор) звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду через Західний апеляційний господарський суд із касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.12.2018

та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2018 у справі № 909/889/18.

Касаційну скаргу Прокурора оформлено із дотриманням вимог статей 290, 291 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).

Водночас у касаційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, обґрунтоване тим, що копію оскарженої постанови Західного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 (повний текст складено 26.12.2018) скаржником отримано 02.01.2019.

Перевіривши матеріали справи (повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, а.с. 185) і встановивши зазначені обставини, виходячи з положень частини 2 статті 288 ГПК, колегія суддів дійшла висновку, що зазначене клопотання слід задовольнити.

Разом із цим, вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Прокурора на постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2018, Суд виходить із такого.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

За приписами абзацу 4 частини 2 статті 293 ГПК суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Отже, закон надає Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений в абзаці 4 частини 2 статті 293 ГПК, що повністю узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.

Розглянувши матеріали касаційної скарги Прокурора на постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2018, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, зважаючи на таке.

Прокурор в інтересах держави в особі Державного підприємства "Верховинське лісове господарство" (далі - ДП "Верховинське лісове господарство") та Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (далі - Держгеокадастр) звернувся до господарського суду із позовною заявою до Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, Фермерського господарства "Кострича" про визнання незаконним і скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди.

Оскарженою ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2018 у справі № 909/889/18, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.12.2018, позовну заяву Прокурора і додані до неї документи повернуто без розгляду.

Ухвалюючи оскаржені судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися приписами пункту 4 частини 5 статті 174 ГПК, за змістом яких позовна заява і додані до неї документи повертаються, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави.

Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідно до абзацу 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор не може представляти у суді інтереси ДП "Верховинське лісове господарство", а заява та додані до неї документи не містять обґрунтування наявності підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі Держгеокадастру.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Прокурор звернувся до суду із касаційною скаргою, у якій просить ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2018 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 скасувати, справу передати на розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі Прокурор обґрунтовує наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Держгеокадастру, які, на його думку, не було взято до уваги судами попередніх інстанцій.

Крім цього, скаржник зазначає, що суди дійшли помилкового висновку щодо неможливості представництва Прокурором інтересів держави в особі ДП "Верховинське лісове господарство" на підставі абзацу 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки останнє є державним підприємством, а не державною компанією.

Касаційна скарга Прокурора взагалі не містить доводів, зважаючи на які, касаційний суд міг би визнати, що його рішення за наслідками розгляду цієї скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Вивчивши і проаналізувавши матеріали поданої касаційної скарги, ураховуючи, що оскаржені судові рішення прийнято з урахуванням конкретного змісту поданої позовної заяви і долучених до неї документів, а позиція судів у частині представництва Прокурором інтересів держави в особі Держгеокадастру кореспондується із позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.10.2018 у справі № 906/240/18, а в частині неможливості представництва Прокурором інтересів держави в особі ДП "Верховинське лісове господарство" - із позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.05.2018 у справі №915/955/16, суд касаційної інстанції не вбачає, що розгляд цієї скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а відтак передбачені абзацом 4 частини 2 статті 293 ГПК підстави для розгляду касаційної скарги відсутні.

Отже, у відкритті касаційного провадження у справі № 909/889/18 за касаційною Прокурора на постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2018 слід відмовити.

Керуючись статтями 234, 235, абзацом 4 частини 2 статті 293 ГПК, Суд

УХВАЛИВ:

1. Поновити Першому заступникові прокурора Івано-Франківської області строк на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 та ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2018 у справі № 909/889/18.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 909/889/18 за касаційною скаргою Першого заступника прокурора Івано-Франківської області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 16.10.2018.

3. Копію цієї ухвали, оригінал касаційної скарги разом із доданими до скарги матеріалами на 7 аркушах (у тому числі платіжним дорученням про сплату судового збору від 22.01.2019 № 53 на суму 1 921,00 грн) надіслати скаржникові.

4. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: І. С. Міщенко

В. Г. Суховий