Рішення

від 15.02.2019 по справі 916/2196/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" лютого 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2196/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.,

при секретарі судового засідання Воровіній Т.О.

розглянувши у судовому засіданні справу №916/2196/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКГ-Трейд»

до відповідача ОСОБА_1 підприємства «АКС»

про стягнення 101143,70 грн., -

за участю представників :

від позивача: ОСОБА_2, ордер серія ОД №267037 від 10.01.2019р.

від відповідача: ОСОБА_3, наказ №2-к від 23.05.2018р., статут, виписка з реєстру

Суть спору: ТОВ «УКГ-Трейд» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ПП «АКС» заборгованості у розмірі 101143,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу №213 від 01.11.2010р. та договором поставки №193 від 01.03.2014р. щодо повної та своєчасної оплати відповідачем поставленого позивачем товару.

У відзиві на позовну заяву за вх.№22656/18 від 06.11.2018р. відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову з посиланням на ненадання позивачем доказів реалізації відповідачем поставленого товару. Відповідач також зазначає, що ним не було отримано претензії про оплату товару, оскільки надана позивачем кур'єрська накладна свідчить про надіслання претензії не за юридичною адресою відповідача. Також відповідач посилається на ненадання позивачем обґрунтованого розрахунку сум, що заявлено до стягнення. Окрім того, відповідач зазначає, що позивачем не виконано п.п.2.11.3,2.13 договору, у зв'язку з чим відповідачем скориговано свої фінансові зобов'язання на підставі п.5.3.1 договору на суму 5280,81 грн.

У відповіді на відзив за вх.№24203/18 від 22.11.2018р. позивач посилається на те, що відповідачем не виконано свого обов'язку щодо надання звітів про реалізацію товару.

У заяві щодо застосування строків позовної давності за вх.№2-6396/18 від 17.12.2018р. відповідач просить суд застосувати строк позовної давності до вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар з листопада 2010 року по жовтень 2015 року та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У поясненнях за вх.№26056/18 від 17.12.2018р. відповідач посилається на те, що позивачем не доведено факту поставки товару відповідачу, не надано довіреностей на отримання ТМЦ згідно видаткових накладних, які додані до позовної заяви.

У письмових поясненнях за вх.№26057/18 від 17.12.2018р. позивач посилається на те, що претензію було надіслано відповідачу на адресу, зазначену як засіб зв'язку в укладеному між сторонами договорі.

У запереченнях на відзив за вх.№26870/18 від 29.12.2018р. відповідач зазначає, що претензій щодо несплати товару та ненадання звітів відповідачем від позивача не отримувались. Договором №193 від 01.03.2014р. не передбачено умов, що у разі ненадання звітів покупцем, весь товар підлягає оплаті.

У заяві за вх.№77/19 від 02.01.2019р. відповідач просить суд виключити докази, які викликають сумніви щодо їх достовірності - видаткові накладні: №БТ-0000310 від 25.01.2017р., №БТ-0000552 від 31.08.2016р., №БТ-0000031 від 02.09.2016р., №БТ-0000116 від 11.05.2017р., №БТ-0000069 від 06.09.2017р., №БТ-0000070 від 06.09.2017р.

У письмових поясненнях за вх.№778/19 від 15.01.2019р. позивач зазначив, що у період з 01.01.2013р. по 01.03.2014р. поставка товару здійснювалась за договором №213 від 01.11.2010р. Також позивач зазначає, що відповідачем систематично вчинялись дії щодо оплати поставленого товару, що свідчить про визнання ним свого боргу та поновлення строку позовної давності. Крім того, позивач просить суд відмовити у задоволенні заяви про виключення доказів, оскільки вказані видаткові накладні містять лише одну актуальну печатку відповідача та відповідають вимогам законодавства.

На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 15.02.2019р., яке відбулося за участю представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено:

01.11.2010р. між ТОВ «УКГ-Трейд» (Продавець, позивач) та з ПП «АКС» (Покупець, відповідач) укладений договір купівлі-продажу №213, згідно з яким Продавець зобов'язується передати у власність товар, найменування якого в п.1.2 Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його в порядку, визначеному даним договором.

Відповідно до п.1.2 договору найменування товару: товари побутової хімії та парфюмерно-косметичної групи. Можлива поставка інших товарів побутової хімії, парфюмерно-косметичної групи, напоїв, побутової техніки, канцелярських товарів.

Згідно з п.3.1 договору продаж товару здійснюється протягом всього строку дії договору, по заявкам Покупця. Заявка Покупця узгоджується сторонами.

Відповідно до п.3.2 передача товару оформлюється накладної, яка містить інформацію про кількість, асортимент та вартість товару .

Згідно з п.3.5 договору Покупець зобов'язаний підтвердити поставку товару підписом відповідальної особи з накладанням печатки (або штампу) Покупця в накладній або зазначенням паспортних даних у випадку, якщо він є суб'єктом підприємницької діяльності.

Відповідно до п.5.2 договору Покупець зобов'язується здійснити повну оплату в строк. Передоплата здійснюється за рахунком, який виставлений Продавцем. Відстрочка платежу: 30 календарних днів з дати передачі партії товару, вказаної в накладній.

Згідно з п.10.1 договору даний договір вступає в силу з дати його підписання і діє до 31.12.2011р., а по невиконаних зобов'язанням до моменту виконання своїх зобов'язань за договором. У випадку, якщо жодна сторона не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на строк один рік.

У судовому засіданні представниками сторін надані усні пояснення, згідно з якими дію цього договору було продовжено сторонами до 01.03.2014р.

01.03.2014р. між ТОВ «УКГ-Трейд» (Постачальник, позивач) та з ПП «АКС» (Покупець, відповідач) укладений договір поставки №193 із протоколом розбіжностей, згідно з яким на умовах даного договору Постачальник зобов'язується поставити Покупцю у власність косметичну продукцію, гігієнічні вироби, воду, дитяче харчування, БАДи ін. у кількості, асортименті і по цінам, узгодженими сторонами в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, на кожну партію товару, а Покупець прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.1.2 договору сторони домовились вважати Специфікацією, товарні (видаткові /товарно-транспортні/...) накладні до кожної партії товару, які містять реквізити: назву підприємства, яка відпускає товар; назву документу (видаткова накладна / товарно-транспортна), з посиланням на номер договору; дата і місце складання товарної

накладної; найменування товарних одиниць з зазначенням кількості, ціни, граничного терміну реалізації; дату отримання товару Покупцем, посади і прізвища осіб, уповноважених за здійснення відпуску/прийому товару; особистий підпис уповноваженої особи Покупця з розшифровкою підпису, посвідченням основною печаткою з

кодом ЄДР.

Згідно з п.2.1 договору поставка товару здійснюється Постачальником на умовах DDP - згідно з міжнародними правилами ІНКОТЕРМС в редакції правил 2010р. з урахуванням особливостей внутрішнього характеру поставки в один із

пунктів поставки за узгодженням із Покупцем: - у пункти роздрібної торгівлі (аптеки) Покупця за узгодженими адресами.

Відповідно до п.п.2.3,2.4 договору товар, що є предметом цього договору, передається Покупцю партіями на його замовлення. Замовлення товару здійснюється за письмовим замовленням Покупця, в якій, до моменту поставки, узгоджуються: кількість, комплектність, асортимент, ціни, умови доставки (найменування перевізника, пункт і

час відправлення Постачальником та отримання Покупцем).

Згідно з п. 2.11 договору неприйнятий / нереалізований товар повертається Постачальнику за ініціативою Покупця у випадках:

- якщо товар, не користується попитом у споживачів та не реалізований у пунктах роздрібної торгівлі (аптеках) Покупця, за письмовою вимогою Покупця, за 3 міс. до закінчення строку придатності, повертається Постачальникові впродовж 14 календарних днів, з моменту відправлення вимоги на адресу Постачальника. Товар, який підлягає поверненню повинен мати товарний вигляд, цілісну упаковку та не містити цінники та манкіровку Покупця (п.2.11.3 договору).

Відповідно до п.2.12 договору Постачальник у разі наявності зі сторони Покупця актів/вимог повернення товару, щодо кількості, якості та інших характеристик, зобов'язаний:

- прийняти цей товар в повному обсязі або в окремій його частині та замінити, доукомплектували, допоставити аналогічним товаром належної якості в повному обсязі або в окремій його частини, у строки зазначені п.2.11 договору, у відповідності вимоги Покупця (п.2.12.1 договору);

- провести коригування зобов'язання Покупця (зарахувати сплачену суму вартості повернутого товару в рахунок подальших платежів, звільнити Покупця від обов'язку сплатити за повернутий товар, якщо сплата ще не була ним здійснена або повернути сплачену суму вартості повернутого товару) не пізніше 3-х робочих днів з

моменту повернення товару, надати корегуючу накладну та інші необхідні документи (п.2.12.2 договору);

- у разі порушення строків повернення, до поставки, доукомплектування товару його заміни та коригування зобов'язань Покупця, зазначених в п. 2.11 договору, сплатити Покупцю штраф, у порядку та розмірі згідно з п.5.3. договору (п.2.12.3 договору).

Згідно з п.2.13 договору Повернення товару здійснюється Постачальником за свій рахунок і власними засобами (шляхом самовивозу) з пунктів роздрібної торгівлі (аптек) Покупця на умовах EXW в редакції правил ІНКОТЕРМС 2010р.

Відповідно до п.3.2 договору оплата за товар здійснюється Покупцем після його реалізації. Покупець здійснює оплату за реалізований протягом поточного місяця до 10 числа наступного місяця.

Згідно з п.3.2.1 договору Покупець кожен місяць не пізніше 5-го числа надає Постачальнику звіт щодо реалізованого за попередній місяць товару, а також щодо суми товарних залишків на кінець звітного місяця. При відсутності звітів до 5-го числі кожного місця, Постачальник має право призупинити відвантаження товару Покупцю.

Відповідно до п.5.3.1 договору сплата штрафу не звільняє сторони від виконання зобов'язань по договору. При затримці Постачальником дій щодо повернення товару, його заміни, до поставки, доукопмплетування, коригування зобов'язань, більше 30 календарних днів, з моменту відправлення вимоги Покупця, Покупець має право самостійно скоригувати (зменшити) свої фінансові зобов'язання на суму товару, що повертається, змінюється, до поставляється, доукомплектовується, коригується.

Згідно з п.7.1 договору даний договір діє протягом року з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання своїх зобов'язань по договору, що виникли до закінчення строку його дії.

28.02.2015р. між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору поставки №193 від 01.03.2014р., згідно з якою сторони дійшли згоди внести зміни у п.7.1 договору та викласти його у наступній редакції: Даний договір діє з дати його підписання обома сторонами до 31.12.2017р. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання своїх зобов'язань по договору, що виникли до закінчення строку його дії. Якщо сторони не виказали бажання припинити відносини за даним договором, попередивши про це за 30 днів до закінчення строку дії договору, договір автоматично пролонгується кожен раз на 1 календарний рік .

Також судом встановлено, що протягом всього часу дії договорів купівлі-продажу №213 від 01.11.2010р. та поставки №193 від 01.03.2014р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2 502 197,60 грн., що підтверджується наявними у справі видатковими накладними.

Частину товару на суму 206 807,53 грн. відповідач повернув позивачу, що підтверджується відповідними накладними на повернення товару.

Також відповідачем здійснено часткову оплату поставленого позивачем товару на суму 2 196 600,26 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку відповідача.

Окрім того, 30.11.2018р. відповідач надіслав позивачу вимогу, згідно з якою керуючись п.п.2.11.3,2.13 договору поставки №193 від 01.03.2014р. вимагав прийняти товар, який відповідає вимогам п.2.11.3 договору, не користується попитом у споживачів та нереалізований у пунктах роздрібної торгівлі (аптеках) відповідача на загальну суму 5 280,81 грн.

Вказану вимогу залишено позивачем без відповіді та задоволення.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладений договір купівлі-продажу №213 від 01.11.2010р., згідно з яким позивач зобов'язався передати у власність відповідачу товар, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар.

При цьому, представниками сторін у судовому засіданні визнані обставини продовження дії цього договору до 01.03.2014р., що в силу вимог ч.1 ст.75 ГПК України не підлягає доказуванню.

Також 01.03.2014р. між сторонами у справі укладений договір поставки, згідно з яким позивач зобов'язався поставити відповідачу у власність товар, а відповідач зобов'язався його прийняти та оплатити в порядку та на умовах, визначених договором.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу вимог ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Переданий позивачем відповідачу товар на підставі договору купівлі-продажу №213 від 01.11.2010р. оплачений відповідачем повністю, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними виписками по рахунку позивача.

Зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати товару, який поставлений позивачем протягом дії договору поставки №193 від 01.03.2014р., виконані позивачем не в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача виник борг перед позивачем в сумі 98 789,81 грн.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.11 ст.80 ГПК України у разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Заяву відповідача про виключення з числа доказів видаткових накладних: №БТ-0000310 від 25.01.2017р., №БТ-0000552 від 31.08.2016р., №БТ-0000031 від 02.09.2016р., №БТ-0000116 від 11.05.2017р., №БТ-0000069 від 06.09.2017р., №БТ-0000070 від 06.09.2017р. частково задоволено господарським судом із виключенням з числі доказів по справі видаткових накладних: №БТ-0000310 від 25.01.2017р., №БТ-0000031 від 02.09.2016р., №БТ-0000116 від 11.05.2017р., №БТ-0000070 від 06.09.2017р. на загальну суму 1088,94 грн., оскільки вказані видаткові накладні не містять зазначення особи, яка прийняла товар з боку відповідача, повернення товару за вказаними видатковими накладними не відбувалось, а з боку відповідача наявні заперечення щодо одержання товару саме за вказаними видатковими накладними. За видатковими накладними №БТ-0000552 від 31.08.2016р. та №БТ-0000069 від 06.09.2017р. мало місце повернення товару, що підтверджується відповідними накладними повернення, що свідчить про одержання відповідачем товару за вказаними видатковими накладними.

При цьому, з огляду на відсутність у заяві відповідача про виключення з числа доказів решти наявних в матеріалах справи видаткових накладних, господарський суд не досліджує обставин щодо належності оформлення вказаних видаткових накладних.

Окрім того, враховуючи, що відповідачем 30.11.2018р. було надіслано позивачу вимогу на підставі п.2.11.3 договору про повернення товару на суму 5280,81 грн., а позивачем протягом 30 календарних днів з моменту відправлення вимоги не було вчинено жодних дій щодо повернення товару або коригування суми зобов'язань відповідача, господарський суд вважає правомірним самостійне коригування відповідачем свого грошового зобов'язання за договором поставки №193 від 01.03.2014р. на суму 5280,81 грн.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки №193 від 01.03.2014р. становить 93509 грн.

Посилання відповідача на те, що строк оплати за договором поставки №193 від 01.03.2014р. не настав, оскільки позивачем не надано до суду доказів реалізації відповідачем поставленого товару, господарський суд до уваги не приймає, з наступних підстав.

Умовами п.3.2 укладеного між сторонами договору встановлено, що обов'язок з оплати товару у відповідача виникає до 10 числа наступного місяця після реалізації товару. Водночас умовами п.3.2.1 договору встановлено, що відповідач зобов'язаний не пізніше 5-го числа кожного місяця надавати позивачу звіт щодо реалізованого за попередній місяць товару, а також щодо суми товарних залишків на кінець звітного місяця.

Отже, виходячи з умов укладеного між сторонами договору щодо строків оплати товару, обставини щодо реалізації товару відповідачем можливо вставити лише із звітів самого відповідача щодо реалізованого за попередній місяць товару. При цьому, зобов'язання щодо надання вказаних звітів щомісячно до 5-го числа покладено умовами укладеного між сторонами договору саме на відповідача.

Між тим, відповідних звітів щодо реалізованого товару відповідач не надав ані позивачу, ані до суду в якості доказів наявності нереалізованого товару, який поставлений позивачем.

З огляду на вищевикладене, а також виходячи з того, що відповідач протягом більше року з моменту останньої поставки товару не надав жодного звіту про реалізований товар, з якого можливо встановити факт наявності (не реалізації відповідачем) цього товару, господарський суд вважає, що строк оплати відповідачем поставленого позивачем за договором поставки №193 від 01.03.2014р. товару є таким, що настав.

Відповідачем у заяві щодо застосування строків позовної давності за вх.№2-6396/18 від 17.12.2018р. заявлено про застосування строку позовної давності до вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар з листопада 2010 року по жовтень 2015 року.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За вимогами ч.ч. 3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з ч.5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ст.534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Враховуючи, що при оплаті за переданий за договорами №213 від 01.11.2010р. та №193 від 01.03.2014р. товар відповідачем протягом дії обох договорів в призначенні платежу зазначений договір №213 від 01.11.2010р., приймаючи до уваги встановлені вище господарськім судом обставини щодо повної оплати відповідачем товару, який переданий за договором купівлі-продажу №213 від 01.11.2010р., а також виходячи з того, що у договорі поставки №193 від 01.03.2014р. сторонами не передбачено черговості погашення заборгованості за вказаним договором, господарський суд дійшов висновку про правомірність зарахування позивачем коштів в порядку черговості їх надходження в якості оплат за вказаним договорами за зобов'язаннями, які виникли за попередні періоди.

Таким чином, внаслідок зарахування оплат за договорами в порядку їх надходження за попередні періоди прострочення, приймаючи до уваги, що позивач звернувся з даним позовом до суду 09.10.2018р. (виходячи з дати кур'єрської накладної про надіслання позовної заяви до суду), а також виходячи з того, що заборгованість за товар, який поставлений позивачем з листопада 2010 року по жовтень 2015 року станом на дату звернення позивачам до суду є погашеною, господарський суд дійшов висновку про безпідставність заявленої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності до вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар з листопада 2010 року по жовтень 2015 року.

Посилання відповідача на те, що претензія позивача з вимогою про оплату боргу направлена на адресу, яка не належить відповідачу, господарський суд до уваги не приймає, з огляду на укладений між сторонами договір поставки №193 від 01.03.2014р., умовами якого встановлений строк оплати відповідачем поставленого позивачем товару до 10 числа наступного місяця після реалізації товару.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 93509 грн., а отже і їх задоволення у вказаній сумі.

На підставі ст.129 ГПК України судові витраті щодо сплати судового збору покладаються на обох сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКГ-Трейд» задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 підприємства «АКС» (65069, м. Одеса, просп. Добровольського, 73, код ЄДРПОУ 23875758) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКГ-Трейд» (67600, Одеська обл., м. Біляївка, вул. Костіна, 5/1, код ЄДРПОУ 37136280) заборгованість у розмірі 93 509 (дев'яносто три тисячі п'ятсот дев'ять) грн. та судовий збір у розмірі 1402 (одна тисяча чотириста дві) грн. 64 коп.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 25 лютого 2019р.

Суддя Г.Є. Смелянець