Ухвала

від 20.02.2019 по справі 740/1347/16-к

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 740/1347/16-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/209/19 Категорія - п.4, 6 ч.2 ст.115 КК України Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2019 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з участю

секретаря судового

засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Чернігові кримінальне провадження за апеляційними скаргами адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 листопада 2018 року, відносно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Російської Федерації, уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , маючого незакінчену середню освіту, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п. п. 4,6 ч. 2 ст. 115 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_6 ,

перекладача ОСОБА_9 ,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 листопада 2018 року: ОСОБА_7 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 4,6 ч. 2 ст. 115 КК України та призначено покарання:

- за ч. 4 ст. 187 КК України - у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією всього належного йому майна.

- за п. п. 4,6 ч. 2 ст. 115 КК України - у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією всього належного йому майна;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 14 (чотирнадцять років) з конфіскацією всього належного йому майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції від 26.11.2015 року) зараховано ОСОБА_7 у строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 16.02.2016 року по 21.11.2018 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Стягнуто із ОСОБА_7 на користь держави 14 828 грн 82 коп. процесуальних витрат на залучення експертів для проведення експертиз.

Долю речових доказів вирішено у порядку ст. 100 КПК України.

Судом першої інстанції встановлено, що 28.11.2015 року, близько 22 години, ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, прибув до будинку ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що знаходиться в АДРЕСА_3 , з метою заволодіння чужим майном, проник до житла ОСОБА_10 , де вчинив розбійний напад на потерпілу ОСОБА_10 поєднаний з насильством небезпечним для життя потерпілої.

В ході розбійного нападу ОСОБА_7 , з корисливих мотивів, завдаючи потерпілій особливих фізичних страждань, діючи з особливою жорстокістю, з метою заподіяння смерті потерпілої, наніс не менше 31 удару руками та ногами в область голови, тулубу, верхніх та нижніх кінцівок, коли потерпіла знаходилась як у вертикальному, так і горизонтальному положеннях, заподіявши своїми діями потерпілій тілесні ушкодження у вигляді: закритої внутрішньочерепної травми з ушкодженням кісток лицьового відділу черепу: множинних синців та саден ділянки обличчя, множинних крововиливів в м`які тканини волосяної частини голови, множинних субарахноїдальних крововиливів обох півкуль мозку, багатофрагментарного перелому кісток носу, перелому нижньої щелепи, механічної асфіксії від здавлення органів шиї тупим предметом: множинних синців передньої поверхні шиї, крововиливів в м`які тканини шиї в ділянці під`язикової кістки, повного перелому великого ріжка під`язикової кістки, повного розриву капсули суглоба в місці прикріплення правого великого ріжка до тіла під`язикової кістки, неповних симетричних переломів обох пластин щитоподібного хряща біля основи верхніх і нижніх ріжків у вигляді хвилястих зливних тріщин на передній поверхні хряща з переходом на задню, повного перелому лівого великого ріжка щитовидного хряща біля його основи, поверхневої згинальної тріщини по передній поверхні правої пластини щитовидного хряща; закритої травми грудної клітки, грудного відділу хребта, органів грудної порожнини та грудної частини спинного мозку: множинних крововиливів в м`які тканини передньої, обох передньо-бокових поверхонь, задньої поверхні грудної клітки, подвійного перелому тіла грудини, одинарного перелому 1-го, 12-го ребра справа, подвійного перелому 2-го,6-го,8-го,11-го ребра, потрійного перелому 3-го,4-го, 5-го, 7-го,9-го,10-го ребра справа з ознаками повторної травматизації, одинарного перелому 2-го, 6-го,11-го ребра зліва, подвійного перелому 4-го,5-го,8-го,9-го,10-го ребра зліва з ознаками повторної травматизації, множинних розривів парістальної плеври лівої та правої плевральних порожнин, множинних ділянок забою лівої та правої легені, перелому 7-го,8-го,9-го,10-го остистих відростків грудних хребців, перелому тіла 10-го грудного хребця з неповним розривом спинного мозку на даному рівні; відкритого перелому нижньої третини правої стегневої кістки; множинних синців правої верхньої кінцівки, множинних синців та забитої рани лівої верхньої кінцівки, синця та забитих ран лівої нижньої кінцівки, які згідно висновку судово-медичного експерта № 299 від 04.02.2016 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

Доводячи свої злочинні дії до кінця ОСОБА_7 здавив шию потерпілій невстановленим досудовим розслідуванням тупим предметом, чим перекрив органи дихання, спричинивши асфіксію, в наслідок чого настала смерть потерпілої ОСОБА_10 . Після цього ОСОБА_7 відшукав у будинку та незаконно заволодів коштами в сумі 500 грн, що належали ОСОБА_10 та маючи змогу вільно розпоряджатись викраденим, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, завдавши ОСОБА_10 матеріальної шкоди на загальну суму 500 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 та обвинувачений звернулися із апеляційними скаргами, в яких просять вирок місцевого суду скасувати та закрити провадження по справі відносно ОСОБА_7 .

В обґрунтування своїх вимог апелянти посилаються на недоведеність поза розумним сумнівом вини обвинуваченого у вчиненні умисного вбивства та розбою.

Адвокат зазначає, що протокол огляду місця події від 19.12.2015 року та похідні від нього висновки експертиз мають бути визнані недопустимими доказами, оскільки огляд місця події, яким було житло, належне ОСОБА_11 проведено без дозволу слідчого судді. Дозвіл останньої на його проведення, також вважає безпідставним, оскільки ніяких правовстановлюючих документів надано не було. В ході огляду слідчим було вилучено речовий доказ - штани сірого кольору, проте не доведено, що вони належать саме ОСОБА_7 . Те, що вилучені речі були опечатані належним чином відомо зі слів слідчого, допитаного в ході судового розгляду, проте клопотання захисту про допит понятих з даного приводу, судом було відхилено, чим вважає суд обмежив права захисту. Крім того, зазначає, що вилучений речовий доказ штани, не відкривався стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України, тому вважає такий доказ недопустимим, як і похідні від нього висновки експертиз.

Також захист вказує, що в основу вироку покладені показання свідка ОСОБА_12 , дані у суді та під час слідчого експерименту, які, на переконання адвоката, є «постановочними», оскільки свідок вживав невластиві йому фрази, з приводу чого вона просила призначити експертизу, але суд відмовив, а при її запитаннях свідок нервував. Вважає, що показаннями даного свідка не доводиться вина обвинуваченого, оскільки він знаходився на зупинці і не міг бачити обставини, про які вказував, зокрема, в який будинок заходив ОСОБА_13 , а те, що той постукав і йому відчинила жінка, вважає не доводить, що це була саме потерпіла. Тоді як версія про причетність даного свідка до злочину, слідством не розглядалась, попри те, що в будинку потерпілої було знайдено відбитки його пальців, тому вважає, що свідок був зацікавлений обвинуватити саме її підзахисного.

Так само вважає недоведеною вину підзахисного у розбої, оскільки єдиним доказом цього є показання свідка ОСОБА_12 , який пояснював, що ОСОБА_13 показував йому купюру 500 грн, яку дала йому тітка.

Не погоджуючись із поданими апеляційними скаргами прокурором подано заперечення, в яких останній просить відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали подані апеляційні скарги, думку прокурора, який заперечував проти їх задоволення з підстав необґрунтованості, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що останні не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Обвинуваченим та захисником ставиться питання про закриття кримінального провадження у зв`язку з недоведеністю вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих злочинів.

У судовому засіданні суду як першої так і апеляційної інстанцій обвинувачений свою вину у пред`явленому обвинуваченні не визнав та показав, що увечері 28.11.2015 року він разом з ОСОБА_12 та ОСОБА_14 вживали спиртні напої, після чого останні пішли, а він більше нікуди не виходив, категорично заперечував причетність до інкримінованих злочинів.

Попри невизнання обвинуваченим вини, його показання та доводи апеляційних скарг в повній мірі спростовуються зібраними у кримінальному провадженні іншими доказами.

Так, свідок ОСОБА_12 в суді першої інстанції показав, що 28.11.2015 року у вечірній час розпивав алкогольні напої разом із ОСОБА_14 та ОСОБА_7 у орендованому останнім будинку. Близько 22 години ОСОБА_14 залишив їх товариство та пішов додому, а він пішов разом із ОСОБА_7 , який повідомив про можливість позичити гроші у знайомої йому тітки, яка проживає неподалік від нього, будинок якої на вулиці він йому показав та запропонував йому почекати його на зупинці громадського транспорту. Як обвинувачений заходив до вказаного подвір`я він безпосередньо не бачив, але чув відкриття хвіртки, стукіт у двері будинку, а потім промовлену жіночим голосом фразу: - «А, це ти?», після якої той зайшов до будинку. Десь за 20 хв ОСОБА_7 повернувся, був дуже роздратованим та продемонстрував купюру номіналом 500 гривень, після чого запропонував розійтись по домівках, попри наміри раніше придбати та продовжувати розпивати алкоголь.

Такі показання свідка в певній мірі узгоджуються і з показаннями обвинуваченого стосовно розпиття алкогольних напоїв та в повній мірі з показаннями свідка ОСОБА_14 , який також повідомив про розпиття алкогольних напоїв у компанії обвинуваченого та ОСОБА_15 та те, що він сам їх залишив близько 22 години.

Свідок ОСОБА_12 давав аналогічні, послідовні показання як під час слідчого експерименту, так і в суді, тому підстав ставити під сумнів їх зміст колегія суддів не вбачає та вважає, що суд першої інстанції дав вірну оцінку таким показанням та послався на них у вироку, в тому числі і стосовно демонстрації останнім купюри в сумі 500 грн., що цілком логічно тому, що саме за грошима він туди і пішов, внаслідок чого доводи апеляційної скарги захисника з приводу недоведеності вини ОСОБА_13 у вчиненні інкримінованих йому діянь є непереконливими.

Позиція захисника щодо того, що вказані показання свідка ОСОБА_12 є постановочний та був заздалегідь підготовлений не відповідає матеріалам провадження, оскільки ці свідчення суттєво не різняться як під час слідчого експерименту так і під час судових засідань. Також, жодними матеріалами провадження не підтверджується здійснення тиску на даного свідка з боку слідчого, як на це посилається захисник.

А відмова суду у призначенні психолого-лінгвістичної експертизи щодо показань даного свідка не є порушенням права на захист, оскільки призначення вказаної експертизи є правом суду.

Крім показань даних свідків вина обвинуваченого підтверджується протоколом огляду місця події господарства АДРЕСА_3 від 29.11.2015 року та фото-таблицею до нього, де на відстані 1,5 м від входу до будинку було виявлено труп ОСОБА_10 з множинними тілесними ушкодженнями (том 1, а.п. 74-75).

Висновком експерта № 229 від 29.11.2015 року, яким встановлена безпосередня причина смерті ОСОБА_10 - механічна асфіксія від здавлення органів шиї тупим предметом, що підтверджується, зокрема, наявністю множинних синців передньої поверхні шиї, крововиливів в м`які тканини шиї в ділянці під`язикової кістки, повного перелому лівого великого ріжка під`язикової кістки, повного розриву капсули суглоба в місці прикріплення правого великого ріжка до тіла під`язикової кістки, наявністю дрібноцяткових крововиливів під кон`юнктиву очей, роздутості легеневої тканини, переповнення правої половини серця, дрібних крововиливів під епікардом. Виявлений комплекс тілесних ушкоджень трупа ОСОБА_10 міг бути обумовлений не менше 33-х травматичних впливів, в тому числі 17-ти в ділянку голови та обличчя, не менше 2-х в ділянку шиї, не менше 16-ти в ділянку грудної клітки, не менше 8-ми в ділянку обох верхніх кінцівок, не менше 4-х в ділянку обох нижніх кінцівок (п. 3.5 висновку) (том 1, а.п. 133).

Протоколом огляду місця події від 19.12.2015 року - домогосподарства за адресою: АДРЕСА_4 , що належить ОСОБА_11 , в ході якого було виявлено та опечатано до паперової коробки, зокрема і сірі джинсові штани з плямами бурого кольору (том 1, а.п. 106 зворот).

Висновком судової молекулярно-генетичної експертизи від 04.02.2016 року за № 6-01/44, яким встановлено, що на вилучених джинсах виявлені генетичні ознаки крові, які збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_10 . Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак, встановлених у зразку крові потерпілої та вище вказаних штанів є досить невеликою (том 1, а.п. 140).

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні зазначених у вироку діянь за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні і досліджених в судовому засіданні доказів, яким судом першої інстанції дана оцінка у сукупності з іншими доказами і на підставі яких прийнято законне та обґрунтоване рішення.

Судом першої інстанції дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 4 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння майном потерпілої ОСОБА_10 , поєднаний з насильством небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу, поєднаний з проникненням у житло, із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень та за п. п. 4, 6 ч. 2 ст. 115 КК України як умисне вбивство, тобто протиправне заподіянні смерті ОСОБА_10 , вчинене з особливою жорстокістю, з корисливих мотивів.

Суд обґрунтовано послався на допустимість такого доказу як протокол проведення огляду житла, який був проведений на підставі письмового дозволу володільця ОСОБА_11 , що не викликало жодних сумнівів та відповідало положенням ч. 1 ст. 233 КПК України та виключає обов`язок подальшого звернення до слідчого судді, про що вказують апелянти. Суд першої інстанції зробив вірний висновок щодо того, що вказаний обшук проводився з письмового дозволу володільця, в той час як відсутні будь-які дані того, що обвинувачений володів вказаним житлом і тому такою слідчою дією не було порушено жодних його прав. В той же час в матеріалах провадження відсутні будь-які звернення володільця житла з приводу незаконності обшуку.

Так само не переконливими є і доводи апелянтів з приводу недоведеності приналежності речового доказу «сірих джинсових штанів», вилучених в ході огляду даного житла, оскільки сам обвинувачений не заперечував проти цього як під час досудового розслідування так і вході судового розгляду, а також щодо порушення порядку їх опечатування, що в повній мірі спростовується висновком експерта щодо цілісності представленої йому картонної коробки, в якій знаходились вказані штани та наявності на них генетичних ознак слини обвинуваченого серед виявлених на них клітин, що містились на їх правій кишені, а також плям бурого кольору (том 2, а.п. 119), з приводу чого у вироку викладена думка суду, яку розділяє і суд апеляційної інстанції.

Відтак, всі обставини, на які обвинувачений та його захисник посилаються у апеляційних скаргах як на підстави для скасування рішення суду, знайшли свою оцінку у вироку суду, з якою погоджується і колегія суддів і не вбачає в них підстав для скасування законного та обґрунтованого рішення.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому, суд першої інстанції, у відповідності з вимогами ст. ст. 65, 66, 67 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених умисних злочинів, які є особливо тяжкими, мотивацію до їх вчинення, дані про обвинуваченого, зокрема його вік, освіту та стан здоров`я, сімейний стан, соціальне становище, який раніше не судимий, врахована судом і відсутність обставин, які пом`якшують його покарання та наявність таких, які обтяжують вчинення злочину щодо особи похилого віку та вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, відсутність даних про перебування на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога, позицію прокурора, і дійшов висновку про необхідність призначення покарання у вигляді позбавлення волі ближче до максимальної межі санкцій за кожний із вчинених злочинів, обравши при призначенні покарання за сукупністю злочинів принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим на підставі ст. 70 КК України.

Колегія суддів погоджується з тим, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Під час апеляційного розгляду кримінального провадження не встановлено істотних порушень кримінального-процесуального закону та порушень прав обвинуваченого, які б потягли за собою безумовне скасування вироку суду.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 листопада 2018 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України додатково зарахувати ОСОБА_7 у строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 22.11.2018 року по 20.02.2019 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4