Постанова

від 07.02.2019 по справі 914/1389/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2019 р. Справа №914/1389/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Орищин Г.В.,

суддів Галушко Н.А.,

ОСОБА_1,

секретар судового засідання Лялька Н.Р.,

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Арніка

на рішення Господарського суду Львівської області від 30.10.2018 (повне рішення складено 09.11.2018, суддя Фартушок Т.Б.)

у справі №914/1389/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Місто комфорту , м.Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю Арніка , м.Львів

про стягнення 340000,00 грн.

представники:

- від позивача - ОСОБА_2,

- від відповідача - ОСОБА_3,

30.07.2018 до Господарського суду Львівської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) Місто комфорту до ТзОВ Арніка про стягнення 340000,00 грн. на підставі ст.1212 ЦК України (а.с. 5-8).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.10.2018 (а.с.88-97) вказаний позов задоволено повністю.

Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що договір на виконання проектних робіт №1223 від 03.01.2018, який був підписаний між сторонами, є неукладеним, а відтак, сплачений ТзОВ Місто комфорту авансовий платіж за договором в розмірі 340000 грн., ТзОВ Арніка отримало безпідставно.

Дане рішення оскаржив відповідач з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильного застосування ним норм матеріального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Відповідач стверджує, що місцевий господарський суд дійшов безпідставного висновку про неукладеність договору №1223 від 03.01.2018 у зв'язку з тим, що, нібито, сторонами не було досягнуто згоди зі всіх істотних умов договору, а саме, не було погоджено завдання на проектування (технічне завдання), зважаючи на таке:

1) відповідно до п.5.4.1 договору та п.4.2 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів, що затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №45 від 16.05.2011, завдання на проектування є вихідними даними, обов'язок подання яких покладається на замовника (позивача);

2) роботи, які повинен був викати виконавець (відповідач), мають характер передпроектних і за своєю суттю вони спрямовані якраз на отримання замовником (позивачем) вихідних даних, тому висновок суду про обов'язкове узгодження сторонами завдання на проектування на етапі укладення договору є безпідставним і неможливим;

3) про укладеність договору свідчить факт його часткового виконання сторонами, а саме, здійснення замовником авансової оплати та виготовлення виконавцем ескізу намірів забудови, містобудівного розрахунку, проекту організації будівництва та частково робочого проекту;

4) у п.2.3 договору сторони передбачили наслідки затримки зі сторони замовника з надання необхідних для проектування вихідних даних та завдання на проектування, в разі якої, строк виконання робіт продовжується (корегується) на строк затримки надання необхідних для проектування вихідних даних.

В апеляційній скарзі відповідач також зазначив, що йому не було відомо про розгляд даної справи в суді першої інстанції, у зв'язку з чим відповідні докази він подає разом з апеляційною скаргою.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У своєму відзиві він зазначив наступне:

1) підписаний сторонами договір є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, однією з істотних умов якого, відповідно до чинного законодавства, є завдання на проектування. Аналогічні положення містяться і в самому договорі, відповідно до яких розроблення проектної документації здійснюється на підставі і у відповідності до завдання на проектування та вихідних даних;

2) сторонами не узгоджено вихідних даних та проектного завдання, що унеможливлює виконання договору та свідчить про недосягнення сторонами згоди щодо істотних умов;

3) без наявності вихідних даних виконавець не може здійснювати проектні роботи. Крім того, договором встановлено порядок передачі виконавцем результатів виконаних робіт, доказів дотримання якого немає (зокрема, відсутній відповідний акт приймання-передачі). Вказане свідчить про те, що відповідач не міг приступити до виконання договору;

4) зважаючи на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неукладеність договору №1223 від 03.01.2018, а, отже, і про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне:

03.01.2018 між ТзОВ Місто Комфорту (замовником) та ТзОВ Арніка (виконавцем) було підписано договір на виконання проектних робіт №1223 (а.с. 19-25), за умовами якого замовник доручив, а виконавець зобов'язався виконати ескіз намірів забудови та містобудівний розрахунок для створення об'єкта архітектури (багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими закладами громадського обслуговування по вул.Лісневицька у м.Пустомити) в обсязі, достатньому для проведення погодження та будівництва об'єкта, а замовник зобов'язувався прийняти проектну документацію та оплатити її виготовлення.

У пунктах 1.3 та 1.4 договору сторони встановили, що проектна документація для створення об'єкта виконується у відповідності до вихідних даних, технічних умов, чинних ДБН та інших нормативних документів. Виконавець зобов'язаний додержуватися вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника. Проектна документація, яка розробляється відповідно до договору, повинна відповідати вимогам законодавства України, державних стандартів, норм і правил, регіональних (місцевих) правил забудови, завдання на проектування та інших даних на проектування, а також вимогам договору.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що загальна вартість робіт по виготовленню проектно-кошторисної документації становить 943000 грн. (з ПДВ).

Відповідно до пункту 3.3 договору оплата робіт проводиться замовником в наступному порядку: аванс в розмірі 20 відсотків від загальної вартості робіт протягом трьох банківських днів після підписання договору; аванс в розмірі 30 відсотків від загальної вартості робіт протягом трьох днів після отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки; кінцевий розрахунок в розмірі 50 відсотків - після видачі замовнику робочого проекту та підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до пункту 2.2 договору виконавець негайно приступає до виконання проектних робіт з моменту перерахування авансу у розмірі, визначеному пунктом 3.3. договору на його поточний рахунок та передачі замовником необхідних для проектування вихідних даних, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно пункту 10.1 договору, він набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до моменту його повного виконання.

Вказаний договір містить підписи представників та відбитки печаток сторін. Факт його підписання жодною зі сторін не заперечується.

На виконання умов договору замовник здійснив сплату авансового платежу в розмірі 340000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №279 від 03.01.2018 на суму 140000 грн. та №334 від 14.02.2018 на суму 200000 грн. (а.с. 26-27). Факт здійснення цих оплат жодна зі сторін не заперечує.

В подальшому, замовник двічі звертався до виконавця із листами №01/06 від 04.06.2018 та №18/06 від 18.06.2018 (а.с. 28-32), у яких просив повернути йому суму перерахованого авансу в розмірі 340000 грн. Підставою такого повернення замовник зазначив недосягнення сторонами згоди зі всіх істотних умов договору, а саме, непогодження ними завдання на проектування.

Перший з вказаних листів був направлений на адресу замовника, яка відповідає договірним реквізитам сторони та відомостям з ЄДРЮОФОПГФ (а.с. 13). Другий - на іншу адресу, а саме: м.Львів, вул.Сахарова, 42 оф. 102. Обидві вимоги повернулися на адресу відправника у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Вказані обставини стали підставою для звернення ТзОВ Місто Комфорту із позовом до Господарського суду Львівської області про стягнення вищенаведеної суми коштів з ТзОВ Арніка .

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Приписами ст.887 ЦК України встановлено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.888 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що підрядник зобов'язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарств України №45 від 16.05.2011, завдання на проектування об'єктів будівництва складається з урахуванням державних будівельних норм ДБН А2.2-3:2014 Склад та зміст проектної документації на будівництво і затверджується замовником за погодженням із генпроектувальником (проектувальником).

Завдання на проектування визначає обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень об'єкта будівництва, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і складається з урахуванням технічних умов, містобудівельних умов та обмежень (п.4.2 Порядку).

Відповідно до ч.8 ст.181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Пунктом 10.3 договору підряду встановлено, що додатки та належним чином оформлені зміни та/або доповнення до договору є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п.11.1 договору, до нього додаються: 1) завдання на проектування; 2) графік видачі та погодження проектної документації; 3) склад проектної документації.

Доказів існування вказаних додатків жодною із сторін не надано. В тому числі, таких доказів відповідач не подав під час апеляційного провадження.

Зі змісту ст. 887 та 888 ЦК України, а також зі змісту ст. 11.1 договору підряду вбачається, що істотною умовою договору підряду на проведення проектних та пошукових робіт є наявність завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації.

З матеріалів справи вбачається, що замовником такі не надавалися та сторонами не затверджувалися.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що в договорі підряду №1223 від 03.01.2018 сторонами не погоджено одну із істотних умов визначених законодавством.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Приписами ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Зважаючи на це, договір підряду №1223 від 03.01.2018 слід вважати неукладеним, про що обґрунтовано зазначив в своєму рішенні суд першої інстанції.

Покликання скаржника на п.5.4.1 договору, відповідно до якого замовник зобов'язується надати виконавцю до моменту виконання робіт відповідні вихідні дані, не спростовує обставини відсутності погодженого сторонами завдання на проектування, наявність якого передбачена п.11.1 договору.

Таким чином, оскільки в матеріалах справи немає доказів погодження сторонами завдання на проектування, колегія суддів вважає, що відповідач не міг приступити до виконання договору. Додані скаржником до апеляційної скарги документи Містобудівний розрахунок , Проект організації будівництва (стадія Проект , розділ ПОБ ) та Конструктивна частина (стадія РП , розділ КЗ ) не можуть бути доказами виконання скаржником умов договору №1223 від 03.01.2018, оскільки неможливо встановити того факту, що вказані документи складалися на виконання та у відповідності до умов договору (в т.ч. до завдання на проектування).

Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що пунктом 11.1 договору передбачено додатки, якими мав би визначатися склад проектної документації та графік її видачі. При цьому, з тексту договору неможливо у достатньому обсязі встановити, про виготовлення якої саме проектної документації домовилися сторони, оскільки: у п.1.1 договору сторони передбачили виготовлення ескізу намірів забудови та містобудівного розрахунку; у п.3.3 договору, яким визначено порядок оплати, міститься прив'язка у здійсненні кінцевого розрахунку за договором до видачі виконавцем Робочого проекту. Таким чином, суд не має змоги встановити відношення до даної справи доданих скаржником до апеляційної скарги Проекту організації будівництва та Конструктивної частини .

Приписами ч.ч.1 та 2 ст.1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Зважаючи на вказане, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для повернення сплаченого замовником (позивачем у даній справі) авансового платежу.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалено відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Львівської області від 30.10.2018 у справі №914/1389/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Арніка - без задоволення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено 27.02.2019.

Головуючий суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік