Постанова

від 21.02.2019 по справі 916/1907/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2019 року м. ОдесаСправа № 916/1907/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі

апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний»

на рішення господарського суду Одеської області від 12.11.2018р., суддя в І інстанції Гут С.Ф., повний текст якого складено 19.11.2018р. в м. Одесі

у справі № 916/1907/18

за позовом: Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний»

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Портінвест Лоджистік»

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця»

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮМДЖИ РЕСУРС»

про стягнення 85 340,15грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2018 року Державне підприємство «Морський торговельний порт «Южний» (далі - ДП МТП Южний ) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Портінвест Лоджистік» (далі - ТОВ «Портінвест Лоджистік» ) про стягнення коштів на відшкодування витрат пов'язаних з простоєм вагонів у загальному розмірі 85 340,15 грн., а саме: 82 236 грн. - сума нарахована за простій вагонів в очікуванні плану з 13 год. 05 хв. 16.12.2017 до 18 год. 40 хв. 19.12.2017; 1 732,05 грн. - сума боргу з урахуванням індексу інфляції; 1 372,10 грн. - три проценти річних від суми боргу, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем договору на обробку експертного вантажу № 116-4Д/37 від 27.12.2016.

Позовні вимоги з посиланням на ст. ст. 253, 509, 525, 526, ч. 3 ст. 530, ст. 599, ч. 2 ст. 625, ст. 629 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 193, 202 ГК України обґрунтовувалися тим, що оскільки саме відповідачем як експедитором було надано ДП МТП Южний некоректні інструкції щодо внесення в АС "МЕСПЛАН" плану на відвантаження шлаку у кількості 96 вагонів, із зазначенням коду власника вагонів - 3334 без уточнень, що під навантаження не підходять вагони власника - Прем'єр Лізинг , позивач вважав, що відповідачем порушено п. 3.5 договору № 116-4Д/37 від 27.12.2016р. стосовно погодження планів в інформаційній системі ОСОБА_1 - Електронна заявка , у зв'язку із чим згідно п. 3.8. даного договору повинен відшкодувати йому всі витрати, пов'язані з простоєм вагонів, накладені на нього Залізницею.

ТОВ «Портінвест Лоджистік» позов не визнало посилаючись на те, що надіслана ним на електронну пошту позивача заявка № 275-ЛР від 15.12.2017 (інструкція) щодо заведення до ОСОБА_1 плану на відвантаження шлаку у кількості 96 вагонів ЦТЛ не порушує п. 3.5 договору № 116-4Д/37 від 27.12.2016р. та жоден інший пункт договорів, укладених між сторонами, та не порушує жодну норму законодавства, а той факт, що позивач приступив до виконання інструкції, а Укрзалізниця погодила внесений позивачем план до ОСОБА_1 - автоматично роблять інструкцію такою, що була визнана коректною. Відповідач замовляє від імені та за рахунок вантажовласника порожні вагони для своєчасного вивозу з Порту імпортних і транзитних вантажів, проте шлак про який йде мова у позовній заяві, взагалі не знаходиться під митним контролем та є вантажем, який перевозиться в межах України. Позивач самостійно, як вантажовідправник, здійснює планування перевезення вантажів через систему ОСОБА_1 та, відповідно, здійснює замовлення вагонів відповідно до Правил планування перевезень вантажів залізничним транспортом України, затверджених Міністерством транспорту України від 09.12.2002 № 873, та на підставі договору про організацію перевезення вантажів, який укладається між вантажовідправником (позивачем) та Укрзалізницею. Причиною простою вагонів стало одностороннє скасування плану на перевезення вагонів Укрзалізницею, оскільки, як зазначає сам позивач, вагони власника - Прем'єр Лізинг було заборонено надавати під навантаження. Укрзалізниця погодивши план перевезення, всупереч п. 31 Статуту залізниць України подала під завантаження вагони непридатні для перевезення відповідного вантажу - шлаку. Позивач, як вантажовідправник, не скористався своїми правами передбаченими Статутом залізниць України, не заявив претензію Укрзалізниці щодо безпідставного списання грошових коштів та здійснив оплату плати за користування. Позивач не надав жодних доказів, які б свідчили про настання юридичних фактів, передбачених умовами договору, які б могли стати причиною виникнення обов'язку у відповідача компенсувати витрати позивача, пов'язані з простоєм вагонів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.10.2018 до участі у справі №916/1907/18 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» та до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮМДЖИ РЕСУРС» .

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.11.2018 року у задоволенні позову відмовлено з мотивів недоведеності позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаним рішення, ДП «Морський торговельний порт «Южний» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі. Скаржник вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст. 236 ГПК України, оскільки судом першої інстанції не надано належної правової оцінки наведеним позивачем доводам, а також не в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення позовних вимог.

Скаржник наголошує, що судом першої інстанції не було взято до уваги той факт, що на ДП МТП Южний , як на вантажовідправника, не покладено обов'язку з перевірки коректності інструкції в частині наявності/відсутності будь-яких заборон/обмежень з боку залізниці (інформація щодо існуючих обмежень зазвичай повідомлялась Експедитором) а тому, враховуючи положення п. 2.8 договору № 133-22/56 від 16.12.2013, Підприємство чітко виконувало інструкції ТОВ Портінвест Лоджистік , дотримання яких і призвело до простою вагонів, з огляду на неповідомлення відповідачем про існуючу заборону навантаження шлаку у вагони власника - Прем'єр Лізинг , які підпадали під код власника 3334. В судове засідання призначене на 12.11.2018 представник ПАТ Українська залізниця в особі регіональної філії Одеська залізниця не з'явився без поважних причин, доказів наявності заборони надавати під навантаження вагони власника Прем'єр Лізинг не надав, а отже, -враховуючи сплив встановленого ст. 248 ГПК України строку розгляду справи спрощеного позовного провадження, судом першої інстанції розглянуто справу за наявними в ній доказами. З огляду на те, що поведінка представника ПАТ Українська залізниця з ігнорування вимог ухвал суду першої інстанції про витребування документів, вказувала на відсутність поважних причин їх ненадання, - суд першої інстанції не був позбавлений можливості вжити заходів процесуального примусу до відповідної сторони, з огляду на приписи п. 8 ч. 2 ст. 81 ГПК України. Однак суд першої інстанції даним правом не скористався незважаючи на те, що в ухвалах про витребування доказів зазначалось про необхідність дослідження заявлених до витребування доказів, для об'єктивного вирішення справи, з огляду на складність справи, обсяг та характер доказів у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Портінвест Лоджистік» заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим. Відповідач зазначає, що позивач не скористався своїми правами та разом з позовною заявою не надав жодних доказів, які б надали можливість суду першої інстанції встановити наявність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги позивача, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Той факт, що Укрзалізниця не надала суду першої інстанції належним чином завірену копію документу, який підтверджував наявність заборони надавати під навантаження вагони власника Прем'єр лізинг свідчить про відсутність такого документу. Відсутність такого документу підтверджує безпідставність вимог позивача до відповідача, адже це означає, що Укрзалізниця в односторонньому порядку відмовилась від виконання своїх зобов'язань з перевезення вантажу, що відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України не допускається. Отже, скаржник не виконав свій обов'язок щодо надання доказів разом із позовною заявою та не скористався без поважних причин наявними у нього правами щодо витребування доказів, в свою чергу суд першої інстанції на підставі наявних у справі доказів та матеріалів законно та обґрунтовано прийняв рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

З огляду на викладене та беручи до уваги унормовані статтею 269 ГПК України межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, колегією суддів відмовлено у задоволенні клопотання скаржника про витребування у третьої особи ПАТ Українська залізниця додаткових доказів, врахувавши при цьому, що в порушення вимог ч. 2 ст. 81 ГПК України у клопотанні скаржником не зазначено, які ним вживалися заходи для отримання цих доказів самостійно та не подано доказів вжиття таких заходів або причини неможливості самостійного отримання цих доказів. Заявник лише обмежився посиланням на приписи ч. 1 ст. 81 ГПК України та зазначив, що з таким клопотанням до суду першої інстанції він не звертався.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, 16.12.2013 року між Державним підприємством Морський торговельний порт Южний (Підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю Портінвест Лоджистік (Експедитор) було укладено договір № 133-22/56, який визначає порядок надання (виконання) Підприємством за плату послуг (робіт) Експедитору, який виступає від імені вантажовласника (далі- Клієнта) за дорученням, взаємовідносини Підприємства і Експедитора при виконанні транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО) вантажів на Підприємстві та порядок оплати послуг (робіт), наданих (виконаних) Підприємством Експедитору.

Пунктами 2.3, 2.6, 2.8, 2.12 даного договору визначено, що Експедитор на підставі доручень (договорів) представляє інтереси Клієнтів у взаємовідносинах з Підприємством, митницею, Одеською залізницею, Державною екологічною інспекцією Північно-Західного регіону Чорного моря, Державною санітарно-епідеміологічною службою України і іншими підприємствами, установами, організаціями, в частині ТЕО вантажів; у випадках простою транспортних засобів Експедитор здійснює врегулювання суперечностей між вантажовласниками та учасниками транспортного процесу; Експедитор направляє інструкцію вантажовласника по кожному виду вантажу в електронному вигляді або у письмовій формі до відповідальних працівників вантажно-розвантажувального району - 2, відділу вантажної і комерційної роботи, головної диспетчерської Підприємства протягом 24 годин після відправлення вагонів зі станції відправлення. При відсутності інструкцій або неправильно оформленої інструкції вагони Підприємством не приймаються, з покладанням відповідальності та витрат за простій вагонів, зберігання вантажів у вагонах на Експедитора; Експедитор замовляє від імені та за рахунок вантажовласника порожні вагони для своєчасного вивозу з Підприємства імпортних і транзитних вантажів.

Згідно з п. 4.1 даного договору вартість послуг (робіт) визначається на підставі діючих на Підприємстві тарифів (ставок), які Експедитор оплачує Підприємству протягом 10-ти банківських днів з дати виставляння рахунку Підприємством на підставі Актів виконаних робіт (наданих послуг).

Пунктом 7.1 договору передбачено, що він набирає чинності з 01.01.2014 року і діє до 31.12.2014 року, закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору.

Додатковими угодами № 1 від 15.12.2014, № 2 від 16.02.2015, № 3 від 09.12.2015, № 4 від 20.12.2016 до даного договору сторони неодноразово продовжували строк дії договору, а саме до 31.12.2017 року.

27.12.2016 року між Державним підприємством Морський торговельний порт Южний (Підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю Портінвест Лоджистік (Клієнт) було укладено договір на обробку експертного вантажу ТОВ Портінвест Лоджистік № 116-4Д/37, згідно з п. 1.1 якого Підприємство забезпечує навантажувально-розвантажувальні та інші роботи (послуги), а також зберігання експертного вантажу Клієнта на відкритих складських площах Підприємства в номенклатурі та обсягах, що зазначені у договорі, а Клієнт зобов'язується завозити/вивозити цей вантаж до/з Підприємства і оплачувати Підприємству роботи (послуги) в строки та на умовах цього договору.

Умовами пунктів 3.2, 3.5, 3.8 даного договору визначено обов'язки Клієнта, зокрема, подавати заявки на завезення вантажу, із введенням в ОСОБА_1, для розгляду Підприємством до 15-го числа передпланового місяця, із зазначенням найменування та кількості вантажу, вантажовідправника, залізничної станції та залізниці відправлення, країни призначення, реквізитів, а також, у разі потреби, технічних характеристик та особливостей вантажу. При подачі заявки на завезення вантажу до Підприємства Кяієнт надає попередній графік подачі суден_або гарантію вивезення вантажу з Підприємства, не допускаючи перевищення норм одночасного зберігання і накопичення вантажу на складських площах Підприємства. У разі невиконання Клієнтом своїх зобов'язань із завезення/вивезення вантажу до/з Підприємства, Підприємство має право переглянути обсяги підтвердження завезення вантажів Клієнта до Підприємства. Клієнт бере на себе обов'язок із щомісячного вивезення з Підприємства перехідних залишків вантажу, завезених Клієнтом у місяці, що передує плановому, а також не менше 70% вантажу, завезеного до Підприємства в поточному місяці; на підставі підтвердженого в поточному місяці плану завезення вантажів до Підприємства, через ОСОБА_1, спільно з Підприємством формувати і погоджувати графік відвантажень своїх вантажів до Підприємства. Цей графік узгоджується Підприємством і Вантажовідправниками у інформаційній системі ОСОБА_1- Електронна заявка ; норми обробки вантажів та їх одночасного зберігання на складських площах Підприємства зазначені в Додатку № 1 до цього договору. Норми обробки вантажу і його зберігання на складі не є фіксованими і можуть змінюватися залежно від: - фактичної наявності вантажу на складах Підприємства на початок планового місяця; - підтвердженого плану завезення; - подачі Клієнтом суден під вивезення вантажу Клієнта з Підприємства; - конструктивних особливостей судна; - плану навантаження судна (фактичної кількості трюмів для навантаження одного виду вантажу). У разі зміни норм одночасного зберігання вантажів від зазначених у цьому Договорі, Підприємство повідомляє про це Клієнта письмово при підтвердженні плану завезення.

У разі перевищення норми одночасного зберігання вантажів, перенесення підтверджених Підприємством позицій суден, відсутності на Підприємстві вільних складських площ через несвоєчасне вивезення Клієнтом свого вантажу, порушення пунктів 3.1., 3.5. цього Договору та неможливості Підприємства прийняти заявлені Клієнтом та підтверджені Підприємством обсяги вантажів, Клієнт відшкодовує Підприємству усі витрати, пов'язані з простоєм вагонів та штрафними санкціями, накладеними на Підприємство Залізницею.

Згідно з п. 8.1 договору, він вважається укладеним і набирає чинності з 01.01.2017 і діє по 31.12.2017, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як зазначає позивач, в 2017 році за договором № 116-4Д/37 від 27.12.2016 здійснювалось завезення експортного вантажу - шлаку для ТОВ Портінвест Лоджистік , яке діяло як експедитор Товариства з обмеженою відповідальністю ЮМДЖИ РЕСУРС (Вантажовласник), але з не залежних від нього причин, зазначений вантаж (шлак) не був відвантажений на експорт, у зв'язку із чим ДП МТП Южний отримало від Вантажовласника та Експедитора інструкції щодо його відвантаження на внутрішній ринок у вагони із зазначенням коду власника - 3334.

14.12.2017 року ТОВ ЮМДЖИ РЕСУРС направило ТОВ Портінвест Лоджистік заявку № 275-ЛР щодо заведення до АС "МЕСПЛАН" плану на відвантаження шлаку у кількості 96 вагонів ЦТЛ, приналежності парку ПАТ Українська залізниця без будь-яких додаткових ознак, із зазначенням коду власника - 3334, яка містила інструкцію з графіком відвантажень, а також інформацію щодо отримувача вантажу (ТОВ "ДОБРОБУД" - 1038 (ЄДРПОУ 25345757); адреса: м. Тернопіль, 7400502); найменування вантажу (шлак - 235088); станції призначення (ст. Березовиця-Острів - 362601); платника залізничного тарифу (ЦТЛ о/р 8104621); додатку до єдиного договору (дополнение 3-1); коду власника вагонів - 3334.

15.12.2017 року Експедитором направлено на електронну пошту ДП МТП Южний вищезазначену заявку (інструкцію) Вантажовласника та зазначено про необхідність прийняття в роботу заявки на відвантаження 96 піввагонів під навантаження шлаку (графік відвантаження - з 15.12.2017р. по 12 п/в щодобово), при цьому, в заявці ТОВ ЮМДЖИ РЕСУРС № 275-ЛР від 14.12.2017р. було вказано: Для відвантаження підходять тільки вагони з працюючими люками для вивантаження .

Станом на 16.12.2017 ДП МТП Южний було навантажено 30 вагонів, однак о 13 год. 05 хв. того ж дня з незалежних від Підприємства причин плановим відділом ЦТЛ ПАТ Українська залізниця скасовано план на перевезення вагонів з посиланням на те, що вагони власника Прем'єр Лізінг було заборонено подавати під навантаження, у зв'язку із чим вагони, навантажені вантажем, з оформленими на них перевізними документами, простоювали в очікуванні відправки більше 3-х діб, за що залізницею нараховувалась плата за користування вагонами, а також інші збори.

ДП МТП Южний листом № 112-07/940 від 17.12.2017 повідомило ТОВ Портінвест Лоджистік про ситуацію яка склалась, виклало прохання щодо необхідності сприяння Експедитором у вирішенні питання щодо відправлення вищезазначених вагонів відповідно до заявки в ОСОБА_1 № 909485, а також зазначило про необхідність гарантування ТОВ Портінвест Лоджистік відшкодування Підприємству всіх зборів нарахованих станцією Береговою РФ Одеська залізниця ПАТ Українська залізниця та наголосило на необхідності надання Підприємству інструкцій щодо подальших дій з навантаженими вагонами.

Відповідно до пам'яток про забирання вагонів, вищезазначені вагони забрані Залізницею з колій Підприємства 19.12.2017 та в подальшому згідно з відомістю плати за користування вагонами № 20122429 з особового рахунку ДП МТП Южний в ЄРЦ ПАТ Українська залізниця списало плату за користування вагонами у загальному розмірі 83 176,80 грн., у т.ч. плату за користування вагонами навантаженими шлаком гранульованим на залізничних коліях ВРР-2 ДП МТП Южний в грудні 2017 року (простій в очікуванні плану з 13 год. 05 хв. до 19.12.2017 до 18 год. 40 хв.) у розмірі 82 236,00 гри. Підставою для списання зазначених коштів було те, що Підприємство виступало вантажовідправником та згідно з нормами, зазначеними у діючих Правилах перевезення вантажів, саме ДП МТП Южний , як відправник вагонів, за дорученням Вантажовласника, несе відповідальність перед Залізницею за користування вагонами при здійсненні вантажних операцій, з моменту прийняття на фронтах обробки до моменту передачі ст. Берегова РФ Одеська залізниця ГІАТ Українська залізниця для відправлення на станцію призначення.

Таким чином, на думку позивача, оскільки саме Вантажовласником та Експедитором було надано йому некоректні інструкції щодо внесення в АС "МЕСПЛАН" плану на відвантаження шлаку у кількості 96 вагонів, із зазначенням коду власника вагонів - 3334 без уточнень, що під навантаження не підходять вагони власника - Прем'єр Лізинг , позивач вважає, що Експедитором порушено п. 3.5 договору № 116-4Д/37 від 27.12.2016р. стосовно погодження планів в інформаційній системі АС МЕСПЛАН - Електронна заявка , у зв'язку із чим, згідно з п. 3.8. даного договору відповідач повинен відшкодувати йому всі витрати, пов'язані з простоєм вагонів, накладені на нього Залізницею.

Посилаючись на вказані обставини та положення ст. ст. 253, 509, 525, 526, ч. 3 ст. 530, ст. 599, ч. 2 ст. 625, ст. 629 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 193, 202 ГК України ДП «МТП «Южний» звернулося до господарського суду Одеської області з даним позовом про стягнення з ТОВ «Портінвест Лоджистік» 85 340,15грн., з яких: 82 236 грн. - сума основного боргу, 1 732,05 грн. - інфляційні втрати та 1 372,10 грн. - 3% річних.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог господарський суд першої інстанції керувався приписами ст. ст. 175, 224, 225 ГК України, ст. ст. 22, 614, 623, 1166 ЦК України та на підставі встановлених обставин даної справи виходив із того, що надіслана відповідачем на електронну пошту позивача заявка № 275-ЛР (інструкція) щодо заведення до АС МЕСПЛАН плану на відвантаження шлаку у кількості 96 вагонів ЦТЛ не порушує п. 3.5. договору №116-4Д/37 від 27.12.2016 та жоден інший пункт договорів, укладених між сторонами. Відповідно до п. 3.8. договору №116-4Д/37 від 27.12.2016 відповідач повинен відшкодувати позивачу всі витрати, пов'язані з простоєм вагонів, накладені на нього Укрзалізницею, проте зазначений обов'язок виникає у відповідача у разі настання певного юридичного факту. Проте, позивач не навів жодних доказів, які б свідчили про настання вищенаведених юридичних фактів, які б могли стати причиною виникнення обв'язку у відповідача компенсувати витрати позивача, пов'язані з простоєм вагонів у спірних правовідносинах. Позовна заява не містить належного обґрунтування не тільки протиправної поведінки відповідача, що мала б наслідком заподіяння збитків позивачу, а й причинного зв'язку між поведінкою відповідача та заподіяними позивачу збитками.

Колегія суддів погоджується з правомірним та обґрунтованим висновком місцевого суду про відмову у задоволенні заявлених позивачем позовних вимог, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, статтею 12 ЦК України передбачено, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

В силу частини 1 статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Згідно з ст. 20 ГК України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом установлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 133-22/56 від 16.12.2013р. та договору на обробку експортного вантажу ТОВ ПОРТІНВЕСТ ЛОДЖИСТІК № 116-4Д/37 від 27.12.2016р.

На виконання договору №133-22/56 від 16.12.2013р. відповідач 15.12.2017р. надіслав на електронну пошту позивача заявку №275-ЛР (інструкція), щодо заведення до АС "МЕСПЛАН" плану на відвантаження шлаку у кількості 96 вагонів ЦТЛ.

В якості підстави позову позивач посилається на ту обставину, що в надісланій відповідачем інструкції не було вказано, що під навантаження не підходять вагони власника - Прем'єр Лізинг , які були подані Укрзалізницею, що, на думку позивача, робить інструкцію некоректною , а відповідач тим самим порушив п. 3.5. договору №116-4Д/37 від 27.12.2016р.

Разом з тим, вказаний пункт договору визначає порядок формування і погодження графіка відвантажень вантажів до Підприємства, проте в даному конкретному випадку спір виник не у зв'язку з завезенням вантажів до Підприємства, а у зв'язку з вивезенням шлаку вантажовласника із території ДП МТП Южний на адресу отримувача ТОВ ДОБРОБУД м. Тернопіль, що зазначено в інструкції, тобто в даному випадку мало місце перевезення вантажу у межах України, а тому даний пункт договору не підлягає застосуванню до виниклих між сторонами правовідносин.

Крім того, як вбачається з умов п. 3.5. договору №116-4Д/37 від 27.12.2016р., даний пункт взагалі не містить будь-яких вимог до змісту інструкції.

Відповідно до п. 2.8. договору №133-22/56 від 16.12.2013р., Експедитор направляє інструкцію вантажовласника по кожному виду вантажу в електронному вигляді або у письмовій формі до відповідальних працівників вантажно-розвантажувального району - 2, відділу вантажної і комерційної роботи, головної диспетчерської Підприємства протягом 24 годин після відправлення вагонів зі станції відправлення. При відсутності інструкцій або неправильно оформленої інструкції вагони Підприємством не приймаються, з покладанням відповідальності та витрат за простій вагонів, зберігання вантажів у вагонах на Експедитора.

З вказаної умови договору вбачається, що у випадку направлення Експедитором на адресу Підприємства некоректної інструкції, вагони Підприємством не приймаються під навантаження.

Однак, судом установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що станом на 16.12.2017р. вантажовідправником було навантажено 30 вагонів поданих Укрзалізницею.

Крім того, план №9090485 СНД НОМЕР_1 на відвантаження шлаку у кількості 96 вагонів, який внесено позивачем до системи АС МЕСПЛАН на підставі вищезгаданої інструкції, був узгоджений всіма задіяними сторонами, у тому числі Укрзалізницею, що також свідчить про коректність інструкції.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, правомірним є висновок місцевого суду про те, що надіслана відповідачем на електронну пошту позивача заявка № 275-ЛР (інструкція) щодо заведення до АС МЕСПЛАН плану на відвантаження шлаку у кількості 96 вагонів ЦТЛ не порушує п. 3.5. договору №116-4Д/37 від 27.12.2016 та жоден інший пункт договорів, укладених між сторонами

Також, позивач у позовній заяві посилається на те, що відповідно п. 2.12. договору №133-22/56 від 16.12.2013 на відповідача покладено обов'язок замовлення вагонів.

Разом з тим, пунктом 2.12 даного договору визначено, що Експедитор замовляє від імені та за рахунок вантажовласника порожні вагони для своєчасного вивозу з Підприємства імпортних і транзитних вантажів, однак товар який перевозився у спірних правовідносинах не знаходився під митним контролем та є вантажем який перевозиться у межах України (відправник ДП МТП ЮЖНИЙ м. Южне, отримувач ТОВ ДОБРОБУД , м. Тернопіль), а, отже, не підпадає під обов'язок Експедитора здійснювати замовлення вагонів.

Більш того, підприємство самостійно, як вантажовідправник, здійснює планування перевезення вантажів через систему АС "МЕСПЛАН" та відповідно здійснює замовлення вагонів, відповідно до Правил планування перевезень вантажів залізничним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 9 грудня 2002 р. №873 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2002 р. за №1030/7318 та на підставі Договору про організацію перевезень вантажів, який укладається між вантажовідправником та Укрзалізницею у разі систематичного здійснення перевезень вантажів.

Позивач зазначає, що відповідно до п. 3.8. договору №116-4Д/37 від 27.12.2016 відповідач повинен відшкодувати йому всі витрати, пов'язані з простоєм вагонів, накладені на нього Укрзалізницею, проте зазначений обов'язок виникає у відповідача у разі настання певного юридичного факту.

У зазначеному пункті договору наведено вичерпний перелік юридичних фактів у разі настання яких відповідач компенсує витрати позивача, пов'язані з простоєм вагонів, а саме у разі:

- перевищення норми одночасного зберігання вантажів;

- перенесення підтверджених Підприємством позицій суден;

- відсутності на Підприємстві вільних складських площ через несвоєчасне вивезення відповідачем свого вантажу;

- порушення пунктів 3.1, 3.5. цього договору;

- неможливості Підприємства прийняти заявлені відповідачем та підтверджені Підприємством обсяги вантажів.

Проте, належних доказів, які б свідчили про настання вищенаведених юридичних фактів, які б могли стати підставою виникнення обв'язку у відповідача компенсувати витрати позивача, пов'язані з простоєм вагонів у спірних правовідносинах, позивачем до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.

Позивач зазначає у позовній заяві, що додаткові витрати пов'язані з простоєм вагонів у розмірі 82 236,00 грн. виникли у нього в результаті надання відповідачем некоректної інструкції щодо внесення в АС МЕСПЛАН плану на відвантаження вантажів, проте, виходячи із встановлених судом обставин даної справи, позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував факт, що надана відповідачем інструкція була неправильно оформленою чи була некоректною.

Пунктом 7.1. договору №116-4Д/37 від 27.12.2016 передбачено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків відповідно до чинного законодавства України та умов викладених в цьому договорі.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

За змістом ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є:

втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 1 ст. 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов'язання несе цивільно-правову відповідальність у вигляді відшкодування збитків.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідна наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та завданою шкодою; вина боржника. За відсутності хоча б однієї із названих умов, цивільно-правова відповідальність у вигляді відшкодування майнової шкоди не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювана та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювана є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювана збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Проте, позовна заява не містить належного обґрунтування не тільки протиправної поведінки відповідача, що мала б наслідком заподіяння збитків позивачу, зокрема умови договору №116-4Д/37 від 27.12.2016, на які посилається позивач у позовній заяві, не регулюють спірні правовідносини, а й причинного зв'язку між поведінкою відповідача та завданими позивачу збитками.

Таким чином, дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши наявні у справі докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності всіх елементів складу цивільного правопорушення, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт наявності в діях відповідача таких складових як: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду, причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і шкодою, а також в матеріалах справи не міститься доказів, які б підтверджували вину відповідача у завданні шкоди, що унеможливлює притягнення останнього до відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

З огляду на викладене, викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду, оскільки вони не спростовують висновків суду та фактично зводяться до незгоди із судовим рішенням.

Колегія суддів не бере до уваги викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника про те, що з огляду на те, що поведінка представника ПАТ Українська залізниця з ігнорування вимог ухвал суду першої інстанції про витребування документів вказувала на відсутність поважних причин їх ненадання, суд першої інстанції не був позбавлений можливості вжити заходів процесуального примусу до відповідної сторони, з огляду на приписи п. 8 ч. 2 ст. 81 ГПК України, однак суд першої інстанції даним правом не скористався.

Частиною 9 ст. 81 ГПК України передбачено, що у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Отже, керуючись вказаною процесуальною нормою господарський суд першої інстанції з огляду на неподання третьою особою витребуваних доказів розглянув справу за наявними в ній доказами, врахувавши при цьому, що вони у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, а застосування заходів процесуального примусу є правом суду, яким він користується на власний розсуд.

Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги в сумі 2643 грн. покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 12 листопада 2018 року у справі № 916/1907/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Повна постанова складена 26 .02.2019р.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Поліщук Л.В.

ОСОБА_2