Рішення

від 26.02.2019 по справі 904/5325/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2019м. ДніпроСправа № 904/5325/18 Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Панна С.П за участю секретаря судового засідання Кравченко Р.В.

за позовом Приватного акціонерного товариства "Завод "Лтава", м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лібератор", м. Дніпро

про стягнення 1 936 260,56 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 паспорт КН124779,член правління згідно статуту

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Завод "Лтава" звернулося до суду з позовом до ТОВ "Лібератор" про стягнення в розмірі 1 936 260,56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням додаткового договору який є невід'ємною частиною договору поставки №12/17-П від 01.06.2017р. в частині невиконання взятого господарського зобов'язання повернути грошову суму.

Ухвалою суду від 03.01.2019р. відкрито загальне провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 24.01.2019р.

Ухвалою суду від 24.01.2019р. підготовче засідання відкладено на 12.02.2019р.

24.01.2019р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 12.02.2019р. підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті на 26.02.2019р.

Представник позивача у судове засідання з'явився, надав пояснення по справі, відповів на поставлені питання.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі

Згідно зі ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 240 ГПК України, у судовому засіданні 26.02.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Між Позивачем (замовник) і Відповідачем (постачальник) укладений договір поставки № 12/17-П від 01.06.2017(договір поставки). Відповідно до його умов в порядки, в строки та на умовах, визначених даним договором постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність замовника Котел LIBERATOR PRO1200 (товар) та здійснити пуско- налагоджувальні роботи поставленого товару, а замовник зобов'язується належним чином прийняти товар і сплатити за нього певні грошову суму згідно з умовами цього договору. Згідно п. 2.1 договору, якість товару повинна відповідати технічним характеристикам згідно додатку №1 до даного договору та ТУ У 25.2-39762786-003:2016 Котли твердопаливні автоматичні LIBERATOR . При прийманні товару по кількості, якості та комплектності сторони керуються чинним законодавством. Відповідно до п. 3.2 договору оплата товару здійснюється замовником в наступному порядку:

- попередню оплату в розмірі 851 900,00 грн. від суми указаної в специфікації та згідно рахунку- фактури, замовник перераховує на рахунок постачальника протягом 5 робочих днів з моменту отримання рахунку від постачальника;

- доплату за товар в розмірі 182 550,00 грн. замовник перераховує на рахунок постачальника протягом 5 робочих днів з моменту отримання повідомлення від постачальника про готовність товару згідно строків обумовлених у п.1.4 даного договору;

- доплату за товар в розмірі 182 550,00 замовник перераховує на рахунок постачальника протягом 5 робочих днів завершення пуско- налагоджувальних робіт ті підписання обома сторонами акту виконаних робіт;

Відповідно до п. 1.4 договору строк поставки товару до 01.10.2017р.

Платіжним дорученням № 8537 від 09.06.2017р. позивач здійснив попередню оплату в розмірі 851 900,00 грн. на рахунок відповідача. В подальшому, платіжним дорученням № 9984 від 14.09.2017р. позивач здійснив часткову оплату в розмірі 182550,00 грн. на рахунок відповідача.(а.с.23-24).

Позивач зазначає, що відвантажений товар відповідачем не відповідав технічним характеристикам, тому не був прийнятий. Таким чином, поставка не відбулась.

В подальшому між тими сторонами укладено додатковий договір від 19.02.2018р. до договору поставки №12/17-П від 01.06.2017р.

1.Згідно предмету цього договору, Замовник та Постачальник вирішили розірвати Договір Поставки № 12/17 -П від 01.06.2017р.

2.Постачальник повертає Замовнику грошову суму у розмірі 1 034 450,00 грн. до 01 червня 2018р.

3.Постачальник сплачує Замовнику додатково грошову суму у розмірі 43 000,00 грн. до 01 червня 2018р. в якості штрафу.

4.Сторони погодили, що за завдані збитки Замовнику, Постачальник сплачує додатково грошову суму у розмірі 90 000,00грн. до 02 квітня 2018р.

5.Замовник на протязі п'яти днів після отримання коштів згідно п. п. 2,3,4 цього Договору забезпечує повернення Товару Постачальнику.

Таким чином, з 19.02.2018р. договір поставки № 12/17-П від 01.06.2017р. є розірваним.

При цьому, умовами додаткового договору від 19.02.2018р. до договору поставки №12/17-П від 01.06.2017р. сторони погодили повернення відповідачем у відповідний строк вищевказані суми, однак відповідач свої зобов'язання за цим договором не виконав, що стало причиною спору.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно п. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Тому, позивач у цій справі має право вимагати повернення суми попередньої оплати.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Статтею 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Враховуючи те, що сторонами погоджено у п.4 Додаткового договору до договору поставки №12/17-П від 01.06.2017р. суму завданих збитків у розмірі 90 000,00 грн., тому розмір збитків підлягає стягненню.

Крім того, у п.3 Додаткового договору до договору поставки №12/17-П від 01.06.2017р. сторонами визначена сума штрафу у розмірі 43 000,00 грн., яка також підлягає до стягнення.

Відповідно до п. 6.4 договору поставки, за прострочення виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору, винна сторона сплачує іншій стороні даного договору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов'язання за кожний день прострочення.

На підставі цього, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в сумі 447 489,22 грн. за загальний період з 01.10.2017р. по 19.11.2018р.

Матеріалами справи встановлено, що договір поставки № 12/17-П від 01.06.2017р. був розірваний додатковою угодою від 19.02.2018р. до договору поставки № 12/17-П від 01.06.2017, згідно умов якого сторонами були змінені строки щодо повернення грошової суми тобто до 01.06.2018р.

Таким чином, щодо нарахування пені, суд зазначає наступне.

Згідно приписів ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон), встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

Таким чином, Законом передбачено обов'язкове встановлення у договорі розміру штрафних санкцій за невиконання зобов'язань.

Додатковий договір від 19.02.2018р. до договору поставки № 12/17-П від 01.06.2017 не містить умов щодо визначення розміру пені, що підлягає стягненню у разі порушення грошового зобов'язання, тому суд не вбачає правових підстав для нарахування пені. Відтак у задоволенні вимог позивача в частині стягнення розміру пені з відповідача слід відмовити.

За таких обставин, вимоги позивача є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 1 167 450,00 грн., а саме: грошова сума у розмірі 1 034 450,00 грн., штраф у розмірі 43 000,00 грн., збитки у розмірі 90 000,00 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 41 411,34 грн. 3% річних за період з 01.10.2018р. по 19.11.2018р., а також 97 360,00 грн. інфляційних втрат за період з жовтня 2017р. по жовтень 2018р.

Розрахунок 3% річних та втрат від інфляції наданий позивачем, не відповідає чинному законодавству України, оскільки не правильно враховує періоди нарахувань.

Перевіривши розрахунок в системі Законодавство 3% річних за період з 01.10.2018р. по 19.11.2018р., складає 4251,16 грн. В решті позовних вимог про стягнення 3 % річних необхідно відмовити.

Відповідно до п. 3.2 постанови пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.13 індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За розрахунком суду втрати від інфляції слід нараховувати з червня 2018р. по жовтень 2018р., оскільки додатковою угодою визначено, що повернення грошової суми у розмірі 1 034 450,00 грн. повинно відбутися до 01червня 2018 р. Тобто прострочення зобов'язання настає з 01 червня 2018р.

Перевіривши розрахунок в системі Законодавство за період з червня 2018р. по жовтень 2018р. розмір втрат від інфляції складає 30 070,16 грн. В решті позовних вимог про стягнення інфляційних втрат необхідно відмовити.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Європейський суд з прав людини у справі Мантованеллі проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод є право на змагальне провадження.

Ст.13 ГПК України зазначає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Суд відповідно до статті 237 ГПК України під час розгляду справи з'ясував чи мали місце обставини (факти) якими обґрунтовувались позовні вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 73, 74, 123, 129, 191, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лібератор" (49033, м. Дніпро, вул. Героїв Сталінграду,139, код ЄДРПОУ 39762786) на користь Приватного акціонерного товариства "Завод "Лтава" (36002, м. Полтава, вул. Р.Кириченко,72, код ЄДРПОУ 14308479) суму заборгованості у розмірі 1 034 450,00 грн., індекс інфляції у розмірі 30 070,16 грн., 3% річних у розмірі 4251,16 грн., штраф у розмірі 43000,00 грн., збитки у розмірі 90 000,00 грн., судовий збір в розмірі 18 026,57 грн.

В решті позову відмовити.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Лібератор" після виконання ним платежів забрати з території Приватного акціонерного товариства "Завод "Лтава" котел LIBERATOR PRO1200 у 5 денний строк з моменту отримання Приватного акціонерного товариства "Завод "Лтава" цих платежів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лібератор" (49033, м. Дніпро, вул. Героїв Сталінграду,139, код ЄДРПОУ 39762786) на користь Приватного акціонерного товариства "Завод "Лтава" (36002, м. Полтава, вул. Р.Кириченко,72, код ЄДРПОУ 14308479) судовий збір в розмірі 1762,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного тексту судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 27.02.2019

Суддя С.П.Панна