Рішення

від 20.02.2019 по справі 909/1105/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.02.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1105/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк",

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "І.Ф.П."

до відповідача-2: ОСОБА_2

про стягнення заборгованості в сумі 14713 грн 50 к.

за участю:

від позивача: ОСОБА_3

від відповідачів: представники не з"явилися,

встановив: Акціонерне товариство Комерційний Банк "Приватбанк" (надалі - АТ КБ "Приватбанк") звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "І.Ф.П" та ОСОБА_2 про солідарне стягнення 14713 грн 50 к.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

22.12.2018 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання у справі на 22.01.2019, яке відклав на 20.02.2019 (ухвала від 22.01.2019).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідачі у судові засідання жодного разу не з'явилися, конституційним правом на захист своїх прав не скористалися, причин неприбуття не повідомили, відзивів на позов не подали. Ухвали суду направлялися відповідачам, у відповідності до ст.120 ГПК України, рекомендованою кореспонденцією за адресами, зазначеними у позовній заяві та у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Ухвали направлені на адресу відповідача -1 повернулися на адресу суду з відділення поштового зв'язку із зазначенням причини повернення: "за закінченням встановленого строку зберігання".

Факт не отримання копій ухвал, які суд з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав відповідачу-1 за належною адресою та які повернулися в суд у зв'язку з їх неотриманням адресатом, свідчить про суб'єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Ухвали суду направлені на адресу відповідача-2 отримані адресатом, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, які приєднані до матеріалів справи.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд врахував також, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач-1 не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду від 22.12.2018 та 22.01.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об"єктивному встановленню всіх обставин справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідачів належним чином про розгляд судової справи і забезпечення їх явки в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів, а також беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 20.02.2019 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем-1 ТзОВ "І.Ф.П" грошового зобов'язання згідно заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг №б/н від 01.07.2015, у зв'язку з чим позивач вказав на наявність заборгованості за кредитом у розмірі 10000 грн, заборгованості за процентами за користуванням кредитом у розмірі 2546 грн 13к. та 2167 грн 37 к. пені за несвоєчасність виконання зобов"язань з оплати кредиту.

Заперечення відповідачів.

Відповідачі відзивів на позов не подали, проти позову не заперечили, доказів погашення заборгованості не надали.

Обставини справи. Оцінка доказів.

Дослідивши зібрані у справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 86 ГПК України, суд встановив таке.

Предметом спору є матеріально- правова вимога АТ КБ "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "І.Ф.П" та ОСОБА_2 про солідарне стягнення 14713 грн 50 к. заборгованості згідно заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг №б/н від 01.07.2015.

01.07.2015 ТзОВ "І.Ф.П" підписало заяву на відкриття рахунку в АТ КБ "Приватбанк (банк) та заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг №б/н, згідно яких погодилося із Умовами і Правилами надання банківських послуг, тарифами Банку, розміщеними на офіційному сайті Банку www.privatbank.ua, які разом складають Договір банківського обслуговування №б/н від 01.07.2015 (надалі - Договір).

Відповідно до умов цього договору відповідачу-1 встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_2 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг.

Згідно з п. 3.2.1.1.1. Договору кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта.

Згідно з п. 3.2.1.1.3 Договору кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплати процентів та винагороди.

Пунктом 3.2.1.1.6 Договору передбачено, що Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому цими Умовами, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Приєднавшись до цих Умов, Клієнт висловлює свою письмову згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта.

Відповідно до розділу 3.2.1.4, яким затверджений порядок розрахунків, сторони узгодили, що за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). Порядок розрахунку відсотків:

- за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмір 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості;

- при обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки у розмір 36% річних, починаючи з останньої дати, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню ;

- у разі непогашення кредиту впродовж 30 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягло обнуленню, починаючи з 31-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 66% річних від суми залишку непогашеної заборгованості;

- у разі порушення клієнтом будь -якого з грошових зобов"язань і при реалізації права банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня наступного за датою порушення зобов"язаннь.

Під "непогашеним кредитом" мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п.3.2.1.4.1.4.).

Згідно з п. 3.2.1.2.3.4. Договору банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі шляхом подання відповідного повідомлення.

Пунктом 3.2.1.5.1. Договору передбачено, що при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п. 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4., 3.2.1.4.5., 3.2.1.4.6 клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Разом з тим, 14.09.2015 АТ КБ "Приватбанк" (кредитор) та ОСОБА_2 (поручитель) уклали договір поруки №POR1442223193692(далі - Договір поруки), відповідно до умов якого:

- предметом Договору поруки є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТзОВ "І.Ф.П." (боржником) зобов'язань за угодами-приєднання, у тому числі за Договором (пункт 1.1 Договору поруки);

- поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань, у тому числі за Договором, в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків (пункт 1.2 Договору поруки);

- у випадку невиконання боржником зобов'язань за Договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (пункт 1.5 Договору поруки);

- сторони домовилися, що порука за Договором поруки припиняється через 15 років після укладення Договору поруки. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов'язань за Договором Договір поруки припиняє свою дію (пункт 4.1 Договору поруки).

Договір поруки підписано уповноваженими особами та скріплено печаткою позивача.

Позивач виконав свої договірні зобов'язання, надав ТзОВ "І.Ф.П." кредитний ліміт у розмірі 50000 грн, що підтверджується виписками з рахунку.

Враховуючи те що Відповідач -1 зобов"язання за Договором банківського обслуговування №б/н від 01.07.2015 належним чином не виконав, позивач вважає за необхідне захистити свої права шляхом солідарного стягнення з відповідача -1 та відповідача -2 суми заборгованості та штрафних санкцій за цим договором та звернувся за захистом порушеного права до суду.

Суд зазначає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов"язків, передбачених Господарським процесуальним кодексом.

Оцінивши подані позивачем докази, суд визнав їх належними та достатніми в розумінні статей 76, 79 Господарського процесуального кодексу України.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1. ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частинами першою та другою статті 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( пункт 1 ст. 612 ЦК України).

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Висновки суду.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо сплати суми кредиту та процентів за користування кредитом, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідачів солідарного грошового зобов'язання, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом та боргу за процентами за користування кредитом, обґрунтовані та належать до задоволення.

Судом перевірено правильність нарахування позивачем пені, яка згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" менша за суму заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення пені в сумі 1884 грн 38 к. В частині стягнення пені в сумі 282 грн 99 к. належить відмовити.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 10000 заборгованості за кредитом, 2546 грн 13 к. заборгованості за процентами за користування кредитом та 1884 грн 38 к. пені.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідачів солідарно.

Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, ст. 2, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "І.Ф.П." та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 14713 грн 50 к. задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "І.Ф.П." (вул.Незалежності, буд.4, оф.614, м.Івано-Франківськ, 76014, код 39785278) та ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" (вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 14360570) -10000 (десять тисяч гривень) 00 к. заборгованості за кредитом, 2546 (дві тисячі п"ятсот сорок шість гривень) 13к. заборгованості за процентами за користування кредитом, 1884,38 (одну тисячу вісімсот вісімдесят чотири тисячі гривень) 38 к. - пені та 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні) 00 к. - судового збору.

В частині позовних вимог про стягнення пені в сумі 282 (двісті вісімдесят дві гривні) 99 к. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в порядку та строки, передбаченими Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення підписане 26.02.2019.

Суддя Максимів Т. В.