Рішення

від 21.02.2019 по справі 909/930/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.02.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/930/18 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк",

вул. Грушевського, буд.1 Д, м. Київ, 01001;

адреса для листування вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49501;

до відповідача 1: Приватного підприємства "ВіеС Груп",

вул.Пекарська, буд.2, м.Калуш, Івано-Франківська область,77300;

до відповідача 2: ОСОБА_3,

АДРЕСА_3

про солідарне стягнення 1 662 535,52грн, з яких: 1 278 286,08грн - заборгованість за тілом кредиту, 213 338,39грн - заборгованість за відсотками, 170 911,05грн - пеня.

Представники сторін в судове засідання не з"явились.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про солідарне стягнення з Приватного підприємства "ВіеС Груп", ОСОБА_3, 1 662 535,52грн, з яких: 1 278 286,08грн - заборгованість за тілом кредиту, 213 338,39грн - заборгованість за відсотками, 170 911,05грн - пеня за договором про надання овердрафтового кредиту №IFVKLOF29561 від 22.09.2017, договором поруки №IFVKLOF29561/DP від 22.09.2017.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 25.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом враховано те, що суб"єктний склад сторін у правочинах укладених для забезпечення виконання основного зобов"язання не впливає на визначення юрисдикції господарських судів, щодо розгляду таких спорів, що узгоджується з пунктом 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України та висновками викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №308/10574/15-ц та від 25.04.2018 у справі №641/9926/15-ц.

Судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950, ратифікованої Україною 17.07.1997 (набрала чинності для України 11.09.1997), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із статтею 32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Буланов та Купчик проти України" від 09.12.2010, "Чуйкіна проти України" від 13.01.2011).

В судовому засіданні 23.01.2019 оголошувалась перерва до 21.02.2019.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалою суду від 23.01.2019. Однак адресував суду заяву б/н від 18.02.2019 (вх№2999/19 від 20.02.2019), в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд здійснити розгляд справи у відсутності представника позивача. Позовні вимоги позивач виклав у позовній заяві, вказуючи на

- укладення між позивачем та відповідачем - ПП "ВіеС Груп" договору про надання овердрафтового кредиту №IFVKLOF29561 від 22.09.2017 на виконання умов якого, банк здійснив овердрафтове обслуговувавння позичальника за рахунок кредитних коштів в межах ліміту 2 101 000,00грн з періодом безперервного користування кредитом 30 днів шляхом перенесення дебетового сальдо з поточного рахунку позичальника на його позичковий рахунок;

- неналежне виконання позичальником пунктів 1.2., 2.2.2., 2.2.3, 2.3.4, 4.1., 4.2., 4.3. договору, якими встановлено строк повернення кредиту та порядок сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого у позичальника виник непогашений залишок кредиту в розмірі 1 278 286,08грн та заборгованість за відсотками в сумі 213 338,39грн;

- пункт 5.1. договору на підставі якого банком нараховано позичальнику 170 911,05грн - пені за несвоєчасну сплату кредиту та процентів за користування кредитом;

- невиконання відповідачем - ОСОБА_3 умов договору поруки №IFVKLOF29561/DP від 22.09.2017 у відповідності до якого поручитель взяв на себе обов"язок відповідати перед банком за виконання зобов"язань за кредитним договором №IFVKLOF29561 від 22.09.2017 в тому ж розмірі що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів.

Позовні вимоги обґрунтовані приписами статей 526, 530, 541, 546, 549, 553, 554, 559, 611, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України.

Представник відповідача - ПП "ВіеС Груп" в судові засідання жодного разу не з"явився. Будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог, суду не подав. Ухвали суду від 25.10.2018, 20.11.2018, 16.01.2019, 23.01.2019 з відомостями про дату, час та місце розгляду справи, направлені ПП "ВіеС Груп" рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною позивачем у позовній заяві, яка є тотожною адресі зазначеній у відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - вул.Пекарська, буд.2, м.Калуш, Івано-Франківська область,77300, повернулись на адресу суду підприємством зв"язку з відмітками "за закінченням терміну зберігання". Повідомлення про зміну місцезнаходження ПП "ВіеС Груп" суду не подано, як і не подано інформації про офіційну електронну адресу чи інші засоби зв'язку останнього.

В силу частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місцезнаходження місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідач - ОСОБА_3 в судове засідання не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про оголошення перерви в судовому засіданні 23.01.2019. Слід зазначити, що в судових засіданнях 20.11.2018, 18.12.2018, 16.01.2019, 23.01.2019 представник відповідача заперечив проти позову, проте своїм правом наданим статтями 165, 178 Господарського процесуального кодексу України - не скористався, відзиву на позовну заяву, як і будь-яких доказів в підтвердження заперечень проти позову - суду не подав.

Беручи до уваги приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми частин 1,3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що позивач адресував суду заяву про розгляд спору без його участі, а відповідачі належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, та те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представників сторін за матеріалами справи, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення.

Фактичні обставини справи вказують на те, що Публічним акціонерним товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" (банк/позивач) та Приватним підприємством "ВіеС Груп" (позичальник/відповідач 1) укладено договір про надання овердрафтового кредиту №IFVKLOF29561 від 22.09.2017 за яким, банк за наявності вільних грошових ресурсів зобов"язався здійснити овердрафтове обслуговування позичальника, яке полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку позичальника відкритому у банку за рахунок кредитних коштів у межах ліміту 2 101 000,00грн шляхом дебетування поточного рахунку (пункт 1.1., А.1. договору).

Період безперервного користування кредитом становить 30 днів. Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, після закінчення якого на поточному рахунку позичальника зафіксовано нульове дебетове сальдо (пункти А.4., 1.5. договору).

Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня позичальник сплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом. Розмір ставки встановлений у пункті А.7. договору. Порядок сплати процентів наведено у розділі 4 договору.

У відповідності до розділу 2.2. договору позичальник зобов"язався, зокрема використовувати кредит на цілі обумовлені пунктом 1.1. договору; сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом згідно з пунктами 4.1., 4.2., 4.3. договору; здійснити погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніше строку закінчення періоду безперервного користування кредитом встановленого пунктом 1.5. договору; повернути кредит у строки, встановлені пунктами 1.4., 2.3.4, 2.2.17 договору.

На виконання договірних відносин позивач (банк) здійснив овердрафтове обслуговування позичальника (відповідача 1) за рахунок надання кредитних коштів шляхом відкриття рахунків для обслуговування кредиту зазначених у пункті А.5. договору. Як вбачається з виписки по рахунку ПП "ВіеС Груп" з 06.03.2018 по 26.09.2018 (а.с.28-60), позичальник 30.03.2018 скористався кредитним лімітом у зв"язку з чим на його рахунку утворилось дебетове сальдо, а згідно з пунктом А.4. договору розпочався тридцятиденний період безперервного користування кредитом зі строком його повернення 29.04.2018. Проте доказів належного виконання відповідачем 1 взятого на себе зобов"язання з повернення наданих банком кредитних коштів в сумі 1 278 286,08грн у строк встановлений пунктом А.4. суду не подано і як наслідок станом на 30.04.2018 заборгованість за тілом кредиту в сумі 1 278 286,08грн стала простроченою.

Крім того в матеріалах справи відсутні докази виконання позичальником пунктів 4.1.,4.2. договору якими встановлено порядок сплати процентів за користування кредитом. У відповідності до виписки по рахунку ПП "ВіеС Груп" за період з 22.09.2017 по 26.09.2018 (а.с.77-79) розмір невиконаного зобов"язання зі сплати відсотків складає 213 338,39грн.

У відповідності до пункту А.6. договору про надання овердрафтового кредиту №IFVKLOF29561 від 22.09.2017 зобов"язання позичальника забезпечено договором поруки №IFVKLOF29561/DP від 22.09.2017, укладеним між ОСОБА_3 (поручитель/відповідач 2) та ПАТ КБ "ПриватБанк" (кредитор/позивач), у відповідності до умов якого поручитель взяв на себе обов"язок відповідати перед банком всіма власними коштами, майном, яке належить йому на праві власності за виконання ПП "ВіеС Груп" (боржником) зобов"язань за кредитним договором №IFVKLOF29561 від 22.09.2017, в тому ж розмірі що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів. У випадку невиконання боржником зобов"язань за кредитним договором боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (пункти 1.1., 1.2., 1.5. договору).

Предметом судового розгляду є вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів Приватного підприємства "ВіеС Груп", ОСОБА_3 1 278 286,08грн - заборгованості за тілом кредиту, 213 338,39грн - заборгованості за відсотками, 170 911,05грн - пені за невиконання грошового зобов"язання за договором про надання овердрафтового кредиту №IFVKLOF29561 від 22.09.2017 та договором поруки №IFVKLOF29561/DP від 22.09.2017.

Із змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають, зокрема з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (статті 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Договір про надання овердрафтового кредиту №IFVKLOF29561 від 22.09.2017, договір поруки №IFVKLOF29561/DP від 22.09.2017 укладені між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірними, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом та вони не визнані судом недійсними (стаття 204 Цивільного кодексу України).

В силу частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з статтею 1056 1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 Цивільного кодексу України, стаття 173 Господарського кодексу України).

Нормою частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті193 Господарського кодексу України).

Як вказує частина 1 статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов"язаний виконати свій обов"язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов"язання чи звичаїв ділового обороту.

Виконання зобов"язання може забезпечуватися зокрема, порукою (частина 1 статті 546 Цивільного кодексу України).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов"язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов"язання боржником (частина 1 статті 553 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина 2 статті 554 Цивільного кодексу України).

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (частина 1 статті 543 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачі не довели перед судом належного виконання взятих на себе зобов"язань обумовлених договором про надання овердрафтового кредиту №IFVKLOF29561 від 22.09.2017, договором поруки №IFVKLOF29561/DP від 22.09.2017, то вимоги позивача про солідарне стягнення з Приватного підприємства "ВіеС Груп", ОСОБА_3 1 278 286,08грн - заборгованості за тілом кредиту, 213 338,39грн - заборгованості за відсотками, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як вказують приписи пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Пунктами 5.1., 5.4. договору про надання овердрафтового кредиту №IFVKLOF29561 від 22.09.2017 сторони погодили, що у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов"язань зі сплати процентів за користування кредитом передбачених пунктами 2.2.2., 4.1., 4.2., 4.3. договору, строків повернення кредиту передбачених пунктами 1.2., 2.2.3., 2.3.4. договору позичальник сплачує банку за кожен випадок порушення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу. Нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов"язань здійснюється протягом 15 років з дня коли відповідне зобов"язання мало бути виконане позичальником.

У відповідності до пункту 1.2. договору поруки №IFVKLOF29561/DP від 22.09.2017 поручитель взяв на себе обов"язок відповідати перед банком всіма власними коштами, майном, яке належить йому на праві власності за виконання боржником зобов"язань за кредитним договором №IFVKLOF29561 від 22.09.2017, в тому ж розмірі що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів.

Таким чином враховуючи вище зазначене, позивачем здійснено нарахування 170 911,05грн - пені за несвоєчасну сплату кредиту та процентів за користування кредитом за період вказаний у виписці по рахунку ПП "ВіеС Груп" (а.с.69-76). Відповідачі контрозрахунку не подали, правомірність нарахування не спростували.

З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1,2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин позовна вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів 1 278 286,08грн - заборгованості за тілом кредиту, 213 338,39грн - заборгованості за відсотками, 170 911,05грн - пені за невиконання грошового зобов"язання за договором про надання овердрафтового кредиту №IFVKLOF29561 від 22.09.2017, договором поруки №IFVKLOF29561/DP від 22.09.2017 правомірна, обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідачів.

Керуючись статтею 129 1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, статтями 11, 204, 526, 527, 543, 546, 549, 553, 554, 599, 625, 629, 1054, 1056 1 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193 Господарського кодексу України, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до відповідачів Приватного підприємства "ВіеС Груп", ОСОБА_3 про солідарне стягнення 1 662 535,52грн - задовольнити.

Стягнути солідарно з Приватного підприємства "ВіеС Груп", вул. Пекарська, буд.2, м. Калуш, Івано-Франківська область,77300 (ідентифікаційний код 34519542), ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1., АДРЕСА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", вул. Грушевського, буд.1Д, м. Київ, 01001 (ідентифікаційний код 14360570) 1 278 286,08грн (один мільйон двісті сімдесят вісім тисяч двісті вісімдесят шість грн 08коп.) - заборгованості за тілом кредиту, 213 338,39грн (двісті тринадцять тисяч триста тридцять вісім грн 39коп.) - заборгованості за відсотками, 170 911,05грн (сто сімдесят тисяч дев"ятсот одинадцять грн 05коп.) - пені, 24 938,04грн (двадцять чотири тисячі дев"ятсот тридцять вісім грн 04коп.) - судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 27.02.2019

Суддя С.Кобецька