Рішення

від 19.02.2019 по справі 914/2116/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.02.2019Справа № 914/2116/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація інженерних підприємств"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК СПЕЦ МЕТАЛЛ МАШ"

про стягнення 93 608,28 грн.

за участю представників:

від позивача: Чернецький А.С., Проць Т.В.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Асоціація інженерних підприємств" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК СПЕЦ МЕТАЛЛ МАШ" про стягнення 93 608,28 грн., з яких: 89975,00 грн. - основний борг, 2997,96 грн. - пеня, 111,00 грн. - 3% річних, 524,32 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №131/18 від 04.09.2018.

Ухвалою Господарського суду Львівської області № 914/2116/18 від 15.11.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація інженерних підприємств" залишено без руху.

23.11.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Асоціація інженерних підприємств" до Господарського суду Львівської області подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.11.2018 справу №914/2116/18 передано на розгляд Господарському суду міста Києва за територіальною юрисдикцією (підсудністю).

27.12.2018 матеріали справи № 914/2116/18 надійшли до Господарського суду міста Києва та в результаті автоматизованого розподілу справи передані на розгляд судді Гулевець О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання у справі на 31.01.2019.

14.01.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні, що відбудеться 31.01.2019, в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2019 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Асоціація інженерних підприємств" у задоволенні заяви про участь особи у судовому засіданні 31.01.2019 в режимі відеокоференції.

25.01.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 31.01.2019 представники учасників судового процесу не з'явились.

Судом встановлено, що 23.11.2018 позивачем до Господарського суду Львівської області було подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивачем заявлено до стягнення 89975,00 грн. основного боргу, 709,94 грн. та 1331,14 грн. - процентів а користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. У зв'язку із чим, збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

Однак, зі змісту заяви про зменшення позовних вимог вбачається, що позивачем по суті заявлено додаткові вимог в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 1331,14 грн. на підставі ст. 536 ЦК України, що не були заявлені у позові.

Також, у своїй заяві позивачем заявлені вимоги про стягнення 709,94 грн., не визначивши правову природу заявленої суми.

За таких обставини, заява позивача про зменшення позовних вимог від 23.11.2018 не відповідає положенням Господарського процесуального кодексу, а тому суд не приймає до розгляду вказану заяву позивача та розгляд справи здійснюється згідно вимог заявлених у позові.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 відкладено розгляд справи на 19.02.2019.

В судовому засіданні представник позивача надав суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить суд сягнути з відповідача 89975,00 грн. - основного боргу та 1331,14 грн. - процентів а користування чужими грошовими коштами.

Як вже зазначено судом вище, збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

Проте, у заяві про зменшення позовних вимог від 15.02.2019 зазначено, що позивачем заявлено додаткові вимог в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 1331,14 грн. на підставі ст. 536 ЦК України, що не були заявлені у позові, у зв'язку із чим, суд не приймає до розгляду вказану заяву позивача та розгляд справи здійснюється згідно вимог заявлених у позові.

Представник відповідача в судове засідання 19.02.2019 не з'явився, відзиву на позов не подав. Про розгляд справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103049450196.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Також, згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Представники позивача в судовому засіданні 19.02.2019 надали пояснення по суті позовних вимог, позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВК СПЕЦ МЕТАЛЛ МАШ" (постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Асоціація інженерних підприємств" (покупець, позивач) укладено договір поставки №131/18 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язаний передати у власність покупцеві металопрокат (далі-продукція) в якості, кількості, номенклатурі та асортименті, наведених у рахунках, або у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Покупець зобов'язаний прийняти продукцію і оплатити її у строки, передбачені даним договором та додатками до нього (п. 1.2.).

За змістом договору, поставка продукції здійснюється відповідно до міжнародних Правил тлумачення термінів ІНКОТЕРМС-2010 , з врахуванням особливостей, встановлених цим договором. Кількість кожної партії продукції узгоджується між сторонами в рахунках або специфікаціях до цього договору. Якість продукції, що поставляється, повинна відповідати встановленим державним стандартам і технічним умовам, що діють в Україні. постачальник несе відповідальність за поставку неякісної продукції, якщо покупець завчасно, у встановленому порядку, повідомить, що недоліки виникли до передачі товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Право власності на продукцію, а також усі ризики, переходять від постачальника до покупця в момент передачі продукції покупцеві або перевізнику, що підтверджується підписом представника покупця/перевізника на видатковій накладній чи іншому документі, що підтверджує факт передачі продукції покупцеві (п.п 2.1. -2.5. договору).

У відповідності до п. 2.6. договору, термін поставки продукції 5 (п'ять) банківських днів після зарахування передоплати. Інші строки поставки та умови оплати окремих партій продукції узгоджуються сторонами у специфікаціях до цього договору.

В пункті 3.3. договору сторони погодили умови оплати, згідно із якими оплата здійснюється на поточний рахунок постачальника в наступному порядку:

50% передоплата протягом дня з моменту підписання цього договору;

50% не пізніше ніж за три тижні з дня здійснення доставки продукції.

Відповідно до п. 3.5. договору, загальна сума продукції, яка вказана в рахунку на оплату, базується на теоретичній вазі та може відрізнятися в менший або більший бік після відвантаження продукції, що буде підтверджено відповідними документам. У випадку відвантаження на більшу суму, покупець зобов'язаний виконати доплату у термін до 2 (двох) календарних днів з дати поставки продукції, якщо інше не обумовлено у відповідній специфікації до даного договору. У випадку відвантаження продукції на суму меншу, ніж авансовий платіж, покупець має право письмово звернутися до постачальника про повернення грошових коштів.

Відповідно до Рахунку на оплату №4307 від 14 серпня 2018 року постачальник взяв на себе зобов'язання здійснити поставку труби 630x8 ст. ел. зварн. в кількості 7,45 т.

На виконання умов договору, 18 жовтня 2018 року позивач здійснив попередню оплату на рахунок відповідача в сумі 89975,00 грн.

Позивач зазначає, що 26.10.2018 за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 123, виробнича база "Сокільники" відбулась поставка продукції згідно видаткової накладної №758 від 25.10.2018.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що під час прийняття продукції покупцем було виявлено, що поставлена партія товару не відповідає погодженим сторонами умовам, а саме поставлено меншу кількість: замовлено товар вагою 7,45 т., а поставлено тільки 3,52 т. Також, поставлений відповідачем товар також не відповідає встановленим державним стандартам та вимогам щодо якості. При прийомі товару за попереднім оглядом було виявлено, що поставлені труби вже були у використанні, оскільки наявні сліди зварювання труб, наявні ознаки корозії, труби не є суцільними. Недоліки товару були зафіксовані в Акті №1 від 26.10.2018, складеному директором позивача Чернецьким А.С., менеджером (управителем) зі збуту ТОВ "Асоціація інженерних підприємств" ОСОБА_3, а також водієм ТОВ "Асоціація інженерних підприємств"- ОСОБА_4

Крім того, недоліки товару були зафіксовані в Актах №2 від 26.10.2018, №2-1 від 26.10.2018, складені представниками позивача та уповноваженими представниками ЛМКП "Львівводоканал" - завідувачем складського приміщення, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 123 - ОСОБА_5 та комірником - ОСОБА_6

Видаткова накладна №3785 від 25.10.2018 надана відповідачем з боку позивач не підписана.

Позивач направив на адресу відповідача претензію №1 від 30.10.2018, в якій позивач просив здійснити заміну неякісного товару та поставити товар, необхідної кількості. Разом із вказаною претензією позивачем направлений акт №1 від 26.10.2018.

Також, позивач звернувся до відповідача із претензією №2 від 01.11.2018, в якій посилаючись про відмову від товару, вимагав від відповідача повернути суму попередньої оплати у розмірі 89975,00 грн., а також суму пені у розмірі 23893,69 грн., 3% річних у сумі 109,00 грн. та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 354,97 грн.

Вищевказані вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

З урахуванням наведеного, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК СПЕЦ МЕТАЛЛ МАШ" основного боргу у сумі 89975,00 грн., пені у сумі 2997,96 грн., 3% річних у сумі 111,00 грн. та інфляційних втрат 524,32 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом положень статей 626, 627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з приписами ст.525, 526, 629 ЦК України та ст.193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладений між сторонами договір поставки №131/18 від 04.09.2018 за своєю правовою природою є договором поставки та є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до положень ст.173, 174 ГК України та ст. 11, 202, 509 ЦК України.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається одночасно на те, що відповідачем було поставлено товар у меншій кількості, ніж це передбачено сторонами, а товар, що поставлений є неналежної якості.

Згідно ч. 1 ст. 669 Цивільного кодексу України, кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч.1 ст. 670 ЦК України).

Частиною першою статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару (ч. 1 ст. 678 ЦК України).

У відповідності до ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України, у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

В підтвердження обставин наведених у позові щодо поставки відповідачем товару у меншій кількості та неналежної якості, позивачем надано Акт №1 від 26.10.2018, складений директором позивача Чернецьким А.С., менеджером (управителем) зі збуту ТОВ "Асоціація інженерних підприємств" ОСОБА_3, а також водієм ТОВ "Асоціація інженерних підприємств"- ОСОБА_4 та Акти №2 від 26.10.2018, №2-1 від 26.10.2018, складені представниками позивача та уповноваженими представниками ЛМКП "Львівводоканал" - завідувачем складського приміщення, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 123 - ОСОБА_5 та комірником - ОСОБА_6

Оцінюючи вказані вище Акти: №1 від 26.10.2018, №2 від 26.10.2018, №2-1 від 26.10.2018, а також претензії позивача №1 від 30.10.2018 та №2 від 01.11.2018 суд враховує наступне.

В пункті 4.1. договору сторони погодили, що приймання продукції за кількістю та якістю здійснюється матеріально відповідальним представником покупця за довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей, оформленою у відповідності з вимогами діючого законодавства України та умовами даного договору:

за кількістю - на підставі даних видаткової накладної або товарно-транспортної накладної відповідно до "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю", затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 №П-6;

за якістю - згідно із супровідними документами, що посвідчують якість продукції, яка поставляється (в разі їх наявності).

Пунктом 4.3 сторони погодили, що якщо будуть виявлені факти нестачі або недоліків продукції під час її приймання за кількістю/якістю виклик представника постачальника є обов'язковим. Повідомлення про виклик представника постачальника надсилається негайно, протягом 24-х годин з дня зазначеного у товаросупровідних документах. Нестачею вважається кількість товару, що є різницею між кількістю продукції, обумовленою у специфікації або накладній на відвантаження з врахуванням узгодженого толерансу поставки та фактичною кількістю поставленої продукції.

У відповідності до п. 16 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР №П-6 від 15.06.1965 (далі - Інструкція П-6) якщо під час приймання продукції буде виявлена недостача, то одержувач зобов'язаний призупинити подальше приймання, забезпечити збереження продукції, а також вжити заходів для запобігання її змішування з іншою однорідною продукцією. Про виявлену недостачу продукції складається акт за підписами осіб, які виконували приймання продукції.

Пунктом 17 Інструкції П-6 визначено, що одночасно з призупиненням приймання одержувач зобов'язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складання двостороннього акта представника місцевого відправника, а якщо продукція отримана в оригінальній упаковці або в цілісній тарі виготовлювача, яка є відправником, - представника місцевого виробника. Представник іногороднього відправника (виробника) викликається у випадках, передбачених в основних і особливих умовах поставки, інших обов'язкових правилах або в договорі. У цих випадках іногородній відправник (виробник) зобов'язаний не пізніше ніж на наступний день після отримання виклику одержувача повідомити телеграмою або телефонограмою, чи буде направлений представник для участі в перевірці кількості продукції. Неотримання відповіді на виклик в зазначений термін дає право одержувачу здійснити приймання продукції до закінчення встановленого терміну явки представника відправника (виробника).

Представник іногороднього відправника (виробника) зобов'язаний з'явитися не пізніше ніж у 3-денний термін після отримання виклику, беручи до уваги час, необхідний для проїзду, якщо інший термін не передбачений в основних і особливих умовах поставки, інших обов'язкових правилах або в договорі.

Згідно п. 17 Інструкції П-6 повідомлення про виклик представника виробника (відправника) повинно бути направлено (передано) йому телеграфом (по телефону) не пізніше 24 годин, а відносно продукції, що швидко псується негайно після виявлення недостачі, якщо інші строки не визначені основними чи особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами чи договором.

У повідомленні повинно бути вказано: а) найменування продукції, дата та номер рахунку чи номер транспортного документа, якщо до моменту отримання повідомлення рахунок не отримано; б) кількість продукції, якої не вистачає, і характер недостачі (кількість окремих місць, внутрішньотарна недостача, недостача в пошкодженій тарі і т.д.); в) стан пломб; г) вартість недопоставдної продукції; д) час, на який призначено приймання продукції по кількості.

Отже, при виявленні невідповідності кількості або якості товару, позивач зобов'язаний був у відповідності до положень договору та Інструкції не пізніше 24 годин з моменту отримання товару запросити на огляд товару уповноваженого представника відповідача для складання відповідного акта про фактичну кількість та якість продукції.

Однак, матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідача про виклик представників відповідача для прийняття товару за кількістю та якістю.

Доказів повідомлення та виклику представника ТОВ "ВК СПЕЦ МЕТАЛЛ МАШ" для участі у прийманні товару за кількістю та якістю суду не надано.

Згідно із пунктом 4.6. договору, претензії щодо якості поставленої продукції можуть бути заявлені покупцем до постачальника в строк не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з дня передачі продукції. Всі претензії пред'являються тільки з наданням всіх підтверджуючих документів.

Відповідно до пункту 4.7. договору, претензія повинна містити наступні дані: номер договору, найменування продукції відповідно до договору, кількість місць, вага продукції за якої заявляється претензія, номери товаросупровідних документів, детальний опис дефектів, невідповідність продукції ДСТу або ТУ, вагова недостача. До претензії має бути доданий Акт в двох екземплярах, що містить відомості, передбачені Інструкціями № П-6, №П-7.

У відповідності до п. 14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничого-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю №П-7, затвердженої постановою Держарбітражу при КМ СРСР від 25.04.1966 (далі - Інструкція П-7), приймання продукції за якістю і комплектністю здійснюється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що посвідчують якість та комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація тощо). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не призупиняє прийомку продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції і в акті вказується, які документи відсутні.

Відповідно до п. 16. Інструкції П-7, у разі виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування продукції яка надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічним умовам, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 цієї Інструкції), одержувач призупиняє подальшу прийомку продукції і складає акт, у якому вказує кількість оглянутої продукції та характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршенню її якості і змішання з іншою однорідною продукцією.

Одержувач також зобов'язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складання двостороннього акта представника іногороднього виробника (відправника), якщо це передбачено в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов'язкових правилах або договорі. У договорах може бути передбачено випадки, коли явка представника іногороднього виробника (відправника) для участі у прийманні продукції за якістю і комплектністю та складання акта є обов'язковою. При поставці в межах одного міста виклик представника виробника (відправника) і його явка для участі в перевірці якості та комплектності продукції та складанні акта є обов'язковим.

Однак, позивачем не надано суду відповідного акту про невідповідність якості поставленого товару вимогам сертифікату якості та ГОСТ 10706-76. Як встановлено судом вище виклику представника ТОВ "ВК СПЕЦ МЕТАЛЛ МАШ" для участі у прийманні товару за якістю суду не надано.

Надані позивачем Акти: №1 від 26.10.2018, №2 від 26.10.2018, №2-1 від 26.10.2018 складені в односторонньому порядку представниками позивача та представниками контрагента позивача, не відповідають наведеним вище умовам договору та приписам Інструкцій П-6, П-7.

Оскільки, Акти №1 від 26.10.2018, №2 від 26.10.2018, №2-1 від 26.10.2018 не відповідають наведеним вище умовам договору та приписам Інструкцій П-6, П-7, а тому, за висновками суду зазначені акти є недопустимими доказами в підтвердження фіксації факту поставки товару неналежної якості та недопоставки товару.

Претензії позивача №1 від 30.10.2018 та №2 від 01.11.2018, складені не у відповідності до вимог договору та приписам Інструкцій П-7, а тому не можуть бути прийняті судом як належні та достатні докази у справи.

Представники позивача у судовому засіданні зазначили, що повідомляли відповідача про необхідність прибути за місцем прийняття товару складення відповідних актів, проте доказів в підтвердження здійснення такого повідомлення матеріали справи не містять та позивачем не надано.

Більш того, як встановлено судом, у відповідності до рахунку на оплату №4307 від 14 серпня 2018 року відповідач мав здійснити поставку труби 630x8 ст. ел. зварн. в кількості 7,45 т на загальну суму 189975,00 грн.

Згідно видаткової накладної №758 від 25.10.2018, відповідачем здійснено поставку товару на суму здійсненої позивачем попередньої оплати, а саме на сумі 89975,00 грн. (труба 630x8 ст. ел. зварн. в кількості 3,52 т).

За таких обставин, видаткова накладна №758 від 25.10.2018 не є належним доказом у спірних правовідносинах, оскільки не виключає можливості поставки товару відповідачем в більшому обсязі і на більшу суму, ніж зазначено у накладній, тобто на всю суму зазначену у рахунку на оплату №4307 від 14.08.2018.

З приводу посилань позивача на приписи ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Дослідивши спірні правовідносини, що виникли між сторонами, судом встановлено, що у відповідності до приписів наведеної норми, за наявності порушення відповідачем строків щодо поставки товару, позивач має право вимагати поставки всього товару або повернення суми попередньої оплати.

У позові позивачем одночасно заявлено про повернення попередньої плати з підстав того, що поставлений відповідачем товар підлягає поверненню внаслідок поставки товару неналежної якості та невідповідності товару по кількості, однак як встановлено судом наведені обставини не доведені належними та достатніми доказами та з підстав визначених позивачем у позові позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, судом встановлено, що позивачем не доведено обставин для стягнення з відповідача суми заборгованості у 89975,00 грн. з підстав наведених у позові.

З огляду на те, що судом встановлено відсутність правових підстав для стягнення з відповідача заявленої позивачем суми основного боргу, то суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення 2997,96 грн. - пеня, 111,00 грн. - 3% річних, 524,32 грн. - інфляційні втрати.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевстановлені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищенаведене, суд відмовляє в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація інженерних підприємств" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК СПЕЦ МЕТАЛЛ МАШ" про стягнення 93 608,28 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 25.02.2019.

Суддя О.В. Гулевець