Рішення

від 26.02.2019 по справі 917/189/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2019 Справа № 917/189/19

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія ОСОБА_1 , місцезнаходження: 65058, м.Одеса, пр-т Шевченка, 15/2

до Приватного підприємства ПОЛІФАРБ , місцезнаходження: 36007, Україна, Полтавська область, м.Полтава, провулок Перспективний, 1 -А

про стягнення 61776,10 грн.

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

за участю представників:

представник позивача: ОСОБА_2

представник відповідача: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія ОСОБА_1 звернулось до суду з позовом до Приватного підприємства ПОЛІФАРБ про стягнення 61776,10 грн. заборгованості за договором постачання №ММ-08/1601 від 14.08.2018, у тому числі сума основного боргу 44717,97 грн., сума нарахованих 3% річних 686,00 грн., інфляційні втрати 8153,33 грн. та сума нарахованої пені за п.61. Договору у вигляді подвійної облікової ставки НБУ в розмірі 8218,78 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на порушення відповідачем умов договору постачання №ММ-08/1601 від 14.08.2018.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 05.02.2019 р. господарський суд прийняв дану позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; ухвалив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні; судове засідання у справі призначити на 26.02.2019 р.; викликати учасників справи у судове засідання; запропонувати сторонам, зокрема, відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 05.02.2019 року була надіслана учасникам справи 06.02.2019 року рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали.

Відповідач за висновками суду вважається належним чином повідомленим про розгляд справи судом, виходячи з наступного.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 36007, Україна, Полтавська область, м.Полтава, провулок Перспективний, 1 -А.

Судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

В судовому засіданні 26.02.19 представник позивача підтримав позов та наполягав на його задоволенні, в обґрунтування позовних вимог посилалися на неналежне виконання відповідачем умов договору.

Відповідач відзив на позов не надав. У судове засідання 26.02.2019 представники відповідача не з'явилися.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, оскільки містить достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

14.08.2018р., між Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія ОСОБА_1 (надалі по тексту - Позивач) та Приватним підприємством ПОЛІФАРБ (надалі по тексту - Відповідач) було укладено Договір постачання №ММ-08/1601 з усіма додатками до нього (надалі по тексту - Договір).

Умовами договору сторони узгодили, зокрема, наступне:

- п.1.1 Предметом цього договору є поставка товару, номенклатура якого становить продукція ТОВ Компанія ОСОБА_1 , зазначена в сетах і / або видаткових накладних виписаних на кожну поставку.

- п.3.1. Загальна сума Договору визначається сумарною вартістю поставленого в рамках даного Договору

- п.3.2. Покупець здійснює 100% передоплату товару на розрахунковий рахунок Постачальника, шляхом безготівкового перерахування сум, вказаних в рахунку Постачальника, на кожну партію продукції, що поставляється. За домовленістю сторін можлива відстрочка оплати не пізніше 20 робочих днів після отримання Товару підтверджується підписаним сторонами видаткової накладної (в інших випадках - відмітка про отримання Товару на товаросупровідних документах).

- п.6.1 У разі несвоєчасної оплати або приймання товару, сплачує ПОСТАЧАЛЬНИКУ пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє Покупця від виконання зобов'язання по оплаті і відшкодування ПОСТАЧАЛЬНИКУ інших можливих збитків.

- п.7.1 - п.7.2. Цей договір вступає в силу з моменту його підписання, враховуючи вимоги п.9.4. Термін дії цього договору закінчується 31 грудня 2019 р.

Позивач зазначає, що 15.08.2018р., в межах Договору ним було поставлено на адресу Відповідача, а ним отримано (ВН РН-08/1501) товар на загальну суму 87717,97 грн.

На підставі гарантійного листа М90вих18 від 15.08.2018р., за домовленістю сторін строк для оплати було подовжено до 06.09.2018р.

За твердженням позивача, оплата за який проведена частково та частково з порушенням строків, зокрема, перший платіж за дану поставку надійшов 14.09.2018р., в сумі 8000.00 грн., другий 26.09.2018р., в сумі 10000,00 грн., третій 27.09.2018р., в сумі 5000,00 грн., і останній 11.12.2018р., в сумі 20000,00 грн., на загальну суму 43000.00 грн.

24.09.2018р., Позивачем на адресу Відповідача було направлено письмову вимогу про негайну сплату існуючої заборгованості по оплаті за товар в розмірі 87717,97 грн

05.11.2018р., Позивачем на адресу Відповідача було направлено повторну письмову вимогу про негайну сплату існуючої заборгованості по оплаті за товар в розмірі 64717,97 грн., строк для якої настав.

Оскільки відповіді на письмові вимоги позивач не отримав, він звернувся до суду з позовом про стягнення 61776,10 грн. заборгованості за договором постачання №ММ-08/1601 від 14.08.2018, у тому числі сума основного боргу 44717,97 грн., сума нарахованих 3% річних 686,00 грн., інфляційні втрати 8153,33 грн. та сума нарахованої пені за п.61. Договору у вигляді подвійної облікової ставки НБУ в розмірі 8218,78 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами виникли правовідносини з договору поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата) покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 та п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, договору; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов'язковість договору для виконання сторонами.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що 15.08.2018р., в межах Договору позивачем було поставлено на адресу Відповідача товар на загальну суму 87717,97 грн. Вказане підтверджується ВН РН-08/1501.

Сторони у п.3.2. Договору встановили, що покупець здійснює 100% передоплату товару на розрахунковий рахунок Постачальника, шляхом безготівкового перерахування сум, вказаних в рахунку Постачальника, на кожну партію продукції, що поставляється. За домовленістю сторін можлива відстрочка оплати не пізніше 20 робочих днів після отримання Товару підтверджується підписаним сторонами видаткової накладної (в інших випадках - відмітка про отримання Товару на товаросупровідних документах).

На підставі гарантійного листа М90вих18 від 15.08.2018р., за домовленістю сторін строк для оплати було подовжено до 06.09.2018р.

У свою чергу, відповідач провів оплату частково та з порушенням строків, зокрема, перший платіж за дану поставку здійснив 14.09.2018р., в сумі 8000.00 грн., другий 26.09.2018р., в сумі 10000,00 грн., третій 27.09.2018р., в сумі 5000,00 грн., і останній 11.12.2018р., в сумі 20000,00 грн., на загальну суму 43000.00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З огляду на положення вимог ст. 530 ЦК України та домовленості сторін, строк оплати отриманого відповідачем товару за ВН РН-08/1501 станом на момент звернення позивача з позовом у даній справі до суду настав.

Докази того, що відповідач здійснив повну оплату на умовах, визначених ним самим у гарантійному листі М90вих18 від 15.08.2018р. чи станом на дату ухвалення рішення у повному обсязі в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, позов в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 44 717,97 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховано відповідачеві 686,00 грн. 3% річних за період з 06.09.18 по 25.01.19 та 357,74 грн. інфляційних за аналогічний період (з врахуванням здійснених відповідачем часткових проплат).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню (розрахунок сум здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга: Еліт 9.1.3").

В п. 6.1 договору відповідач погодився, що у разі несвоєчасної оплати або приймання товару, сплачує ПОСТАЧАЛЬНИКУ пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє Покупця від виконання зобов'язання по оплаті і відшкодування ПОСТАЧАЛЬНИКУ інших можливих збитків.

Позивачем нараховано відповідачеві 1940,64 грн. пені за період з 06.09.18 по 25.01.19 (з врахуванням здійснених відповідачем часткових проплат).

Перевіривши розрахунок позивача в частині вимог про стягнення пені суд дійшов висновку, що він є правильним, заявлений розмір пені відповідає вимогам п. 6 ст. 232 ГК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", вимоги про його стягнення є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин.

Враховуючи приписи ст.ст. 123, 129 ГПК України, судовий збір покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 129, 130, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства ПОЛІФАРБ , місцезнаходження: 36007, Україна, Полтавська область, м.Полтава, провулок Перспективний, 1 -А, Код ЄДРПОУ 32081489 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія ОСОБА_1 , місцезнаходження: 65058, м.Одеса, пр-т Шевченка, 15/2, Код ЄДРПОУ 31768695 ) суму основного боргу 44717,97 грн., суму нарахованих 3% річних 686,00 грн., інфляційні втрати 8153,33 грн. та суму нарахованої пені в розмірі 8218,78 грн., 1921,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 27.02.19 р.

Суддя Киричук О.А.