Рішення

від 25.02.2019 по справі 922/2752/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2752/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Прогрес+", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каррент", м.Харків про стягнення коштів в розмірі 126513,45 грн. за участю представників сторін:

не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне підприємство "Прогрес+", м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Каррент", м. Харків, про стягнення заборгованості в розмірі 126513,45 грн., яка складається з: 90000,00 грн. - сума попередньої оплати, 12427,40 грн. - пеня, 19449,00 грн. - інфляційні втрати, 4637,05 грн. - 3% річних. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати. Підставою нарахування даної суми заборгованості стало порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу № 02/10-16 від 10.10.2016, укладеного між сторонами даного спору, в частині своєчасного передання оплаченого покупцем (позивачем) товару.

Ухвалою господарського суду від 10.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 05.11.2018 об 11:30 год.

Протокольними ухвалами від 05.11.2018, 27.11.2018 у судових засіданнях оголошувалась перерва, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 05.12.2018 суд перейшов до розгляду справи № 922/2752/18 за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено підготовче засідання на 26.12.2018 о 12:45 год.

Ухвалою господарського суду від 29.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/2752/18 до судового розгляду по суті на 05.02.2019 о 10:15 год.

Протокольною ухвалою від 05.02.2019 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 25.02.2019 об 11:15 год.

У судове засідання 25.02.2019 представник позивача не з'явився, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача (вх. № 4211).

Представник відповідача у судове засідання 25.02.2019 не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав, заборгованість не спростував. При цьому суд зазначає, що відповідач про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: 61002, м. Харків, вул. Маршала Бажанова, 21/23, а з матеріалів справи вбачається, що ухвала суду про відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу за вищезазначеною адресою, але не була ним отримана та повернута Укрпоштою до суду за закінченням встановленого строку зберігання.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів по справі покладено на сторони, суд, враховуючи ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, згідно ч.9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

З'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

10.10.2016 між Товариство з обмеженою відповідальністю Каррент (відповідач, продавець) та Приватним підприємством Прогрес+ (позивач, покупець) укладено договір купівлі-продажу № 02/10-16 (далі - договір), відповідно до п.п.1.1 п. 1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, кількість, якість та асортимент якого визначається відповідно до додатків до договору (специфікацій), які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на визначених у даному договорі умовах.

Згідно з додатком № 1 до договору, предметом договору є акумуляторна батарея Sacred Sun SP 12-150 (12VA 150 Fh) в кількості 9 штук.

У відповідності до п. 2.1. додатку № 1 до договору, покупець здійснює попередню оплату вартості товару в розмірі 100% його вартості у сумі 90000,00 грн., в т.ч. ПДВ 15000,00 грн. у національній валюті України на протязі 3-х банківських днів після виставлення продавцем рахунку на оплату товару.

Відповідно до п. 3.1 додатку №1 до договору, товар повинен бути переданий продавцем та прийнятий покупцем протягом 4 календарних тижнів з моменту здійснення оплати вартості товару відповідно до п.2.1 додатку.

Відповідно до п. 5.3 договору, у випадку затримки поставки товару продавець сплачує пеню в розмірі, що дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ на момент виникнення заборгованості, від суми заборгованості по даному договору за кожен день затримки розрахунку.

Згідно з п. 7.1 договору купівлі-продажу, Договір діє до 31 грудня 2016 року, але до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.

Як зазначає позивач, рахунок на оплату товару надійшов від продавця 13 жовтня 2016 року. Того ж дня покупцем на рахунок продавця були перераховані грошові кошти в розмірі 90000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №514 від 13 жовтня 2016 року.

Проте, всупереч умовам договору, відповідач у строк, встановлений п. 3.1 додатку №1 до договору (11.11.2016 року) не виконав взяті на себе зобов'язання, не передав позивачу у власність товар і не повернув суму попередньої оплати в розмірі 90000,00 грн.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з відповідними позовом до господарського суду про стягнення на свою користь 90000,00 грн. - суму попередньої оплати за непереданий відповідачем товар, 12427,40 грн. - пеня, 4637,05 грн. - 3% річних, 19449,00 грн. - інфляційні втрати.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, господарський суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. ст. 662, 664 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар" Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві..

В силу положень ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як свідчать матеріали справи та не спростовано відповідачем, позивачем, на виконання умов укладеного між сторонами даного спору, договору купівлі-продажу від 10.10.2016, відповідно до п. 2.1. додатку № 1 до договору, на рахунок продавця були перераховані грошові кошти в розмірі 90000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №514 від 13 жовтня 2016 року.

Пунктом 3.1 додатку №1 до договору сторони узгодили, що товар повинен бути переданий продавцем та прийнятий покупцем протягом 4 календарних тижнів з моменту здійснення оплати вартості товару відповідно до п.2.1 додатку.

Проте, всупереч умовам договору, відповідач у строк, встановлений п. 3.1 додатку №1 до договору (11.11.2016) не виконав взяті на себе зобов'язання, не передав позивачу у власність товар та не повернув суму попередньої оплати в розмірі 90000,00 грн.

Відповідно до статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу положень статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання по поставці товару в строк, встановлений договором.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження поставки позивачу товару, а також не надав суду доказів на підтвердження повернення позивачу зазначеної суми, сплаченої позивачем як передплата за поставлений товар, сума попередньої оплати в розмірі 90000,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч.1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Відповідно до п. 5.3 договору, у випадку затримки поставки товару продавець сплачує пеню в розмірі, що дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ на момент виникнення заборгованості, від суми заборгованості по даному договору за кожен день затримки розрахунку.

Враховуючи, що умовами спірного договору сторони встановили застосування штрафних санкцій за порушення погоджених строків поставки, а факт прострочення відповідачем строку поставки товару підтверджується наявними матеріалами справи, суд зазначає про наявність правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача пені за період з 11.11.2016 по 11.05.2017, в сумі 12427,40 грн.

Щодо нарахування відповідачеві 4637,05 грн. - 3% річних та 19449,00 грн. інфляційних, нарахованих відповідачеві внаслідок вчасного неповернення сплачених позивачем за договором грошових коштів, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже вказаною статтею передбачена можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.

Натомість, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України.

Відповідно до п. 5.2 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Враховуючи викладене, правові підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача розміру 4637,05 грн. - 3% річних та 19449,00 грн. інфляційних втрат, нарахованих відповідачеві внаслідок вчасного неповернення сплачених позивачем за договором грошових коштів, у суду відсутні.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з викладеного, позов Приватного підприємства "Прогрес+" підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 177, 183, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каррент" (61002, м. Харків, вул. Маршала Бажанова, 21/23, код ЄДРПОУ 39718829) на користь Приватного підприємства "Прогрес+" (61001, м. Харків, Набережна Здоров'я, 12, каб. 26, код ЄДРПОУ 21177582) суму боргу в розмірі 90000,00 грн., суму пені в розмірі 12427,40 грн., суму судового збору в розмірі 1536,49 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Приватне підприємство "Прогрес+" (61001, м. Харків, Набережна Здоров'я, 12, каб. 26, код ЄДРПОУ 21177582);

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Каррент" (61002, м. Харків, вул. Маршала Бажанова, 21/23, код ЄДРПОУ 39718829).

Повне рішення складено 25.02.2019

Суддя ОСОБА_1

справа № 922/2752/18