Рішення

від 27.02.2019 по справі 927/46/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

27 лютого 2019 року

справа № 927/46/19

          Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання гринчук О.К., розглянувши матеріали справи за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області, проспект Миру, 43, м. Чернігів, 14000

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НТК-ЧЕРНІГІВ", вул. Любецька, 78,

м. Чернігів, 14021

про стягнення 7737 грн. 49 коп.

Без виклику сторін

в с т а н о в и в:

          Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "НТК-ЧЕРНІГІВ" про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 5979 грн. 73 коп., що утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного сторонами договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №31-18 від 01.03.2018, пені за порушення строків оплати оренди у сумі 1159 грн. 79 коп. та штрафу за порушення строків оплати оренди більше ніж на 3 місяці у сумі 597 грн.97 коп.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 15.01.2019 відкрите спрощене позовне провадження у справі № 927/24/19 без повідомлення учасників сторін.

Вказаною ухвалою відповідача повідомлено, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

24.01.2019 на адресу Господарського суду Чернігівської області підприємством зв'язку повернуто поштове відправлення, а саме ухвала суду від 15.01.2019 про відкриття провадження у справі №927/46/19, надіслана судом відповідачеві за даним позовом – Товариству з обмеженою відповідальністю "НТК-ЧЕРНІГІВ" (вул. Любецька, 78, м. Чернігів, 14021 ), із зазначенням причини повернення: “інші причини, що не дали змоги виконати обов?язки щодо пересилання поштового відправлення”.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Ч. 6 п. 4 с. 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 05.03.2009 N 270 “Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку” рекомендовані поштові відправлення, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату. У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що неотримання листів з ухвалами суду відповідачем та повернення їх до суду є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання, тобто є власною волею відповідача.

Таким чином, відповідач у справі був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі №927/46/19 та встановлення строку для подання відзиву на позовну заяву.

Від сторін заяв та клопотань не надійшло, відповідачем у встановлений судом строк відзив на позов не наданий.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

          01.03.2018 між позивачем як орендодавцем та відповідачем як орендарем укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №31/18 (далі за текстом - договір оренди) (а.с. 11-13), відповідно до умов пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування без права передачі у суборенду та приватизації державне нерухоме майно - нежитлові приміщення магазину площею 53,1 кв.м. (надалі – майно), розташовані за адресою: м. Чернігів, вул. Громадська, 62-А та перебуває на балансі Державного підприємтсва «Товговий дім» «Сіверщина» (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 30.11.2017 і становить за незалежною оцінкою 181602 грн. 00 коп.

          Відповідно до п.1.2 майно передається в оренду для здійснення торгівлі продовольчими товарами у тому числі товарами підакцизної групи.

Згідно із п.2.1. договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.

Об'єкт оренди переданий позивачем відповідачеві за актом прийому-передачі від 01.03.2018 (а.с. 15).

Відповідно до п. 3.1 договору оренди орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 N786. і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - січень 2018 року 2816 грн.65 коп.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України (п. 3.3).

          У пункті 3.4 передбачено, що у разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого місяця оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно із чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

Відповідно до п. 3.6 договору оренди орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом міністрів України і чинних на кінець періоду за який здійснюється платіж.

Пунктом 5.2 передбачено, що орендар зобов?язаний протягом місяця після підписання договору внести завдаток, передбачений договором. Завдаток стягується до державного бюджету і балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у п. 3.6 договору. Після закінчення основного строку договору оренди здійснюється перерахування орендної плати за останній місяць (останні місяці) з урахуванням внесеного завдатку. У разі порушення орендарем зобов'язання зі сплати орендної плати він має відшкодувати державному бюджету і балансоутримувачу збитки у сумі, на яку дони перевищують розмір завдатку. Якщо у разі дострокового припинення договору за згодою сторін сума сплачених орендних платежів і завдатку перевищить передбачені договором платежі за період фактичної оренди, то це перевищення розглядається як зайва сума орендної плати.

Згідно із п. 5.3 договору оренди орендар зобов?язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.

Відповідно до п. 3.11 договору оренди у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує оренду плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов?язку сплати заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі з урахуванням санкцій, до державного бюджету і балансоутримувачу.

Договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 01.03.2018 до 27.02.2021 включно (п. 10.1 договору оренди).

15.06.2018 сторонами у справі укладений договір про розірвання договору оренди нерухомого майна №31/18 від 01.03.2018, відповідно до умов п. 1.1 якого сторони за взаємною згодою розірвали договір оренди з дати повного звільнення об?єкта оренди та підписання акта приймання-передачі орендованого майна з оренди балансоутримувачем та орендарем (а.с. 17).

Відповідно до п. 2 договору у термін, визначений п. 10.9 договору оренди, орендар за погодженням з орендодавцем повертає орендоване майно балансоутримувачу у відповідності до п. 5.10, 10.10 договору оренду. Майно вважається повернутим балансоутримувачу з моменту підписання акту приймання-передачі.

          Об'єкт оренди переданий відповідачем балансоутримувачу за актом приймання-передачі з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, яке розташоване за адресою: м. Чернігів, вул. Громадська, 62-А. (а.с. 18), орендне користування припинено.

Вказані обставини відповідачем у справі не спростовані.

За доводами позивача, відповідач на виконання умов договору оренди завдаток не вніс, обов?зок щодо своєчасної сплати орендної плати не виконав.

Орендну плату за договором відповідачем сплачено частково на суму 1100 грн. 00 коп. (платіжне доручення №5495027SB), яка з урахуванням п. 3.12 договору оренди, зарахована у рахунок орендної плати за березень 2018.

Решта суми заборгованості з орендної плати за період з березня по червень 2018 року у розмірі 5979 грн. 73 коп. відповідачем сплачена не була.

Заборгованість у розмірі 5979 грн. 73 коп. заявлена до стягнення позивачем за даним позовом.

Згідно пункту 3.7 договору орендна плата, перераховано несвоєчасно або не у повному обсязіпідлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми боргу за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

На підставі умов договору позивачем за період з 16.04.2018 по 15.05.2018 на суму 56 грн. 21 коп., з 16.05.2018 по 23.05.2018 на суму 30 грн. 10 коп., з 24.05.2018 по 15.06.2018 на суму 86 грн. 53 коп., з 16.06.2018 по 22.06.2018 на суму 39.55 коп., з 23.06.2018 по 12.07.2018 на суму 92 грн. 52 коп., з 13.07.2018 по 15.07.2018 на суму 14 грн. 29 коп., 16.07.2018 по 06.09.2018 на суму 303 грн. 90 коп., з 07.09.2018 по 24.10.2018 на суму 283 грн. 10 коп. з 25.10.2018 по 06.12.2018 на суму 253 грн. 61 коп., загальна сума пені складає 1159 грн. 81 коп., що позивач обгрунтовує наявним у позовній заяві розрахунком.

Відповідно до п. 3.8 договору у разі, якщо на дату сплати орендної заборгованість за нею становить не менше ніж за, орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 10% штрафу від суми заборгованості у розмірі 597 грн. 97 коп.

Позивачем на адресу відповідача надсилалася претензія №18-04-03741 від 26.07.2018 з вимогою сплати заборгованості (а.с. 20). Докази надсилання відповідачеві претензії позивачем надані до матеріалів справи (а.с. 21).

Вимоги претензії відповідачем залишені без задоволення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Заперечень на позов відповідач у встановлений судом строк не надав.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За змістом ст. 283 Господарського кодексу України та ст. 759 Цивільного кодексу України орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, ч.3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

В силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджений факт укладення сторонами у справі договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №31/18 від 01.063.2018, договору про розірвання договору оренди нерухомого майна №31/18 від 01.03.2018 від 15.06.2018, а також факт передачі позивачем та повернення відповідачем об?єкту ореди за актими приймання-передачі.

Факт користування орендованим майном відповідачем не спростовано.

У встановлений п. 3.6 договору строк відповідач орендну плату вносив несвоєчасно та не у повному обсязі.

Судом встановлено, що часткова сплата відповідачем орендної плати у сумі 1100 грн. 00 коп. (платіжне доручення №5495027SB), зарахована у рахунок орендної плати за березень 2018 на підставі п. 3.12 договору оренди.

Розмір заборгованості відповідача з орендної плати за договором за період з березня по червень 2018 року складає 5979 грн. 73 коп., що підтверджено матеріалами справи, її фактичними обставинами, а також наданим позивачем суду розрахунком та відповідачем у справі не спростований.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача 5979 грн. 73 коп. заборгованості з орендної плати є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, на підставі умов пункту 3.7 договору оренди позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за прострочення сплати орендної плати за період з 16.04.2018 по 15.05.2018 на суму 56 грн. 21 коп., з 16.05.2018 по 23.05.2018 на суму 30 грн. 10 коп., з 24.05.2018 по 15.06.2018 на суму 86 грн. 53 коп., з 16.06.2018 по 22.06.2018 на суму 39.55 коп., з 23.06.2018 по 12.07.2018 на суму 92 грн. 52 коп., з 13.07.2018 по 15.07.2018 на суму 14 грн. 29 коп., 16.07.2018 по 06.09.2018 на суму 303 грн. 90 коп., з 07.09.2018 по 24.10.2018 на суму 283 грн. 10 коп. з 25.10.2018 по 06.12.2018 на суму 253 грн. 61 коп., загальна сума пені складає 1159 грн. 81 коп., що позивач обґрунтовує наявним у позовній заяві розрахунком.

За висновком суду позивачем необґрунтовано визначено період нарахування пені, оскільки вказаний період визначено з порушенням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Таким чином, правомірним є нарахування пені за період прострочення з 16.04.2018 по 16.10.2018 включно.

Крім того, пеня повинна нараховуватися за кожний період (місяць) окремо з урахування суми боргу з орендної плати за відповідний місяць.

З урахуванням зазначених обставин судом здійснено перерахунок належної до стягнення суми пені.

За розрахунком суду стягненню з відповідача на користь позивача у справі підлягає пеня у розмірі 291 грн. 80 коп.

На підставі п. 3.8 договору позивач нарахував до стягнення з відповідача штраф у розмірі 10% від суми заборгованості на суму 597 грн. 97 коп.

Вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 10% від суми заборгованості, що складає у розмірі 597 грн. 97 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином, позов підлягає задоволенню у частині вимог заборгованості з орендної плати у сумі 5979 грн. 73 коп., пені у сумі 291 грн. 80 коп. та штрафу у сумі 597 грн. 97 коп., В решті позову слід відмовити за необґрунтованістю.

Судові витрати покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до положень ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НТК-ЧЕРНІГІВ", вул. Любецька, 78, м. Чернігів, 14021, код 39070955, на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області, проспект Миру, 43, м. Чернігів, 14000, код 14243893, заборгованість у сумі 5979 грн. 73 коп., пеню у сумі 291 грн. 80 коп., штраф у сумі 597 грн. 97 коп., а також витрати зі сплати судового збору у сумі 1564 грн. 33 коп.

3. В решті позову відмовити.

           Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення підписано 27.02.2019.

                    Суддя                                         М. О. Демидова