Ухвала

від 26.02.2019 по справі 915/1329/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

====================================================================

УХВАЛА

26 лютого 2019 року Справа № 915/1329/18

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40)

до відповідача: Житлово-комунального підприємства Галицинівської сільської ради «Дельфін» (57286, Миколаївська область, Вітовський район, с. Галицинове, вул. Центральна, 1)

про: стягнення 2316,66 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився.

Суть спору:

28.11.2018 акціонерне товариство «Миколаївобленерго» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 01/22-8656 від 27.11.2018 про стягнення з Житлово-комунального підприємства Галицинівської сільської ради «Дельфін» пені в розмірі 2075,36 грн., 3% річних в розмірі 241,30 грн.

Ухвалою суду від 28.01.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу № 915/1329/18 до судового розгляду по суті на 26.02.2019 о 16 год. 00 хв.

05.02.2019 до суду від позивача надійшла заява № 01/22-617 від 31.01.2019 про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору та стягнення з відповідача сплаченого удового збору в сумі 1762,00 грн.

Станом на момент проведення судового засідання інших заяв як по суті справи, так і з процесуальних питань від учасників справи до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався, вимоги суду щодо надання відзиву не виконав, про причини невиконання вимог суду не повідомив.

26.02.2019 представники сторін в судове засідання не з'явилися. Разом з тим, позивач просив суд здійснити розгляд справи № 915/1329/18 без участі свого позивача (заява № 01/22-617 від 31.01.2019). Відповідач повноважного представника в судове засідання 26.02.2019 не направив, про причини його нез'явлення суд не сповістив, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про отримання відповідачем копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 28.01.2019 у справі № 915/1329/18 на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400135526980.

Водночас, враховуючи відсутність відзиву по суті позову, згідно ст. 165 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.

26.02.2019 за результатами розгляду заяви позивача № 01/22-617 від 31.01.2019 про закриття провадження у справі №915/1329/18, суд на підставі ст. ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України підписав вступну та резолютивну частини ухвали.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд –

В С Т А Н О В И В:

21.03.2011 між відкритим акціонерним товариством енергопостачальною компанією «Миколаївобленерго» (далі – постачальник) та Житлово-комунальним підприємством Галицинівської сільської ради «Дельфін» (далі – споживач) був укладений договір № 40/849 про постачання електричної енергії (далі – Договір).

Протоколом загальних зборів публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» № 27 від 19.04.2018 затверджено нову редакцію Статуту акціонерного товариства «Миколаївобленерго», відповідно до якого, акціонерне товариство «Миколаївобленерго» є юридичною особою з новим найменуванням, у результаті проведення державної реєстрації змін до Статуту публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» у відповідності до Закону України «Про акціонерні товариства». Публічне акціонерне товариство «Миколаївобленерго» було новим найменуванням відкритого акціонерного товариства Енергопостачальної компанії «Миколаївобленерго», відповідно до Закону України «Про господарські товариства».

Згідно з предметом Договору якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 35,7 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Точка продажу електричної енергії по кожному об'єкту споживача визначається додатком № 8 «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін». Приєднана потужність у точках підключення становить 35,7 кВт.

В п. 2.1 Договору зазначено, що під час виконання його умов, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Згідно з пп. 2.2.2 Договору позивач зобов'язався постачати відповідачу (споживачу) електроенергію як різновид товару.

Згідно з пп. 2.3.1, 2.3.3 Договору відповідач зобов'язався виконувати умови цього Договору; оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 10 «Порядок розрахунків» та № 4 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Відповідно до п. 4.2.1 Договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 – 2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 10 «Порядок розрахунків», споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, 3% річних та індекс інфляції. Сума зазначених нарахувань вказується в окремих розрахункових документах.

Згідно з п. 9.4 цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2011, а в частині розрахунків до повного їх завершення. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

Відповідно до умов п. п. 1, 2, 4 додатку № 10 до Договору розрахунковим вважається період з 20 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

Покази розрахункових засобів обліку відповідно до переліку об'єктів споживача і точок комерційного обліку фіксуються споживачем на останній календарний день місяця та оформлюються «Актом про використану електричну енергію» по наведеному у додатку № 4 зразку у 2-х примірниках по одному для кожної сторони.

Споживач здійснює 2 планові платежі на поточний рахунок із спеціальним режимом використання у таких співвідношеннях:

- 5 числа поточного місяця 50% заявленого обсягу споживання електроенергії;

- 20 числа поточного місяця 50% заявленого обсягу споживання електроенергії.

В день надання «Акту про використану електричну енергію» постачальник надає споживачу рахунки за фактично спожиту активну електроенергію і фактичне перетікання реактивної електроенергії за розрахунковий період та рахунок на здійснення попередньої оплати.

Обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, визначається відповідно до «Акту про використану електричну енергію».

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як постачальника, до відповідача, як споживача, щодо стягнення з останнього пені та 3% річних внаслідок порушення останнім взятих на себе договірних зобов'язань щодо вчасної оплати спожитої активної електричної енергії.

Підставою – умови договору про постачання електричної енергії № 40/849 від 21.03.2011, акти про прийняття-передавання товарної продукції за період з березня по серпень 2017 року, рахунки за період з березня по серпень 2017 року, платіжні доручення (26 шт.), застосування статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», статей 509, 525, 526, 610, 629, 714 Цивільного кодексу України, статей 193, 275, 276 Господарського кодексу України, пункту 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 № 28.

Отже, спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про електропостачання.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 (чинних на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що договір є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Відповідно до ч. 7 ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачити попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

В пп. 1 п. 8.1 та пп. 2 п. 10.2 ПКЕЕ постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на отримання від споживача своєчасної оплати за електричну енергію та інших платежів відповідно до умов договору та законодавства України, споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

За даними позивача, які не спростовані відповідачем, останній порушив договірні зобов'язання в частині своєчасності оплати рахунків за спожиту активну електричну енергію та здійснення планових платежів за електричну енергію, за розрахункові періоди з березня 2017 року по серпень 2017 року, у зв'язку з чим відповідачу була нарахована пеня за період з 07.03.2017 по 26.09.2017 на загальну суму 2075,36 грн. Крім того, внаслідок неналежного виконання зобов'язань по сплаті рахунків за спожиту активну електричну енергію та здійснення планових платежів за електричну енергію з березня 2017 року по серпень 2017 року відповідачу були нараховані 3 % річних з 07.03.2017 по 26.09.2017 на загальну суму 241,30 грн.

Таким чином, позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість зі сплати пені та 3% річних за договором про постачання електричної енергії № 40/849 від 21.03.2011 в загальному розмірі 2316,66 грн, з яких 2075,36 грн пені та 241,30 грн 3% річних.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви позивача та наявність підстав для закриття провадження у даній справі, виходячи з такого.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до змісту ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Як свідчать матеріали справи, розрахунок заявлених позивачем до стягнення сум відповідачем не спростовано.

У даних правовідносинах позивачем доведено, а відповідачем не заперечено, що останнім дійсно у спірний період з березня 2017 по серпень 2017 порушені норми та приписи чинного законодавства, в частині своєчасності проведення оплати за отримані послуги, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Водночас, в період розгляду даної справи, згідно наданого сторонами платіжного доручення № 151 від 04.01.2019 вбачається, що відповідач здійснив сплату заборгованості з пені, 3% річних згідно позовної заяви № 01/22-8656 від 27.11.2018 в сумі 2316,66 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем повністю погашено заявлені позивачем за даним позовом до стягнення суми, між сторонами не залишилось спірних питань по суті спору.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на викладене, суд вважає, що у даній справі відсутній предмет спору у зв'язку з тим, що відповідачем у повному обсязі погашено заявлену позивачем до стягнення з відповідача суму заборгованості за договором № 40/849 від 21.03.2011.

Таким чином, беручи до уваги наведені норми та обставини, провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з приписами ч. ч. 3, 5 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Крім того, щодо заявленого позивачем клопотання про стягнення з відповідача сплаченого судового збору в сумі 1762,00 грн суд зазначає таке.

Матеріали справи свідчать, що фактичне погашення відповідачем заборгованості, заявленої позивачем до стягнення, відбулося після подання позивачем позову та відкриття провадження у справі – 04.01.2019.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд виносить ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

У зв'язку з тим, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності позивачу звертатися з позовом до суду та здійснювати додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого частиною 9 ст. 129 ГПК України, покладає на відповідача судові витрати в частині відшкодування позивачу судового збору.

Керуючись ст. 73, 74, 86, 129, 201, 231, 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд –

У Х В А Л И В:

1. Закрити провадження у справі № 915/1329/18.

2. Стягнути з житлово-комунального підприємства Галицинівської сільської ради «Дельфін» (57286, Миколаївська область, Вітовський район, с. Галицинове, вул. Центральна, 1; ідентифікаційний код 36896247) на користь акціонерного товариства «Миколаївобленерго» (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40; ідентифікаційний код 23399393) судовий збір в сумі 1762,00 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та у строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано судом 27.02.2019.

          Суддя                                                                      О.Г. Смородінова