Рішення

від 25.02.2019 по справі 200/14641/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2019 р. Справа№200/14641/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., при секретарі судового засідання Шташаліс О.О.

від представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Голуб М.І., за довір.

розглянувши у відкритому судовому засідання в порядку загального позовного провадження адміністративний справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЗ "АЗОВ-СХІД" (код ЄДРПОУ 31674430, місцезнаходження: 87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Миру, 68а)

до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, місцезнаходження: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, буд. 114)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

20 грудня 2018 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю ВЕЗ АЗОВ-СХІД (код ЄДРПОУ 31674430, місцезнаходження: 87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Миру, 68а), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, місцезнаходження: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, буд. 114) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0257234605 від 12.11.2018 року про зобов'язання сплатити штраф з орендної плати за землю в сумі 79 691,53 грн., визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0257244605 від 12.11.2018 року про зобов'язання сплатити штраф з орендної плати за землю в сумі 4035,18 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що в лютому 2018 року позивачем задекларовано податкові зобов'язання з орендної плати за землю в сумі 5 146 379,68 грн., щомісячний платіж складає 428 864,97 грн., та грудень 2018 року - 428 865,01 грн. По строку сплати позивачем сплачені узгоджені податкові зобов'язання з орендної плати за землю. Разом з тим, контролюючим органом 02.03.2018 року проведено камеральну перевірку, про що складено Акт №126/05-99-46-05/05-853/31674430 та винесено податкове повідомлення - рішення від 05 квітня 2018 року №0029904605 на суму 248 828,50 грн.

Скориставшись правом на досудове врегулювання спору, позивачем оскаржене вищевказане рішення до вищого рівня. Рішенням ДФС України від 18.06.2018 р. скарга залишена без задоволення, рішення без змін.

Вказує, що відповідач відобразив суму визначеного грошового зобов'язання в картці особового рахунку платника податків з орендної плати, в зв'язку з чим, сума платежу за березень 2018 року зарахувалась в погашення грошового зобов'язання за оскаржуваним рішенням від 05 квітня 2018 року №0029904605 на суму 248 828,50 грн. При зарахуванні платежу за квитанцією від 23.04.18р. №82 в сумі 428 864,97 грн. за березень 2018 р. в погашення грошового зобов'язання за оскаржуваним рішенням від 05 квітня 2018 року №0029904605 на суму 248 828,50 грн., наступні щомісячні платежі при сплаті узгодженого податкового зобов'язання з орендної плати за землю зараховувались з порушенням строку сплати. Тільки у вересні 2018 року відповідачем було відкориговане показники картки особового рахунку платника податків з орендної плати за землю у зв'язку з судовим оскарженням рішення від 05 квітня 2018 року №0029904605 на суму 248 828,50 грн. Тобто, на думку позивача, відповідач діяв не у спосіб, визначений вимогами ПК України, чим порушив порядок сплати узгодженого податкового зобов'язання позивача за період квітень-серпень 2018 року з орендної плати за землю.

Відповідач по справі, Головне управління ДФС у Донецькій області, надав до суду відзив на адміністративний позов, відповідно до якого просить у задоволенні позову відмовити повністю. Зазначає, що за результатами камеральної перевірки позивача щодо своєчасності сплати узгодженого податкового зобовязання з орендної плати з юридичних осіб за 2018 рік встановлено у тому числі несвоєчасність сплати самостійно узгодженого податкового зобовязання з орендної плати з юридичних осіб в сумі 58 846,58 грн. за податковою декларацією від 09.02.2018 року за № 9016075119 за червень-серпень 2018 року та в сумі 2 488 270,50 грн. за податковим повідомленням - рішенням від 05.04.2018 року за № 0029904605.

Крім того, вказує на те, що якщо процедура адміністративного оскарження по податковому рішенню від 05.04.2018 року на суму 2 488 270,50 грн. не була розпочата протягом 10 календарних днів, що настали за днем їх отримання, то суми штрафних санкцій, визначених в податкових повідомленнях-рішеннях, підлягали сплаті.

Ухвалою суду від 26 грудня 2018 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11 січня 2019 року. В подальшому підготовче засідання відкладено на 12 лютого 2019 року.

Того ж дня, у справі закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 25 лютого 2019 року.

Представник позивача у судове засідання не з'явися, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, відзив на нього, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЗ "Азов-Схід" (код ЄДРПОУ 31674430, проспект Леніна, буд.68-А, м. Маріуполь, Донецька область,87500) зареєстровано в якості юридичної особи з 17.09.2001 року, номер запису: 1 274 120 0000 000741 та з 27.09.2001 року перебуває на податковому обліку у Маріупольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, зазначене підтверджується копією Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців.

Відповідач, Головне управління ДФС у Донецькій області (місцезнаходження: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії,114, код ЄДРПОУ 39406028), є субєктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження та згідно ст.43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обовязки.

Судом встановлено, що відповідачем по справі проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового зобовязання з орендної плати з юридичних осіб за 2018 рік, за результатами якої складено акт № 1025/05-99-46-05/05-583/31674430 від 30.10.2018 року (арк.с. 21-24).

Вказаним актом перевірки встановлено, що платником несвоєчасно сплачено самостійне визначене грошове зобов'язання з орендної плати на зальну суму 817091,20 грн. Відповідальність платника передбачена пунктом 126.1 статті 126 розділу ІІ Податкового кодексу України.

12.11.2018 року на підставі вищезазначеного акта перевірки відповідачем по справі прийнято податкове повідомлення-рішення №0257234605, відповідно до якого на підставі п.57.1 ст.57, п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України визначено суму штрафу у розмірі 79 691,53 грн. (а.с.17).

Також, 12.11.2018 року на підставі вищезазначеного акта перевірки відповідачем по справі прийнято податкове повідомлення-рішення №0257244605, відповідно до якого на підставі п.57.1 ст.57, п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України визначено суму штрафу у розмірі 4035,18 грн. (а.с. 19).

Позивачем податкове повідомлення-рішення №0029904605 від 05.04.2018 року оскаржено до ДФС України (а.с. 25-27).

Рішенням ДФС України від 18.06.2018 року № 20776/6/99-99-11-03-01-25 скарга залишена без задоволення ( а.с. 30-32).

Судом встановлено, що позивачем по справі 09.02.2018 року до Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС була подана податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018 рік №9016075119, відповідно до якої платником самостійно визначено суму зобов'язання за 2018 рік у розмірі 5 146 379,68 грн., у тому числі за грудень 2018 року в сумі 428 865,01 грн. (арк. с.45-48).

Судом встановлено, що згідно платіжних доручень від 23.02.18р. №45, від 26.03.18 р. № 68, від 23.04.18 р. №82, від 21.05.18 р. №110, від 25.06.18р. №137, від 25.07.18р. №178, від 30.08.18 р. №206, від 25.09.18р. №232, від 26.10.18 р. №253, від 29.11.18 р. №276 позивачем сплачено орендну плату за землю в сумі 428 864,97 грн. відповідно. (арк.с. 35-44)

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковим зобов'язанням в розумінні ПК України визначається сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. ПК України).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України ).

Тобто, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником в строки, визнається сумою податкового боргу платника податків, відповідно до п.п. 14.1.175 п.14.1 ст.14 вказаного Кодексу.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.288.1. ст.. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, відповідно до ч. 288.7 зазначеної статті, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Пунктом 286.2. статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, як визначено в пункті 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України встановлена відповідальність платників податків за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання.

За приписами п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснювалася (щомісячна) сплата податкового зобов'язання за період з лютого по листопад 2018 року, зазначене підтверджується платіжними дорученнями: 23.02.18р. №45 в сумі 428 864,97 грн., від 26.03.18 р. № 68 в сумі 428 864,97 грн., від 23.04.18 р. №82 в сумі 428 864,97 грн., від 21.05.18 р. №110 в сумі 428 864,97 грн., від 25.06.18р. №137 в сумі 428 864,97 грн., від 25.07.18р. №178 в сумі 428 864,97 грн., від 30.08.18 р. №206 в сумі 428 864,97 грн., від 25.09.18р. №232 в сумі 428 864,97 грн., від 26.10.18 р. №253 в сумі 428 864,97 грн., від 29.11.18 р. №276 позивачем сплачено орендну плату за землю в сумі 428 864,97 грн. (арк.с. 35-44).

За таких обставин сума штрафних санкцій, застосована до позивача згідно зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями в сумі 79 691,53 грн., та в сумі 4035,18 грн.. є такою, що не ґрунтується на нормах ст.87.9, п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч.3ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Водночас, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу, виходячи з наступного.

Позивач просить суд стягнути з Головного управління ДФС у Донецькій області витрати на правничу допомогу у розмірі 3 500,00 гривень.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 03 вересня 2018 року між адвокатом Мороз О.О. та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЗ "АЗОВ-СХІД" укладено договір про надання правничої допомоги.

14 грудня 2018 року між сторонами договору укладено Доручення № 2, предметом якого є надання правничої допомоги адвоката, зокрема, представництво інтересів клієнта у суді першої інстанції.

Пунктом 3 зазначеного Доручення № 2 передбачено, що розмір винагороди за його виконання складає 3 500,00 гривень.

Позивачем наданий рахунок на оплату від 14 грудня 2018 року, відповідно до якого авансування витрат адвоката за виконання Доручення № 2 від 14.12.2018 року складає 3 500,00 гривень.

Зі змісту розрахунку судових витрат на правову допомогу вбачається, що вартість послуг адвоката щодо збирання та аналіз доказів для позовної заяви та участь у судових засіданнях в суді першої інстанції становить 2500,00 гривень та 1000,00 гривень, відповідно (а.с.103-105).

Згідно частинами 1-3 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями частини 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру витрат позивача на правничу допомогу в розмірі 3 500,00 грн. до суду надано:

- розрахунок судових витрат на правову допомогу у справі № 200/14641/18-а від 14 грудня 2018 року № б/н;

- доручення № 2 від 14 грудня 2018 року до договору про надання правової допомоги від 03 вересня 2018 року;

- рахунок на оплату від 14 грудня 2018 року;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП № 001573 від 28 лютого 2018 року;

- ордер серія ЗП № 093864 від 14 грудня 2018 року.

Суд, розглянувши докази надані позивачем, дійшов наступних висновків.

У відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вже зазначалось судом вище, позивачем надані вказані документи відповідно до договору про надання правової допомоги від 03 вересня 2018 року.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, вбачається доцільним доведення відображення адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення", зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2013 р. за № 1686/24218.

Наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2013 р. за № 1686/24218, встановлено форму Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність,

Пунктами 1, 2, 4 ч.3 вказаного вище Порядку передбачено, що самозайнята особа зобов'язана подати до контролюючого органу за основним місцем обліку примірник Книги, на титульному аркуші якої зазначаються: прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), податкова адреса, номер та дата свідоцтва про право на здійснення незалежної професійної діяльності (за наявності); книга прошнурована, пронумерована, безоплатно реєструється в контролюючому органі. Книга засвідчується підписом керівника або заступника контролюючого органу та скріплюється печаткою; у разі необхідності реєстрації нової Книги протягом податкового (звітного) періоду записи в ній продовжуються наростаючим підсумком, а попередня Книга залишається у самозайнятої особи.

Записи у книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід (п. 5 Порядку). Проте, суду книги обліку доходів і витрат не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач, в порушення норми пункту 2 частини 3 статті 134 КАС України, не в повному обсязі надав суду належні докази, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЗ "АЗОВ-СХІД" (код ЄДРПОУ 31674430, місцезнаходження: 87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Миру, 68а) до Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, місцезнаходження: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, буд. 114) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0257234605 від 12.11.2018 року про зобов'язання сплатити штраф з орендної плати за землю в сумі 79 691,53 грн., визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0257244605 від 12.11.2018 року про зобов'язання сплатити штраф з орендної плати за землю в сумі 4035,18 грн. - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДФС у Донецькій області №0257234605 від 12 листопада 2018 року про зобов'язання сплатити штраф з орендної плати за землю в сумі 79 691,53 гривень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДФС у Донецькій області №0257244605 від 12 листопада 2018 року про зобов'язання сплатити штраф з орендної плати за землю в сумі 4035,18 гривень.

Стягнути з Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, місцезнаходження: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії,114) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЗ "АЗОВ-СХІД" (місцезнаходження: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, 68а, код ЄДРПОУ 31674430) судовий збір в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні.

Вступна та резолютивна частини рішення виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 25 лютого 2019 року. Повний текст судового рішення складено та підписано 26 лютого 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Абдукадирова К.Е.