Рішення

від 26.02.2019 по справі 0940/2493/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2019 р. справа № 0940/2493/18

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління державної фіскальної служби в Івано-Франківській області до малого приватного підприємства торгово-виробничої фірми Черсак про стягнення податкового боргу в сумі 22090,67 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

27.12.2018 Головне управління державної фіскальної служби в Івано-Франківській області звернулося в суд з позовною заявою до малого приватного підприємства торгово-виробничої фірми Черсак про стягнення податкового боргу в сумі 22090,67 грн.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.12.2018 відкрито провадження за вказаним позовом, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення податкового обов'язку встановленого пунктом 16.1 статті 16, статтею 36 Податкового кодексу України не сплатив податкові зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку інших ніж заробітна плата, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та земельного податку з юридичних осіб.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у строк встановлений судом не скористався. Ухвала про відкриття провадження, яка йому надсилалась за адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань повернулася до суду з відміткою ПАТ "Укрпошта" - "за закінченням терміну зберігання". Відповідно до частини 6 статті 162 у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявним матеріалами.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заяві по суті справи, встановив наступне.

Мале приватне підприємство торгово-виробнича фірма Черсак 25.01.1992 взяте на податковий облік в Коломийській ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області як платник податку, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.36-41).

Окрім цього, згідно зазначеного витягу 04.04.2018 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №11211100010001718 про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ним органу щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації.

Відповідачем допущено утворення податкового боргу в розмірі 22090,67 грн., що виник в результаті несплати наступних грошових зобов'язань: зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку інших ніж заробітна плата в сумі 18301,23 грн. (донарахованого основного платежу за актом перевірки від 10.05.2018 №362/09-19-14-01-13650001, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення №0004181401 від 01.06.2018 на суму 13263,92 грн. та донарахованих штрафних санкцій за актом перевірки від 10.05.2018 № 362/09-19-14-01-13650001, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення №0004181401 від 01.06.2018 суму 4527,31 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0004191401 від 01.06.2018 суму 510,00 грн.); зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості в сумі 2248,06 грн. (донарахованого основного платежу за актом перевірки від 10.05.2018 № 362/09-19-14-01-13650001, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення №0004161401 від 01.06.2018р. на суму 1447,52 грн. та донарахованих штрафних санкцій за актом перевірки від 10.05.2018 №362/09-19-14-01-13650001, винесено податкове повідомлення-рішення №0004161401 від 01.06.2018 суму 361,88 грн; та податкове повідомлення-рішення №0004171401 від 01.06.2018 суму 340,00 грн., а також пені у розмірі 98,66 грн. нарахованої на підставі пункту 129.1.2 статті 129 Податкового кодексу України) земельного податку з юридичних осіб в сумі 1928,26 грн., який виник в результаті несплати самостійно задекларованих грошових зобов'язань згідно податкової декларації з плати за землю за 2018 р. від 16.02.2018 рік в сумі 1541,38 грн., за червень-жовтень 2018 року (щомісячний платіж становить 386,88 грн., частково сплачено в розмірі 6,14 грн.).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Статтею 16 Податкового кодексу України визначені обов'язки платника податків, згідно положень якої платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3.), сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4).

Положеннями статті 36 Податкового кодексу України визначено суть податкового обов'язку, згідно положень якої податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Стаття 8 Податкового кодексу України визначає види податків та зборів.

В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори (пункт 8.1).

До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 8.2).

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад (пункт 8.3).

Відповідно до статті 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків належать: податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; податок на додану вартість; акцизний податок; екологічний податок; рентна плата; мито.

Платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент (пункт 162.1 статті 162 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Порядок нарахування, утримання та сплати податковими агентами податку на доходи фізичних осіб визначено пунктом 168.1 статті 168 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (підпункт 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).

Якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку (підпункт 168.1.3 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).

Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання) (підпункт 168.1.4 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (підпункт 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).

Розрахунок податкових зобов'язань з оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого у джерела його виплати, проводиться податковим агентом (у тому числі роботодавцем, органами Пенсійного фонду України) (пункт 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).

Згідно акту перевірки від 10.05.2018 №362/09-19-14-01-13650001 про результати документальної позапланової виїзної перевірки податковим органом встановлено порушення відповідачем п. 162.1. ст. 162. пп. 163.1.2 п. 163.1 ст. 163. 164.1.1 п. 164.1. абзац.б) пп. 164.2.17 п. 164.2. п. 164.3, п. 164.5 ст. 164. п. 167.1 ст.167, пп. 168.1.1. 168.1.4 п. 168.1, 168.3, пп. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168 підпункту а, б) п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 2015 рік в сумі 8 418,60 грн. (47 562,7 грн. х 1,18х 15%) та за 2018 рік в сумі 4 845,32 грн. (22 064,3 грн. х 1,22 х 18%) (а.с.11-19).

На підставі даного акту перевірки від 10.05.2018 №362/09-19-14-01-13650001 винесено податкове повідомлення-рішення №0004181401 від 01.06.2018, яким відповідачу збільшено суму грошового на 13363,92 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 4527,31 грн. (а.с. 20) та податкове повідомлення-рішення №0004191401 від 01.06.2018, яким нараховано штраф в розмірі 510, 00 грн.

Дані податкові повідомлення-рішення були направлені відповідачу та отримані 12.06.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (зворот а.с.24).

Зазначені податкові повідомлення-рішення відповідачем не оскаржувалися, а грошові зобов'язання за ними не сплачені.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 даного Кодексу об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1).

База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2).

Відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 даного Кодексу органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 даної статті цього ж Кодексу обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Згідно з підпунктом 266.9.1 пункту 266.9 статті 266 Податкового кодексу України податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Згідно акту перевірки від 10.05.2018 №362/09-19-14-01-13650001 про результати документальної позапланової виїзної перевірки податковим органом встановлено порушення відповідачем пп. 266.1.1 п. 266.1, пп. 266.3.3 п. 266.3. пп. 266.7.5 п.266.7. пп. 266.10.1 п. 2655.10 ст. 266 Податкового кодексу України в результаті чого не подано податкові декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2017 та 2018 роки та нараховано грошове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки всього на суму 1447,52 (а.с.11-19), на підставі чого винесено податкове повідомлення-рішення №0004161401 від 01.06.2018, яким також нараховано штрафні санкції в розмірі 361,88 грн. (а.с.22).

Окрім цього, на підставі даного акту перевірки від 10.05.2018 №362/09-19-14-01-13650001 винесено податкове повідомлення-рішення №0004171401 від 01.06.2018, яким відповідачу нараховано штрафні санкції в розмірі 340,00 грн. (а.с. 23).

Дані податкові повідомлення-рішення були направлені відповідачу та отримані 12.06.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (зворот а.с.24).

Зазначені податкові повідомлення-рішення відповідачем не оскаржувалися, а грошові зобов'язання за ними не сплачені.

Стаття 10 Податкового кодексу України визначає перелік податків та зборів, які належать до місцевих. Так, до місцевих податків належить, серед іншого, податок на майно (пункт 10.1).

Стаття 265 Податкового кодексу України визначає склад податку на майно.

Відповідно до пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною.

Відповідно до пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Згідно з пунктами 285.1, 285.2 статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 даного Кодексу платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з пунктом 287.4 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

16.02.2018 відповідачем було подано податкову декларацію з плати за землю за 2018, якою самостійно визначено суму грошового зобов'язання із земельного податку, однак повністю не сплачено, тому сума податкового боргу за даним платежем відповідно до поданої декларації становить 1541,38 грн. (а.с.29).

Таким чином, грошові зобов'язання відповідача з плати за землю у відповідності до 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, є узгодженими та відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України утворюють податковий борг відповідача, який ним не сплачено.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Суд встановив, що позивач на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України надіслав податкову вимогу за №48214-52 від 23.06.2018 за адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак поштове відправлення повернулося з відміткою ПАТ "Укрпошта" - "за закінченням терміну зберігання" (а.с.35).

Відповідно до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Таким чином, внаслідок несплати малим приватним підприємством торгово-виробничої фірми Черсак податкових зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку інших, ніж заробітна плата, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості та земельного податку з юридичних осіб утворено податковий борг на загальну суму 22090,67 грн.

Наявність податкового боргу підтверджується Довідкою про борг за платежами від 12.12.2018 (а.с.9), розрахунками податкового боргу (а.с. 25-28) та обліковими картками платника податку по відповідних платежах (а.с. 30-34).

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 статті 95 Податкового Кодексу передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до пункту 97.2 Податкового кодексу Україниу разі якщо власник або уповноважений ним орган приймає рішення про ліквідацію платника податків, не пов'язану з банкрутством, майно зазначеного платника податків використовується у черговості, визначеній відповідно до законів України.

Пунктом 97.3 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо внаслідок ліквідації платника податків частина його грошових зобов'язань чи податкового боргу залишається непогашеною у зв'язку з недостатністю майна, така частина погашається за рахунок майна засновників або учасників такого підприємства, якщо вони несуть повну або додаткову відповідальність за зобов'язаннями платника податків згідно із законом, у межах повної або додаткової відповідальності, а в разі ліквідації філії, відділення чи іншого відокремленого підрозділу юридичної особи - за рахунок юридичної особи незалежно від того, чи є вона платником податку, стосовно якого виникло грошове зобов'язання або виник податковий борг такої філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 95.3 статті 95 вказаного Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.4. статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення сума є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який ним не сплачено та підлягає стягненню з рахунків у банках, що обслуговують відповідача та за рахунок готівки, що йому належить.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

Позивач при зверненні з даним позовом до суду сплатив судовий збір в розмірі 1 762 гривень. Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Понесених судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз позивачем не заявлено, як наслідок, у справі відсутні судові витрати, що підлягають розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з малого приватного підприємства торгово-виробничої фірми Черсак (індекс 78200, проспект Грушевського, будинок 45, м. Коломия, Івано-Франківська обл., код ЄДРПОУ 13650001) в дохід бюджету податковий борг на загальну суму 22090 (двадцять дві тисячі дев'яносто) гривень 67 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач - Головне управління ДФС в Івано-Франківській області: 76018, вулиця Незалежності, будинок 20, місто Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 39394463).

Відповідач - мале приватне підприємство торгово-виробнича фірма Черсак : індекс 78200, проспект Грушевського, будинок 45, м. Коломия, Івано-Франківська обл., код ЄДРПОУ 13650001.

Суддя Главач І.А.