Ухвала

від 25.02.2019 по справі 320/790/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

25 лютого 2019 року м. Київ № 320/790/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши в місті Києві позовну заяву ОСОБА_1 до Державного реєстратора Богданівської сільської ради Броварського району Дахно Вадима Борисовича, треті особи: Колективне сільськогосподарське підприємство Літківське , ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

до Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Державного реєстратора Богданівської сільської ради Броварського району Дахно Вадима Борисовича, треті особи: Колективне сільськогосподарське підприємство Літківське , ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора Богданівської сільської ради Броварського району Дахно Вадима Борисовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 4324393 від 28.09.2018 про державну реєстрацію права власності Колективного сільськогосподарського підприємства Літківське , код ЄДРПОУ 00849712 на гуртожиток, як об'єкт житлової нерухомості загальною площею 908 кв.м. за адресою: Київська обл., Броварський район, с. Літки, вул. Музиченка, 9;

- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 28159352 від 11.09.2018, який здійснено Державним реєстратором Богданівської сільської ради Броварського району Дахно Вадимом Борисовичем про державну реєстрацію права власності за Колективним сільськогосподарським підприємством Літківське , код ЄДРПОУ 00849712 на гуртожиток, як об'єкт житлової нерухомості загальною площею 908 кв.м. за адресою: Київська обл., Броварський район, с. Літки, вул. Музиченка, 9.

У силу положень пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Однак, це не означає, що правопорядок в Україні допускає можливість звертатися з будь-якими позовами (позовними вимогами) до будь-якого суду, адже порядок здійснення судочинства в силу статті 92 Конституції України визначається виключно Законами України, тому право на звернення до суду фізичні та юридичні особи мають здійснювати у порядку та спосіб, визначений законами з питань судочинства.

Частиною 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ним публічно - владних функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, обов'язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом у порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб'єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції. При цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватись цим суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Суд зазначає, що предметом позову є вимоги позивача про скасування державної реєстрації права власності на гуртожиток за КСП Літківське , оскільки такими діями відповідач порушив його право на житло у вказаному гуртожитку.

Тобто, спірні правовідносини мають очевидний приватно-правовий характер, позаяк позивач оспорює майнові (речові) права на гуртожиток інших осіб, а саме КСП Літківське .

Суд зазначає, що публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. У кожному конкретному випадку з'ясуванню підлягає характер спірних правовідносин (причини, з яких виник спір) та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, або ж ці наслідки мають майновий характер, або пов'язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів інших осіб, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Аналогічна правова позиція була викладена у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №810/6956/15 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2018 р. у справі № 396/2550/17.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п. 24 рішення в справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі "Занд проти Австрії" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

У справі, що розглядається, оскаржуються реєстраційні дії, стосовно яких існує спір про право цивільне, у межах якого можуть бути розв'язані й питання, пов'язані з реєстрацією права власності на будівлю, а тому цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суд вважає, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права власності має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на житло у гуртожитку іншою особою, за якою у подальшому зареєстровано таке право. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Також суд зазанчає, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.12.2018 у справі № 826/25680/15., у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема від 28.08.2018 у справі № 820/8219/15 та від 11.09.2018 у справі №817/2398/15, і суд не вбачає підстав для відступу від такого висновку.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 вказала, що скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов'язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.

Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження, а тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб'єктного складу сторін спору, у даному випадку за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України в порядку позовного провадження місцевим загальним судом.

У силу положень пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 19, 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Богданівської сільської ради Броварського району Дахно Вадима Борисовича, треті особи: Колективне сільськогосподарське підприємство Літківське , ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання протиправним та скасування рішення.

Роз'яснити позивачеві, що даний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) сплачений судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. відповідно до квитанції № 1268D71В60 від 15.02.2019 та 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. відповідно до квитанції № 1268FВ1В62 від 15.02.2019.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд .

Суддя Панченко Н.Д.