Рішення

від 25.02.2019 по справі 826/6634/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 лютого 2019 року № 826/6634/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Прайм Девелопмент

до Управління державної виконавчої служби Головного територіального

управління юстиції у місті Києві

про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП

№47300475 від 05.04.2018 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Прайм Девелопмент (далі-позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі-відповідач) в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №47300475 від 05.04.2018 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві протиправно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки фактично рішення суду не було виконано боржником. Позивач вважає, що державним виконавцем не було вжито всіх передбачених законом заходів щодо належного виконання рішення суду, зокрема не було вчинено дій передбаченими п.19 ч.3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження . Відтак прийнята державним виконавцем постанова про закінчення виконавчого провадження є передчасною.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 травня 2018 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. В обґрунтування заперечень зазначає, що державним виконавцем у відповідності до вимог законодавства було вчинено всі необхідні дії для виконання рішення суду. Однак, боржником не було вчинено жодних дій, спрямованих на виконання рішення суду, у зв'язку з чим до нього було застосовано штраф. У зв'язку із невиконанням рішення суду, державним виконавцем повторно було накладено штраф на боржника у подвійному розмірі та направлено на адресу ГУ НП України у м. Києві повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення. У зв'язку з тим, що рішення не може бути виконано без участі боржника, а також з тим, що державним виконавцем було вжиті всі дії, передбачені ст. 63 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження було закінчено. Також було зазначено, що боржником у справі перераховано на користь Держаного бюджету України штраф та виконавчий збір.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

На виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.12.2014 року було видано виконавчий лист від 03.03.2015 року, яким було зобов'язано Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві вчинити всі необхідні дії, спрямовані на відновлення статусу Товариства з обмеженою відповідальністю Прайм Девелопмент" як платника податку на додану вартість, у тому числі, але не обмежуючись, щодо відновлення відповідних відомостей в електронних реєстрах Державної фіскальної служби України (Міністерства доходів і зборів України)

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Григорян О.Г. від 27.04.2015 року відкрито виконавче провадження ВП№47300475 на виконання вказаного виконавчого листа.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Гаспарян Р.Г. від 14.11.2016 року за невиконання рішення суду накладено на боржника штраф у розмірі 5100, 00 грн.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Коломойцевим К.В. від 21.03.2018 року за невиконання рішення суду накладено на боржника штраф у розмірі 10 200, 00 грн.

Згідно акту старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Коломойцевим К.В. від 21.03.2018 року встановлено, що рішення суду не може бути виконано без участі боржника.

21.03.2018 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Коломойцевим К.В. на адресу Головного управління Національної поліції у місті Києві направлено повідомлення про вчинення посадовими особами Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Коломойцевим К.В. від 05.04.2018 року закінчено виконавче провадження.

Позивач, вважаючи вищевказану постанову про закінчення виконавчого провадження протиправною, звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Спеціальним Законом, що здійснює регулювання правовідносин, які склалися в процесі судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів є Закон України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02 червня 2016 року (в редакції, що діяла на момент виникнення вказаних правовідносин) (далі-Закон).

Згідно із ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У відповідності до частини 6 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Відповідно до пункту 1 статті 63 Закону України Про виконавче провадження за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У відповідності до ст. 75 Закону України Про виконавче провадження , у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. (п.1-2, ч. 3 ст. 63 Закону України Про виконавче провадження ).

Передумовою накладення на боржника штрафу є невиконання останнім рішення суду у встановлений виконавцем строк, доказів про виконання судового рішення сторонами до суду не надано.

Згідно ч. 4 статті 18 Закону України Про виконавче провадження , вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

В силу ч. 1ст. 18 Закону України Про виконавче провадження , виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (ч. 3 ст. 63 Закону України Про виконавче провадження ).

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Підстави закінчення виконавчого провадження викладені в статті 39 Закону України Про виконавче провадження .

В силу наведених норм Закону, підставою для винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження є саме факт невиконання боржником рішення суду у визначений строк.

Наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, визначені статтею 40 Закону України Про виконавче провадження , зокрема у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 року № 3 Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби , судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

Враховуючи, що сторонами не надано доказів виконання рішення суду та вимог виконавця, суд доходить до висновку про те, що винесення державним виконавцем постанов про накладення на боржника штрафу за невиконання рішення суду та направлення подання до правоохоронних органів про притягнення боржника до відповідальності в частині виконання рішення суду зобов'язального характеру може бути підставою для закінчення виконавчого провадження, а відтак, постанова про закінчення виконавчого провадження є правомірною та такою, що відповідає вимогам Закону України Про виконавче провадження .

Щодо доводів позивача про те, що державним виконавцем не вжито заходів передбачених п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що державний виконавець має право: у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Суд звертає увагу на те, що даною нормою визначено право держаного виконавця, а не його обов'язок. Таким чином суд доходить до висновку, що державним виконавцем було вжито всіх передбачених законом заходів щодо належного виконання рішення суду.

Судом не приймає до уваги доводи позивача щодо тривалої бездіяльності, нерозгляду скарг позивача на інших дій держаного виконавця з огляду на те, що предметом даної адміністративної справи є оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження. Доказів оскарження такої бездіяльності чи інших постанов та дій державного виконавця позивачем до суду не надано.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про правомірність дій, які вчиняв державний виконавець при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження 05.04.2018 року ВП № 47300475.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивач в силу норм Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору не звільнений та відомості щодо понесених відповідачем судових витрат відсутні, а тому судові витрати за рахунок позивача на користь відповідачів не стягуються.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 159, 243-245, 263, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Прайм Девелопмент (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 52-А, ЄДРПОУ 36948394) відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко