Рішення

від 27.02.2019 по справі 826/10938/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 лютого 2019 року № 826/10938/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою доГоловного управління ДФС у м.Києві провизнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.07.2018 р. № 0858140304 В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою звернулась до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 02.07.2018 р. № 0858140304.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.07.2018 року суд визнав подану заяву і додані до неї матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження по справі, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю оскаржуваного рішення, з огляду на невідповідність п. 5.6 Положення про плату за землю у м.Києві вимогам Податкового кодексу України.

Відповідач в письмовому відзиві на позов вказав на відповідність оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою (код 00699750) податкового законодавства за період з 01.01.2015 р. по 04.06.2018 р., валютного - за період з 01.01.2015 р. по 04.06.2018 р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 р. по 04.06.2018 р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема пп. 274.1 ст. 274 Податкового кодексу України, пп. 5.6 п. 5 Положення Про плату за землю в м. Києві додатку 3 рішення Київської міської ради від 23.06.2011 р. № 242/5629, зі змінами, на 2016 рік, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання з плати за землю на загальну суму 343 146,74 грн.

За результатами перевірки складено акт від 11.06.2018 р. № 203/1-06-15-14-03-03/00699750 та винесено податкове повідомлення-рішення від 02.07.2018 р. № 0858140304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по земельному податку на загальну суму 428933,43 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 343 146,74 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 85 786,69 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернулась до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Судом встановлено, що у ДП Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою на праві господарського віддання перебуває будівля за адресою: м.Київ, вул. Народного Ополчення, 3, яка знаходиться на земельній ділянці за кадастровим номером 8000000000:72:257:0014.

Відповідно до п. 269.1. ст. 269. Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно із ст. 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Статтею 271 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до п. 274.1. ст. 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Згідно з п. 284.1. ст. 284 Податкового кодексу України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Пунктом 8.3. ст. 8 Податкового кодексу України встановлено, що до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно з пунктом 12.3. статті 12. Податкового кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1. пункту 12.3. статті 12 Податкового кодексу України).

Рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року N 242/5629 Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві затверджено Положення про плату за землю в місті Києві.

Згідно з п. 5.6. плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку за які справляється у розмірі, визначеному пунктами 5.3 - 5.5 цього Положення Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, які перебувають у постійному користуванні юридичних осіб (крім державної та комунальної форми власності), встановлюється в розмірі 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у пунктах 5.3 та 5.4 цього Положення.

Як встановлено під час розгляду справи, спірні правовідносини виникли щодо застосування відповідачем при донарахуванні податкового зобов'язання з плати за землю пункту 5.6 Положення.

Разом з тим, правомірність вимог Положення про плату за землю в місті Києві були предметом судового оскарження.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2017 р. по справі № 826/10434/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компас до Київської міської ради про оскарження нормативно-правового акта в частині, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017 р., визнано незаконним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили пункт 5.6 Положення про плату за землю в місті Києві , яке є додатком 3 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві в редакції рішення Київської міської ради від 28 січня 2015 року № 58/923 Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 :

5.6. Плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку за які справляється у розмірі, визначеному пунктами 5.3 - 5.5 цього Положення.

Дія цього пункту не поширюється у випадках звільнення земельних ділянок від оподаткування або наявності пільг щодо сплати земельного податку .

Вказаним рішенням суду встановлено, що виходячи з аналізу положень Податквого кодексу України вбачається, що на рівні вказаного нормативно-правового акту не передбачено встановлення такого податку як плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, суд приймає до уваги позицію, викладену в рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2017 р.

При цьому судом встановлено, що рішення Київської міської ради від 23 лютого 2017 року N 1005/2009 Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 N 242/5629 Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві внесено до Положення про плату за землю в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 N 242/5629 (у редакції рішення Київської міської ради від 28.01.2015 N 58/923), такі зміни:

1.1. Пункти 5.4 та 5.5 виключити.

У зв'язку з цим пункт 5.6 вважати пунктом 5.4.

1.2. У пункті 5.4 слова та цифри "у розмірі, визначеному пунктами 5.3 - 5.5 цього Положення" замінити словами та цифрами "у розмірі, визначеному пунктом 5.3 цього Положення".

1.3. У пункті 5.1 слова та цифри "зазначених у пунктах 5.3 - 5.6 цього Положення" замінити словами та цифрами "зазначених у пунктах 5.3 та 5.4 цього Положення".

1.4. У пункті 5.2 слова та цифри "зазначених у пунктах 5.3 - 5.6 цього Положення" замінити словами та цифрами "зазначених у пунктах 5.3 та 5.4 цього Положення".

Таким чином, з прийняттям Київською міською радою рішення від 23 лютого 2017 року N 1005/2009 змінено нумерацію пункту, оскарженого в межах справи Окружного адміністративного суду міста Києва № 826/10434/16.

Разом з тим, внесення зазначених змін не впливає на висновки суду щодо незаконності наступних положень рішення Київської міської ради:

Плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку за які справляється у розмірі, визначеному пунктами 5.3 - 5.5 цього Положення.

Дія цього пункту не поширюється у випадках звільнення земельних ділянок від оподаткування або наявності пільг щодо сплати земельного податку .

Відповідно до п. 10.4. ст. 10. Податкового кодексу України установлення місцевих податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

Відтак, враховуючи, що Податковим кодексом України податку за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, не встановлено, суд доходить висновку про протиправність донарахування позивачу податкового зобов'язання на підставі пункту 5.6 Положення про плату за землю в місті Києві, згідно з податковим повідомленням-рішенням від 02.07.2018 р. № 0858140304.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до частини 2 статті 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваного ріщень. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Державного підприємства Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою (03151, м.Київ, вул. Народного Ополчення, 3, код ЄДРПОУ 00699750) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м.Києві від 02.07.2018 р. № 0858140304.

Присудити на користь Державного підприємства Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою (03151, м.Київ, вул. Народного Ополчення, 3, код ЄДРПОУ 00699750) судові витрати в сумі 6 434,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м.Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко