Рішення

від 21.02.2019 по справі 826/548/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 лютого 2019 року 16:01 № 826/548/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Багрій М.В., за участі представника позивача - Шупика А.В., представника відповідача - Кучерявого О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомПриватного підприємства "ІНТЕРПЛАСТ" доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 лютого 2019 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "ІНТЕРПЛАСТ" (далі по тексту - позивач, ПП "ІНТЕРПЛАСТ") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 вересня 2016 року №№1054140303, 0017041404, 0005241402 та від 28 листопада 2016 року № 0006731402.

Позивач вважає протиправними зазначені податкові повідомлення-рішення, мотивуючи позовні вимоги наступним: господарські операції з постачальниками підтверджуються належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту; податкова звітність про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків за І квартал 2015 року подано 12 травня 2015 року, що підтверджується відповідним податковим розрахунком та роздруківкою програми M.e.doc про час подачі звітності; залишку коштів у касі за перевірені періоди не було, що підтверджується відповідними відомостями про виплату грошей із підписами отримувачів; позивачу не було відомо про банкрутство ТОВ Радіум , а на момент перевірки строк сплати заборгованості за договором ще не сплив; порушення про не включення до складу доходу позитивного значення курсових різниць в акті перевірки не обґрунтоване належним чином та не доведено факт такого порушення.

Представник Головного управління ДФС у місті Києві проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду надав суду заперечення, у якому просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що в даному випадку за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

16 травня 2017 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 14 вересня 2016 року № 0017041404, № 0005241402 та від 28 листопада 2016 року № 0006731402. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

17 жовтня 2017 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду постанову суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог та прийнято в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Постановою Верховного Суду від 26 червня 2018 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2017 року залишити в силі в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 вересня 2016 року № 1054140303, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510 грн.

В іншій частині адміністративну справу № 826/548/17 направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2018 визначено суддю Вєкуа Н.Г. для розгляду адміністративної справи № 826/548/17.

У постанові Верховний Суд вказав, що судам слід враховувати, що вироком у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, встановлюється об'єктивна сторона складу злочину посадової особи контрагента платника податків. У зв'язку з цим під час судового розгляду необхідно досліджувати у чому саме полягають дії такої особи і чи спрямовані вони на реальне настання наслідків. Істотне значення має й те якою саме особою і у який період підписано первинні документи податкового та бухгалтерського обліку на підтвердження господарських операцій, за наслідками яких підприємством сформовано витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.

Суд апеляційної інстанції не здійснив такого комплексного дослідження, хоча констатував нереальність господарських операцій з Товариствами з обмеженою відповідальністю Октобертайм , Артдесембер , Рейндей .

Суд першої інстанції взагалі не надав оцінки жодному із вироків, хоча вони вступили в законну силу на момент розгляду справи, а обмежився констатацією реальності господарських операцій, що свідчить про неповноту дослідження обставин справи, допущену і судом першої інстанції.

Відповідачем частково не виконаний свій обов'язок щодо надання належних доказів в підтвердження наявності підстав для визначення податкового зобов'язання. При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій, в порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, не витребувано у сторін документів та інформації, яка стала підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 14 вересня 2016 року №0017041404 та №0005241402, а також від 28 листопада 2016 року № 0006731402.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.08.2018 суддею Вєкуа Н.Г. справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче засідання.

В судовому засіданні 21 лютого 2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити.

У судовому засіданні 21.02.2019 на підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позов частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень від 25.07.2016 № 982/26-15-14-02-03, № 983/26-15-14-02-03, № 984/26-15-14-02-03, № 1919/26-15-14-03-03, № 1304/26-15-14-06-03 та від 27.07.2016 № 3204/26-15-14-04-06 контролюючим органом згідно із пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена документальна планова виїзна перевірка ПП ІНТЕРПЛАСТ .

За результатами вказаної перевірки складено акт від 22.08.2016 № 359/26-15-14-02-03/32798474 Про результати документальної планової виїзної перевірки ПП ІНТЕРПЛАСТ , з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.03.2016 валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.03.2016 , яким зафіксовано порушення позивачем норм діючого законодавства, зокрема: пп. 14.1.11 п.14.1 ст.14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.16 ст.137, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п.п. 138.1, 138.2, 138.8 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013, 2014 роки та за І квартал 2016 року на загальну суму 2 820 325,00 грн.;

п. 185.1 ст.185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.п. 201.4, 201.6, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 3 014 119,00 грн, у тому числі за січень-квітень, жовтень-грудень 2013 року, січень-травень, серпень-грудень 2014 року, січень-грудень 2015 року, січень-березень 2016 року;

п. 2.8, 3.5 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637;

п. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року №4, щодо несвоєчасного подання податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків за І квартал 2015 року та не подання за ІІІ квартал 2015 року.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані наступним:

1) заниження доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за 2014 рік у зв'язку із не включенням до складу доходу суму безнадійної кредиторської заборгованості по відносинам із ТОВ "Радіум" на суму 503 553,00 грн., тому що вказане підприємство з 10 липня 2014 року визнано банкрутом, та не включено до складу доходів за І квартал 2016 року позитивне значення курсових різниць від перерахунку операцій, відображених в іноземній валюті та дохід від продажу іноземної валюти в сумі 31 388,00 грн.;

2) безпідставне віднесення до складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум вартості придбаних товарів за період 2013-2016 роки по відносинам із ТОВ "Радіум", ТОВ "Октобертайм", ТОВ "Ідгір Клаб", ТОВ "Робін Фрут", ТОВ "Торговий дім "Парма-Трейд компані", ТОВ "Євроукрсітімаркет", ТОВ "Дрімстрітек", ТОВ "Промінь-Торг", ТОВ "Артдесембер", ТОВ "Варуна Торг", ТОВ "Рейндей" та ТОВ "Арматех" у зв'язку із не доведенням реальності господарських операцій, а саме: згідно з аналізом бази даних встановлено відсутність інформації про складські приміщення, автомобільний транспорт, устаткування та трудові ресурси контрагентів, необхідні для здійснення господарської діяльності; за даними податкової інформації проводиться досудове розслідування за фактом незаконного нарахування податкового кредиту постачальниками; згідно з інформацією ІС "Податковий блок" та Єдиного реєстру податкових накладних встановлено відсутність у постачальників придбання товарів, зазначених у номенклатурі виписаних ними податкових накладних, які постачались на адресу ПП "ІНТЕРПЛАСТ", що унеможливлює встановити походження товару;

3) в порушення вимог пункту 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року №4, встановлено подання з порушенням строків податкової звітності про суми доходів, нарахованих сплачених на користь платника податків: за І квартал 2014 року не подано до контролюючого органу, за І квартал 2015 року подано до контролюючого органу 13 травня 2015 року з граничним строком подання 12 травня 2015 року;

4) перевіркою дотримання порядку ведення касових операцій встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі підприємства на загальну суму 94 911,03 грн., а саме: ліміт залишку готівки в касі не встановлювався та не розраховувався; згідно з даними відомості на виплату грошей за лютий 2016 року від 21 березня 2016 року №ВН-000003 відсутній підпис одержувача - працівника Ковбасюк О.В. на суму 1 127,00 грн., згідно з аркушем касової книги від 21 березня 2016 року залишок на кінець дня становив 0,00 грн.; відповідно з даними видаткового ордера від 18 березня 2016 року № 8 на отримання готівкових коштів на загальну суму 68 000,00 грн. підстава "надання позики" відсутній підпис одержувача - директора Лізунової О.В., згідно з аркушем касової книги від 18 березня 2016 року залишок на кінець дня становив 0,00 грн.; відповідно з даними видаткового ордера від 04 березня 2016 року № 5 на отримання готівкових коштів на загальну суму 25 784,03 грн. підстава "компенсація по авансових звітах" відсутній підпис одержувача - директора Лізунової О.В., згідно з аркушем касової книги від 04 березня 2016 року залишок на кінець дня становив 0,00 грн.

На підставі акту перевірки від 22 серпня 2016 року № 359/26-15-14-02-03/32798474 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ПП "ІНТЕРПЛАСТ", код 32798474 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.03.2016 валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.03.2016" (далі - акт перевірки) та рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 21 листопада 2016 року №24987/6/99-99-11-01-01-25 відповідачем винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0006731402 від 28 листопада 2016 року згідно з підпунктами 54.3.2, 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, пункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.16 статті 137, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ПП "ІНТЕРПЛАСТ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1 386 501,00 грн., у тому числі за основним платежем на 1 133 587,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 252 914,00 грн.

- № 0005241402 від 14 вересня 2016 року згідно з підпунктами 54.3.2, 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ПП "ІНТЕРПЛАСТ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3 464 735,00 грн., у тому числі за основним платежем на 2 771 788,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 692 947,00 грн.

- № 0017041404 від 14 вересня 2016 року згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і абзацом другим статті 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки , за порушення пунктів 2.8, 3.5 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, до ПП "ІНТЕРПЛАСТ" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 189 822,06 грн.

- № 1054140303 від 14 вересня 2016 року за порушення підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, підпункту б пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, пункту 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року №4, на підставі пункту 51.1 статті 51 та абзацу другого пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України ПП "ІНТЕРПЛАСТ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 510,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями - 510,00 грн.

Незгода позивача із даними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом.

Перевіряючи правомірність прийняття оскаржуваних рішень, суд виходить із наступного.

В частині висновків акта перевірки про безпідставне віднесення до складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум вартості придбаних товарів та робіт по відносинам із постачальниками суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ПП ІНТЕРПЛАСТ та його контрагентами - ТОВ Радіум , ТОВ Октобертайм , ТОВ Ідгір Клаб , ТОВ Робін Фрут , ТОВ Торговий дім Парма-Трейд компані , ТОВ Євроукрсітімаркет , ТОВ Дрімстрітек , ТОВ Промінь-Торг , ТОВ Артдесембер , ТОВ Варуна Торг , ТОВ Рейндей та ТОВ Арматех , мету придбання послуг, обставини використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт тощо та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення № 88), де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення № 88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Як вже зазначалося, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП ІНТЕРПЛАСТ (покупець) та постачальниками, такими як ТОВ Радіум , ТОВ Октобертайм , ТОВ Ідгір Клаб , ТОВ Робін Фрут , ТОВ Торговий дім Парма-Трейд компані , ТОВ Євроукрсітімаркет , ТОВ Дрімстрітек , ТОВ Промінь-Торг , ТОВ Артдесембер , ТОВ Варуна Торг , ТОВ Рейндей укладено типові договори поставки від 02 січня 2013 року № 4, від 01 грудня 2014 року № 20140112, від 28 грудня 2014 року № 20142812, від 01 серпня 2014 року №010814-і, від 25 жовтня 2013 року № 25/10/12, від 02 січня 2015 року № 02/01/15, від 20 жовтня 2015 року № 20/10/15, від 14 березня 2016 року № 0103/16-4, від 08 квітня 2015 року № 125-са, від 01 серпня 2015 року № 0108-2015/1, від 03 квітня 2015 року № 300315/1, від 15 квітня 2015 року № 20151504, від 10 лютого 2015 року № 20151002, від 19 січня 2016 року № 1901/16-2, від 01 березня 2016 року № 0103-16/1, від 09 січня 2015 року № 090115, від 09 січня 2015 року № 30122014, за якими постачальники зобов'язались поставити товар покупцю.

Згідно з рахунками-фактурами, видатковими накладними та податковими накладними, протягом травня-серпня 2015 року ТОВ "Промінь-Торг" поставило позивачу товар - овочі, пряні трави на загальну суму 1 679 730,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 279 955,00 грн.; протягом листопада-грудня 2015 року та січня-березня 2016 року ТОВ Торговий дім Парма-Трейд компані поставило позивачу овочі, пряні трави на загальну суму 4 448 424,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 741 404,00 грн.; протягом серпня, вересня та грудня 2014 року та січня 2015 року ТОВ Октобертайм поставило позивачу овочі, пряні трави та журавлину на загальну суму 1 303 632,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 217 272,00 грн.; у серпні та вересні 2014 року ТОВ Ідгір Клаб поставило позивачу овочі на загальну суму 127 760,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 21 293,00 грн.; ТОВ Євроукрсітімаркет протягом квітня, серпня-жовтня 2015 року поставило позивачу овочі на загальну суму 3 091 314,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 515 219,00 грн.; у квітні 2015 року ТОВ Дрімстрітек поставило позивачу овочі на загальну суму 1 720 822,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 286 804,00 грн.; у лютому 2016 року ТОВ Варуна Торг поставило позивачу овочі на загальну суму 1 012 783,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 168 797,00 грн.; у березні 2015 року ТОВ Артдесембер поставило позивачу овочі на загальну суму 1 656 978,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 276 163,00 грн.; у березні 2015 року ТОВ Рейндей поставило позивачу овочі на загальну суму 777 233,60 грн., у тому числі податок на додану вартість 129 539,00 грн.; у жовтні, грудні 2013 року, січні, лютому, квітні, травні 2014 року, січні, лютому, жовтні та листопаді 2015 року ТОВ Робін Фрут поставило позивачу овочі на загальну суму 80 304,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 13 384,00 грн.; у лютому 2015 року ТОВ Варуна Торг поставило позивачу овочі на загальну суму 1 012 783,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 168 797,00 грн.; ТОВ Радіум у січні-квітні, жовтні-грудні 2013 року та січні 2014 року поставило позивачу овочі на загальну суму 2 159 081,30 грн., у тому числі податок на додану вартість 359 847,00 грн.; всього постачальники поставили товару на загальну суму 17 977 770,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 2 996 295,00 грн.

Поставка товару на склад покупця за адресою: м. Київ, вул. Леніна, 34 (Бортничі) від постачальників здійснювалась перевізниками - ФОП Калюжним Ю.М., ТОВ Неопал та ПП Деркач Д.М., що підтверджується наявними у справі копіями відповідних товарно-транспортних накладних.

Між ПП ІНТЕРПЛАСТ (замовник) ТОВ Арматех (підрядник) укладено договір підряду від 09 грудня 2015 року №09/12/15, за умовами якого підрядник зобов'язався виконати поточний ремонт покрівлі за адресою: м. Київ, вул. Леніна, 34.

Згідно з договірною ціною, дефектним актом та актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року та січень 2016 року підрядник виконав поточний обумовлені договором роботи та виписав податкові накладні від 10 грудня 2015 року №10 та від 19 січня 2016 року №2 на загальну суму 26 640,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 4 440,00 грн.

Суд встановив, що в оплату за поставлені товари та роботи позивач перераховував на рахунки постачальників грошові кошти, за договорами про уступку права вимоги ТОВ Євроукрсітімаркет та ТОВ Промінь-Торг уступили право вимоги до ПП ІНТЕРПЛАСТ новому кредитору - ТОВ Атолл Еволюшн ; станом на 31 березня 2016 року кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ Радіум склала 503 552,80 грн., перед ТОВ Робіт Фрут - 140,00 грн., перед ТОВ Торговий дім Парма-Трейд компані - 3 144 443,00 грн., перед ТОВ Варуна Торг - 802 783,00 грн.

Матеріали справи підтверджують, що придбані у ТОВ Радіум , ТОВ Октобертайм , ТОВ Ідгір Клаб , ТОВ Робін Фрут , ТОВ Торговий дім Парма-Трейд компані , ТОВ Євроукрсітімаркет , ТОВ Дрімстрітек , ТОВ Промінь-Торг , ТОВ Артдесембер , ТОВ Варуна Торг , ТОВ Рейндей товари використані з метою обробки (миття, нарізання, зважування), фасування та реалізації в оптових та роздрібних мережах у вигляді овочевих салатів зі свіжих овочів, готових до вживання, запакованих; готова продукція подальшому реалізовувалась на адресу ТОВ Метро Кеш Енд Кері Україна (маркети Метро ), ТОВ Фоззі Фуд (мережа магазинів Сільпо , Фора ), ТОВ Ашан Україна Гіпермаркет (мережа Ашан ), ТОВ Фудмаркет (мережа Велика кишеня ), Підприємства зі 100% ІІ Білла-Україна (мережа БІЛЛА), ТОВ Таврія Плюс , ТОВ Таврія-В , ТОВ Таврія-І , ТОВ Кофе Хауз Україна , ТОВ Бюро вин , ТОВ Джая , ТОВ МакФоксі та іншим.

Придбані у ТОВ Арматехбуд роботи з ремонту покрівлі замовлялись з метою ремонту орендованих позивачем приміщень.

Крім того, як зазначає позивач, основною діяльністю підприємства є закупівля овочів, з подальшою їх обробкою (миття, нарізання, зважування), фасуванням та реалізацією в оптових та роздрібних мережах у вигляді овочевих салатів зі свіжих овочів, готових до вживання, запакованих, що здійснюється згідно затверджених ТУ У 10.3-31092809-006:2012 Картопля, овочі та плоди, гриби миті, чищені, нарізані, суміші овочеві та фруктові свіжі фасовані .

Для здійснення основного виду діяльності позивач володіє необхідною матеріально-технічною базою, зокрема штатний розпис на 2016 рік підтверджує, що на ПП ІНТЕРПЛАСТ затверджено штат у кількості 20 працюючих з місячним фондом заробітної плати 11 200,00 грн.; ПП ІНТЕРПЛАСТ орендує у ПП КСГ Компанія Благодар на підставі договорів оренди нежилі складське приміщення площею 300 кв. м., 432 кв. м. та 109,5 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Леніна, 34 для виробництва овочевих полу фабрикатів, виробничих потреб та зберігання тари. Згідно з оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 10, 11 Необоротні активи позивач має відповідні засоби, серед яких ваги, кавомолки, електроводонагрівач, електродвигун, диск соломка для корейської моркви, візок гідравлічний тощо.

Факт наявності досвіду, права та відповідних можливостей на здійснення зазначеної діяльності підтверджується також висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи Міністерства охорони здоров'я України від 25 вересня 2012 року №05.03.02-04/94311 та висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи Санепідемстанції Солом'янського району міста Києва від 27 листопада 2012 року №10.03./445В.

Крім того, позивач пройшов реєстрацію у Державній інспекції з карантину рослин міста Києва за № 3472, що підтверджується листом вказаної установи від 11 січня 2012 року №171.

Отже, на підтвердження реальності господарських операцій та мети використання придбаних послуг у господарській діяльності позивач надав суду копії наступних документів: договори поставки та додаткові угоди до них, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки фактури, виписки банку, висновки державної санітарної-епідеміологічної експертизи, договори поставки щодо постачання товару подальшим покупцям, акти звіряння взаєморозрахунків, договори оренди з додатковими угодами, акти приймання-передачі приміщень, штатний розпис, оборотно-сальдова відомість, податковий розрахунок.

Аналіз наданих документів вказує, що ПП ІНТЕРПЛАСТ здійснювало витрати на придбання товарів та робіт для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

У своєму листі від 02.06.2011 №742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України зазначив, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції. Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (про що було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11).

Зважаючи на викладене суд ще раз зауважує, що у ході судового розгляду справи позивач надав суду докази на підтвердження реальності здійснення ним господарських операцій та правомірне формування позивачем показників податкової звітності.

Окрім того, відповідач посилається на дані Єдиного державного реєстру судових рішень, а саме вироком Деснянського районного суду м. Києва від 14.07.2015 по справі №754/9447/15-к, який набрав законної сили 14.08.2015, ОСОБА_1. визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.205, ч.2 ст.205-1 КК України.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що договір поставки №20151002 від 10.02.2015 підписано від імені ТОВ АРТДЕСЕМБЕР директором ОСОБА_4, цією ж особою підписано і податкові накладні.

Отже судом не приймається до уваги дане посилання відповідача на вищевказаний вирок, оскільки первинні документи від імені цього контрагента підписані іншою особою ніж тією, яка притягалась до кримінальної відповідальності за фіктивне підприємництво.

Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 16.02.2017 у справі №758/7473/16-к, який набрав законної сили 21.03.2017, визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.205, ч.2 ст.205-1 КК України. Вказана особа є засновником та директором ТОВ Рейндей .

Також вироком Оболонського районного суду міста Києва від 17 березня 2016 року у справі № 756/2069/16-к визнано винною ОСОБА_3. у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст.205-1 КК України.

Як вбачається зі змісту вищевказаних вироків, вони взагалі не містять конкретних обставин щодо господарських операцій, періодів їх здійснення, даних посадових осіб, що підписували первинні документи, а тому дані вироки не можуть бути належними доказоми нереальності господарських операцій позивача з контрагентами та не може свідчити про наявність податкового правопорушення під час формування податкового кредиту. Крім того, суд не може робити висновок про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами на підставі вироку, якщо в останньому немає жодних обставин, що підтверджували б факт безтоварності спірних господарських операцій.

Вищевказані вироки стосуються саме протиправної діяльності ОСОБА_1., ОСОБА_2 та ОСОБА_3, та не стосуються господарської діяльності позивача по справі, що свідчить про те, що у вироках зафіксовано об'єктивну сторону складу злочину, а обставин, які б свідчили про здійснення фіктивних господарських операцій з позивачем, не встановлено.

Суд зазначає, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Таку ж правову позицію підтримано Верховним Судом у постановах, зокрема, від 27 лютого 2018 року у справі № 802/1853/16-а, від 27 лютого 2018 року у справі №813/1766/17, від 05.06.2018 у справі № 805/649/15-а, від 12.04.2018 у справі №826/1571/16.

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Окрім того, акт перевірки не містить аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом, податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Суд зауважує, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, які містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірними.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо контролюючий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, які містяться у таких документах.

Доводи відповідача про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування витрат.

Відсутність у розпорядженні відповідача документів суб'єкта господарювання або необізнаність відповідача про його діяльність не є безумовною підставою для висновку про нікчемність всіх угод, укладених таким суб'єктом господарювання, а тим більше для висновку про настання у зв'язку з цим несприятливих наслідків для його контрагентів.

Сам по собі факт допущення, за переконанням контролюючого органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 (06.05.2011) №742/11/13-11 зазначено, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Аналогічні висновки відображені і у рішеннях Верховного Суду, зокрема, у постанові від 18.01.2018 № К/9901/2964/18, № 2а-44807/09/1670.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Викладений висновок підтверджено у рішенні у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у п. 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, прямого впливу на оподаткування організації-заявника це не мало б .

З аналізу викладеного вбачається, що Європейський суд з прав людини чітко визначив правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом. Вказаний підхід до визначення недопустимості порушення майнових прав особи знайшов своє продовження у праві Європейського Союзу, зокрема у Шостій Директиві від 17.05.1977 №77/388/EU щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту.

Крім того, посилання відповідача в обґрунтування своєї позиції у даній справі на матеріали кримінального провадження № 42017101010000085 від 05.04.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, на підставі яких відповідач ставив під сумнів реальність господарських операцій позивача з контрагентами, судом відхиляються.

19 квітня 2018 року Постановою старшого слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві підполковника податкової міліції Макаренко Ю.В. кримінальне провадження № 42017101010000085 від 05.04.2017 закрито у зв'язку з відсутністю кримінального правопорушення. (том 8, а.с. 104-113)

Як вбачається зі змісту вищевказаної постанови, за результатами судово-економічної експертизи, проведеної експертами ТОВ Експертна група ЕС енд ДІ в рамках даного провадження, яким на вирішення були поставлені питання: чи підтверджується документально та нормативно, висновки зазначені в акті планової податкової перевірки ПП ІНТЕРПЛАСТ (код ЄДРПОУ 32798474) № 359/26-15-14-02-03/32798474 від 22.08.2016 при взаємовідносинах ПП ІНТЕРПЛАСТ з контрагентами, встановлено, що висновки зазначені в акті планової податкової перевірки ПП ІНТЕРПЛАСТ за № 359/26-15-14-02-03/32798474 від 22.08.2016 документально та нормативно не підтверджуються.

Також в постанові від 19 квітня 2018 року про закриття кримінального провадження № 42017101010000085 вказано, що згідно з висновком експерта від 16.04.2018 №1041/13001 за результатами судово-економічної експертизи у кримінальному провадженні №42017101010000085 надані на дослідження акти надання послуг та видаткові накладні фіксують та документально підтверджують здійснення господарських операцій відповідно до яких ТОВ Робін Фрут , ТОВ Ідгір Клаб , ТОВ Октобертайм , ТОВ Радіум , ТОВ Варуна Торг , ТОВ Євроукрсітімаркет , ТОВ Дрімстрітек , ТОВ Промінь-Торг , ТОВ Торговий дім Парма-Трейд компані , ТОВ Рейндей , ТОВ Артдесембер , (Постачальниками, Виконавцем) поставлено (надано), ПП ІНТЕРПЛАСТ (Покупцем, Замовником) отримано товар (послуги) за період січень 2013 року - березень 2016 року на суму 14 948 499,88 грн., крім того ПДВ - 2 989 708,05 грн. (загальна сума з ПДВ - 17 938 248,43 грн.) .

Крім того, слідчий в постанові від 19 квітня 2018 року про закриття кримінального провадження № 42017101010000085 зазначив, що допитані як свідки водії Калюжний Ю.М. та Деркач Д.М., підтвердили, що дійсно в період з 2015 року по 2016 рік здійснювали перевезення продукції, а саме: салатів, спецій та овочів від Вантажовідправників ТОВ Ідгір Клаб , ТОВ Октобертайм , ТОВ Радіум , ТОВ Варуна Торг , ТОВ Євроукрсітімаркет , ТОВ Дрімстрітек , ТОВ Промінь-Торг , ТОВ Торговий дім Парма-Трейд компані , ТОВ Рейндей , ТОВ Артдесембер .

Отже, матеріалами кримінального провадження № 42017101010000085 від 05.04.2017 спростовано доводи відповідача щодо порушень позивачем податкового законодавства, про які йдеться в акті перевірки.

Посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних як підтвердження нереальності господарських операцій з поставки товарів є безпідставним. Оскільки товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг і підставою для формування витрат за такі послуги.

Відсутність товарно-транспортної накладної ще не свідчить про безумовний безтоварний характер господарської операції з поставки товарів у цілому, так само як і відсутність сертифікатів якості на товар.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року справа №820/477/18, від 11 вересня 2018 року справа №815/6105/17, від 11 вересня 2018 року справа №821/995/17, від 11 вересня 2018 року справа №823/2247/17.

Суд відхиляє висновки акта перевірки про відсутність здійснення господарських операцій, зроблене на підставі отриманої податкової інформації, щодо порушень постачальниками та по ланцюгу постачання вимог оподаткування, виходячи з того, що зазначені обставини не підтверджується належними доказами, а ймовірні порушення постачальниками та їхніми контрагентами податкового чи іншого законодавства не створюють юридичних наслідків для добросовісного покупця.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності підприємств у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди, а відтак правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім постачальником.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2018 року справа № 826/8016/13-а, від 10 вересня 2018 року справа № 826/25442/15, від 11 вересня 2018 року у справі № 810/2677/17.

Необґрунтованими є доводи відповідача про відсутність у постачальників достатнього обсягу ресурсів для виконання спірних операцій, оскільки зазначене не підтверджується документально.

Оскільки, відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Таких висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 07.08.2018 по справі №808/760/16, від 19.06. 2018 по справі №826/7704/16, від 15.05.2018 по справі №810/4391/16, від 08.05.2018 по справі №813/66/16, від 08.05.2018 по справі №814/937/15, від 24.04.2018 по справі №826/4571/16, від 17.04.2018 по справі №826/14549/15, від 06.02.2018 по справі №816/166/15-а, від 06.02.2018 по справі №804/4940/14, від 30.01.2018 по справі №1570/5614/2012, від 30.01.2018 по справі №2а/1770/3360/12, від 30.01.2018 по справі №2а-1670/4220/12, від 30.01.2018 по справі №2а-15124/11/2670.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а також доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкового повідомлення-рішення від 14 вересня 2016 року №0005241402 протиправним та його скасування, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній для звітного періоду 2014 року) визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній для звітного періоду 2014 року) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній для звітного періоду 2014 року) витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній для звітного періоду 2014 року) визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній для звітного періоду 2014 року) передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній для звітного періоду 2014 року) собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній для звітного періоду 2014) встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та понесені до 01 січня 2015 року, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції, яка діє з 01 січня 2015 року) об'єктом оподаткування є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Таким чином, фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з положеннями частин 4-6 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Суд встановив, що первинні документи, складені у межах спірних правовідносин (актів виконання робіт (надання послуг), відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , про відсутність первинних документів під час перевірки або порушення вимог національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності при визначенні фінансового результату за 2015 рік в акті перевірки не встановлено.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших документів, а також придбання товарів та робіт метою провадження господарської діяльності, висновки акта перевірки про порушення Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток за даним епізодом порушення є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток - протиправним. Таким чином, податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 28 листопада 2016 року №0006731402 підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.

Щодо висновків акта перевірки про заниження доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

На думку відповідача, до складу доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, позивач повинен був включити заборгованості по відносинам із ТОВ Радіум на суму 503 553,00 грн. тому що вказане підприємство з 10 липня 2014 року визнано банкрутом, як суму безнадійної заборгованості.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Таким чином, до складу інших доходів відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України платник податків повинен включати зокрема суми безнадійної кредиторської заборгованості.

За визначенням підпункту з підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - це заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

Матеріали справи підтверджують, що між позивачем (покупець) та ТОВ Радіум (постачальник) укладено договір поставки від 02 січня 2013 року №4, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити, а продавець прийняти на оплатити товар.

Відповідно до пункту 3.2 договору оплата за товар здійснюється протягом 30 календарних днів з дня фактичного одержання товару.

Як вказано у позовній заяві, у позивача перед ТОВ Радіум обліковується заборгованість по видатковій накладній від 14 листопада 2013 року №РД-0013034, яка виникла 14 грудня 2013 року та поступово збільшувалась.

Суд встановив, що відповідно до постанови Господарського суду Запорізької області від 26 червня 2014 року у справі № 908/1777/14 ТОВ Радіум визнано банкрутом; ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23 вересня 2014 року у справі №908/1777/14 вирішено затвердити звіт про витрати в ліквідаційній процедурі, звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, банкрута - ТОВ Радіум , ліквідувати, що є підставою вважати дебіторську заборгованість вказаного підприємства безнадійною та включити її до складу доходу.

Разом з тим, за правилами визнання доходів, встановленими у статті 137 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), датою отримання інших доходів є дата їх виникнення згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, якщо інше не передбачено нормами цього розділу.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Такими чином, дохід від безнадійної заборгованості ТОВ Радіум виникає, коли у позивача зменшується зобов'язання по відносинам із вказаним підприємством, тобто з моменту, коли ПП ІНТЕРПЛАСТ дізналося про те, що заборгованість ТОВ Радіум сплачувати не потрібно.

Як стверджує позивач, ПП ІНТЕРПЛАСТ не було відомо про банкрутство ТОВ Радіум , з метою стягнення суми заборгованості за товар ліквідатор до нього не звертався, отже на момент проведення перевірки у позивача не виникало обов'язку включати відповідні суми заборгованості до складу.

Таким чином, на думку суду, висновки акта перевірки про заниження доходу у цій частині є передчасними, а нарахування суми податку - протиправним.

При цьому суд зауважує, що позивач не позбавлений можливості самостійно включити спірну суму заборгованості без визнання суми податкового зобов'язання та застосування штрафних санкцій.

Щодо висновків акта перевірки про не включення до складу доходів за І квартал 2016 року позитивне значення курсових різниць від перерахунку операцій, відображених в іноземній валюті та дохід від продажу іноземної валюти в сумі 31 388,00 грн. суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року №727 (далі по тексту - Порядок), факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Пункт 4 розділу ІІІ Порядку встановлює, що описова частина акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином:

1) результати документальної перевірки дотримання податкового законодавства групуються за окремими видами податків, зборів відповідно до затвердженого плану перевірки. У цій частині акта (довідки) документальної перевірки відображаються задекларовані платником податків у податковій та іншій звітності показники, результати перевірки цих показників та робиться відповідний запис щодо встановлення або невстановлення порушень. При цьому до акта (довідки) документальної перевірки у разі необхідності додаються відповідні аналітичні таблиці. Крім того, наводяться дані про наявність та результати перевірки пільг, наданих відповідно до законів (код пільги, на яку суму і на який податок, збір отримано пільги з розбивкою за роками в межах звітних періодів, що перевіряються);

2) у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.

Водночас в частині наведених порушень відповідач не виклав чітко зміст порушення, не зазначив господарські операції, в результаті яких здійснено порушення щодо можливого не включення до складу доходів за І квартал 2016 року позитивного значення курсових різниць від перерахунку операцій, відображених в іноземній валюті та доходу від продажу іноземної валюти в сумі 31 388,00 грн., не зазначив первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Крім того, відомості про відсутність первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів позивачем, що підтверджують факт порушення, в акті перевірки не зазначені.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що факти порушення позивачем податкового законодавства щодо заниження позивачем доходів у зв'язку з не включення до складу доходів за І квартал 2016 року позитивного значення курсових різниць від перерахунку операцій, відображених в іноземній валюті та доходу від продажу іноземної валюти в сумі 31 388,00 грн., викладені не чітко, не об'єктивно та без посилань на конкретні господарські операції та первинні документи, що підтверджують наявність зазначених порушень, що свідчить про не дослідження відповідачем обставин фінансово-господарської діяльності позивача та виключає можливість прийняти висновок про наявність порушень податкового законодавства з боку ПП ІНТЕРПЛАСТ .

Таким чином, сума податкового зобов'язання за даним епізодом порушення визначена позивачу протиправно.

Що стосується позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 14 вересня 2016 року №0017041404, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 189 822,06 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 2.8 Положення підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства (підприємця) може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Як встановлено в акті перевірки, ліміт залишку готівки в касі не встановлювався та не розраховувався; згідно з даними відомості на виплату грошей за лютий 2016 року від 21 березня 2016 року №ВН-000003 відсутній підпис одержувача - працівника Ковбасюк О.В. на суму 1 127,00 грн., згідно з аркушем касової книги від 21 березня 2016 року залишок на кінець дня становив 0,00 грн.; відповідно з даними видаткового ордера від 18 березня 2016 року №8 на отримання готівкових коштів на загальну суму 68 000,00 грн. підстава надання позики відсутній підпис одержувача - директора Лізунової О.В., згідно з аркушем касової книги від 18 березня 2016 року залишок на кінець дня становив 0,00 грн.; відповідно з даними видаткового ордера від 04 березня 2016 року №5 на отримання готівкових коштів на загальну суму 25 784,03 грн. підстава "компенсація по авансових звітах" відсутній підпис одержувача - директора Лізунової О.В., згідно з аркушем касової книги від 04 березня 2016 року залишок на кінець дня становив 0,00 грн.

Таким чином, за даними касової книги залишок готівки на кінець дня становив 0,00грн., однак, відповідач дійшов висновку про перевищення ліміту готівки у касі зроблений внаслідок відсутності, на думку відповідача, підписів одержувачів на видаткових документах.

З наданих позивачем копій документів вбачається, що виплати грошових коштів з каси ПП ІНТЕРПЛАСТ здійснена на підставі відомості на виплату грошей за лютий 2016 року №ВН-000003, яка підписана усіма одержувачами грошових коштів, у тому числі працівником Ковбасюк О.В.; на підставі видаткового ордера від 18 березня 2016 року №8 на отримання готівкових коштів на загальну суму 68 000,00 грн. з підписом одержувача - директора Лізунової О.В.; на підставі видаткового ордера від 04 березня 2016 року №5 на отримання готівкових коштів на загальну суму 25 784,03 грн. з підписом одержувача - директора Лізунової О.В.

Пункт 4.2 Положення встановлює, що усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі.

Відповідно до пункту 4.3 Положення записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день можуть не провадитися.

Згідно з положеннями пунктів 3.5, 3.8 Положення у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Виплати, пов'язані з оплатою праці, проводяться касиром підприємства або за видатковими касовими ордерами на кожного одержувача чи за видатковими відомостями.

Оскільки відповідні видаткові документи містять підписи одержувачів грошових коштів, на думку суду, висновки акта перевірки про перевищення ліміту готівки у касі підприємства спростовуються матеріалами справи.

Суд не приймає до уваги надані відповідачем не засвідчені копії відомості на виплату грошей за лютий 2016 року №ВН-0000003, видаткового касового ордера від 18 березня 2016 року №8 та від 04 березня 2016 року №5, оскільки походження вказаних документів судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що такі документи отримано під час проведення перевірки.

Так, як вказано на стор. 70 акта перевірки, копій документів, засвідчених належним чином, що належать до предмета перевірки та свідчать про порушення перевищення встановленого ліміту каси, згідно опису на отримання копій документів №1 від 01.08.2016, підприємством ПП Інтерпласт (ПН 32798474) не надано.

Отже, позивач не надавав під час перевірки належним чином засвідчених копій будь-яких документів щодо виявленого порушення касової дисципліни, а тому надані відповідачем не засвідчені копії відомості на виплату грошей за лютий 2016 року №ВН-0000003, видаткового касового ордера від 18 березня 2016 року №8 та від 04 березня 2016 року №5 не вважаються належними та допустимими доказами.

Крім того, суд звертає увагу, що в даному випадку визначальним є факт видачі грошових коштів, і в будь-якому випадку окремі недоліки у видаткових касових документах не свідчать в повній мірі на користь висновку про те, що кошти не видавались, про що також наголошено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10 жовтня 2016 року №К/800/53725/.

З урахуванням відсутності у справі доказів виявленого порушення, суд вважає застосування штрафних санкцій до позивача необґрунтованим, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 14 вересня 2016 року №0017041404 та задоволення позовних вимог у цій частині.

Що стосується позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 14 вересня 2016 року №1054140303, яким ПП ІНТЕРПЛАСТ збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб зі штрафних санкцій на 510,00 грн., то постановою Верховного Суду від 26 червня 2018 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2017 року залишено в силі в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 вересня 2016 року № 1054140303.

Згідно з ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2017 року встановлено правомірність податкового повідомлення-рішення від 14 вересня 2016 року №1054140303, а тому підстави винесення такого повідомлення-рішення не досліджуються судом.

В силу норми ч. 2 ст. 19 Конституції України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з положеннями статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 77, 139, 143, 243-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов приватного підприємства "ІНТЕРПЛАСТ" (03028, м. Київ, вул. Малокитаївська, буд. 3, кв. 59, код ЄДРПОУ 32798474) задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 14 вересня 2016 року №№0017041404, 0005241402 та від 28 листопада 2016 року №0006731402.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь приватного підприємства ІНТЕРПЛАСТ (03028, м. Київ, вул. Малокитаївська, буд. 3, кв. 59, код ЄДРПОУ 32798474) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 75 615,96 грн. (сімдесят п'ять тисяч шістсот п'ятнадцять гривень дев'яносто шість копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Повний текст рішення виготовлено та підписано 27 лютого 2019 року.

Суддя Н.Г. Вєкуа