Постанова

від 26.02.2019 по справі 816/15/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

26 лютого 2019 року

справа №816/15/16

адміністративне провадження №К/9901/27243/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року у складі судді Удовіченка С.О.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року у складі суддів Спаскіна О.А., Любчич Л.В., Сіренко О.І.

у справі № 816/15/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма Біопрепарат

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У січні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія Біопрепарат (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення про донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість, з мотивів безпідставності їх прийняття.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 23 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року, позов задовольнив, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення рішення від 11 грудня 2015 року № 0005622205/711 та № 005632205/712. Приймаючи рішення, суд виходив із відсутності у діях позивача порушень податкового законодавства.

У червні 2016 року відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якім відмовити у задоволенні позовних вимог. Доводи касаційної скарги дослівно повторюють доводи апеляційної скарги.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивач зареєстрований як юридична особа 31 серпня 2007 року (код ЄДРПОУ 34815758), перебуває на обліку в податковому органі та є платником податку на додану вартість.

Податковим органом у листопаді 2015 року згідно із пунктом 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог законодавства з питань взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Габен за період жовтень 2014 року та правомірності відображення їх у податковій звітності, за результатами якої складено акт від 25 листопада 2015 року №300/16-03-22-05/34815758 (далі акт перевірки).

11 грудня 2015 року на підставі акта перевірки керівником податкового органу прийнято податкові повідомлення-рішення №0005622205/711, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 17 187,50 грн, в тому числі за основним платежем в розмірі 93 750 грн та за штрафними санкціями в розмірі 23 437,50 грн та №0005632205/112, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 122 218,50 грн, в тому числі за основним платежем в розмірі 81 479 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 40 739,50 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство (покупець) у жовтні 2014 року здійснило придбання товару (соя Танаіс 1 репродукції) у Товариства з обмеженою відповідальністю "Габен" (продавець) кількістю 100 тон на загальну суму 625000 грн. в тому числі ПДВ в розмірі 104166,66 грн, за наслідками виконання договору поставки репродукційного насіння сої №17/Б від 17 квітня 2014 року з урахуванням додаткових угод до нього від 01 вересня 2014 року, від 25 грудня 2014 року.

Отримання позивачем товари від свого контрагента на загальну суму 625000 грн встановлено судами попередніх інстанцій на підставі видаткових накладних, податкових накладних, зареєстрованих в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних. Сертифікат №РН UA-18-14-2197/2211-14 виданий Державною інспекцією сільського господарства в Рівненській області 19 листопада 2014 року свідчить про те, що відібрання проб відбулося 02 вересня 2014 року (акт апробації №18-14-091 від 02 вересня 2014 року). Транспортування придбаного товару, його перевезення, зберігання та подальша реалізація придбаного товару підтверджується договорами купівлі-продажу та специфікаціями до них, податковими накладними, видатковими накладними, банківською випискою, товарно-транспортними накладними.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (надалі Закон № 996-XIV) встановлено, що первинний документ це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення і повинен мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла у період, що перевірявся), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий облік у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суди першої та апеляційної інстанцій здійснили оцінку наданих до суду первинних документів податкового та бухгалтерського обліку за вказаними господарськими операціями (договорів, податкових та видаткових накладних, актів здачі-прийняття робіт тощо) на відповідність вимогам, передбаченим статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704).

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу частини 2 статті 9 Закону № 996-XIV , пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстави для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV.

Доводи касаційної скарги податкового органу зводяться виключно до повторення доводів заперечення до позову та апеляційної скарги, яким надано оцінку судами першої та апеляційної інстанцій, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанції, що обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентом мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року у справі № 816/15/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер