Рішення

від 27.02.2019 по справі 303/77/19

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 року м. Мукачево Справа № 303/77/19

2/303/539/19

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: головуючого - судді Кость В.В.

секретар судового засідання Немеш Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Мукачево цивільну справу

за позовом Органу опіки та піклування Мукачівської районної державної адміністрації

до відповідачів: (1) ОСОБА_1;

( 2 ) ОСОБА_2

про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Орган опіки та піклування Мукачівської райдержадміністрації (надалі - Орган опіки) звернувся до суду з позовом до відповідачів про відібрання у них дітей без позбавлення їх батьківських прав та стягнення з відповідачів аліментів на утримання дітей в розмірі по 500 гривень на кожну дитину щомісячно і до досягнення дітьми повноліття.

Позовні вимоги обґрунтовуються доводами про наявність антисанітарних умов в житловому будинку, де проживають діти, неналежним виконанням батьками своїх обов'язків по вихованню дітей, а також незабезпечення ними належних умов розвитку своїх дітей, що підтверджуються наданими суду доказами.

Належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, відповідачі відзив на позовну заяву не надали, тому суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Дослідивши матеріали справи, суд констатує наступне.

Згідно з даними Свідоцтв про народження від 18.03.2004 серії І-ФМ №167775, від 02.03.2005 серії І-ФМ №005159, від 08.02.2011 серії І-ФМ №186457 та від 19.06.2013 серії І-ФМ 3263633, батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 (надалі - ОСОБА_7) є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 6,7, 8, 9).

В наявних в матеріалах справи копіях актів обстеження матеріально-побутових умов (а.с. 12, 13) констатується факт незадовільних умов проживання відповідачів за місцем їх проживання (будинок №197 в с.Буковинка). При обстеженні встановлено, що житловий будинок потребує капітального ремонту, в будинку антисанітарія, холодно.

Крім того, згідно з даними характеристики на відповідачів, останні ніде не працюють, схильні до зловживання спиртними напоями (а.с. 14).

Орган опіки та піклування Мукачівської районної державної адміністрації вважає доцільним відібрати від відповідачів ОСОБА_7 без позбавлення їх батьківських прав, у зв'язку з тим, що перебування дітей у сім?ї загрожує їх життю та здоров'ю (висновок від 27.12.2018 №02-26/1094, а.с.5).

Оцінюючи вищевказані обставини справи у їх сукупності та взаємозв'язку суд також враховує наступне.

Частинами другої та третьої статті 150 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Конвенцією про права дитини (ст.ст. 3, 4, 5, 9, 18, 20), що ратифікована постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.91 №789-XII (далі - Конвенція) передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави - учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки не піклуються про дитину.

Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Якщо рідні, або ті особи, які несуть відповідальність за дитину, недбало виконують свої обов'язки, держава має забезпечити дитині належний догляд і піклування. Держава має вживати всіх необхідних заходів для реалізації прав дитини. Держава не може залишати поза увагою права дитини. Всі країни мають співпрацювати для того, щоб права дитини реалізовувались у повсякденному житті.

Статтею 4 п.п. 1, 2 та ст. 7 п. с глави другої Конвенції про контакт з дітьми, ратифікованої Україною 20 вересня 2006 року, яка набрала чинності 01 квітня 2007 року передбачено, що дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Забезпечення перед прийняттям рішення наявності достатньої інформації, зокрема від носіїв батьківської відповідальності, для прийняття рішення в найвищих інтересах дитини, і, коли необхідно, одержання додаткової інформації від інших відповідних органів чи осіб. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини.

Приписами ст.ст. 150, 153, 155 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Із вказаними положеннями Сімейного кодексу України в повній мірі кореспондуються і приписи ст.ст. 8, 12 (ч. 6) Закону України Про охорону дитинства , якими передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Батьки або особи, які їх замінюють несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.

У відповідності з частиною першою статті 170 Сімейного кодексу України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої ст. 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.

Приймаючи до уваги вищевказані фактичні обставини справи на предмет їх відповідності зазначеним судом нормам чинного міжнародного та національного законодавства, суд виходить з того, що дані, наявних у матеріалах справи доказів, у достатній мірі підтверджують обставини щодо неналежного виконання відповідачами своїх батьківських обов'язків по вихованню та утриманню їх ОСОБА_7.

При цьому поведінка батьків у суспільстві, негативні прояви якої відображені як у листах, висновках та актах посадових осіб соціальних структур, є свідченням неналежного відношення їх до виховання дітей, піклування про їх здоров'я, фізичний, духовний, матеріальний та моральний розвиток, а також свідчить про відсутність факту усвідомлення ними значущості їх ролі у житті дітей та відповідальності за них.

Отже, оцінюючи фактичні обставини по справі у їх сукупності та взаємозв'язку, з метою якнайкращого забезпечення інтересів дітей, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 170 Сімейного кодексу України при задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавленні їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

При розгляді позовних вимог в частині стягнення аліментів суд передусім виходить з того, що ст. 27 Конвенції ООН Про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХII) передбачено, що держави - учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно з приписами ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3 -1 ) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3 -2 ) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до частини другої ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

З урахуванням того, що в суду не має відомостей про офіційне працевлаштування відповідачів, суд вважає за необхідне визначити розмір аліментів на утримання ОСОБА_7 у відповідності до ст. 184 Сімейного кодексу України, тобто у твердій грошовій сумі, та у розмірі, що становить по 500,00 грн., щомісячно та до досягнення дітьми повноліття.

В свою чергу, частиною першою ст. 141 Сімейного кодексу України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Пунктом 1 частини першої ст. 430 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що рішення про стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Крім того, з урахуванням ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір.

На підставі наведеного та керуючись статтями 8, 124, 129 Конституції України, статтями 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 141, 263-265, 279, 280, 281, 284, 354, 355, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов органу опіки та піклування Мукачівської районної державної адміністрації задоволити.

2. Відібрати дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, від батьків: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без позбавлення їх батьківських прав.

3 . Стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, у розмірі по 500,00 (п'ятсот) гривень, щомісячно, на кожну дитину, починаючи з 04.01.2019 року та до досягнення дітьми повноліття.

3.1 . Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, у розмірі по 500,00 (п'ятсот) гривень, щомісячно, на кожну дитину, починаючи з 04.01.2019 року та до досягнення дітьми повноліття.

4. Допустити негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

5. Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави суму 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.) судового збору.

5.1. Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави суму 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.) судового збору.

6. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

7. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

8. Позивач : Орган опіки та піклування Мукачівської районної державної адміністрації (89600 м.Мукачево, вул. Штефана Августина, 21, код ЄДРПОУ 04053789).

Відповідачі : (1) ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, 89660 с. Буковинка, 81 Мукачівського району, паспорт серії ВР №349742.

(2) ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, 89666 с. Новоселиця Мукачівського району, вул. Шевченка, 62, паспорт серії ВР №359469.

Суддя В.В. Кость