Рішення

від 25.02.2019 по справі 499/704/18

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/704/18

Провадження № 2/499/17/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"25" лютого 2019 р. смт. Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І.В., за участю секретаря судового засідання Дібрової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в смт. Іванівка Іванівського району Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування його державної реєстрації

В С Т А Н О В И В :

Так, позивач звертаючись до суду з вищевказаним позовом, посилалася на ту обставину, що рішенням від 29.11.2004 року Іванівський районний суд Одеської області задовольнив частково позовну заяву ОСОБА_2 до Калинівської сільської ради Іванівського району Одеської області про продовження строку для прийняття спадщини, про визнання права власності на спадкове майно. Даним рішенням суд визнав за ОСОБА_2, тобто відповідачем право власності на земельну ділянку, що розташована на території Калинівської сільської ради , що належала померлому ОСОБА_3, який був чоловіком позивача, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю.

Після набрання рішенням законної сили ОСОБА_2 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №957896 на вищевказану земельну ділянку.

Однак 04.12.2015 року Апеляційний суд Одеської області рішення Іванівського районного суду Одеської області від 29.11.2004 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до Калинівської сільської ради Іванівського району Одеської області про продовження строку для прийняття спадщини, про визнання права власності на спадкове майно було відмовлено в повному обсязі.

Таким чином, позивач просить суд визнати недійсним державний акт виданий на ім'я ОСОБА_2 та скасувати його державну реєстрацію, оскільки відповідно до ч.9 ст.444 ЦПК України не є суб'єктом подання заяви про поворот виконання рішення.

У судове засідання позивач не з'явилася, проте надала заяву про слухання справи у її відсутність, на задоволенні позовних вимог наполягала.

Відповідач надала до суду заяву, в якій зазначила, що позов не визнає в повному обсязі, оскільки не користувалася земельною ділянкою за спірним державним актом, а користувалася даною земельною ділянкою позивач, доказів на підтвердження свої слів не надала.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи та з урахуванням положень ч.1 ст. 81 ЦПК України, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, та ч.1 ст. 13 ЦПК України, згідно якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що рішенням від 29.11.2004 року Іванівський районний суд Одеської області задовольнив частково позовну заяву ОСОБА_2 до Калинівської сільської ради Іванівського району Одеської області про продовження строку для прийняття спадщини, про визнання права власності на спадкове майно. Даним рішенням суд визнав за ОСОБА_2, тобто відповідачем право власності на земельну ділянку, що розташована на території Калинівської сільської ради , що належала померлому ОСОБА_3, який був чоловіком позивача, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю.

Після набрання рішенням законної сили ОСОБА_2 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №957896 на вищевказану земельну ділянку, що підтверджується копією державного акту.

Однак 04.12.2015 року Апеляційний суд Одеської області рішення Іванівського районного суду Одеської області від 29.11.2004 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до Калинівської сільської ради Іванівського району Одеської області про продовження строку для прийняття спадщини, про визнання права власності на спадкове майно було відмовлено в повному обсязі, що підтверджується копією рішення від 04.12.2015 року.

Позивач є дружиною померлого власника земельної ділянки, яка була об'єктом спору при ухваленні рішення від 04.12.2015 року Апеляційним судом Одеської області, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.

Застосовуючи норми процесуального права, суд виходив з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1)визнання права; 2)визнання правочину недійсним; 3)припинення дії, яка порушує право; 4)відновлення становища,яке існувало до порушення; 5)примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8)відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9)відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10)визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до статей 2,318 ЦК України - річ (майно) може знаходитись у власності Українського народу, фізичних та юридичних осіб, держави Україна, Автономної Республіки Крим, територіальних громад, іноземних держав й інших суб'єктів публічного права.

Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.

Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3 ЦК України - ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи, що згідно зі ст. 92 ЦК України правовий режим власності визначається виключно законами України - інші нормативно-правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Правомочність володіння розуміють як передбачену законом (тобто юридично забезпечену) можливість мати (утримувати) в себе певне майно (фактично панувати над ним, зараховувати на свій баланс і под.).

За змістом частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суди повинні враховувати положення ч. 2 ст. 328 ЦК України, якою встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття.

Відповідно до п.п. 1,2,3,5,33,34,35,39 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 07.02.2014 р. Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав - власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник не може завдавати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. З урахуванням положень статті 13,частини третьої статті 16,статті 319 ЦК України у разі вчинення, зокрема, наведених дій суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу.

Право вибору способу судового захисту - належить виключно позивачеві (частина перша статті 20ЦК України).

Вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328ЦК України).

У відповідності до ст.444 ЦПК України в даному конкретному випадку є місце для повороту виконання рішення, однак позивач є не відповідачем по справі, рішення суду першої інстанції по якій скасовано та ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову.

Таким чином, єдиним способом захисту прав позивача є звернення до суду з позовною заявою про визнання державного акту недійсним та скасування його державної реєстрації, оскільки є дружиною померлого та може претендувати на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_3, спадкова справа на якого на момент розгляду справи не заводилася, однак позивач постійно проживала на момент смерті з ОСОБА_3 та була зареєстрована, отже являється такою, що спадщину прийняла, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, довідки з сільської ради та відповіддю нотаріуса про заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_3

Згідно ч.1 ст.21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч.1 ст.155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 362/884/16-ц зроблено висновок, що визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, ефективним та окремим способом захисту та поновлення порушених прав у судовому порядку. Вказана правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом України, зокрема у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2824цс15 та у постанові від 01 липня 2015 року у справі № 6-319цс15.

Беручи до уваги ту обставину, що відповідач ОСОБА_2 отримала спірний державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №957896 на підставі рішення Іванівського районного суду Одеської області від 29.11.2004 року, справа №2-1245/04, яке скасоване та у задоволені позову відмовлено, суд не вбачає перешкод для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування його державної реєстрації.

Керуючись ст.ст. 3-7,10-13,18,11,76-83,90,95,133,141,158,174,213,228,229,241-246,258,259,263-268,272,273 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована Роз'їзд Кубанка, Іванівського району Одеської області) про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування його державної реєстрації - задовольнити.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №957896, виданий ОСОБА_2 на підставі рішення Іванівського районного суду Одеської області від 29.11.2004 року, справа №2-1245/04 та скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 8,20 га, кадастровий номер 5121881400:01:005:0065.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Якщо апеляційну скаргу не було подано, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяОСОБА_4