Рішення

від 15.02.2019 по справі 607/22804/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.02.2019 Справа №607/22804/18

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Герчаківської О.Я.,

за участю секретаря судового засідання Зарічної О.П.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідачів ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до обслуговуючого кооперативу Парк-Престиж , товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Престижбуд про визнання права власності на квартиру, усунення перешкод у користуванні власністю та стягнення моральної шкоди за неналежне виконання договірних зобов'язань , -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулася в суд із позовом до відповідачів обслуговуючого кооперативу Парк-Престиж (надалі - ОК Парк-Престиж , ОСОБА_4), товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Престижбуд (надалі - ТОВ Компанія Престижбуд ) про визнання права власності на квартиру, усунення перешкод у користуванні власністю та стягнення моральної шкоди за неналежне виконання договірних зобов'язань.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона є учасником пайового будівництва багатоквартирного житлового будинку № 11 по вул. Живова в м. Тернополі на підставі договору № 14 від 17 липня 2013 року. Будівництво проводилося ТОВ Компанія Престижбуд за рахунок коштів ОК Парк-Престиж . Позивач була пайовиком даного ОСОБА_4 та здійснювала внески за договором будівництва квартири № 14 проектною площею 63,93 кв.м. на 3 поверсі 1 під'їзду багатоквартирного житлового будинку по вул. Живова, 11 у м. Тернополі. Відповідно до п.п. 2.1, 2.3 вищезгаданого договору ОСОБА_3 зобов'язана була сплатити 383 580 грн. пайових внесків у строк до 15 липня 2015 року. 14 січня 2015 року позивач достроково та повністю виконала свої зобов'язання щодо оплати будівництва квартири та перерахувала на рахунок OK Парк-Престиж повну її вартість. Кооператив двічі змінював вартість одного квадратного метра квартири: у вересні 2014 року ціну було збільшено з 6000 грн./l кв.м. до 7400 грн./l кв.м., а з січня 2015 року дана ціна становила уже 8500 грн./l кв.м житла. Таким чином, загальна сума сплачених ОСОБА_3 коштів на користь ОСОБА_4 склала 423860 грн., що на 40 284 грн. більше від планової вартості квартири передбаченої у договорі.

02 березня 2015 року позивач отримала два листи: перший - від ОК Парк Престиж датований 25 лютого 2015 року за вих. №14/5, у якому повідомлено про виключення її з числа учасників ОСОБА_4 та втрату права на квартиру, яку вона повністю оплатила; другий - від ТОВ Компанія Престижбуд вих. № 27/02/1 від 27 лютого 2015 року, де вказано, що договір з нею розірвано, а квартира, майнове право, на яку їй належить, буде продана, після чого ОСОБА_3 будуть повернуті внесені кошти без врахування індексу інфляції та за мінусом нарахованих штрафних санкцій.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 11 липня 2017 року у справі №607/3990/15-ц рішення правління ОК Парк-Престиж про виключення ОСОБА_3 із членів кооперативу, нарахування пені та розірвання договору було визнано незаконним. Дане рішення за результатами перегляду в суді апеляційної інстанції за скаргою відповідачів та у ВСУ залишено без змін (ухвала від 28 листопада 2017 року).

04 грудня 2017 року позивач звернулася до відповідачів із вимогою виконати умови договору № 14 від 17 липня 2013 року та передати документи, необхідні для державної реєстрації права власності на кватиру. На звернення ОСОБА_3 жодної відповіді не надійшло. 25 серпня 2018 року вона повторно надіслала аналогічне звернення, однак реагування знову не було.

Своїх зобов'язань відповідачі не виконали, умови договору порушили та безпідставно не виконують взяті на себе зобов'язання, ігноруючи вимоги ОСОБА_3 Без отримання від ОСОБА_4 довідки про повний розрахунок, акту приймання-передачі квартири та фактичного доступу до квартири з метою виготовлення технічного паспорту, позивач позбавлена можливості оформити право власності на квартиру.

Односторонньою відмовою передати ОСОБА_3 у власність спірну квартиру відповідачі порушують умови договору № 14 від 17 липня 2013 року та право власності позивача на об'єкт будівництва, яке виникло у неї на підставі вказаного правочину.

ОСОБА_3 вважає, що порушенням умов договору відповідачі завдали їй значної моральної шкоди, яку вона оцінює у 120 000 грн. і при цьому виходить з наступного.

З моменту завершення строків виконання зобов'язань відповідачем минуло більше трьох років, але квартира позивачу у власність так і не передана. Вона вимушена була в судовому порядку відстоювати свої права за договором. Це викликало у ОСОБА_3 хвилювання, невпевненість у захищеності своїх інвестицій, які є для неї та її сім'ї значними. Негативне відчуття обману, почуття приниженості, безправності та незахищеності супроводжували її весь час, поки вона вимушена була доводити в суді свою правоту. Але навіть після того, як суд визнав, що свої зобов'язання за договором позивач виконала повністю, відповідачі своєю бездіяльністю продемонстрували повну зневагу до неї як контрагента та інвестора, примусили знову звертатись в суд за захистом свого порушеного права.

Були порушені також сімейні плани позивача. Спірну квартиру ОСОБА_3 планувала подарувати дочці, яка є повнолітня, але проживає з ними та їхнім молодшим сином у будинковолодінні по вул. Оболоня, 3 в місті Тернополі. Дочка ОСОБА_5 мала намір створити молоду сім'ю. 30 серпня 2017 року їхня дочка вийшла заміж, проте через недобросовісне ставлення до своїх обов'язків відповідача, передати у дарунок дану квартиру дочці (як було заплановано) позивач не змогла. Це потягло за собою необхідність молодят проживати з ними та відчуття, що вони із чоловіком не виконали обіцяного дочці.

Визначаючи саме такий розмір моральної шкоди, позивач виходить також із того, що порушення договірних зобов'язань з боку відповідачів мало явний, тривалий, злісний та зухвалий характер. Незважаючи на судові рішення, на її неодноразові усні та письмові звернення, відповідач не вважав за необхідне навіть вести із нею перемовини, а просто ігнорував її права, передбачені договором.

Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати за нею право власності на квартиру № 14 проектною площею 63,93 кв.м на 3 поверсі 1 під'їзду багатоквартирного житлового будинку по вул. Живова, 11 у м.Тернополі; зобов'язати ОК Парк Престиж не чинити їй перешкод у володінні зазначеною квартирою, в тому числі зобов'язати надати фактичний доступ для виконання ремонтно-оздоблювальних робіт та вселення до зазначеної вище квартири; стягнути з ТОВ Компанія Престижбуд та ОК Парк Престиж солідарно заподіяну їй моральну шкоду у розмірі 120 000 грн.; судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу, стягнути з відповідачів.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 жовтня 2018 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОК Парк-Престиж , ТОВ Компанія Престижбуд про визнання права власності на квартиру, усунення перешкод у користуванні власністю та стягнення моральної шкоди за неналежне виконання договірних зобов'язань. Постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

23 листопада 2018 року представник відповідача ТОВ Компанія Престижбуд подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що ні договором, на який посилається ОСОБА_3, ні будь-яким іншим законом, який можна було б застосувати до правовідносин сторін, що виникли внаслідок виконання укладеного між сторонами договору, не передбачено можливості відшкодування моральної шкоди. Таким чином, вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди є безпідставними. Вимоги про усунення перешкод в користуванні майном та про визнання права власності, не заявлені до ТОВ Компанія Престижбуд , однак представник відповідача вважає за необхідне висловити своє міркування стосовно цих вимог позову, що не заявлені до ТОВ Компанія Престижбуд . ТОВ Компанія Престижбуд повністю виконало свої зобов'язання щодо будівництва відповідного майна, в той же час позивач не виконала у повному обсязі свої договірні зобов'язання перед відповідачами. Отже, мало місце прострочення позивача, а не відповідачів по справі, що зумовлює відсутність винної протиправної поведінки останніх у бездіяльності стосовно передачі позивачу у власність спірного майна. Позивач не є власником майна, оскільки право власності на нерухоме майно виникає з моменту реєстрації такого права. Оскільки позивач не викупила у повному обсязі спірне майно, вона не має права власності на останнє і не може його набути до повного викупу відповідного майна, однак це не позбавляє права позивача володіти та користуватися таким майном. Позивачем на надано будь-яких доказів, які б свідчили про те, що відповідачі по справі чинять перешкоди позивачу у володінні чи користуванні спірною квартирою, у зв'язку з чим позовні вимоги стосовно усунення перешкод у користуванні спірним майном є безпідставними.

04 грудня 2018 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив представника позивача ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_1, поданий ТОВ Компанія Престижбуд , в якому зазначено, що позивач повністю оплатила проектну площу спірної квартири № 14 на 3 поверсі 1 під'їзду багатоквартирного житлового будинку по вул. Живова, 11 у м.Тернополі. Відповідно до договору №14 від 17 липня 2013 року проектна площа вказаної квартири становила 63,93 кв.м., яку ОСОБА_3 оплатила повністю: за період з 22 липня 2013 року по 30 серпня 2014 року оплачено 222004 грн., що із розрахунку вартості 1 кв.м площі 6000 грн./1 кв.м становить 37 кв.м.; за період 01 вересня 2014 року по 31 грудня 2014 року оплачено 182 000 грн., що із розрахунку вартості 1 кв.м. площі 7400 грн./1 кв.м становить 24,6 кв.м.; за період з 01 січня 2015 року по 14 січня 2015 року оплачено 19860 грн., що із розрахунку вартості 1 кв.м. площі 8500 грн./1 кв.м становить 2,34 кв.м. Таким чином загальна оплачена проектна площа становить 63,94 кв.м, що відповідає п.1.1 договору. Різниця у розрахунку оплачених квадратних метрів проектної площі виникла внаслідок наступних помилок відповідача: платіж на суму 32 000 грн. був вчинений ОСОБА_3 31 грудня 2014 року, у цей період ще діяла ціна 7400 грн./l кв.м. Рекомендованим листом за вих. № 1 від 25 листопада 2014 року ОК Парк-Престиж повідомив пайовика ОСОБА_3 про те, що з 01 січня 2015 року вартість 1 кв.м. площі становитиме 8 500 кв.м. При цьому у листі наголошено, що вартість оплачених квадратних метрів не змінюється. Такий механізм зміни вартості 1 кв.м. відповідає умовам договору. Проте OK Парк-Престиж та TOB Компанія Престижбуд продовжують стверджувати, що вони мають право в односторонньому порядку, не повідомивши пайовика у спосіб передбачений договором, змінювати вартість 1 кв.м. проектної площі шляхом прийняття рішення на зборах правління кооперативу. Покликаючись на рішення правління OK Парк-Престиж , відповідачі твердять про те, що з 01 січня 2015 року вартість 1 кв.м. становить 13000 грн., а не 8500 грн., як було повідомлено у листі. Саме ця розбіжність стала підставою для того, щоб вважати пайовика ОСОБА_3 боржником та прийняти рішення про її виключення з кооперативу. У відзиві на позов відповідач також покликається на те, що законом передбачено стягнення моральної школи лише внаслідок виникнення деліктних зобов'язань. Відтак представник TOB Компанії Престижбуд вважає, що вимоги про стягнення моральної шкоди, завданої невиконанням умов договору, до задоволення не підлягають, однак позивач вважає, що існування між сторонами договірних зобов'язань не виключає можливість стягнення моральної шкоди.

21 грудня 2018 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОК Парк-Престиж , ТОВ Компанія Престижбуд про визнання права власності на квартиру, усунення перешкод у користуванні власністю та стягнення моральної шкоди за неналежне виконання договірних зобов'язань, справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просила суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву ТОВ Компанія Престижбуд . Просив суд відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши доводи учасників справи, дослідивши письмові докази по справі, встановив наступне.

17 липня 2013 року ТзОВ Компанія Престижбуд (Забудовник), ОК Парк-Престиж (ОСОБА_4) та ОСОБА_3 (ОСОБА_4) уклали договір № 14 (надалі - Договір), згідно п.1.1. якого ОСОБА_4 за рахунок пайових внесків ОСОБА_4 здійснює фінансування будівництва квартири № 14 проектною площею 63,93 кв.м. на 3 поверсі 1 під'їзду багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями соціальної інфраструктури (для фізкультурно-оздоровчих занять) та творчими майстернями по вул. Живова, 11 у м. Тернополі (об'єкт будівництва), а Забудовник зобов'язується забезпечити спорудження об'єкта будівництва та передати останній ОСОБА_4 у власність.

Згідно п.2.1. Договору планова вартість (ціна) об'єкта будівництва на день укладення договору складає 383 580 грн. 00 коп.

Підпунктом 2.1.1. Договору передбачено, що у випадку збільшення вартості матеріалів, зміни законодавства в сфері містобудівної діяльності, споживчої інфляції, вартість квартири може збільшуватись. Зміна вартості квартири в розрізі оплачених квадратних метрів не допускається. Зміна вартості квартири допускається виключно на неоплачені метри проектної площі. Про факт збільшення вартості об'єкту будівництва Забудовник попереджає рекомендованим листом пайовика за 1 місяць до такого подорожчання.

У випадках, якщо фактична загальна площа збудованого об'єкта будівництва (згідно даних БТІ), перевищує проектну площу, вказану в п.1.1 цього Договору, то відповідна різниця протягом 15 робочих днів оплачується ОСОБА_4 за ціною, вказаною в п.2.1. Договору (п.2.2. Договору).

Згідно повідомлення ОК Парк Престиж вих. № 1 від 25 листопада 2014 року, надісланого ОСОБА_3, у зв'язку із значним зростанням вартості паливно-мастильних матеріалів, збільшенням мінімального розміру оплати праці, зростанням вартості всіх будівельних матеріалів, планова вартість квартири № 14 збільшується з 01 січня 2015 року в розрізі неоплаченої частини (квадратних метрів) квартири. З 01 січня 2015 року вартість одного квадратного метра квартири становитиме 8500 грн.

Як вбачається із повідомлення ОК Парк Престиж № 14 від 17 лютого 2015 року, ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_3 в період з 23 лютого до 15 березня 2015 року звернутися в ТОВ Компанія Престиж для узгодження і складання кошторису по встановленню системи автономного опалення, а також для можливого внесення змін в Проект опалення квартири.

25 лютого 2015 року ОСОБА_4 надіслав ОСОБА_3 повідомлення вих. № 14/5, в якому повідомив, що згідно рішення Правління ОК Парк Престиж її виключено із членів ОСОБА_4 на підставі статуту ОК Парк Престиж за несплату пайових внесків у встановлені строки та розміри. Згідно зі статутом, у разі вибуття члена ОСОБА_4 з ОСОБА_4 до набуття права власності на квартиру відповідна особа втрачає право на квартиру в будинку ОСОБА_4. Згідно зі статутом, повернення суми паєнагромадження у розмірі 423 864,00 грн. проводиться після внесення відповідної суми коштів новоприйнятим членом ОСОБА_4.

27 лютого 2015 року ТОВ Компанія Престижбуд звернулось до ОСОБА_3 із листом вих. № 27/02/1, у якому зазначено, що позивач зобов'язана сплатити пеню у розмірі 0,5 % від вартості квартири за кожний день прострочення. Таке прострочення платежу мало місце у період з 15 жовтня 2014 року по 03 листопада 2014 року та складає 20 днів. Розмір пені - 42 386,00 грн. Оскільки ОСОБА_3 не сплатила пеню у розмірі 42 386,00 грн. у встановлений термін (до 04 лютого 2015 року), Товариство інформує, що договір № 14 від 17 липня 2013 року є розірваним. Розірвання Договору не звільняє ОСОБА_4 та ОСОБА_4 від сплати неустойки, визначеної даним Договором.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 липня 2017 року (справа № 607/2990/15-ц) позов ОСОБА_3 до ТОВ Компанія Престижбуд , ОК Парк-Престиж про визнання незаконним рішення правління ОК Парк-Престиж про виключення із членів кооперативу, визнання незаконним дій щодо розірвання договору в односторонньому порядку та визнання незаконною вимоги щодо стягнення пені задоволено частково. Визнано незаконним рішення правління ОК Парк-Престиж про виключення ОСОБА_3 із членів ОК Парк-Престиж . Визнано незаконними дії ТОВ Компанія Престижбуд щодо одностороннього розірвання договору № 14 від 17 липня 2013 року, укладеного між ТОВ Компанія Престижбуд , ОК Парк-Престиж та ОСОБА_3 та нарахування пені за вказаним договором у сумі 42386 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Згідно ухвали Апеляційного суду Тернопільської області від 28 листопада 2017 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 липня 2017 року (справа № 607/2990/15-ц), залишено без змін.

Відповідно до рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 січня 2016 року (справа № 607/14710/15-ц) у задоволенні позову ТОВ Компанія Престижбуд до ОСОБА_3, ОК Парк-Престиж про визнання недійсним договору відмовлено.

Рішенням суду у вказаній справі встановлено, що ОСОБА_3 виконала свої зобов'язання щодо сплати пайових внесків у повному обсязі та станом на 14 січня 2015 року сплатила ОК Парк-Престиж 423,864,00 грн., що на 40284,00 грн. більше від планової вартості квартири, передбаченої Договором.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 09 березня 2016 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 січня 2016 року (справа № 607/14710/15-ц), залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 лютого 2017 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 січня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 09 березня 2016 року (справа № 607/14710/15-ц), залишено без змін.

В силу ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України), обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

05 жовтня 2015 року Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта - багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями соціальної інфраструктури (для фізкультурно-оздоровчих занять) та творчими майстернями по вул. Живова, 11, в м. Тернопіль до експлуатації.

14 грудня 2015 року ТОВ Компанія Престижбуд (Забудовник) та ОК Парк-Престиж склали акт приймання-передачі багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями соціальної інфраструктури (для фізкультурно-оздоровчих занять) та творчими майстернями по вул. Живова, 11, м. Тернопіль.

Витягом з журналу внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень Буд. №11, літер А , вулиця (провулок, площа) Живова, місто Тернопіль від 15 жовтня 2015 року, вірність якого посвідчено ОК Парк-Престиж , встановлено, що квартира №14 на 3-му поверсі 1-го під'їзду багатоквартирного житлового будинку по вул. Живова,11 у м. Тернополі, згідно розрахунку площ приміщень по внутрішньому обміру, має площу 65,3 кв.м.

04 грудня 2017 року та повторно 25 серпня 2018 року ОСОБА_3 зверталася до ОК Парк-Престиж , ТОВ Компанія Престижбуд із листами, в яких просила відповідачів виконати зобов'язання та передати документи, необхідні для державної реєстрації за нею права власності на квартиру №14, проектною площею 63,93 кв. м. на 3-му поверсі 1-го під'їзду багатоквартирного житлового будинку по вул. Живова,11 у м. Тернополі, зокрема адресну довідку та завірену копію декларації про готовність об'єкта до експлуатації, а також фактично передати їй квартиру у власність, надавши доступ до вказаного помешкання. Однак вказані звернення залишено відповідачами без реагування.

Відповідно до довідки вих. № 2009/1 від 20 листопада 2018 року, наданої ОК Парк Престиж , громадянка ОСОБА_3 на підставі рішення правління ОК Парк Престиж № 1707/1 від 17 липня 2013 року про надання квартири сплатила наступні майнові внески за наступний період: з 17 липня 2013 року по 30 серпня 2014 року - 222004 грн. 00 коп., що з розрахунку вартості 6000 грн. 00 за 1 м2 складає 37 м2 площі квартири; з 01 вересня 2014 року по 31 грудня 2014 року - 150 000 грн. 00 коп., що з розрахунку вартості 7400 грн. 00 коп. за 1 м2 складає 20.27 м2 площі квартири; з 01 січня 2015 року по 18 вересня 2015 року - 51 860 грн. 00 коп., що з розрахунку вартості 13000 грн. 00 коп. за 1 м2 складає 3,99 м2 площі квартири. Станом на 20 листопада 2018 року громадянка ОСОБА_3 сплатила майнових внесків у розмірі 423 864 грн. 00 коп. за 61.96 м2 площі квартири. За 3.34 м2 загальної площі квартири оплата відсутня. Заборгованість за неоплачену площу квартири складає 43420 грн. 00 коп.

Як слідує із довідки № 137-548/299 від 10 грудня 2018 року, наданої АТ Укрсиббанк для ОК Парк Престиж , банк підтверджує факт поступлення наступних пайових внесків по договору № 14 від 17 липня 2013 року на рахунок 26009500128200, відкритий ОК Парк-Престиж в АТ Укрсиббанк від ОСОБА_3: 01 жовтня 2014 року - 25000 грн.; 13 жовтня 2014 року - 5000 грн.; 03 листопада 2014 року - 20000 грн.; 04 грудня 2014 року - 23000 грн.; 24 грудня 2014 року - 59000 грн.; 29 грудня 2014 року - 18000 грн.; 06 січня 2015 року - 32000 грн.; 15 січня 2015 року - 19860 грн.

Проплати на суми 32000 грн. та 19860 грн. відображено у виписці за поточним рахунком клієнта ОК Парк Престиж за період з 01 січня 2015 року (включно) по 31 березня 2015 року (включно), яка сформована АТ УКРСИББАНК 10 грудня 2018 року.

03 грудня 2018 року ОСОБА_3 звернулася до відповідачів із запитом про надання реквізитів для оплати, оскільки їй стало відомо, що квартира №14 на 3-му поверсі 1-го під'їзду багатоквартирного житлового будинку по вул. Живова,11 у м. Тернополі, за результатами обмірів має загальну площу 65,3 кв.м., що на 1,37 кв.м. більше від проектної площі.

Листом від 12 грудня 2018 року ОК Парк-Престиж повідомило позивача про те, що згідно розрахунків ОСОБА_4, ОСОБА_3 сплатила за 61,26 кв.м. загальної площі та має заборгованість за 4.04 кв.м. квартири, загальною вартістю 52520 грн., а також надав реквізити для перерахунку коштів.

Квитанції №0.0.1215643065.1, №0.0.1215625240.1 від 18 грудня 2018 року (дата валютування 19 грудня 2018 року), засвідчують те, що ОСОБА_3 сплатила на рахунок ОК Парк-Престиж грошові кошти на загальну суму 17810 грн. за 1,37 кв.м., оскільки площа квартири №14 на 3-му поверсі 1-го під'їзду багатоквартирного житлового будинку по вул. Живова,11, після здачі будинку в експлуатацію становить 65,3 кв.м., що на 1,37 кв.м. більше проектної площі - 63,93 кв.м.

За вказаних обставин до правовідносин, що виникли між сторонами, підлягають застосуванню наступні норми матеріального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України Про кооперацію (надалі - Закон) кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом.

У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону (ч. 2 ст. 19-1 Закону).

В силу ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 384 ЦК України передбачено, що будинок, споруджений або придбаний житлово-будівельним (житловим) кооперативом, є його власністю. Член житлово-будівельного (житлового) кооперативу має право володіння і користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, яку він займає в будинку кооперативу, якщо він не викупив її. У разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.

В судовому засіданні встановлено та вбачається з матеріалів справи, що багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями соціальної інфраструктури (для фізкультурно-оздоровчих занять) та творчими майстернями по вул. Живова, 11, в м. Тернопіль, завершений будівництвом та прийнятий до експлуатації.

Власником цього будинку, згідно закону, є ОК Парк-Престиж , членом якого є ОСОБА_3

Рішеннями судів у цивільних справах № 607/14710/15-ц від 21 січня 2016 року, № 607/2990/15-ц від 11 липня 2017 року, встановлено обставини щодо виконання договірних зобов'язань ОСОБА_3, а саме те, що позивач станом на 14 січня 2015 року повністю сплатила ОК Парк Престиж пайові внески за договором №14 від 17 липня 2013 року в сумі 423864,00 грн. В ході розгляду даної справи, ОСОБА_3 стало відомо, що після завершення будівництва площа квартири №14 на 3-му поверсі 1-го під'їзду багатоквартирного житлового будинку по вул. Живова,11 у м. Тернополі становить 65,3 кв.м., та на виконання умов Договору, позивач провела оплату на користь ОСОБА_4 коштів в сумі 17810,00 грн. за 1,37 кв.м. (різниця між проектною 63,93 кв.м. та фактичною площею квартири).

04 грудня 2017 року та повторно 25 серпня 2018 року ОСОБА_3 зверталася до ОК Парк-Престиж , ТОВ Компанія Престижбуд із листами, в яких просила передати документи, необхідні для державної реєстрації за нею права власності на квартиру №14, проектною площею 63,93 кв. м. на 3-му поверсі 1-го під'їзду багатоквартирного житлового будинку по вул. Живова,11 у м. Тернополі, зокрема адресну довідку та завірену копію декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Такі звернення позивача відповідали процедурі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, яка врегульована Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 № 1952-IV та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, однак були проігноровані відповідачами, що стало причиною звернення ОСОБА_3 до суду за захистом свого порушеного права.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Судом беззаперечно встановлено, що ОСОБА_3, як член ОК Парк-Престиж викупила квартиру №14 на 3-му поверсі 1-го під'їзду багатоквартирного житлового будинку по вул. Живова,11 у м. Тернополі та стала її власником, а тому підставно звернулася до суду з вимогою про визнання права власності на вищевказане нерухоме майно.

Доводи представника відповідачів про те, що ОСОБА_3 невірно обрано спосіб захисту порушеного права суд відхиляє, оскільки у виниклих між сторонами правовідносинах має місце факт невизнання права власності, а тому позивач вірно пред'являє позов про визнання свого права, що відповідає змісту ст. 392 ЦК України.

За вказаних обставин, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають до задоволення частково, шляхом визнання за позивачем права власності на квартиру №14, проектною площею 63,93 кв. м. на 3-му поверсі 1-го під'їзду багатоквартирного житлового будинку по вул. Живова,11 у м. Тернополі.

В решті вимог позову суд відмовляє, виходячи з наступного.

Частинами 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

В прохальній частині позовної заяви ОСОБА_3 просить зобов'язати ОК Парк Престиж не чинити їй перешкод у володінні зазначеною вище квартирою, в тому числі зобов'язати ОСОБА_4 надати фактичний доступ для виконання ремонтно-оздоблювальних робіт та вселення до зазначеної вище квартири.

Водночас будь-які належні та допустимі докази на обґрунтування такої вимоги позивач суду не надала та в судовому засіданні таких не здобуто. Адресовані ОК Парк Престиж листи, в яких ОСОБА_3 просить ОСОБА_4 надати їй адресну довідку та завірену копію декларації про готовність об'єкта до експлуатації, а також фактично передати квартиру у власність, надавши доступ до вказаного помешкання, які цим відповідачем залишено без відповіді, не є достатніми доказами того, що позивачу чинилися або ж чиняться перешкоди у фактичному доступі до квартири №14 на 3-му поверсі 1-го під'їзду багатоквартирного житлового будинку по вул. Живова,11 у м. Тернополі.

Відтак, суд відмовляє ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог, в частині усунення перешкод у користуванні власністю, через недоведеність цієї вимоги.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, суд покликається на наступне.

Згідно з положеннями пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України Про захист прав споживачів чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Водночас, у виниклому спорі, правовідносини сторін випливають з договірних відносин.

Згідно зі ст. 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов'язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом.

Наявний в матеріалах справи договір №14 від 17 липня 2013 року не передбачає відшкодування моральної шкоди за порушення договірних зобов'язань. Відсутні також підстави для відшкодування моральної шкоди з підстав, передбачених Законом України Про захист прав споживачів .

Таким чином, суд не встановив обставин, з якими закон пов'язує право позивача на відшкодування моральної шкоди, а тому відмовляє ОСОБА_3 у задоволенні вимог про стягнення з відповідачів 120 000,00 грн. компенсації моральної шкоди, оскільки позов стосується договірних зобов'язань між сторонами.

Посилання представника позивача на положення ст. 1167 ЦК України суд вважає помилковим, оскільки дана норма закону регулює позадоговірні (деліктні) правовідносини по відшкодуванню моральної шкоди, завданої фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктом першим частини другої цієї статті визначено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послу і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Проте позивачем не надано будь-яких доказів про понесені витрати на оплату послуг адвоката, не надано платіжного документу про оплату позивачем правничої допомоги, натомість в матеріалах справи міститься лише розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, що не є належним та допустимим доказом в розумінні статей 77, 78 ЦПК України.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу та транспортних витрат.

Питання про стягнення судового збору суд вирішує в порядку, передбаченому ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 206, 258-268, 273, 352-355ЦПК України , суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на квартиру №14, проектною площею 63,93 кв. м. на 3-му поверсі 1-го під'їзду багатоквартирного житлового будинку по вул. Живова,11 у м. Тернополі

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути із обслуговуючого кооперативу Парк-Престиж в користь ОСОБА_3 4238 (чотири тисячі двісті тридцять вісім) грн. 60 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: ОСОБА_3,реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач: обслуговуючий кооператив Парк-Престиж , код 38480294, місцезнаходження: вул. Живова,11-Б, м. Тернопіль.

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Престижбуд , код 38417327, місцезнаходження: вул. Чехова,2, м. Тернопіль.

Повний текст рішення суду складено 22 лютого 2019 року.

Головуючий суддяОСОБА_6