Ухвала

від 26.02.2019 по справі 161/2340/19

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/2340/19 Провадження №11-сс/802/119/19 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Категорія:арешт майна Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2019 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представників власників та

володільців майна ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 11 лютого 2019 року (ЄРДР № 12018030000000558) про часткове накладення арешту на майно,

В С Т А Н О В И В

Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 лютого 2019 року частково задоволено клопотання старшого слідчого СУГУНП уВолинській області ОСОБА_11 пронакладення арештуна майно,в частинінакладення арештуна майно транспортнізасоби,вилучені 08.02.2019в ходіогляду місцяподії, відмовлено.

Слідчий суддя своє рішення мотивував тим, що слідчим не надано доказів того, що вилучені речі є об`єктом кримінально-протиправних дій чи набуті кримінально-протиправним шляхом.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді прокурор подав апеляційну скаргу. Вважає, що слідчим суддею допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту дослідження матеріалів клопотання та справи і прийнято рішення, яке не враховує всіх обставин та містить невідповідність висновків фактичним обставинам справи, вказує, що ухвала є незаконною та необґрунтованою, слідчий суддя повинен був повністю задовольнити клопотання, оскільки не враховано те, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів. У своїй апеляції просить ухвалу слідчого судді скасувати та задовольнити клопотання про арешт майна.

В заперечені на апеляційну скаргу представник власника майна ОСОБА_9 просить апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні залишити без задоволення, а постанову суді першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, прокурора, який підтримав апеляцію з викладених в ній підстав, представників власників та володільців майна, які, кожен зокрема, заперечили доводи скарги, перевіривши матеріали справи за доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

В статті 170 ч.ч. 2-6 КПК України, вказано з якою метою допускається арешт майна з зазначенням кола осіб, майно яких може бути арештовано.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

В статті 2 КПК України зазначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Слідчий суддя при розгляді клопотання, дотримався вказаних вимог Конституції України та чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Статтею 98КПК України визначене поняття речового доказу.

Матеріалами клопотання не доведено, яким чином вилучене майно (автомобіль, причіпи, напівпричіпі та свідоцтва про реєстрацію) можуть слугувати доказами в кримінальному провадженні про зловживання владою та службовим становищем.

З доводами, які викладені в ухвалі слідчого судді, повністю погоджується і апеляційний суд.

Інші доводи прокурора не заслуговують на увагу, оскільки в самому клопотанні про арешт майна належним чином не мотивовані підстави для його задоволення.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя розглянув клопотання з дотриманням вимог ст.ст. 170-173 КПК України та прийшов до правильного висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання про арешт вищевказаного майна.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 11 лютого 2019 року про часткове задоволення клопотання та відмову в задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_11 в частині накладення арешту на майно транспортні засоби, вилучені 08.02.2019 в ході огляду місця події, без змін.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді